ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.01.2026Справа № 910/13628/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач»
про зобов'язання вчинити дії, стягнення 72315,54 грн,
Представники:
від позивача Майстров І.О., Власенко Н.М.
від відповідача Михалевич М.М.
До суду звернулося з позовом акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» про зобов'язання передати дизельне паливо в талонах на суму 429120,00 грн та стягнення 72315,54 грн.
Суд своєю ухвалою від 04.11.2025 відкрив провадження у справі № 910/13628/25, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» подало клопотання про розгляд справи з викликом сторін
Суд своєю ухвалою від 19.11.2025 постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов'язання за договором № 53-140-01-25-01366 на закупівлю дизельного палива в талонах від 09.06.2025. Не виконання, на думку позивача, полягає у відмові відповідача поставити пальне шляхом надання талонів. Таке постачання підлягало виконанні до 10 липня 2025 року.
Відповідач відхилив позов повністю. Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що позивач не здійснив належних дій для своєчасного отримання дизельного палива в талонах. Зокрема відповідач вважає, що позивач не з'явився до офісу відповідача, який є місцем виконання договору (передачі талонів), а тому відсутнє прострочення боржника.
17.12.2025 акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», разом з поясненнями, надало суду лист товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» № 860 від 10.07.2025, який містить позицію останнього щодо необхідності зміним ціни пального. Надаючи цей доказ сторона жодним чином не обґрунтувала неможливість подачі цього доказу у строк, встановлений частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України. З огляду на це, відповідно до ч. 8 ст. 80 ГПК України, суд не прийняв цей доказ до розгляду, про що 18.12.2025 постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
09 червня 2025 року акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Аварійно-технічний центр» (покупець) та товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» (постачальник) уклали договір № 53-140-01-25-01366 за результатами торгів UA-2025-05-14-010570-a на закупівлю дизельного палива в талонах (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця дизельне паливо в талонах (далі - товар), що вказаний в специфікації (додаток № 1 до цього договору) (ДК 021:2015 09130000-9 Нафта і дистиляти), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 Договору талон - спеціальний документ (номіналом 10, 20 літрів), переданий постачальником покупцю згідно з п. 4.1 договору, який підтверджує право покупця на вже оплачений товар та є зобов'язанням для постачальника видати покупцю фіксовану кількість товару певного номіналу і марки, який зберігається на автозаправних станціях (далі - АЗС) постачальника (власних, орендованих/партнерських/ тих, що знаходяться у користуванні на інших договірних засадах (далі - талон).
Згідно з п. 1.5 Договору видача товару зі зберігання покупцю підтверджується фактом повернення талону постачальнику в мережі АЗС в обмін на виданий товар із зберігання, що підверджується фіскальним чеком.
Загальна вартість товару згідно із специфікацією (додаток № 1 до договору) складає 429120,00 грн (п. 3.1 Договору).
У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату по факту поставки товару шляхом перерахування коштів протягом 180 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та проведення вхідного контрю відповідно до «Положення з інтегрованої системи управління. Вхідний контроль» ПЛ-Д.40.24.001-23 та СОУ НАЕК 038 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».
Згідно з п. 4.1 Договору строк поставки товару з моменту підписання сторонами цього договору та реєстрації його в АТ «НАЕК «Енергоатом» до 10 липня 2025 року.
Поставка товару здійснюється транспортними засобами покупця з офісу постачальника (п. 4.2 Договору).
Відповідно до специфікації до Договору постачальник зобов'язаний поставити 9600 літрів дизельного пального (талони) ДП-Л-Євро5-ВО, Україна на суму 429120,00 грн.
09.07.2025 позивача звернувся до відповідача з листом № 401-2783/24, у якому повідомив про прибуття представників позивача 10.07.2025 о 10 год. для отримання талонів.
За твердженням позивача, відповідач не передав талони представникам позивача, які прибули 10.07.2025 з офісу постачальника.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 03.09.2025 № 40-3557/08 про поставку товару.
Відповідач не задовольнив вимогу.
Станом на день розгляду справи у суді відповідач не поставив позивачеві дизельне паливо (талони) ДП-Л-Євро5-ВО, Україна номіналом 10, 20 літрів кількістю 9600 літрів на суму 429120,00 грн.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В розрізі наведеного стандарту доказування, не надання відповідачем будь-яких доказів добросовісної його поведінки як учасника зобов'язання, яка би свідчила про спроби виконання та неможливість такого внаслідок дій кредитора, суд вважає доведеним позивачем порушення Договору зі сторони відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Нормами статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Обов'язок продавця передати покупцеві товар покладено на нього законом (ст. 662 ЦК України).
Факт наявності у відповідача перед позивачем зобов'язання з поставки дизельного палива (талонів) ДП-Л-Євро5-ВО, Україна номіналом 10, 20 літрів кількістю 9600 літрів на суму 429120,00 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 8.4 Договору у разі порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
За розрахунком позивача, перевіреним судом, до стягнення з відповідача підлягає 42277,14 грн пені, 30038,40 грн штрафу за період з 11.07.2025 по 03.11.2025.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач».
2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» поставити акціонерному товариству «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» дизельне паливо (талони) ДП-Л-Євро5-ВО, Україна номіналом 10, 20 літрів кількістю 9600 літрів на суму 429120,00 грн.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафта-постач» (Нестеровський провулок, 3-5, м. Київ, 04053, код 43012009) на користь акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код 24584661) 42277,14 грн пені, 30038,40 грн штрафу, 7521,53 грн судового збору.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складений 05.03.2026.
Суддя С. А. Ковтун