ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.02.2026Справа № 910/6715/23 (910/12876/25)
За позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 27, корп. 1, офіс, 21, ідентифікаційний номер 42122002) арбітражної керуючої Огейчук Тетяни Василівни
до 1) Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний номер 44116011);
2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний номер 37993783)
про стягнення 6 837 467,00 грн.
в межах справи № 910/6715/23
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український шлях" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, оф. 10, ідентифікаційний номер 41874219)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп" (03150, м. Київ, вул. В. Антоновича, 51, оф. 1405, ідентифікаційний номер 42122002)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
позивач - Огейчук Т.В. (поза межами приміщення суду),
від позивача - Бордаченко О.В.,
від відповідача-1 - Сметанюк Р.М.,
від відповідача-2 - не з'явилися.
В провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/6715/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп".
До Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кові Груп" арбітражного керуючого Огейчук Т.В. до 2) Головного управління ДПС у м. Києві; 2) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України 6 837 467,74грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 21.11.2025.
05.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2.
11.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.
17.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2025 відкладено судове засідання на 17.12.2025.
15.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1.
16.12.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив відповідача-1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2025 відкладено судове засідання на 21.01.2026.
19.01.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.
21.01.2026 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2026 відкладено судове засідання на 11.02.2026.
У судовому засіданні, призначеному на 11.02.2026, арбітражний керуючий та представник позивача підтримала позовні вимоги.
Представник відповідача-1 у задоволенні позову просив відмовити.
Представник відповідача-2 до судового засідання не з'явився, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з наступним.
Як зазначено в клопотанні, позовні вимоги в даній справі не належать до предметної юрисдикції господарських судів та не можуть бути розглянуті в межах справи про банкрутство, оскільки за своєю правовою природою вони є публічно-правовими та виникли з податкових правовідносин.
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Згідно із ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства .
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ (у редакції, чинній станом на день подання даного позову) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Отже, на момент пред'явлення даного позову до суду положення ст. 7 КУзПБ прямо передбачали підсудність всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, у тому числі спорів про сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
З огляду на те, що спір у даній справі виник із приводу стягнення на користь боржника коштів, що обліковуються на його рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, суд дійшов обґрунтованого висновку про підсудність даного спору саме господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Ураховуючи викладене, у задоволенні клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі суд дійшов висновку відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Постановою Господарського суду міста Києва у справі № 910/6715/23 від 10.01.2024 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» (03150, м. Київ, вул. В. Антоновича, 51, оф. 1405, ідентифікаційний номер 42122002), відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» арбітражного керуючого Огейчук Тетяну Василівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 69 від 08.02.2013).
У ході здійснення своїх повноважень ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» арбітражний керуючий Огейчук Тетяна Василівна звернулась із Запитом арбітражного керуючого (ліквідатора) вих. № 24 від 07.05.2024 до Головного управління ДПС у м. Києві в якому просила надати інформацію та документи щодо:- суми ліміту з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» (ідентифікаційний номер 42122002, індивідуальний податковий номер 421220026556) станом на день визнання підприємства банкрутом, а саме станом на 10 січня 2024 р.;- податкових накладних та розрахунків коригувань до податкових накладних виданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Кові Груп» (ідентифікаційний номер 42122002, індивідуальний податковий номер 421220026556), реєстрація яких станом на день визнання підприємства банкрутом, а саме станом на 10 січня 2024 р., була зупинена, в реєстрації яких було відмовлено, а також тих, які не були зареєстровані, в тому числі, але не виключно щодо дати складання таких ПН/РК, порядкового № ПН/РК, дати реєстрації ПН/РК в ЄРПН, найменування покупця, ІПН покупця, обсягу операції, сум ПДВ та статусу ПН/РК.
Листами № 6/26-15-04-03-07 від 21.05.2024 та № /6/26-15-04-03-07 від 26.07.2024 Головне управління ДПС у м. Києві повідомило, що згідно до інформаційного ресурсу ДПС України сума ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) по ТОВ «КОВІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42122002) станом на 10.01.2024 року та станом на поточну дату складає 576 615,63 грн.; надано інформацію (таблиця у формі Excel на CD-диску) про наявність відповідно до інформаційного ресурсу ДПС України за період з моменту реєстрації ТОВ «КОВІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42122002) платником податку на додану вартість та по теперішній час згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних виданих ТОВ «КОВІ ГРУП» (код ЄДРПОУ 42122002) 34 (тридцять чотири) податкових накладних на суму ПДВ в розмір 6 260 852,11 грн., реєстрація яких зупинена або відмовлено у реєстрації.
Відтак, позивач звернувся до Головного управління ДПС у м. Києві з заявою від 22.08.2025, в якій відповідно до п. 200-1.5ст. 200-1 ПК України, ст.1212 ЦК України просив перерахувати на поточний рахунок позивача грошові кошти в сумі 6 837 467,74 грн. із його рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ на його поточний рахунок у банківській установі. Однак, відповіді на заяву ТОВ «Кові Груп» не отримало.
Заперечуючи проти позову, відповідач-1 зазначив, що реєстраційний ліміт в СЕА ПДВ це лише технічний показник доступного для реєстрації ліміту, що не створює грошового активу та не породжує обов'язку ДПС або держави в поверненні зазначених сум.
Відповідач-2 у відзиві звернув увагу, що не є належним співвідповідачем у справі, оскільки не є учасником спірних правовідносин, не відкривав електронних рахунків і не здійснює адміністрування цих рахунків.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.
Відповідно до п. 200-1.1 ст.200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У п. 200-1.2 ст.200-1 ПК України визначено, що платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Згідно з п. 200-1.6 ст.200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.
З рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді (пункт 200-1.5 статті 200-1 ПК України).
Приписи пункту 200-1.8 статті 200-1 ПК України встановлюють, що після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.
Відповідно до пункту 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 569 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1177) (далі - Порядок № 569) рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 569 електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДПС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку. У такому реєстрі зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку та дата реєстрації його платником податку.
У пункті 20 Порядку № 569 вказано, що для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ ДПС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПК України для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого ПК України для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету з електронних рахунків платника податку.
Відповідно до п. п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
За приписами ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України , крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/ або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
У відповідях Головне управління ДПС у м. Києві від 21.05.2024 та 26.07.2024 зазначено, що реєстраційний ліміт ТОВ «Кові Груп» (код ЄДРПОУ 42122002) в СЕА ПДВ станом на дату банкрутства та станом на дату відповіді становив 576 615,63 грн.
Водночас, реєстраційний ліміт не є сумою коштів на рахунку в СЕА ПДВ, а є лише розрахунковим показником, який визначає суму податку, на яку платник ПДВ має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10.12.2021 у справі №640/23238/19.
Згідно з положеннями Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 12 січня 2021 № 5 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 за № 321/35943 (далі - Порядок №5) оперативний облік платежів здійснюється податковими органами в інформаційній системі.
Відповідно до пункту 1 розділу II Порядку №5 з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються інтегровані картки платника (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до інтегрованої картки платника ТОВ «Кові Груп» із податку на додану вартість станом на момент звернення до Головного управління ДПС у м. Києві з заявою № 22 від 22.08.2025 не обліковуються надміру та/або помилково сплачені кошти з ПДВ. Натомість, у ТОВ «Кові Груп» наявний податковий борг з ПДВ у розмірі 364,50 грн.
Таким чином, беручи до уваги, що показник реєстраційної суми в СЕА ПДВ не є одночасно й сумою грошових коштів, що перебуває на електронному рахунку платника податку, та за даними Головного управління ДПС у м. Києві за ТОВ «Кові Груп» не обліковуються надміру та/або помилково сплачені кошти з ПДВ, суд дійшов обґрунтованого висновку про не підтвердження позивачем наявності правових підстав для стягнення спірної суми грошових коштів.
Також, позивач посилався на зупинення реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість на суму ПДВ 6 260 852,11 грн., що призвело до зменшення на рахунку позивача у системі електронного обліку ПДВ відповідних сум податкового ліміту з ПДВ.
У пункті 201.16. статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 « Про затвердження Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі -Порядок № 520).
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Відтак, наявність зупинення реєстрації податкових накладних не створює зобов'язання для Головного управління ДПС у м. Києві з повернення відповідної суми ПДВ позивачу, як платнику податку.
Зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
За наведених обставин, реєстраційний ліміт ТОВ «Кові Груп» в СЕА ПДВ у розмірі 576 615,63 грн. та сума зупинених до реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість на суму ПДВ 6 260 852,11 грн. не можуть вважатися безпідставно набутими Головним управлінням ДПС у м. Києві коштами в розумінні статті 1212 ЦК України.
Ураховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Головному управлінню ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
2. У задоволенні позову відмовити повністю.
3. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 04.03.2026
Суддя Д.В. Мандичев