04.03.2026 Справа№914/593/26
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, розглянувши заяву Львівської міської ради, місто Львів
про забезпечення позову до подання позовної заяви
у справі №914/593/26
особа, яка може отримати статус учасника справи (відповідача) Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», місто Львів
Без виклику учасників справи.
02.03.2026 через підсистему «Електронний суд» (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.02.2026) на розгляд Господарського суду Львівської області до подання позовної заяви надійшла заява Львівської міської ради про забезпечення позову шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам як суб'єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 157 кв.м за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 153220246101.
Як вбачається із заяви про забезпечення позову, Львівська міська рада після розгляду цієї заяви має намір подати позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» про скасування державної реєстрації права власності, звільнення земельної ділянки.
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована тим, що Львівська міська рада, як власник земельної ділянки на вулиці Дністерська,1а у місті Львові вважає, що діяльність щодо самовільного встановлення, а також небажання самостійно демонтувати споруду за вказаною адресою порушує передбачене статтею 95 Земельного кодексу України право Львівської міської ради, як власника земельної ділянки самостійно господарювати на землі, використовуючи у встановленому порядку для власних та територіальної громади потреб корисні властивості землі.
Львівська міська рада в результаті укладених правочинів щодо спірного майна на вулиці Дністерська,1а у місті Львові позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на вулиці Дністерська,1а у місті Львові, на якій знаходиться нежитлове приміщення, що перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2».
Львівська міська рада вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» може розпорядитися спірним об'єктом, що знаходиться на праві власності та відчужити його на користь інших осіб, для ухилення від виконання рішення суду, що ускладнить, або навіть зробить неможливим виконання рішення суду.
Оскільки відбулась уже неодноразова перереєстрація об'єкта по вулиці Дністерська,1а у місті Львові, а відтак і в подальшому може відбутись ще не одна зміна власника вказаного об'єкта з внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Львівська міська рада (заявник) просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2».
03.03.2026 через підсистему «Електронний суд» (документ сформований в системі «Електронний суд» 03.03.2026) від Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
У наданих заперечення представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» покликається на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі №389/16441/25, що набрало законної сили 27.11.2025 та яким:
- визнано протиправною бездіяльності Львівської міської ради щодо не внесення в порядок денний пленарного засідання Львівської міської ради питання про надання земельної ділянки комунальної власності: кадастровий номер 4610136800:02:002:0098, загальною площею 0.0223 га Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» (власнику об'єкта нерухомості, розташованого на земельній ділянці за адресою: вулиця Дністерська, 1а, місто Львів) у користування;
- зобов'язано Львівську міську раду внести в порядок денний пленарного засідання Львівської міської ради питання про надання земельної ділянки комунальної власності: кадастровий номер 4610136800:02:002:0098, загальною площею 0.0223 га Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» у користування, а також розглянути питання по суті звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» з прийняттям відповідного рішення;
- зобов'язано міського голову міста Львова Садового Андрія Івановича сформувати та підписати порядок денний пленарного засідання Львівської міської ради по суті звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» з включенням до такого порядку денного питання про надання земельної ділянки комунальної власності: кадастровий номер 4610136800:02:002:0098, загальною площею 0.0223 га, в користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС-2» на перше заплановане засідання ради після набрання законної сили рішення суду.
Представник товариства стверджує, що станом на час подання заяви про забезпечення позову, Львівська міська рада у встановленому законодавством порядку і строк не винесла рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» у наданні земельної ділянки в користування чи власність, і як наслідок, підстави для усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою в судовому порядку є передчасними.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» звертає увагу суду, що дії Львівської міської ради в частині забезпечення позову до подання позову, як і сам майбутній позов, до прийняття рішення сесією Львівської міської ради по суті звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» про надання в користування земельної ділянки для обслуговування об'єкта нерухомості на вулиці Дністерська,1а у місті Львові, є передчасними і носять ознаки суб'єктивного характеру.
Враховуючи вищенаведене просить суд відмовити Львівській міській раді (заявнику) у задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
При прийнятті ухвали суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключено;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) виключено;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
Оскільки позивач Львівська міська рада звернулася до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не застосовується та не досліджується така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У цьому висновку суд звертається до правової позиції Верховного Суду, що викладена, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 916/1867/19.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому наявність таких обставин покладається на заявника. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 13.01.2020 №922/2136/17.
Львівська міська рада (заявник) просить забезпечити позов шляхом заборони вчинення сторонам, а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам як суб'єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 157 кв.м за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 153220246101, власником якої є Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-2».
Львівська міська рада стверджує, що вищезазначений об'єкт нерухомого майна знаходиться на земельній ділянці, що перебуває у комунальній власності та станом на момент подання заяви не передана в користування третім особам.
Вищезазначені обставини заявник підтверджує відповідями на звернення щодо надання інформації до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю та Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради.
Відповідно до відомостей, що надані в листі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю №4-0006-339 від 12.01.2026, згідно з даними з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва дозвільні документи на виконання будівельних робіт та готовність об'єкта до експлуатації зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю за вищевказаною адресою відсутні
Відповідно до листа №4-39-814 від 23.01.2026 Департаменту архітектури та просторового розвитку Львівської міської ради щодо надання інформації вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об'єкта будівництва) на вулиці Дністерська,1а у місті Львові не надавались.
Львівська міська рада в заяві зазначає, що право власності на об'єкт нерухомого майна по вулиці Дністерська,1а у місті Львові було зареєстровано за суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем Шведом Володимиром Володимировичем на підставі рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2008 у справі №19/163.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2009 року рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2008 у справі №19/163 було скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.12.2009 року у справі №17/207 (19/163) позовну заяву Фізичної особи підприємця Шведа Володимира Володимировича залишено без розгляду.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за Фізичною особою підприємцем Шведом Володимиром Володимировичем право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 157,0 кв.м за адресою: місто Львів, вулиця Дністерська,1а на підставі рішення господарського суду Львівської області від 18.08.2008 у справі №19/163.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно 15.09.2008 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» зареєстровано за Приватним підприємством «Княжий Дар Плюс» право власності на нежитлові приміщення, загальною площею 157,0 кв.м, які знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Дністерська, 1а (реєстраційний номер 24655805).
Згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстрація права власності за Приватним підприємством «Княжий Дар Плюс» відбулася на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний №10405 від 15.09.2008 посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Елеонорою Віталіївною.
11.09.2013 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксаною Ігорівною проведено реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромзен» на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний №3669 від 11.09.2013 року.
Відповідно до довідки Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» №юр2/1089 від 29.04.2016 виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Ромзен» нежитлові приміщення загальною площею 157 кв.м. за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1а в цілому складають окрему будівлю магазину.
16.11.2016 державним реєстратором Державного підприємства «Західний експертно-технічний центр Держпраці» Гриб Олесею Богданівною здійснено реєстрацію змін розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, зокрема змінено з нежитлового приміщення «Б-1» на нежитлову будівлю «Б-1» за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1а.
29.05.2025 згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Василюк Володимиром Михайловичем було проведено реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» на нежитлову будівлю «Б-1» площею 157 кв.м. на вулиці Дністерська,1а у місті Львові на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.2025 серія та номер:3607.
Ухвалою Львівської міської ради від 07.10.2021 №1436 «Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю «Ромзен» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вулиці Дністерській, 1а», затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю «Ромзен» (код ЄДРПОУ 36738733) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,0223 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий номер 4610136800:02:002:0098) на вулиці Дністерській, 1-а для обслуговування будівлі магазину. На підставі цієї ухвали між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ромзен» було укладено договір оренди землі терміном на 2 роки від 25.11.2021 №С-4871. Строк дії договору оренди землі закінчився 25.11.2023 та не продовжувався.
Як зазначає заявник у заяві про забезпечення позову та слідує із заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», станом на дату подання заяви про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» використовує земельну ділянку комунальної власності площею 157 кв.м. на вулиці Дністерська,1а у місті Львові шляхом розміщення споруди, а саме нежитлової будівлі «Б-1» за відсутності правовстановлюючих документів.
Щодо заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», суд зазначає наступне.
Предметом майбутнього спору, як вказує заявник (Львівська міська рада) буде не лише земельна ділянка, права на яку порушуються, а й сам об'єкт нерухомого майна, який позивач в майбутньому буде просити знести та скасувати державну реєстрацію права власності, тому покликання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2», на рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/16441/25, яким визнано протиправною бездіяльність Львівської міської ради, зобов'язано Львівську міську раду внести в порядок денний пленарного засідання Львівської міської ради питання про надання земельної ділянки комунальної власності в користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» та зобов'язано міського голови міста Львова Садового Андрія Івановича сформувати та підписати порядок денний пленарного засідання Львівської міської ради по суті звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» з включенням до такого порядку питання про надання земельної ділянки комунальної власності кадастровий номер 4610136800:02:002:0098, загальною площею 0.0223 га, в користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» на перше заплановане засідання ради після набрання законної сили рішення суду, не спростовує підставності заяви Львівської міської ради про забезпечення позову.
З предмету спору вбачається, що позов такого типу може бути поданий лише до титульного власника будівлі та земельної ділянки яка розташована під спірним об'єктом нерухомого майна. У разі задоволення позову та одночасної зміни власника, під час розгляду справи в суді, а також під час набрання законної сили судовим рішенням, виконання такого рішення суду буде неможливим. Що у свою чергу, може призвести до необхідності подання нового позову до наступного власника та виникненню нового спору.
Відповідно до частини 5 статті 16 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 1 статті 60 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам належить право на землю, нерухоме майно тощо.
Приписами частини 5 статті 60 закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до статті 80 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб'єктами права власності на землю, що є комунальною власністю. Згідно з пунктом 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам належить право власності на землю, нерухоме майно тощо, а відповідно до пункту 5 статті 60 цього ж закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень міських рад належать розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відноситься до повноважень Львівської міської ради.
Пунктом 34 частиною 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до закону питань земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Суд звертає увагу, що Львівська міська рада (заявник), як власник земельної ділянки планує здійснити захист своїх прав на земельну ділянку у спосіб зобов?язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом скасування державної реєстрації права власності та звільнення земельної ділянки. Тобто предметом спору є не лише земельна ділянка, права на яку порушуються, на переконання позивача, у спосіб розміщення на ній об'єкта нерухомого майна, а й сам об'єкт нерухомого майна, який, на думку позивача, перешкоджає йому використовувати вказану земельну ділянку. Заявлений позов буде з вимогами немайнового характеру.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Такий підхід узгоджується з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року та практикою Європейського суду з прав людини як джерела права (рішення від 31.07.2003 року по справі «Дорани проти Ірландії», рішення у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», рішення від 17.07.2008 у справі «Каіч та інші проти Хорватії».
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» у рішенні від 19.03.1997 зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Також, суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співвідносним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Заходи забезпечення позову, виконуючи роль гарантії виконання судового рішення з конкретним предметом спору, водночас не повинні припиняти чи іншим чином негативно впливати на діяльність сторони зобов'язання чи інших осіб.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
За таких обставин і усталеної судової практики, доказів наданих заявником, враховуючи достатню імовірність розпорядження відповідачем належним йому на праві власності майном, стосовно якого позивач заявлятиме позовні вимоги для відновлення захисту своїх прав, як власника земельної ділянки, на якій об'єкт нерухомості розташований, суд зазначає, що позивачем обрано відповідний та співвідносний із предметом спору спосіб забезпечення позову.
Також суд зазначає, що заборона вчиняти дії стосовно предмета спору не створює перешкод відповідачу в здійсненні господарської діяльності та не обмежує використання об'єкта нерухомості для своїх цілей. Об'єкт не вилучається із володіння та користування відповідача, а вжиті заходи забезпечення позову мають на меті збереження об'єкта нерухомості в тому правовому стані, в якому він знаходиться на цей час і на час вирішення спору по суті. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача і не порушує збалансованість інтересів сторін у цій справі.
Крім цього, у суду відсутні докази, що вжитими заходами забезпечення позову можуть порушуватися права інших осіб, адже право розпорядження нерухомим майном належить саме його власнику і всі наступні правочини та дії вчиняються саме з волевиявлення власника.
Суд також зауважує, що у випадку невжиття таких заходів і постановлення рішення на користь позивача, об'єкт нерухомості може бути відчужений чи змінений і відповідно задоволений позов у цій справі стане неефективним способом захисту прав позивача і останній буде змушений ініціювати нові позовні вимоги до нових власників.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо необхідності вжиття саме таких заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову у обраний позивачем спосіб є обґрунтованим, відповідає приписам пунктів 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, тому заява підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 та частини 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Отже, з наведеного вбачається, що зустрічне забезпечення є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.
Комплексний аналіз процесуальних норм свідчить, що вирішення питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення саме за ініціативою суду є виключно правом суду, і лише подача відповідного клопотання зацікавленим учасником справи створює вже обов'язок суду вирішити позитивно чи негативно дане питання. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.07.2019 у справі № 904/4900/18 та від 20.08.2020 у справі № 910/6503/19.
Львівська міська рада у заяві про забезпечення позову зазначила, що у заявника достатньо майна для покриття будь яких збитків, які можуть бути заподіяні сторонам внаслідок забезпечення позову, а тому відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.
Розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням норм статей 139, 140 Господарським процесуальним кодексом України .
Відповідно до частин 1, 2 статті 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Суд звертає увагу заявника, що відповідно до частини 3 статті 138 Господарським процесуальним кодексом України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. При цьому, згідно з пункту 1 частини 13 статті 145 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 138 цього Кодексу.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Львівської міської ради про забезпечення позову до подання позовної заяви задовольнити повністю.
2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Експрес-2» (79034, місто Львів, вулиця Литвиненка, будинок 8, ідентифікаційний код юридиної особи 22335712), а також іншим органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам як суб'єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України) вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі «Б-1» загальною площею 157 кв.м за адресою місто Львів, вулиця Дністерська,1а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 153220246101.
3. Дана ухвала відповідно до статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом. Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання становить три роки.
4. Сторонами у виконавчому провадженні за даною ухвалою є:
Стягувач: Львівська міська рада (79006, місто Львів, площа Ринок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 04055896).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експрес-2 « (79034, місто Львів, вулиця Литвиненка, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи 22335712).
5. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
6. Невиконання заявником вимог даної ухвали щодо подання позовної заяви у визначені строки матиме своїм наслідком скасування вжитих заходів забезпечення позову.
7. Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
8. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в строки та в порядку визначеному статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала складена
та підписана 04.03.2026
Суддя Сухович Ю.О.