ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.03.2026Справа № 910/11613/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул.Симона Петлюри, буд.25, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227)
до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (вул.Стеценка, буд.1 А, м.Київ, 04136; ідентифікаційний код 23243188)
про стягнення 115 629 307,94 грн
За участі представників:
позивача: Тєплова В.С.;
відповідача: Гучок В.В.;
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про стягнення 115 629 307,94 грн, з яких 115 100 406,51 грн заборгованості та 528 901,43 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати послуг, наданих у червні та липні 2025 року за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технічного) управління (ідентифікатор договору № 0533-03041-ПД; дата акцептування 01.01.2024).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2025 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.
25.09.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 судом відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.12.2025 та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
04.12.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів оплати заборгованості. У цьому ж клопотанні відповідач зазначив про наявність помилок у наданому позивачем розрахунку 3% річних, які полягають у неврахуванні коригувальних актів за березень та квітень 2025 року.
У підготовче засідання 04.12.2025 з'явилися представники сторін.
У підготовчому засіданні 04.12.2025 судом було прийнято надані відповідачем докази, за клопотанням сторін продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 15.01.2026.
14.01.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, за змістом яких акти коригування за березень та квітень 2025 року були враховані у минулих періодах та не впливають на обчислення заборгованості за червень та липень 2025 року.
15.01.2026 від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 114 594 286,65 грн.
У підготовче засідання 15.01.2026 з'явилися представники сторін.
У підготовчому засіданні 15.01.2026 суд зобов'язав сторін надати акти коригування за спірний період, акт звірки взаємних розрахунків за період з березня по липень 2025 року та оголосив перерву до 22.01.2026.
21.01.2026 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних доказів.
22.01.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних доказів, у якому позивач також визнав сплату заборгованості та не заперечував проти закриття провадження у справі в цій частині.
22.01.2026 від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання за відсутності його представника.
У підготовче засідання 22.01.2026 представники сторін не з'явились.
У підготовчому засіданні 22.01.2026 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.03.2026.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2026 сторін було повідомлено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 02.03.2026.
02.03.2026 від відповідача надійшла заява про відстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців у разі задоволення позову, яка мотивована наслідками військової агресії Російської Федерації проти України та несправедливістю тарифоутворення на ринку електричної енергії.
05.03.2026 від позивача надійшли заперечення проти відстрочення виконання рішення суду.
У судове засідання 02.03.2026 з'явилися представники сторін.
У судовому засіданні 02.03.2026 суд розпочав розгляд справи по суті. Після з'ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд оголосив перерву до 05.03.2026.
04.03.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо розрахунків сторін.
У судове засідання 05.03.2026 з'явилися представники сторін. Суд продовжив з'ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив докази, якими вони обґрунтовуються, та заслухав промови представників сторін у судових дебатах.
05.03.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (користувач) направило Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ОСП) заяву-приєднання до договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, яка була акцептована позивачем повідомленням № 01/57999 від 01.11.2023.
Відтак між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0533-03041-ПД від 01.01.2024 (далі - Договір).
За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга), а користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НKPEKП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється OCП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою (пункт 3.2 Договору).
Відповідно до пункту 3.4 Договору планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Згідно з пунктом 3.5 Договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Пунктами 3.6, 3.7 Договору визначено, що плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних АКО за кожну декаду розрахункового періоду.
Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
У пункті 3.8 Договору визначено, що користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від OCП за попередній розрахунковий період актом надання послуги користувач має право оскаржити зазначені в акті надання послуги вартість та/або фактичний обсяг послуги шляхом направлення OCП (АКО) та ППКО повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов'язання у встановлений цим Договором термін. Якщо користувач не надає OCП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта надання послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.
У разі підтвердження розбіжностей ППКО користувача надає АКО актуальні дані для здійснення врегулювання. Врегулювання розбіжностей здійснюється в терміни та відповідно до вимог додатка 10 до Правил ринку та відображаються в акті коригування.
Відповідно до пункту 3.9 Договору за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди користувача.
У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг за цим Договором, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви користувача про повернення надлишку коштів).
Пунктом 11.1 Договору передбачено, що OCП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої послуги відповідно до форми, наведеної в додатку 5 до цього договору, та в строк до 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надсилає його користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом уповноваженою особою зі своєї сторони. Користувач протягом 3 робочих днів з дня отримання акта звірки розрахунків наданої послуги заповнює його зі своєї сторони, підписує його та повертає один примірник OCП. За окремим запитом користувача оформлюються відповідний акт звірки розрахунків наданої послуги.
Згідно з пунктом 11.2 Договору у разі виникнення розбіжностей в акті звірки розрахунків наданої послуги користувач має право протягом 3 робочих днів з дня отримання такого акта відобразити такі розбіжності із відповідним обґрунтуванням в отриманому акті звірки, підписати та повернути його OCП. Якщо сторони не дійшли згоди, розбіжності та суперечки вирішуються у порядку, встановленому главою 12 цього Договору.
Договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення (пункту 13.1 Договору).
На виконання умов Договору у червні та липні 2025 року позивач надавав відповідачу послугу, що підтверджується актами надання послуги № ДУА-0017205 від 30.06.2025 на суму 54 816 096,65 грн та № ДУА-0017995 від 31.07.2025 на суму 60 284 309,86 грн.
Для здійснення поетапної оплати планової вартості послуги за І, ІІ та ІІІ декади розрахункового періоду відповідач виставляв позивачу наступні рахунки:
- у червні 2025 року: № ДУ-0064458/0533-03041-ПД від 14.06.2025 на суму 18 627 755,38 грн, № ДУ-0065204/0533-03041-ПД від 24.06.2025 на суму 18 128 357,86 грн, № ДУ-0065948/0533-03041-ПД від 05.07.2025 на суму 17 963 935,28 грн;
- у липні 2025 року: № ДУ-0067450/0533-03041-ПД від 15.07.2025 на суму 19 365 604,43 грн, № ДУ-0068187/0533-03041-ПД від 25.07.2025 на суму 19 120 057,85 грн, № ДУ-68930/0533-03041-ПД від 05.08.2025 на суму 21 425 953,86 грн.
Крім того у розрахункові періоди червень 2025 року, липень 2025 року сторони підписали наступні коригувальні акти за минулі періоди:
- акт коригування № ДУА_К-0003751 від 06.06.2025 до акту надання послуги № ДУА-0014870 від 31.03.2025 на суму -247 197,41 грн;
- акт коригування № ДУА_К-0003762 від 03.07.2025 до акту надання послуги № ДУА-0011719 від 30.11.2024 на суму -30,369 грн;
- акт коригування № ДУА_К-0003793 від 08.07.2025 до акту надання послуги № ДУА-0015635 від 30.04.2025 на суму -258 892,09 грн.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надану послугу, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь 115 100 406,51 грн заборгованості та 528 901,43 грн 3% річних.
Після подання цього позову до суду відповідачем було здійснено оплату наданої послуги, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні інструкції: № 4191086 від 18.09.2025 на суму 17 209 582,20 грн, № 4191087 від 18.09.2025 на суму 12 883 341,06 грн, № 4203668 від 29.09.2025 на суму 30 092 923,26 грн, № 4215537 від 08.10.2025 на суму 11 592 634,92 грн, № 4215536 від 08.10.2025 на суму 22 543 363,94 грн, № 4228232 від 20.10.2025 на суму 34 135 998,86 грн, № 4235653 від 28.10.2025 на суму 0,04 грн, № 4235652 від 28.10.2025 на суму 319,50 грн, № 4235921 від 28.10.2025 на суму 3 346 024,61 грн.
Також після відкриття провадження у справі сторони підписали акт коригування № ДУА_К-0005198 від 03.10.2025 до акту надання послуги № ДУА-0017995 від 31.07.2025 на суму -238 192,85 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що позивач на виконання Договору надав відповідачеві послуги на загальну суму 115 100 406,51 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи, підписані сторонами акти надання послуги № ДУА-0017205 від 30.06.2025 на суму 54 816 096,65 грн та № ДУА-0017995 від 31.07.2025 на суму 60 284 309,86 грн.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до визначено у пунктах 3.5 - 3.7 Договору порядку розрахунків, відповідач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Крім того остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги відповідач здійснює до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Відтак, приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
За приписом частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість з оплати послуги за червень 2025 року у сумі 54 816 096,65 грн була погашена шляхом зарахування коштів за платіжними інструкціями:
№ 4191086 від 18.09.2025 на суму 17 209 582,20 грн (на суму 506 119,86 грн, а інші кошти були зараховані на погашення грошових зобов'язань, що виникли у травні 2025 року),
№ 4191087 від 18.09.2025 на суму 12 883 341,06 грн,
№ 4203668 від 29.09.2025 на суму 30 092 923,26 грн,
№ 4215537 від 08.10.2025 на суму 11 592 634,92 грн (на суму 11 333 712,47 грн, а інші кошти були зараховані на погашення грошових зобов'язань, що виникли у липні 2025 року).
Заборгованість з оплати послуги за липень 2025 року у сумі 60 284 309,86 грн була погашена шляхом зарахування коштів за платіжними інструкціями:
№ 4215537 від 08.10.2025 на суму 11 592 634,92 грн (на суму 258 922,45 грн, а інші кошти були зараховані на погашення грошових зобов'язань, що виникли у червні 2025 року);
№ 4215536 від 08.10.2025 на суму 22 543 363,94 грн,
№ 4228232 від 20.10.2025 на суму 34 135 998,86 грн,
№ 4235653 від 28.10.2025 на суму 0,04 грн,
№ 4235652 від 28.10.2025 на суму 319,50 грн,
№ 4235921 від 28.10.2025 на суму 3 346 024,61 грн (на суму 3 107 512,22 грн, а інші кошти були зараховані на погашення грошових зобов'язань, що виникли у серпні 2025 року).
Крім того заборгованість з оплати послуги за липень 2025 року була зменшена на суму -238 192,85 грн внаслідок підписання сторонами акту коригування № ДУА_К-0005198 від 03.10.2025 до акту надання послуги № ДУА-0017995 від 31.07.2025.
З огляду на викладене, суд констатує, що відповідач оплатив надані послуги, але із порушенням встановленого Договором строку.
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем безпідставно не враховано зменшення грошових зобов'язань за червень та липень 2025 року на суми -247 197,41 грн, -30,369 грн, -258 892,09 грн відповідно до складених у ці розрахункові періоди коригуючих актів до актів надання послуги за листопад 2024 року, березень 2025 року та квітень 2025 року, що також відображено в підписаних сторонами актах звірки розрахунків за ІІ та ІІІ квартали 2025 року, суд зазначає таке.
У силу пункту 3.9 Договору у разі коригування обсягів та вартості послуг, про що складається акт коригування, за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.
Як свідчать обставини справи, відповідач мав заборгованість у минулих періодах, у зв'язку з чим від'ємне значення за актом коригування № ДУА_К-0003751 від 06.06.2025 до акту надання послуги № ДУА-0014870 від 31.03.2025 на суму -247 197,41 грн було враховано в оплату послуги, наданої в березні 2025 року, а від'ємні значення за актом коригування № ДУА_К-0003762 від 03.07.2025 до акту надання послуги № ДУА-0011719 від 30.11.2024 на суму -30,369 грн та за актом коригування № ДУА_К-0003793 від 08.07.2025 до акту надання послуги № ДУА-0015635 від 30.04.2025 на суму -258 892,09 грн були враховані в оплату послуги, наданої в квітні 2025 року за цим Договором.
Суд відзначає, що складені сторонами відповідно до пункту 11.1 Договору акти звірки розрахунків за ІІ та ІІІ квартали 2025 року не змінюють розмір грошових зобов'язань та порядок їх виникнення і сплати, оскільки пункт 11.1 викладено у розділі 11 Договору, який визначає обмін інформацією в рамках Договору. Натомість при здійсненні розрахунків за надані за Договором послуги слід керуватися умовами розділу 3 Договору.
Також варто зауважити, що вказані акти не є класичними актами звірки взаємних розрахунків, за якими контрагенти звіряють бухгалтерський облік операцій, адже на час їх складення відповідач за послуги ще не розрахувався, отож виходячи з обставин справи та умов Договору складення цих актів є лише підсумуванням обсягу наданих послуг за Договором у конкретний період з урахуванням здійснених у цей же період коригувань.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 115 100 406,51 грн підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами статей 253, 254 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд виявив у ньому помилку, яка полягає у неправильному визначені моменту з якого грошове зобов'язання з оплати планової вартості послуги, наданої в другій декаді червня 2025 року стало простроченим, адже 28 числа розрахункового періоду припало на вихідний день.
У зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок 3% річних, при цьому не виходячи за заявлений позивачем період нарахування, згідно з яким загальна сума 3% річних склала 525 921,42 грн та розрахована судом наступним чином:
- з 19/06/2025 до 15/07/2025 (18 627 755,38 x 3 % x 27 : 365) = 41 338,31 грн;
- з 01/07/2025 до 15/07/2025 (18 128 357,86 x 3 % x 15 : 365) = 22 350,03 грн;
- з 09/07/2025 до 15/07/2025 (17 963 935,28 x 3 % x 7 : 365) = 10 335,41 грн;
- з 16/07/2025 до 08/09/2025 (54 816 096,65 x 3 % x 55 : 365) = 247 798,79 грн;
- з 19/07/2025 до 15/08/2025 (19 365 604,43 x 3 % x 28 : 365) = 44 567,42 грн;
- з 29/07/2025 до 15/08/2025 (19 120 057,85 x 3 % x 18 : 365) = 28 287,21 грн;
- з 09/08/2025 до 15/08/2025 (21 425 953,86 x 3 % x 7 : 365) = 12 327,26 грн;
- з 16/08/2025 до 08/09/2025 (60 284 309,86 x 3 % x 24 : 365) = 118 916,99 грн.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обставини для закриття провадження в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 115 100 406,51 грн, в іншій частині судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в розмірі 525 921,42 грн.
За приписами частини 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Оскільки провадження у справі підлягає закриттю у відповідній частині, сплачений судовий збір за подання позовної заяви пропорційно цієї частини в розмірі 843 961,88 грн підлягає поверненню позивачу.
Інша частина витрат позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 3 856,27 грн - на відповідача, в розмірі 21,85 грн - на позивача.
Щодо відстрочення виконання рішення суду в цій справі на 12 місяців з дня його ухвалення, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення (пункт 2 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 3 - 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, в основу судового рішення про надання відстрочення виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Як на підставу для відстрочення виконання рішення відповідач посилається на наслідки військової агресії Російської Федерації проти України, а саме масовані ракетні удари по енергетичній інфраструктурі України, внаслідок яких об'єкти ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» як оператора системи розподілу зазнають значних пошкоджень та підлягають відновленню, що потребує значних фінансових витрат. При цьому за доводами відповідача його першочерговим завданням є забезпечення безперебійного електрозабезпечення міст Київської області, тому відновлення енергетичної інфраструктури є пріоритетом серед інших зобов'язань.
Також відповідач просить врахувати, що постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, позивачу з 01.01.2023 було збільшено тариф на послуги з передачі електричної енергії та відповідно і тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, натомість для відповідача збільшення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії НКРЕКП не було передбачено. Відповідно відповідач вважає, що позивач перебував у більш вигідних умовах оскільки мав збільшення тарифу на свої послуги в той час як відповідач такого збільшення не мав. Лише постановою НКРЕКП від 23.05.2023 № 918 було передбачено поетапне збільшення тарифу на послуги з розподілу електричної енергії для ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з 01.06.2023. Така незбалансованість тарифоутворення на послуги, що надаються позивачем та відповідачем ставить останнього у завідомо невигідне положення та є несправедливою.
З урахуванням викладеного, а також зважаючи на повну оплату вартості послуги за спірний період, хоч і з незначним простроченням, та відсутність збитків у позивача внаслідок такого прострочення позивача, останній доводить наявність підстав для відстрочення виконання рішення у цій справі, позаяк примусове стягнення усієї суми 3% річних може мати для нього як для критично важливого та стратегічного підприємства в Київській області несприятливі наслідки, що вплине на енергозабезпечення кінцевих споживачів.
Позивач же проти відстрочення виконання рішення заперечує, посилаючись на відсутність доказів неможливості виконання відповідачем рішення суду. За доводами позивача із публічно доступної фінансової звітності відповідача вбачається, що останній за перший квартал 2025 року має значний прибуток, щодо відповідача не розпочато жодного виконавчого провадження й виходячи з того, що відповідач після подання позову повністю оплатив заборгованість, він вочевидь має достатню кількість коштів щоб виконати рішення суду без відстрочення.
Також позивач зауважує, що віднесення відповідача до підприємств критичної інфраструктури саме по собі не означає неможливості сплати коштів позивачу. При цьому державою покладено саме на позивача спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, зокрема із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. Позивач наголошує, що прострочення відповідачем оплати наданих послуг суттєво перешкоджають належному виконанню функцій позивача, що є критично важливими для функціонування об'єднаної енергетичної системи України. З огляду на зазначене, позивач доводить, що відстрочення виконання судового рішення може порушити баланс інтересів сторін на користь відповідача, що загрожує виконанню функцій позивача як оператора системи передачі, поглиблює кризу неплатежів на ринку, тягне зростання заборгованості і стягнення з позивача його кредиторами боргів, штрафних санкцій та інших нарахувань.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У відповідності до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Отже, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду».
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжують період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути виправдане наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні цієї норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання. Сама можливість надання відстрочки або розстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.
З урахуванням підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення, суд зазначає, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів на тривалий період та без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Судове рішення про відстрочку виконання судового рішення може бути винесене судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання такого рішення або роблять його виконання неможливим.
При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви. При розгляді відповідних заяв необхідно дотримати баланс інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов'язковість виконання судового рішення.
При вирішенні питання про відстрочення виконання рішення, суд відзначає, що ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» є оператором системи розподілу (ОСР) та діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затвердженою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.11.2018 № 1382.
Отже основним джерелом доходів відповідача - є кошти, які надходять на поточні рахунки ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», на які споживачі електричної енергії вносять плату за отримані послуги з розподілу електричної енергії.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача щодо незбалансованості тарифної політики Регулятора, оскільки НКРЕКП систематично переглядає тарифи як для позивача (постанови НКРЕКП від 21.12.2022 № 1788, від 09.12.2023 № 2322, від 19.12.2024 № 2200), так і для відповідача (постанови НКРЕКП від 23.05.2023 № 918, від 09.12.2023 № 2332, від 19.12.2024 № 2210).
Водночас суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.
Загальновідомими, тобто такими, що відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доведенню, є обставини здійснення Російською Федерацією обстрілів об'єктів критичної інфраструктури України, зокрема, об'єктів електропостачання.
Отже здатність відповідача забезпечити відновлення та належну експлуатацію електричних мереж на території Київської області має значення для забезпечення нормальної життєдіяльності мешканців населених пунктів в межах області.
Суд також враховує і ключову роль позивача для забезпечення країни електроенергією, проте зауважує на тому, що позивач є приватним акціонерним товариством зі 100% акцій у власності держави, що належить до сфери управління Міністерства енергетики України. Статус позивача дозволяє йому за підтримки уряду України залучати грантові та кредитні грошові кошти від країн Європейського Союзу, які надаються на відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури, що не заперечується позивачем. Натомість відповідач, будучи приватним підприємством, не забезпечений фінансовою підтримкою міжнародної спільноти та може розпоряджається виключно грошовими коштами, отриманими від господарської діяльності.
Окрім цього, надаючи оцінку запереченням позивача, а саме посиланням на наявність грошових коштів у відповідача для виконання судового рішення, судом також враховано і твердження останнього про те, що кошти, які отримує відповідач під час здійснення своєї господарської діяльності, а також накопичені резерви, що мають цільове призначення, скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж.
Запровадження на території України воєнного стану не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення, при цьому, збройна агресія Російської Федерації має негативний вплив як на відповідача, так і на позивача, майно якого також піддається постійним ворожим обстрілам та наслідки агресії тягнуть за собою завдання великих збитків обом сторонам у справі, водночас якнайшвидше відновлення зруйнованих та пошкоджених об'єктів як відповідача, так і позивача має соціально важливе значення. Однак, ненадання відстрочки виконання рішення у даній справі може призвести до загрози настання негативних наслідків для кінцевих споживачів, оскільки наразі першочерговим є спрямування коштів на відновлення енергетичної інфраструктури та забезпечення нормальної життєдіяльності населення.
Таким чином, наведені обставини, за висновком суду, ускладнюють своєчасне виконання грошових зобов'язань відповідача за рішенням суду, своєю чергою відстрочення виконання рішення суду сприятиме його реальному виконанню у складних економічних умовах. Крім того, відповідач належить до об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектора, тому надання відстрочення виконання рішення суду сприятиме здійсненню ним своїх грошових зобов'язань з найменшим ризиком до виконання поточної діяльності забезпечення населення електричною енергією, не заблокує роботу підприємства та дозволить йому отримати дохід, який може бути спрямований на погашення заборгованості, що забезпечить баланс інтересів сторін у справі.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін, зважаючи на те, що основне зобов'язання перед позивачем є виконаним, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих та достатніх підстав для відстрочення виконання рішення суду в цій справі.
Суд також враховує результати вирішення аналогічних заяв у справах № 910/8374/25 та № 910/9348/25 з тим самим складом сторін.
У цьому контексті суд зауважує, що єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різного тлумачення законодавства у подібних спірних правовідносинах, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про достатню винятковість наведених обставин для застосування визначеної статтею 331 Господарського процесуального кодексу України процедури відстрочення виконання судового рішення, а тому, з метою дотримання балансу інтересів обох сторін, суд вважає за необхідне відстрочити виконання рішення у цій справі на один рік з дня його ухвалення, у зв'язку з чим заява відповідача підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Закрити провадження у справі № 910/11613/25 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» заборгованості в розмірі 115 100 406,51 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (вул.Стеценка, буд.1 А, м.Київ, 04136; ідентифікаційний код 23243188) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул.Симона Петлюри, буд.25, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) 3% річних в розмірі 525 921 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 856 (три тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн 27 коп.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Повернути Приватному акціонерному товариству «Національна енергетична компанія «Укренерго» (вул.Симона Петлюри, буд.25, м.Київ, 01032; ідентифікаційний код 00100227) із спеціального фонду Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 843 961 (вісімсот сорок три тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн 88 коп., сплаченого відповідно до платіжної інструкції № В-8050 від 23.09.2025.
7. Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про відстрочення виконання рішення задовольнити.
8. Відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2026 у справі № 910/11613/25 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних в розмірі 525 921,42 грн та витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 856,27 грн на один рік з дня його ухвалення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.03.2026.
Суддя Т.П. Капцова