вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про залишення без руху
"04" березня 2026 р. м. Київ Справа № 911/555/26
Суддя Христенко О.О. розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Баришівка- Софіївська 31», смт Баришівка Київська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Баришівка-Сервіс», смт. Баришівка Київська область
про зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
27.02.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Баришівка-Софіївська 31» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Баришівка-Сервіс», в якій заявник просить суд:
- у зв'язку із рішенням співвласників багатоквартирного будинку № 31 по вул. Софіївська с селищі Баришівка Броварського району Київської області про створення ОСББ і перехід на обслуговування будинку власними силами визнати таким, що втратив чинність з 01.07.2025 Договір № 2/24 від 17.07.2024 «Про надання послуги з управління багатоквартирними будинками», укладений виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Київської області від імені співвласників багатоквартирного будинку № 31 по вул. Софіївська з ТОВ «Управляюча компанія «Баришівка-Сервіс»;
- зобов'язати ТОВ «Управляюча компанія «Баришівка-Сервіс» виконати в повному обсязі положення пунктів 66-68 «Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018 про передачу ОСББ «Баришівка-Софіївська 31» технічної та іншої документації.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) з огляду на наступне.
Згідно ст. 161, 164 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
До позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Конвенція у пункті 1 статті 6 закріпила право на справедливий судовий розгляд, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Доступ до суду є невід'ємним елементом права на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає державному регулюванню, що допускається опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своїм характером закликає до врегулювання з боку держави, і це регулювання може варіюватися за часом і місцем відповідно до потреб і ресурсів суспільства й окремих осіб.
ЄСПЛ вважає необхідність сплати судових витрат легітимним обмеженням права на доступ до суду. Водночас розмір судових витрат у конкретній справі є істотним фактором, який дає змогу визначити, чи мала особа право на доступ до суду. Під час оцінки того, чи були дотримані вимоги доступу до суду у справах, які стосуються судових витрат, до уваги мають братися обставини конкретної справи, здатність заявника сплатити судові витрати, стадія, на якій перебуває провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia», № 21638/03, 20 December 2007).
Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».
У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При цьому, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Відповідно до частини першої статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
ГПК України та Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує декілька вимог в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до пункту три частини другої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.09.2023 у справі № 758/5118/21.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить:
- у зв'язку із рішенням співвласників багатоквартирного будинку № 31 по вул. Софіївська с селищі Баришівка Броварського району Київської області про створення ОСББ і перехід на обслуговування будинку власними силами визнати таким, що втратив чинність з 01.07.2025 Договір № 2/24 від 17.07.2024 «Про надання послуги з управління багатоквартирними будинками», укладений виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Київської області від імені співвласників багатоквартирного будинку № 31 по вул. Софіївська з ТОВ «Управляюча компанія «Баришівка-Сервіс»;
- зобов'язати ТОВ «Управляюча компанія «Баришівка-Сервіс» виконати в повному обсязі положення пунктів 66-68 «Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 712 від 05.09.2018 про передачу ОСББ «Баришівка-Софіївська 31» технічної та іншої документації.
Отже, предметом даного позову є дві матеріально-правові вимоги позивача до відповідача немайнового характеру.
Отже, кожна з цих вимог підлягає оплаті судовим збором, виходячи зі ставок, встановлених п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328,00 грн.
Натомість в якості доказів сплати судового збору у встановленому розмірі позивачем до позовної заяви додано платіжну інструкцію № 4 від 22.02.2026 на суму 3328,00 грн., тобто судовий збір сплачений за одну вимогу немайнового характеру.
Отже, звертаючись з даним позовом позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №990/263/23 зазначено, що обов'язок зі сплати судового збору покладається саме на ту особу, яка звертається до суду, зокрема, з позовною заявою.
Відповідно до ч.1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Разом з тим, усупереч наведеним вище вимогам, позивачем не надано належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Так, у якості доказів направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу, позивачем надано накладну № 0750101638056 від 26.02.2026 та опис вкладення у цінний лист. Відповідно до відтиску печатки «Укрпошти» на опису вкладення, позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Баришівка-Софіївська 31» з додатками направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Баришівка-Сервіс» 26.02.2026, проте як встановлено судом, позовна заява датована та підписана 27.02.2026.
Враховуючи вищевикладене, суд позбавлений можливості встановити, яку саме позовну заяву направлено на адресу відповідача 26.02.2026, тоді як до суду подано позовну заяву, яка датована 27.02.2026.
Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про відкриття провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
За таких обставин, неможливо дійти висновку про направлення позовної заяви із усіма доданими до неї документами, що надійшли до суду відповідачу.
Враховуючи вищевикладене суд залишає позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Баришівка-Софіївська 31» без руху та встановлює строк для усунення недоліків.
Частинами 3 та 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
За таких обставин, керуючись статтями 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Баришівка-Софіївська 31» залишити без руху.
Запропонувати Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Баришівка-Софіївська 31», у строк до п'яти днів, з дня вручення ухвали суду, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання:
- доказів доплати у встановленому законом порядку судового збору у сумі 3 328,00 грн;
- належних доказів відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу відповідача (оригінал опису вкладення у цінний лист та фіскальний чек);
Ухвала підписана 04.03.2026, набирає законної сили в порядку частини 2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Суддя О.О. Христенко