ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.03.2026Справа № 910/14864/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег"
до Фізичної особи-підприємця Клюєва Родіона Спартаковича
про стягнення 574738,38 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Клюєва Родіона Спартаковича про стягнення 574738,38 грн, з яких 344967,04 грн заборгованості за Договором суборенди № А2044 від 24.11.2017 року; 38872,59 грн 3% річних; 190898,75 грн інфляційне збільшення.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з внесення орендної плати та компенсації комунальних послуг згідно з договором № А2044 від 24.11.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була повернута без вручення відповідачу, за закінченням встановленого терміну зберігання.
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 05.03.2025 у справі № 904/4076/23).
Крім того, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.12.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (суборендодавцем) та Фізичною особою-підприємцем Клюєвим Родіоном Спартаковичем (суборендарем) було укладено договір суборенди № А2044 від 24.11.2017, за умовами п. 2.1 якого суборендодавець зобов'язується передати у строкове, платне користування суборендарю приміщення, а суборендар зобов'язаний прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати суборендодавцеві обумовлені в цьому договорі суборенди платежі та виконувати інші умови цього договору суборенди. Суборендодавець має право передавати приміщення в суборенду на підставі основного договору.
Згідно з п. 10.1, 10.2 договору з моменту передачі суборендареві приміщення суборендар зобов'язаний сплачувати на користь суборендодавця орендну плату та іншу платежі, які передбачені цим договором. Орендна плата, яку суборендар зобов'язаний щомісячно сплачувати суборендодавцеві складається з таких сум: основна орендна плата; експлуатаційна орендна плата; маркетингова орендна плата; плата з обороту.
Як погоджено в п. 13.1 договору суборендар зобов'язаний сплачувати суборендодавцеві основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами в строки, визначені в додатку № 1 (пункт 15).
Відповідно до п. 17.1 ст. 17 договору суборендар компенсує суборендодавцеві вартість Комунальних послуг, що споживаються в Приміщенні, без додаткових нарахувань на свою користь. Суборендар також зобов'язаний компенсувати суборендодавцю витрати, які несе Суборендодавець на комунальні послуг, які споживаються в зв'язку з експлуатацією Торгового центру та Площ загального користування, а також Земельної ділянки та які розподіляються між всіма орендарями / суборендарями Торгового центру пропорційно площі Приміщення до загальної площі Торгового центру на підставі рахунків та даних (показників), наданих Власником.
Також між сторонами підписано додаток № 1 до вищевказаного договору суборенди, за умовами якого погоджено, що: - позивач зобов'язався передати відповідачу в суборенду приміщення площею 25,47 кв м на 1-му поверсі торгового центру, лот А2044 (відповідно до плану, наведеному в додатку № 2); - строк дії договору 35 місяців; - строк оплати орендної плати до 15 числа календарного місяця, який передує оплачуваному; - строк компенсації комунальних послуг до 10 числа наступного місяця за оплачувальний місяць на підставі рахунку суборендаря, який надається протягом 5 робочих днів з початку наступного місяця.
01.02.2018 сторонам підписано акт приймання-передачі приміщення в суборендне користування до договору суборенди № А2044 від 24.11.2017. Згідно означеного акту позивач передав відповідачу об'єкт оренди: приміщення розташоване на 1 поверсі торгово-розважального комплексу за адресою: м. Київ, вул Берковецька, 6 Д площею 25,47 кв м.
30.12.2020 сторони уклали додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору суборенди № А2044 від 24.11.2017 згідно п. 1 якого сторони визнають, що станом на 31.12.2020 заборгованість суборендаря перед суборендодавцем становить 686967,04 грн.
Згідно досягнутих домовленостей суборендар зобов'язаний погасити заборгованість до 31.12.2021 включно (наведено графік).
В підтвердження часткової оплати визначеної додатковим договором заборгованості позивач долучив платіжні інструкції за період з 21.07.2021 по 21.02.2022 на загальну суму 342000,00 грн.
Як зазначає позивач, станом на день розгляду справи заборгованість у розмірі 344967,04 грн (686967,04-342000,00) відповідачем не оплачена, що зумовило звернення до суду з даним позовом.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму (оренди) державного і комунального майна встановлюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Згідно ст 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Додатковим договором до договору суборенди № А2044 від 24.11.2017 сторони обумовили графік погашення заборгованості у розмірі 686967,04 грн. Кінцевою датою оплати грошових зобов'язань сторони визначили 31.12.2021.
Матеріалами справи підтверджено оплату відповідачем грошових коштів у розмірі 342000,00 грн, з обумовленого в додатковому договорі від 30.12.2020 грошового зобов'язання 686967,04 грн.
Отже матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за договором № А2044 від 24.11.2017 у розмірі 344967,04 грн (686967,04-342000,00).
З огляду на встановлені судом обставини, позов в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 344967,04 грн підлягає задоволенню.
Позивач також просить стягнути за період з 22.02.2022 по 24.11.2025: 3% річних у розмірі 38872,59 грн та втрати від інфляції у розмірі 190898,75 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, та вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а суму 3% річних за період з 22.02.2022 по 24.11.2025 у розмірі 38872,59 грн такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Згідно перерахунку суду, сума втрат від інфляції є більшою, ніж розрахована позивачем. Оскільки суд, згідно приписів ст 237 ГПК України обмежений у праві виходити за межі позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у визначеному позивачем розмірі - 190898,75 грн.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі підлягає покладенню на відповідача, з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Клюєва Родіона Спартаковича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (01024, м. Київ, вул. Басейна, буд. 6, ідентифікаційний код 31569627) суму заборгованості з орендної плати в розмірі 344967 (триста сорок чотири тисячі дев'ятсот шістдесят сім) грн 04 коп., 3% річних в розмірі 38872 (тридцять вісім тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 59 коп., втрати від інфляції в розмірі 190898 (сто дев'яносто тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн 75 коп., судовий збір у розмірі 6896 (шість тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн 86 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко