ЄУНС: 650/479/24
Номер провадження: 11-кп/819/46/26
Головуючий в суді І інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 березня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні №12024232130000006 стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Апостолове Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 жовтня 2023 року з урахуванням вироку Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року до двох років обмеження волі, строк відбування якого розпочатий 15 травня 2024 року,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених судом першої інстанції обставин.
Вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2025 року ОСОБА_7 визнано винувати у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі статті 71 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_7 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, у виді шести місяців обмеження волі, і визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк два роки шість місяців.
Ухвалено строк відбування остаточного покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 , до набрання вироком законної сили - не застосовувати.
Вироком вирішено питання стосовно речових доказів та судових витрат.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, що скоєне за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 , у невстановлені в ході проведення досудового розслідування дату, час та спосіб, переслідуючи прямий злочинний умисел, направлений на порушення встановленого правового режиму обігу наркотичних засобів, встановленого статтею 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно придбав рослинні речовини, які згідно з висновком судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів є канабісом, який віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальною масою в перерахунку на суху речовину 44,939 г, які незаконно зберігав в підвальному приміщенні на господарчому подвір'ї та в кімнаті веранди житлового будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , без мети збуту, до моменту їх виявлення та вилучення 24 січня 2024 року працівниками поліції в ході проведення санкціонованого обшуку.
Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційні скарзі перший заступник керівника Херсонської обласної прокуратури, не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального проступку та кваліфікацію дій ОСОБА_7 , просить вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_7 змінити, вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 жовтня 2023 року з урахуванням змін, внесених за вироком Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року та призначити остаточне покарання ОСОБА_7 у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Зокрема суд першої інстанції не зважив на вимоги ст.71 КК України щодо особливостей призначення покарання за сукупністю вироків.
Звертає увагу, що у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 01 червня 2020 року у справі №766/39/17, Верховний Суд зробив висновок, що при призначенні остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи сукупністю вироків) за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.
При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку в частині покарання у зв'язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню ст.71 КК України, оскільки в такому разі апеляційний суд не сростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вироку в цій частині, а навпаки посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально.
На думку прокурора, враховуючи, що фактичні обставини, у тому числі дату вчинення злочину (24.01.2024) встановлено вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24.10.2025, а вироком Херсонського апеляційного суду від 27.03.2024 попередній вирок скасовано лише в частині призначеного покарання, то при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання за правилами ст.71 КК України, суд мав послатися на вирок Великоолександрівського районного суду від 17 жовтня 2023 року з урахуванням змін внесених у нього вироком Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, оскільки врахування судом першої інстанції у вироку тільки покарання призначеного за вироком Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року тягне за собою застосування правил призначення покарання ОСОБА_7 на підставі ч.4 ст.70 КК України.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, просив вирок суду в частині покарання змінити.
ОСОБА_7 , просив переглянути справу.
В судових дебатах сторони залишилися на своїх позиціях.
В останньому слові обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що не погоджуються з вироком суду.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, позиції сторін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за встановлених та викладених у вироку суду першої інстанції обставин, як і кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оспорюються.
Враховуючи викладене, предметом дослідження в даному апеляційному провадженні буде питання правильного застосування судом першої інстанції ст.71 КК України при визначенні обвинуваченому остаточного покарання.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_7 раніше судимий вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 жовтня 2023 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст.75 КК України, обвинуваченого ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25.08.2023 року та від 17.10.2023 року ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді двох років обмеження волі та штрафу у розмірі 850 грн., які виконувати самостійно.
Водночас вироком Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 жовтня 2023 року, стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України, в частині призначеного покарання, із застосуванням ст.75 КК України, скасовано. В цій частині ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 1 ст.309 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді 2 років обмеження волі та штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., які відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.
Відповідно до змісту оскаржуваного у даному кримінальному провадженні вироку, судом встановлено, що інкриміноване ОСОБА_7 кримінальне правопорушення скоєне 24 січня 2024 року, тобто після ухвалення попереднього вироку Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 25 серпня 2023 року.
За правилами ч.1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, за змістом наведених положень ч.1 ст.71 КК України останні застосовуються якщо злочин вчинено після постановлення попереднього вироку, а не після набрання ним законної сили. Тобто, факт набрання попереднім вироком законної сили не має правового значення при вирішенні питання про призначення покарання за сукупністю вироків.
Призначивши ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді обмеження волі на строк двох років, суд, на підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року, натомість повинен був частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 жовтня 2023 року. Та обставина, що вирок від 17 жовтня 2023 року був скасований вироком Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року в частині неправильного звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання не впливає на вказані висновки.
Зазначене в повній мірі узгоджується з правовою позицією, що висловлена Об'єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, у постанові від 01 червня 2020 року у справі № 766/39/17 (провадження № 51-8867кмо18).
Так суд касаційної інстанції звернув увагу, що при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили, зокрема, якщо злочин, за який засуджено особу у цьому кримінальному провадженні було вчинено після постановлення попереднього вироку, але до повного відбуття покарання, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ст. 71 КК України. При цьому скасування судом апеляційної інстанції такого попереднього вироку у частині покарання з підстав неправильного звільнення від відбування покарання або у зв'язку з необхідністю призначити більш суворе покарання не перешкоджає застосуванню ст. 71 КК України, оскільки у такому разі апеляційний суд фактично лише посилює покарання чи вказує на необхідність його відбування реально, а не спростовує висновків суду першої інстанції щодо винуватості особи у вчиненні злочину і не скасовує вирок у цій частині.
Отже, у даному випадку, ухваливши рішення суд першої інстанції безпідставно призначив ОСОБА_7 на підставі ст. 71 КК України, остаточне покарання з урахуванням лише вироку Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року.
За таких обставин суд першої інстанції при призначенні остаточного покарання ОСОБА_7 за правилами ст.71 КК України неправильно застосував Закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.407, ст.408, п.4 ч.1 ст.409 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вправі змінити вироку з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає за необхідне вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 жовтня 2023 року з урахуванням вироку Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року та призначити остаточне покарання ОСОБА_7 у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців.
В решті вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.376, ст. 404, 407,409, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу першого заступника керівника обласної прокуратури задовольнити.
Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 24 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17 жовтня 2023 року з урахуванням вироку Херсонського апеляційного суду від 27 березня 2024 року та призначити остаточне покарання ОСОБА_7 у виді обмеження волі на строк 2 роки 6 місяців.
В решті вирок суду першої інстанції слід залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4