ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.01.2026Справа № 910/13412/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика"
до Фізичної особи - підприємця Молєва Сергія Олексійовича
про стягнення 246 967, 08 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Молєв С.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи - підприємця Молєва Сергія Олексійовича (далі - відповідач) про стягнення 246 967, 08 грн, з яких: суми прострочених платежів по тілу кредиту 75 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 167 732, 88 грн; суми прострочених платежів за комісією 4 234, 20 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем не виконано належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором про надання кредиту №498906-КС-001 від 16.05.2024, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 відкрито провадження у справі № 910/13412/25, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву, позивачу встановлено строк для подачі відповіді на відзив.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 зобов'язано Акціонерне товариство "Сенс банк" надати суду у строк до 04.12.2025 наступні письмові докази, які становлять банківську таємницю, а саме: письмовий доказ у вигляді відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, який би підтверджував або спростовував факт випуски банківської картки № НОМЕР_1 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я Молєв Сергій Олексійович (РНОКПП НОМЕР_2 ); письмовий доказ у вигляді виписок про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 16.05.2024 року (дата видачі кредиту) по 31.10.2024 року (дата закінчення терміну кредитування).
17.11.2025 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та зазначив, що ним протягом дії договору було сплачено часткові платежі на погашення заборгованості, проте позивачем такі платежі були зараховані на погашення відсотків, що, на думку відповідача, є неправомірним та незаконним.
Крім того, відповідачем до відзиву на позовну заяву подано клопотання про витребування у позивача детального розрахунку та повної історії всіх платежів.
Також, відповідачем разом з відзивом на позовну заяву подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
21.11.2025 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Сенс банк" надійшли документи на виконання вимог ухвали.
01.12.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких позивач зазначив, що відповідно до Розрахунку заборгованості за Кредитним договором, відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату на загальну суму 19 950,00 грн (докази здійснення відповідачем платежів за Кредитним договором надано у формі довідок, які були сформовані в платіжній системі «Platon», та які були надані ТОВ «Бізнес Позика» посередником ТОВ «ПрофітГід», який надає послуги на підставі Договору про надання послуг № ПГ-5 від 04.11.2020).
Крім того, позивач у додаткових поясненнях зазначив, що відповідачем здійснювалися платежі на виконання умов Кредитного договору та Додаткової угоди не у розмірі та не у строки передбачені Графіками платежів, відтак, всі платежі відповідача (починаючи з 2-го відповідно до Графіку платежів, який передбачено Кредитним договором) було зараховано на погашення вимог за Кредитним договором у черговості, яка передбачена п. 6.11. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям; платіж відповідача за 30.05.2024 р. (1-ий відповідно до Графіку платежів, який передбачено Кредитним договором), було зараховано на погашення вимог за Кредитним договором у черговості, яка передбачена Графіком платежів, який передбачений Кредитним договором, оскільки, платіж було здійснено вчасно та у розмірі, який не був менший, аніж це було передбачено Графіком платежів.
За твердженнями позивача, всі платежі відповідача за Кредитним договором були враховані у розрахунку заборгованості за Кредитним договором з урахуванням всіх платежів останнього, а тому позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 17.12.2025.
16.12.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Представники учасників справи у судове засідання 17.12.2025 не з'явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету осіб від 09.12.2025.
Судом у судовому засіданні 17.12.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 19.01.2026.
Представник позивача у судове засідання 19.01.2026 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 18.12.2025.
Відповідач у судовому засіданні 19.01.2026 заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.
Судом у судовому засіданні 19.01.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 26.01.2026.
23.01.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, в яких відповідач зазначив, що частково визнає позов в межах фактично отриманих коштів, а проти стягнення іншої суми коштів та процентів заперечує.
Представник позивача у судове засідання 26.01.2026 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи від 20.01.2026.
Відповідач у судовому засіданні 26.01.2026 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
16.05.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Молєв Сергій Олексійович (далі - позичальник) укладено Договір № 498906-КС-001 про надання кредиту (далі - Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" 16.05.2024 року направлено Фізичній особі - підприємцю Молєв Сергію Олексійовичу, пропозицію (оферту) укласти Договір № 498906-КС-001 про надання кредиту.
16.05.2024 року Фізична особа - підприємець Молєв Сергій Олексійович, прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 498906-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" направлено Фізичній особі - підприємцю Молєву Сергію Олексійовичу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9068, на номер телефону НОМЕР_3 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.
Таким чином, 16.05.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та Фізичною особою - підприємцем Молєв Сергій Олексійович було укладено Договір № 498906-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 1 Договору кредиту, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" надає позичальнику грошові кошти у розмірі 75000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит; строк надання кредиту - 24 тижні, комісія за надання кредиту - 9 750, 00 грн; термін дії договору до 31.01.2024.
Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1,1497 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, у разі якщо погашення Кредиту здійснюється згідно погодженого Сторонами графіку платежів, що наведений в п. 3 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання Позичальника по сплаті Процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до Зниженої процентної ставки, що вказана в п. 1 Договору.
Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору, сторони домовились, що у разі якщо повернення Кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3 Договору, (за виключенням дострокового повернення Кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по Кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 1 Договору.
Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Відповідно до п. 6. Кредитного договору позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір з вільним волевиявленням.
Згідно з п.2.1. Додаткової угоди до Кредитного договору, кредит збільшується на 10 000,00 грн. та кредитодавець, на умовах викладених у Договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов'язується повернути кредит збільшений на 10 000,00 грн. грн. у строки та на умовах викладених у Договорі.
Пунктом 2.2. Додаткової угоди до Кредитного договору передбачено, що після збільшення суми Кредиту, загальна сума отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 75 000,00 грн.
Відповідно до п. 3. Додаткової угоди до Кредитного договору, на дату укладення Додаткової угоди Несплачені проценти, а також Несплачена Комісія вносяться до Графіку платежів (п.6 Додаткової угоди)та підлягають сплаті відповідно до Графіку платежів.
Пунктом 6 Додаткової угоди до Кредитного договору передбачено, що з дати укладення Додаткової угоди встановлюється Графік платежів. Після укладення цієї Додаткової угоди позичальник зобов'язується повертати Кредит та сплачувати проценти за користування Кредитом, комісію відповідно до Графіку платежів, що наводиться у цьому пункті Додаткової угоди.
Відповідно до п. 11. Додаткової угоди до Кредитного договору, інші умови Договору залишаються незмінними та обов'язковими для кредитодавця та позичальника. Норми Договору, щодо яких Сторони цією Додатковою угодою домовились змінити їх умови, діють з урахуванням змін, внесених цією Додатковою угодою.
Так, відповідно до п. 6.11. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:
1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;
2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;
3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору кредиту №498906-КС-001 від 16.05.2024 неналежним чином виконав свій обов'язок з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 246 967, 08 грн, з яких 75 000, 00 грн заборгованості за кредитом, 167 732, 88 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 4 234, 20 грн заборгованості за комісією.
Відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов'язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред'явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу позику (кредит) у розмірі 75 000, 00 грн, що підтверджується інформацією, наданою Акціонерним товариством "Сенс Банк" щодо руху коштів по картці позичальника, довідками про виконання грошових переказів та розрахунком заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів повернення ним кредиту за Договором кредиту № 498906-КС-001 від 16.05.2024.
Крім того, згідно з умовами Договору кредиту № 498906-КС-001 від 16.05.2024 сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,1497 процентів за кожен день користування Кредитом
Пунктом 2 Договору кредиту визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
Відповідно до п.6.1 Правил надання грошових коштів за користування Кредитом позичальнику нараховуються, а позичальник повинен сплатити кредитодавцю проценти у розмірі, який зазначено в Договорі про відкриття кредитної лінії. Обчислення строку користування Кредитом та нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Кредитом відповідно до умов Договору. Таким чином, проценти за користування Кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму Кредиту з першого дня перерахування суми Кредиту позичальнику (перерахування грошових коштів на поточний (картковий) рахунок Позичальника) до дня (включно), коли позичальник повністю виконав зобов'язання за Договором.
Сплату процентів за користування Кредитом позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше визначних графіком платежів (який є Додатком 1 до Договору) дат, які є останніми днями відповідних Базових періодів шляхом здійснення безготівкового переказу суми, що дорівнює Обов'язковому платежу, на банківський рахунок кредитодавця. У разі несплати процентів за користування Кредитом не пізніше останнього дня будь-якого Базового періоду у розмірі Обов'язкового платежу, до такого Обов'язкового платежу починаючи із наступного календарного дня додаються проценти за користування Кредитом за кожен календарний день користування Кредитом в межах Строку кредитування, які позичальник зобов'язаний оплатити не пізніше цього календарного дня у складі Обов'язкового платежу. У випадку оплати Обов'язкового платежу у повному обсязі в певному Базовому періоді, в подальшому сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного наступного Базового періоду у складі наступних Обов'язкових платежів. При достроковому внесенні суми Обов'язкового платежу у повному обсязі, сума грошових коштів такого Обов'язкового платежу розподіляється на дату здійснення дострокової сплати Обов'язкового платежу згідно з черговістю, встановленої в п. 6.11. Правил. У випадку сплати позичальником грошових коштів у сумі меншій, ніж розрахований згідно з умовами Договору Обов'язковий платіж, такі грошові кошти розподіляються згідно з черговістю, встановленої Правилами для дострокового часткового погашення заборгованості за Договором у дату оплати, однак, у подальшому позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю у строк, передбачений Договором, грошові кошти у розмірі різниці між розміром Обов'язкового платежу та фактично сплаченими грошовими коштами у Базовому періоді. Проценти за користування Кредитом та комісія за видачу Кредиту (якщо умови Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця. Умовою нарахування позичальнику процентів за користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою є сумлінне виконання умов Договору. Позичальник має право сплачувати проценти за користування Кредитом достроково. У випадку сплати позичальником процентів за користування Кредитом до останнього календарного дня Базового періоду, зокрема, і у сумі Обов'язкового платежу Базового періоду, кредитодавець направляє отримані грошові кошти на погашення заборгованості Позичальника перед кредитодавцем у порядку, передбаченому п.6.11. Правил.
Проценти за користування Кредитом є платою за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Процент за користування кредитом не несе в собі функції з компенсації витрат кредитодавця, понесених кредитодавцем на видачу позичальнику Кредиту (п.п.6.2, 6.3 Правил).
Згідно з п. 6.4 Правил також позичальнику нараховується і позичальник повинен сплатити кредитодавцю комісію за видачу Кредиту (якщо умови Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) у розмірі, який зазначено в Договорі про відкриття кредитної лінії та комісію за видачу додаткових грошових коштів у Кредит, у розмірі, який зазначено в договорі (додатковій угоді) про внесення змін у Договір про відкриття кредитної лінії.
Відповідно до п. 6.5 Правил комісія за видачу Кредиту позичальнику є іншою складовою плати за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Комісія за видачу Кредиту нараховується, а позичальник повинен сплатити комісію за видачу Кредиту, яка нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту (в тому числі, і у випадку видачі додаткових грошових коштів у Кредит). 6.6. Комісія за видачу Кредиту не є платою за додаткові послуги кредитодавця або окремою платою за таку дію кредитодавця як переказ (видача) коштів Позичальнику.
В межах програми лояльності (Розділ 7 цих Правил) кредитодавець надає позичальнику право користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою. Право користування Зниженою процентною ставкою надається Позичальнику під час усього Строку кредитування за умови сумлінного здійснення платежів відповідно до умов Договору про відкриття кредитної лінії. Право користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою надається позичальником виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору (п. 6.7 Правил).
Нарахування процентів за користування Кредитом для позичальників, які несвоєчасно здійснюють оплату процентів за користування Кредитом або комісії за видачу Кредиту здійснюється, на умовах визначених Договором про відкриття кредитної лінії, за Стандартною процентною ставкою. Умови використання права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою та нарахування процентів за Стандартною процентною ставкою на умовах викладених в Договорі не є зміною істотних умов Договору, а є визначеними умовами нарахування процентів за користування Кредитом (п. 6.8 Правил).
Пунктом 6.10 Правил передбачено, що заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми Заборгованості на поточний рахунок кредитодавця у строки, встановлені Договором.
Черговість погашення вимог за Договором. У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до Договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, позивачем нараховано відповідачу проценти за користування кредитом у розмірі 167 732, 88 грн
Щодо заперечень відповідача про стягнення 167 732, 88 грн та посилання на постанову Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, суд зазначає наступне:
Велика Палата ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 у своїй постанові вказала, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Таким чином, суд вважає, що відповідно до пунктів кредитного договору позивач обґрунтовано нараховував проценти за користування кредитом у розмірі 167 732, 88 грн в межах строку до 31.10.2024 (п. 1 Кредитного договору), що відображено у розрахунку заборгованості, а тому доводи відповідача визнаються судом необґрунтованими та безпідставними.
Отже, судом встановлено, що позивач нарахував відповідачу проценти по 31.10.2024, що свідчить про те, що позивач не нараховує проценти за період, який перевищує строк кредитування.
Перевіривши розрахунок процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості.
Крім того, як вбачається з умов Договору кредиту комісія за надання кредиту - 4 234, 20 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем було сплачено суму у розмірі 19 950, 00 грн, проте суми, яку сплачував відповідач зараховувались відповідно до п.6.11 Правил, а саме за відсотки за користування кредитом та комісія за надання кредиту.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за Договором про надання кредиту № 498906-КС-001 від 16.05.2024 року по поверненню кредитних коштів в розмірі 246 967, 00 грн, з яких 75 000, 00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 167 732, 88 грн - прострочена заборгованість по процентах, а також заборгованість за комісією у розмірі 4 234, 20 грн, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 22.10.2025 року, наданим позивачем.
Однак, суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованості по кредиту за кредитним договором у розмірі 246 967,00 грн, з яких: 75 000, 00 грн - прострочена заборгованість за кредитом, 167 732, 88 грн - прострочена заборгованість по процентах, а також заборгованість за комісією у розмірі 4 234, 20 грн.
Відповідач до відзиву на позовну заяву не надав контррозрахунку суми позовних вимог та доводів позивача у встановленому законом порядку не спростував.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору про надання кредиту № 498906-КС-001 від 16.05.2024 року не здійснив погашення заборгованості за кредитом у розмірі 75 000, 00 грн, заборгованості по процентах у розмірі 167 732, 88 грн, заборгованості за комісією у розмірі 4 234, 20 грн, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 246 967, 08 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до Фізичної особи - підприємця Молєва Сергія Олексійовича про стягнення 246 967, 08 грн задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Молєва Сергія Олексійовича (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239) суму прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) грн 00 коп; суму прострочених платежів по процентах 167 732 (сто шістдесят сім тисяч сімсот тридцять дві) грн 88 коп; суму прострочених платежів за комісією у розмірі 4 234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) грн 20 коп, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 963 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят три) 60 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2026 року.
Суддя М.Є. Літвінова