майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
23 лютого 2026 р. м. Житомир Справа № 906/1116/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Андрощук О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Наумова А.М. - ордер серії АМ №1153212 від 09.09.2025;
прокурор Ревелюк Т.О. - службове посвідчення №071187 від 01.03.2025,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі"
про стягнення 73223,21 грн
Керівник Коростенської окружної прокуратури Житомирської області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом в інтересах держави в особі Коростенської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі" про стягнення 73223,21 грн заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3200 га з кадастровим номером 1822380400:07:000:0125 згідно договору оренди землі №88/57-19-ДО від 18.12.2019.
Ухвалою суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 06.10.2025.
18.09.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли наступні документи:
- відзив на позовну заяву;
- клопотання про об'єднання в одне провадження справ №906/1115/25, №906/1116/25, №906/1117/25, №906/1118/25, №906/1120/25 за позовом керівника Коростенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Коростенської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі" та здійснення розгляду об'єднаної справи в рамках справи №906/1115/25.
- клопотання про залишення без розгляду позовної заяви.
03.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли такі документи:
- клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення Коростенській міській раді усіх процесуальних документів, поданих представником відповідача впродовж встановлених судом строків;
- заява про застосування позовної давності.
06.10.2025 через систему "Електронний суд" від Коростенської окружної прокуратури надійшли наступні документи:
- відповідь на відзив представника відповідача;
- пояснення на клопотання представника відповідача про об'єднання справ в одне провадження;
- заперечення на клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Протокольною ухвалою від 06.10.2025 відмовив в задоволенні клопотання представника відповідача про об'єднання справ в одне провадження вих.№18-3/09/25 від 18.09.2025.
Ухвалою від 06.10.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду від 18.09.2025 №18-2-1/09/25.
Ухвалою від 06.10.2025 суд продовжив строк розгляду справи по суті, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відклав розгляд справи по суті на 17.11.2025.
07.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява, в якій позивач підтримує позов поданий керівником Коростенської окружної прокуратури.
08.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
30.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів.
17.11.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів.
Протокольною ухвалою від 17.11.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 15.12.2025.
17.11.2025 через систему "Електронний суд" від Коростенської окружної прокуратури надійшла заява про закриття провадження у справі в частині стягнення 10923,60 грн у зв'язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості з орендної плати.
12.12.2025 через систему "Електронний суд" від Коростенської окружної прокуратури надійшла заява про залишення без розгляду заяви про закриття провадження у справі в частині стягнення 10923,60 грн.
15.12.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи 15.12.2025 без участі представника Коростенської міської ради у зв'язку із зайнятістю у засіданні комісії з питань бюджету, економіки та комунальної власності.
Протокольною ухвалою від 15.12.2025 суд залишив без розгляду заяву Коростеньсокї окружної прокуратури про закриття провадження в частині вих.№52/2-10116вих-25 від 16.11.2025, задовольнивши заяву Коростенської окружної прокуратури про залишення заяви від 16.11.2025 без розгляду вих.№52/2-10836вих-25 від 11.12.2025, перейшов до стадії ухвалення судового рішення, повідомив дату проголошення судового рішення - 22.12.2025.
Згідно з довідкою від 22.12.2025 у справі №906/1116/25, указом Президента України №944/2025 від 13.12.2025 (оприлюднений 15.12.2025), суддю Прядко О.В. призначено суддею Західного апеляційного господарського суду, тому судове засідання, призначене на 22.12.2025 о 09:40 не відбулося.
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 13.01.2026 №5/2026, у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , проведено повторний авторозподіл справи №906/1116/25, за результатами якого визначено головуючим суддею суддю Вельмакіну Т.М.
Ухвалою від 19.01.2025 суд прийняв справу №906/1116/25 до свого провадження, постановив повторно розпочати розгляд справи по суті, призначив судове засідання на 23.02.2026.
Прокурор у судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві.
Позивач повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином (а.с.212).
Представник відповідача наголосила про безпідставність позовної вимоги в частині стягнення 28,55 грн заборгованості з орендної плати.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, суд
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди землі №88/57-19-ДО від 18.12.2019 в частині своєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1822380400:07:000:0125 площею 0,3200 га, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 73223,21 грн за період з 20.12.2019 по 01.05.2024.
Позивач у заяві від 07.10.2025 (а.с.135-136) підтримав поданий прокуратурою позов та зазначив, що в оренді у відповідача перебувало 32 земельних ділянки. Вказав, що протягом 2019-2023 років відповідачем не сплачувалася орендна плата за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1822380400:07:000:0125. Протягом 2024-2025 років до місцевого бюджету Коростенської міської територіальної громади надійшла орендна плата в сумі 349555,21 грн, проте встановити за яким з договорів оренди відбулась оплата не є можливим, оскільки відповідач в платіжних інструкціях не зазначив в призначеннях платежу, ані номера договору, ані кадастрового номера земельної ділянки.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.62-69) заперечує проти позову та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки:
- прокурор не обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту, наявність визначених законом підстав для звернення до суду прокурора, зокрема в інтересах Коростенської міської ради;
- податковий борг з орендної плати за період з грудня 2019 по квітень 2024 розрахований невірно, враховуючи, що плата за землю не нараховується та не сплачується за період 01.03.2020 - 31.03.2020 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)";
- прокурором неналежно обґрунтовано розрахунок суми заборгованості з орендної плати, оскільки відповідач здійснював оплату. на підтвердження чого долучено платіжні інструкції, в яких відображено, що оплата здійснена до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (м. Коростень ТГ), яке зобов'язане було розподілити суми згідно призначень по відповідних територіальних громадах;
- з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну був введений воєнний стан та відповідні обмеження, спричинені діями держави-агресора. Зазначені обставини значною мірою знизили фінансову спроможність, тому відповідач порушив своє зобов'язання внаслідок непереборної сили, а саме карантину та запровадження воєнного стану, у зв'язку з чим не мав можливості здійснити оплату за договором в повному обсязі у встановлені строки.
Крім того, відповідач у заяві про застосування позовної давності (а.с.96-99) просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення боргу з орендної плати за період з грудня 2019 по серпень 2022.
Прокурор у відповіді на відзив (а.с.104-108) спростовує доводи відповідача про відсутність підстав для звернення прокурора з вказаним позовом до суду.
У запереченнях на відповідь на відзив (а.с.144-145) відповідач, серед іншого, доводить, що відсутність в призначеннях платежу номеру договору чи кадастрового номера земельної ділянки, за якими здійснювалось погашення боргу з орендної плати, не позбавляло орган місцевого самоврядування права самостійно здійснити розподіл коштів.
У заяві від 14.11.2025 (а.с.161-168) відповідач стверджує, що з відповіді Головного управління ДПС у Житомирській області від 07.11.2025 №30650/6/06-30-04-01 та виписок ПАТ КБ "Укргазбанк" вбачається проведення відповідачем оплати за оренду земельної ділянки у 2020 році на рахунок Берестовецької сільської ради, тому сума заборгованості не може бути 73223,21 грн, а складає 61353,06 грн з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким плата за землю не нараховується та не сплачується у період з 01.03.2020 по 31.03.2020, та зважаючи на проведені ТОВ "Вінд Солар Енерджі" оплати:
- у 2020 році на рахунок Берестовецької сільської ради - пропорційно поділена сума відповідно до виписок банку: 3794,38 грн (23.11.2020) + 1713,60 грн (04.02.2020) = 5507,98 грн / 6 земельних ділянок = 918 грн;
- у 2024 році на рахунок Коростенської територіальної громади - пропорційно поділена сума згідно платіжних інструкцій №17 від 09.12.2024 та №22 від 18.12.2024 (115416,06 + 28900 = 144316,06 / 32 земельних ділянки = 4509,88 грн;
- у 2025 році на рахунок Коростенської територіальної громади - пропорційно поділена сума згідно платіжних інструкцій №6 від 02.02.2025, №12 від 28.02.2025, №18 від 02.04.2025, №1 від 19.08.2025 (28900 + 28900 + 28900 + 118539,15 грн = 205239,15 / 32 земельні ділянки = 6413,72 грн.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
Частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У рішенні від 08.04.1999 N З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).
Порушення інтересів держави у цій справі прокурор обґрунтовує тим, що відповідач користується земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та строки, передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до бюджету об'єднаної територіальної громади не надійшли значні кошти.
При цьому ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі, спричиняє шкоду економічним інтересам та призводить до підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки в цілому.
Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державою здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", навівши відповідне обґрунтування цього.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, до Земельного кодексу України внесено зміни, зокрема розділ X "Перехідні положення" доповнено пунктом 24.
Від дня набрання чинності цим пунктом, з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, необхідних державі для виконання її функцій.
Земельні ділянки, що відповідно до цього пункту вважаються комунальною власністю та право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч.1,3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Так, відповідно до ч.1 ст.148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна власником земельної ділянки з кадастровим номером 1822380400:07:000:0125 площею 0,3200 га є Коростенська міська рада.
З огляду на викладене вище, розпорядником земельної ділянки та компетентним суб'єктом у спірних правовідносинах є Коростенська міська рада.
За приписами ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що Коростенською окружною прокуратурою скеровано на адресу Коростенської міської ради повідомлення від 31.07.2025 №52/2-6684ВИХ-25 (а.с.38--39) в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яким поінформовано Коростенську міську раду про встановлені порушення інтересів держави та необхідність поновлення законних прав та інтересів територіальної громади. Також роз'яснено, що у разі невжиття заходів щодо поновлення порушених прав, такі заходи вживатимуться прокуратурою самостійно.
У відповідь на вказане повідомлення, листом від 08.08.2025 №02-17/2332 Коростенська міська рада повідомила, що позов до ТОВ "Вінд Солар Енерджі" щодо стягнення заборгованості у розмірі 73223,21 грн за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1822380400:07:000:0125 не подавався та просила Коростенську окружну прокуратуру звернутися з позовною заявою до ТОВ "Вінд Солар Енерджі" в інтересах Коростенської міської ради (а.с.40).
Таким чином, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, самоусунувся від реалізації функції захисту порушених інтересів місцевої територіальної громади та держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій.
Відповідно до п.37-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
З наведеного вбачається, що самого факту не звернення до суду з позовом в інтересах держави уповноваженого органу, що був завчасно повідомлений про наявність порушень інтересів держави незалежно від причин не звернення та їх поважності, достатньо для висновку про його бездіяльність, а отже і неналежне здійснення захисту порушених інтересів держави, тому у даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Суд встановив, що прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та враховуючи не вчинення визначеним прокурором в якості позивача органом заходів щодо захисту порушених інтересів держави та те, що право на судовий захист в силу ст. 64 Конституції України, ст. 4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Коростенської міської ради.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.12.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі" (орендар, відповідач) був укладений договір оренди землі №88/57-19-ДО (а.с.20-22), відповідно до п.1.1 якого орендодавець на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області "Про надання в оренду" від 18.12.2019 №6-5105/14-19-СГ надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій із земель сільськогосподарського призначення державної власності, з кадастровим номером 1822380400:07:000:0125, яка розташована на території Коростенського району, за межами населених пунктів Берестовецької сільської ради.
За умовами п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3200 га; на земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна; земельна ділянка передається в оренду без будівель і споруд. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 182130,19 грн. Технічна документація з нормативної грошоворї оцінки земельної ділянки, яка передається в оренду ТОВ "Вінд Солар Енерджі", затверджена рішенням шістдесят другої сесії Берестовецької сільської ради Коростенського району Житомирської області від 13.12.2019 №161.
Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що договір оренди укладено на 7 (сім) років. Право оренди виникає з моменту державної реєстрації права оренди у встановленому законом порядку.
Згідно з п.4.1 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 (п'ять) відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці ріллі по Житомирській області, що становить 342,58 грн, а з дати набрання чинності рішення щодо затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до п.271.2 ст.271 Податкового кодексу України в розмірі 12 (дванадцять) відсотків від її нормативної грошової оцінки, що становить 21855,62 грн за 1 рік.
За умовами п.4.2 договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнту індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до місцевого бюджету, за місцезнаходженням земельної ділянки, рівними частинами за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п.13.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Рішенням Коростенської міської ради №1746 від 11.04.2024 припинено право оренди Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі", зокрема на земельну ділянку площею 0,3200 га, розташовану на території Коростенського району, за межами населених пунктів Берестовецької сільської ради, що була надана для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій (кадастровий номер 1822380400:07:000:0125) у зв'язку з добровільною відмовою, визнано договір оренди землі №88/57-19-ДО від 18.12.2019 таким, що втратив чинність (а.с.25-28).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №438875207 від 10.08.2025 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1822380400:07:000:0125 площею 0,3200 га 05.06.2024 було зареєстровано за Коростенською міською радою (а.с.23-24).
Тобто в спірних правовідносинах відбулося правонаступництво шляхом заміни орендодавця з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на Коростенську міську раду.
У матеріалах справи є копія листа Коростенської міської ради від 17.07.2025, вих. №02-17/2120 з розрахунком, відповідно до змісту якого заборгованість відповідача з орендної плати за договором оренди землі №88/57-19-ДО від 18.12.2019 за період з грудня 2019 року по квітень 2024 року становить 73223,21 грн (а.с.36-37).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотною умовою договору оренди землі є, серед іншого, об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані, серед іншого, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За ст. 206 ЗК України, ст. 270 ПК України використання землі в Україні є платним, а земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди, є об'єктом оподаткування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються ПК України).
Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПК України).
За п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно зі ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а ч.2 ст.25 цього Закону передбачає обов'язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача борг відповідача за договором оренди землі №88/57-19-ДО від 18.12.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1822380400:07:000:0125 площею 0,3200 га за період з грудня 2019 року по квітень 2024 року становить 73223,21 грн (а.с.37):
- за 2019 рік - 28,55 грн;
- за 2020 рік - 342,60 грн;
- за 2021 рік - 21855,62 грн;
- за 2022 рік - 21855,62 грн;
- за 2023 рік - 21855,62 грн;
- за 2024 рік - 7285,20 грн.
При цьому розрахунок орендної плати за 2019-2020 роки проводився позивачем виходячи з вартості одиниці площі ріллі по Житомирській області - 342,58 грн, а за 2021-2024 - виходячи з нормативно грошової оцінки земельної ділянки 182130,19 грн.
Як передбачено ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо заперечень відповідача стосовно позовних вимог, суд враховує наступне.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частин першої, другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Водночас, суд враховує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний (персоніфікований) характер щодо конкретного договору та його сторін. Такі обставини засвідчуються за кожним окремим договором, податковим та / або іншим зобов'язанням, яке настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів, і виконання якого стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, має довести їх наявність не тільки самих по собі, але й те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність і невідворотність (постанови Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21).
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
Разом з тим, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження неможливості виконання зобов'язання за договором, зумовленої форс-мажорними обставинами, а лише узагальнено посилався на воєнний стан та бойові дії, тому аргументи, викладені у відзиві на позовну заяву, в цій частині не заслуговують на увагу.
З платіжних інструкцій, наданих відповідачем до відзиву на позовну заяву (а.с.70-71), вбачається, що протягом 2024-2025 років було перераховано на рахунок місцевого бюджету 349555,21 грн, проте призначення платежу в них зазначено загально, без вказівки номера договору чи кадастрового номера земельної ділянки, що унеможливлює однозначне визначення, на виконання якого саме з 32 договорів оренди внесено відповідні кошти.
Суд враховує, що відповідач у листі від 07.10.2025 (а.с.152-153) звернувся до Коростенської міської ради з пропозицією уточнити призначення платежів з метою зарахування сплачених протягом 2024-2025 коштів на погашення заборгованості по конкретним шести договорам оренди землі, серед яких, однак не зазначено договору оренди землі №88/57-19-ДО від 18.12.2019, на підставі якого виникла заборгованість.
У відповідь Коростенська міська рада листом №02-17/2979 від 14.10.2025 (а.с.153 (на звороті)) повідомила відповідача, що не проводить зарахування платежів по видах договорів та рекомендувала звернутися з відповідним питанням до ГУ ДПС у Житомирській області.
Відповідач листом за вих. №23/10 від 23.10.2025 звернувся до ГУ ДПС у Житомирській області щодо надання податкової інформації та за роз'ясненням щодо порядку зарахування коштів по договорам оренди та відповідного розпорядника коштів, що надійшли до бюджету громади (а.с.154-157.
З огляду на відповідь Головного управління ДПС у Житомирській області від 07.11.2025 №30650/6/06-30-04-01, надати інформацію щодо сплати орендної плати та земельного податку з юридичних осіб в розрізі земельних ділянок за кадастровими номерами не є можливим (а.с.163-164).
Одночасно з цим, суд враховує, що згідно з листом Коростенської міської ради від 27.11.2025 №02-17/3493 (а.с.189-190), позивач, беручи до уваги той факт, що відповідач у 2020 році сплатив, зокрема до Берестовецької сільської ради 5507,98 грн та протягом 2024-2025 років від ТОВ "Вінд Солар Енерджі" надійшла орендна плата до бюджету Коростенської міської ради у сумі 349555,21 грн, з метою уникнення подвійного стягнення орендної плати з відповідача, недопущення плутанини в ході розгляду справ, що перебувають на розгляді, просив закрити провадження у справах та врахувати зменшення розміру заборгованості з орендної плати згідно з наведеними у цьому листі переліками, серед яких, однак відсутня справа №906/1116/25, у якій заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1822380400:07:000:0125 за договором оренди землі №88/57-19-ДО від 18.12.2019.
Також з вказаного листа вбачається, що кошти у розмірі 5507,98 грн, які були сплачені відповідачем на рахунок Берестовецької сільської ради у 2020 році були зараховані у якості часткової сплати заборгованості з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 1822380400:07:000:0124 за договором оренди №118/57-19-ДО від 20.12.2019 у справі №906/1115/25.
З огляду на викладене, суд вважає, що подані відповідачем платіжні інструкції не є належним доказом виконання зобов'язання зі сплати орендної плати саме за земельну ділянку з кадастровим номером 1822380400:07:000:0125 за договором оренди землі №88/57-19-ДО від 18.12.2019.
Одночасно з цим суд погоджується з доводами відповідача щодо неправильного визначення контролюючим органом суми боргу з орендної плати за землю у частині нарахувань за березень 2020 року.
Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 п. 52-4 ПК України був викладений у новій редакції, відповідно до якої не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.
При цьому платники плати за землю (крім фізичних осіб), які відповідно до п. 286.2 ст. 286 цього Кодексу подали податкову декларацію, мають право подати уточнюючу податкову декларацію, в якій відобразити зміни податкового зобов'язання із сплати плати за землю за податковий період березень 2020 року.
Таким чином, чинна на час проведення нарахувань редакція податкового законодавства передбачала звільнення від сплати орендної плати саме за березень 2020 року.
З огляду на наведене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки в сумі 28,55 грн.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги у розмірі 73194,66 грн заборгованості з орендної плати. Позовні вимоги у частині стягнення 28,55 грн заборгованості з орендної плати за березень 2020 року є необґрунтованими.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
За приписами ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон №540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Отже, під час дії карантину позовну давність продовжено з 02.04.2020 до 30.06.2023.
Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Разом з тим, у подальшому, Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" від 08.11.2023, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було викладено в редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк позовної давності було продовжено від 24.02.2022 до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.
Відновлення строків позовної давності відбулось згідно із Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025, яким виключено з ЦК України п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та який набрав чинності з 04.09.2025, тому саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
Отже, якщо боржник прострочив виплату в період дії зупинки строків позовної давності, то цей строк ще не починав обчислюватися і його початком слід вважати 04.09.2025.
Якщо виплату було прострочено ще до початку паузи в перебігу позовної давності, то такий строк розбивається на два відрізки: перший рахується з дати прострочення і до 02.04.2020, другий - із 04.09.2025.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що строк позовної давності при зверненні прокурора з цим позовом, не був пропущений.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 73194,66 грн заборгованості з орендної плати. У стягненні 28,55 грн заборгованості з орендної плати суд відмовляє.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч.3 вказаної статті, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відповідно до платіжної інструкції №1953 від 12.08.2025 (а.с.16) Житомирською обласною прокуратурою при зверненні до суду з цим позовом з позовною вимогою майнового характеру про стягнення 73223,21 грн сплачено 3028,00 грн судового збору.
Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2422,40 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8) покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь Житомирської обласної прокуратури.
Водночас відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Зважаючи на відсутність відповідного клопотання, питання стосовно повернення судового збору, сплаченого у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у сумі 605,60 грн не вирішується.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі" (01507, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вул. Хмельницького Богдана, будинок 18, ід. код 41610319) на користь Коростенської міської ради (11500, Житомирська область, місто Коростень, вул. Грушевського, будинок 22, ід. код 04053507) 73194,66 грн заборгованості з орендної плати за оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1822380400:07:000:0125 площею 0,3200 га.
3. У стягненні 28,55 грн заборгованості з орендної плати відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Солар Енерджі" (01507, Житомирська область, Коростенський район, місто Коростень, вул. Хмельницького Богдана, будинок 18, ід. код 41610319) на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, ід. код 02909950) 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 05.03.26
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
- прокуратурі, позивачу та відповідачу - через систему "Електронний суд".