Справа №766/1820/22
н/п 1-кп/766/2785/26
04.03.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 (на відеоконференції)
захисника ОСОБА_5 (на відеоконференції)
під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 07.01.2022 року за № 12022231040000015 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця АР Крим, Сімферопольського району, с. Веселе, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. ст. 357, ч.2 ст. 185 КК України,
встановив:
01.02.2022 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12022231040000015 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. ст. 357, ч.2 ст. 185 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою строком на 60 днів, мотивуючи свою позицію тим, що заявлені ризики, які стали підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшилися.
Захисник обвинуваченого заперечував щодо клопотання прокурора, зазначив, що ризики не доведені. Просив обрати відносно обвинуваченого особисте зобов'язання, або передати його на поруки цивільній дружині ОСОБА_6 , оскільки обвинувачений не збирається переховуватись від суду.
Обвинувачений підтримав думку захисника та зазначив, що буде з'являтись у судові засідання.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується, у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.
Під час судового розгляду вказаного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 4 рази оголошувався в розшук у звязку з ухиленням його від явок до суду, провадження по справі 4 рази зупинялось.
Ухвалою від 19.05.2025 року у задоволені клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було відмовлено та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Після чого, обвинувачений запобіжний захід у вигляді “домашнього арешту» та покладені на нього процесуальні обовязки порушив, на неодноразові виклики у судові засідання: 01.07.2025, 15.09.2025, 05.11.2025, 08.12.2025 року не з'явився, про причину свого неприбуття не повідомив, місце проживання в-чергове змінив, про зміну адреси місця проживання не повідомив.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.01.2026 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді “тримання під вартою».
Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення; переховуватись від суду.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Також, при вирішенні питання, суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі доведення обсягу обвинувачення під час судового розгляду; дані про особу, який раніше судимий; неодноразово в зазначеному кримінальному провадженні не з'являвся в судові засідання та неодноразово був оголошений в розшук, запобіжний захід у вигляді “домашнього арешту» порушив, судом також враховуються вік та стан здоров'я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його стан здоров'я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув'язнення.
Отже, запобіжний захід був обґрунтовано застосований з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочинів, які йому інкримінуються та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам. Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого у вигляді тримання під варту, на даному етапі провадження не зменшились.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою враховані усі наявні у розпорядженні дані про особу обвинуваченого, та, на переконання суду, в будь-якому випадку самі по собі не можуть бути визнані достатніми для висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не спростовують твердження сторони обвинувачення про можливість ухилення обвинуваченого від суду, як і доводів щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, під час надання оцінки наявності ризиків переховуватись від органу досудового розслідування та вчинити нове кримінальне правопорушення, судом також враховується, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" із урахуванням продовження строку дії на теперішній час.
Враховуючи те, що судове провадження не завершене, тяжкість покарання, що може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, які на даний час відомі суду, суд приходить до переконання, що наведені обставини у своєму взаємозв'язку дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
У суду відсутні відомості які б свідчили про те, що встановлені судом ризики при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час, втратили свою актуальність. При цьому, не вдаючись до оцінки доказів, у відповідності до положень ст. 23 та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому суд вбачає реальним існування заявлених прокурором ризиків, які на даний час продовжують існувати, у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів, ніж раніше обраний, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях обвинуваченого ОСОБА_4 , не можуть їм запобігти.
Обставини, на які посилається захисник та обвинувачений не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитися від суду та від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, суд не знаходить підстав для зміни щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб з можливістю внесення застави.
Керуючись ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 184,194, 331, КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді «тримання під вартою» - задовольнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 діб до 01 травня 2026 року включно.
Розмір застави визначений раніше залишити без змін у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, в сумі 66 560 гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Херсонській області, призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , провадження по справі №1-кп/766/2785/26
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися із м. Херсона без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю.
Ухвала в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту може бути оскаржена безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом 5 днів дня її проголошення.
СуддяОСОБА_1