ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.03.2026Справа № 910/16119/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва», м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальська Плаза», м.Київ
про стягнення 3740,27 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальська Плаза» про стягнення заборгованості в сумі 3740,27 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором № 2195 від 21.06.2017 в частині оплати послуг, наданих у період з 01.09.2024 по 28.02.2025.
Ухвалою суду від 25.12.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.
Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Згідно ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як встановлено судом станом на дату відкриття провадження у справі відповідачем не зареєстровано електронний кабінет в підсистемі електронний.
З метою забезпечення принципів змагальності та рівності учасників судового процесу, судом було направлено судову кореспонденцію по справі на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, м.Київ, вул. Рибальська, буд. 13, нежиле приміщення № 46.
Судом було враховано, що за приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Конверт з ухвалою суду було повернуто на адресу господарського суду з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання».
За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Згідно інформаційної довідки № 71404229 від 26.10.2016 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 25.10.2016 здійснено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальська Плаза» (ЄДРПОУ 40914539) на об'єкт нерухомого майна - нежиле приміщення за адресою: м.Київ, вул. Рибальська, буд. 13, загальною площею 218,8 кв.м.
21.06.2017 між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва» (підприємство), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибальська Плаза» (власник) було укладено договір № 2195 Л. експ. про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, згідно п.1.1 якого підприємство забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будинку пропорційно до займаної, на підставі відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2016 № 40099780000 орендарем/власником площі приміщення, яка становить 218,80 кв. м. - підвал, вхід окремо, та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, а також утримання прибудинкової території, а орендар/власник бере участь у витратах підприємства на виконання вказаних робіт, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих підприємством за цим договором.
Пунктом 2.1. вказаного договору визначено, що орендар/власник сплачує підприємству вартість фактично отриманих послуг.
Як вбачається із п. 2.2.1. договору, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розмір яких на момент укладення договору становить 218,80 кв. м. х 1,37 грн/м2 = 299,76 грн та ПДВ - 59,95 грн. Разом 359,71 грн за місяць.
Умовами п. 2.2. унормовано, що тарифи на послуги передбачені даним договором можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуватися при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження з орендарем/власником.
Орендар/власник, незалежно від результатів господарської діяльності, зобов'язується сплачувати вартість наданих послуг на підставі рахунків-фактур до 1 числа місяця, наступного за звітним у безготівковій формі на розрахунковий рахунок підприємства (п. 2.3. договору).
У пункті 2.5. договору сторони узгодили, що орендар/власник зобов'язаний підписати акт про надання послуг протягом 5 робочих днів з моменту його надходження від підприємства, або висловити свої заперечення стосовно його підписання. Якщо власник не підпише отриманий акт і не висловить свої заперечення щодо його підписання, то такий акт вважається погодженим сторонами.
Пунктом 6.1. наведеного договору також визначено, що строк дії договору встановлено з 01 листопада 2016 року до 01 листопада 2017 року. У разі коли за місяць до закінчення дії договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, цей договір вважається щороку продовженим на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Доказів розірвання вказаного договору матеріали справи не містять.
Додатком № 1 «Перелік послуг та їх вартість, що надає Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва»» до договору визначено, що вартість витрат на обслуговування будинку за адресою Рибальська, 13 становить 3,11 грн (у т. ч. ПДВ) за 1 кв. м. загальної площі.
У позовній заяві вказано, що на виконання умов договору № 2195 Л. експ. від 21.06.2017 відповідачу за період з вересня 2024 року по лютий 2025 року надавались акти про надання послуг, якими відповідач повідомляється про виконані послуги за наведений вище період.
25.08.2025 позивачем було направлено засобами поштового зв'язку відповідачу вимогу № 105/44-2872 від 21.08.2025 щодо сплати експлуатаційні послуги. На підтвердження направлення вказаної вимог до матеріалів справи було надано опис вкладення у цінний лист та поштову накладну №0101511011087.
Проте, як вказує позивач, відповідачем вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва» виконано не було, оплату послуг з обслуговування прибудинкової території за період з 01.09.2024 по 28.02.2025 в сумі 3740,27 грн (з урахуванням часткової оплати від 19.09.2024) не здійснено та не висловлено жодних заперечень щодо підписання актів наданих послуг, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Оцінюючи доводи позивача, а також наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає таке.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За нормами частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Серед обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених статтею 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", передбачена своєчасна сплата за спожиті житлово-комунальні послуги (пункт 10 частини 1).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Суд зазначає, що відповідач у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг.
За приписами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з приписами статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 та 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Так, судом встановлено, що відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг між Позивачем та Відповідачем був укладений 21.06.2017.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникненя спірних правовідносин) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем у період з 01.09.2024 по 28.02.2025 надавались експлуатаційні послуги з утримання будинків та прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, в якій відповідач є власником нежитлового приміщення (підвалу), загальною площею 218,80 кв.м.
Наразі суд зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності, як заперечень зі сторони відповідача щодо повноти наданих експлуатаційних послуг, так і доказів оплати наданих позивачем послуг у розмірі 3740,27 грн у строки, визначені п. 2.3. договору.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч наведеного, відповідачем обставин наявності вказаної вище заборгованості перед позивачем доказово не спростовано.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальська Плаза» про стягнення заборгованості в сумі 3740,27 грн.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальська Плаза» про стягнення заборгованості в сумі 3740,27 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Рибальська Плаза» (01001, м.Київ, вул. Рибальська, буд. 13, нежиле приміщення № 46; ЄДРПОУ 40914539) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва» (01021, м.Київ, провулок Івана Мар'яненка, буд.7, ЄДРПОУ 35692211) заборгованість в сумі 3740,27 грн та судовий збір в розмірі 3028 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 04.03.2026.
Суддя В.В. Князьков