Справа № 585/3737/25
Номер провадження 1-кп/585/187/26
04 березня 2026 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни кримінальну справу по об'єднаних матеріалах кримінального провадження № 12025200470000587 відносно ОСОБА_5 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України,
У провадженні Роменського міськрайонного суду Сумської області перебуває об'єднане кримінальне провадження № 12025200470000587 відносно ОСОБА_5 про обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою суду від 29 вересня 2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід - тримання під вартою. В подальшому запобіжний захід ОСОБА_5 продовжувався.
Прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зникли, оскільки обвинувачений вчинив тяжкий злочин і усвідомлюючи відповідальність, яка йому загрожує у випадку доведеності його вини може переховуватись від суду. Крім того, обвинувачений перебуваючи на волі може впливати на потерпілого ОСОБА_4 , який був очевидцем вчиненні кримінального правопорушення, з метою примушування його до зміни показів. ОСОБА_5 вчинив інкримінований йому злочин з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в умовах свого майнового стану, відсутності офіційного працевлаштування та легального доходу, що істотно підвищує ризик повторного скоєння аналогічних кримінальних правопорушень. Крім того, ОСОБА_5 раніше судимий. В ході досудового розслідування також було встановлено, що другим слідчим відділом Територіального управління ДБР здійснюється досудове розслідування відносно нього в рамках кримінального провадження № 62025170020007044 за ч. 4 ст. 408 КК України. Тобто, на даний час встановлена відсутність у ОСОБА_5 соціально-стримуючих факторів, які б давали підстави вважати, що він не вчинить інше кримінальне правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_5 при розгляд клопотання прокурора покладався на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_6 вважав за можливе застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, перевіривши обґрунтованість клопотання прокурора наданими суду матеріалами, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Станом на 04 березня 2026 року розгляд кримінального провадження не закінчено з об'єктивних причин. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання щодо застосування запобіжного заходу суд повинен встановити, чи існують на час розгляду клопотання ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання заявленим ризикам (ч. 1 ст. 194 КПК України), чи є обґрунтованою підозра.
На час розгляду питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого не відпали.
Відповідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які підтверджуються тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, покарання за які передбачено виключно у виді позбавлення волі від чотирьох до восьми років та від п'яти до десяти років. Тобто обвинувачений ОСОБА_5 через тяжкість покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим у злочинах, у вчиненні яких він обвинувачується, може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що в силу свого процесуального статусу ОСОБА_5 відомі анкетні дані потерпілого, який був очевидцем події, тому останній може шляхом вмовлянь, погроз та схиляння, незаконно впливати на нього з метою зміни ним показань на його користь та уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.
Наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин саме з метою одержання прибутку, в умовах свого майнового стану, відсутності офіційного працевлаштування та легального доходу, що істотно підвищує ризик повторного скоєння аналогічних кримінальних правопорушень.
Крім того, ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, знову вчинив тяжкий злочин проти власності, маючи незняту та непогашену в установленому законом порядку судимість, що дає підставу вважати, що перебуваючи на волі, він може продовжити девіантну поведінку та вчинити інші кримінальні правопорушення.
При цьому, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про доцільність продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ураховуючи міцність соціальних зв'язків, який на час затримання не працював, тому обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту є недоцільним.
Суд вважає, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
За таких обставин тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою переважає принцип поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Враховуючи обставини злочину, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , його майновий та сімейний стан, тяжкість злочину, в якому він обвинувачується, особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Застосовуючи відносно обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, суд вважає за необхідне відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК покласти на нього такі обов'язки: прибувати до прокурора та суду на першу вимогу; не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
Відповідно ч.4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 199 КПК України, суд
Клопотання прокурора Конотопської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 5 ст. 407 КК України, задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Хмельницьк Хмельницького району Хмельницької області, українцю, громадянину України, з середньою освітою, не працюючому, раніше неодноразово судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , мешканцю АДРЕСА_1 , запобіжний захід - тримання під вартою строком до 60 днів.
Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначити з урахуванням ч. 1 ст. 197 КПК України, до 02 травня 2026 року включно.
Ухвалу направити для виконання до ДУ «Сумський слідчий ізолятор».
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Конотопської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121120 гривень у національній грошовій одиниці України, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це прокурора та суд.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати до прокурора та суду на першу вимогу;
- не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу прокурора та суду;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
Визначити термін дії зазначених обов'язків протягом двох місяців з дня застосування.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Сумського апеляційного суду з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 05.03.2026 року о 08 год. 30 хв.
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1