вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
02.03.2026м. ДніпроСправа № 904/3256/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради (51931, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., просп. Василя Стуса, 10/12; ідентифікаційний код 20268696)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне підприємство Кам?янської міської ради "Добробут" (51925, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., вул. Любавичського Ребе, буд. 3; ідентифікаційний код 43057390).
про стягнення 75 356 грн. 55 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3105/25 від 18.06.2025) до ОСОБА_1 про стягнення 75 356 грн. 55 коп. - заборгованості зі сплати орендних платежів за користування нежитловим приміщенням, загальною площею 19,1 м. кв за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, просп. Комсомольський, 33 (наразі - АДРЕСА_2 ).
Також просить судові витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача та поновити строк на подання позовної заяви.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем у складі учасників провадження визначено відповідачем фізичну особу Морозова Олега Євгеновича.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2025 у Кам'янської міської ради (51909, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., майдан Петра Калнишевського, буд. 2) витребувано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Морозова Олега Євгеновича (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); відоме місце проживання (перебування) АДРЕСА_3 ));
Кам'янська міська рада у листі (вх.№32146/25 від 23.07.2025) "Про надання інформації" повідомляє, що відповідно до реєстраційних обліків, які знаходяться у розпорядженні відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, місце проживання гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 з 21.02.2006 по теперішній час за паспортом НОМЕР_2 , виданим Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 23.07.2002. інших осіб з однаковим прізвищем, ім'ям та по-батькові у реєстрі Кам'янської міської територіальної громади не встановлено.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивачем подано заяву (вх.№33560/25 від 01.08.2025) про усунення недоліків, відповідно до якої позивачем було виправлено недоліки позовної заяви та виконано вимоги суду, зазначені в ухвалі суду від 28.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
В подальшому Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2025 залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Комунальне підприємство Кам?янської міської ради "Добробут" (51925, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., вул. Любавичського Ребе, буд. 3; ідентифікаційний код 43057390).
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи лист Кам'янської міської ради (вх.№32146/25 від 23.07.2025) "Про надання інформації" з якого вбачається, що відповідно до реєстраційних обліків, які знаходяться у розпорядженні відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам'янської міської ради, місце проживання гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 з 21.02.2006 по теперішній час за паспортом НОМЕР_2 , виданим Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області 23.07.2022. інших осіб з однаковим прізвищем, ім'ям та по-батькові у реєстрі Кам'янської міської територіальної громади не встановлено (а.с. 85).
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що 18.10.2023 набрав чинності Закон України від 29.06.2023 №3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (надалі - Закон від 29.06.2023 №3200-IX).
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону від 29.06.2023 № 3200-IX) визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Як вбачається, позивач у позовній заяві зазначив про відсутність у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи викладене, кореспонденція Господарського суду Дніпропетровської області надсилалася відповідачеві в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день вручення судового рішення під розписку.
З наявного в матеріалах справи повернення поштового відправлення, вбачається що:
- поштове відправлення, у якому містилася ухвала суду від 06.08.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 14.08.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 112-116);
- поштове відправлення, у якому містилася ухвала суду від 08.09.2025 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" від 22.09.2025 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 119-122).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв'язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).
У разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Так, ухвалою суду від 06.08.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Однак, станом на 02.03.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Отже, матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання відзиву на позову заяву, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між Департаментом комунальної власності та земельних відносин Дніпродзержинської міської ради, правонаступником якого є позивач - Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, як орендодавцем та фізичною особою-підприємцем Морозовим Олегом Євгеновичем, як орендарем було укладено договір від 23.04.2015 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпродзержинська (надалі - Договір від 23.04.2015) (а.с. 95-100).
Пунктом 1.1 Договору від 23.04.2015 (в редакції додаткової угоди від 01.08.2017) визначено, що орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування комунальне нерухоме майно (далі - майно) нежитлове вбудоване приміщення площею 19,1 м3, розмішене за адресою: просп. Василя Стуса, 33, що перебуває на балансі комунального підприємства Кам'янської міської ради "Управляючи компанія по обслуговуванню житлового фонду" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить 35 164,00 грн.
Майно передається в оренду з метою: розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (пункт 1.2 Договору від 23.04.2015).
Пунктом 2.1 Договору від 23.04.2015 визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Дніпродзержинська, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 Договору від 23.04.2015).
Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням міської ради і становить без ПДВ за перший місяць оренди - грн. У разі, якщо неможливо зробити розрахунок орендної плати за перший місяць оренди (при відсутності інформації про індекс інфляції), цей пункт викладається в такій редакції:
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням міської ради і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2017 - 469,56 грн. з урахуванням індексу інфляції за 07 місяць 2017, індекс - 1,002. Орендна плата за перший місяць оренди - серпень 2017 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за серпень 2017 (пункт 3.2 Договору від 23.04.2015 в редакції додаткової угоди від 01.08.2017).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.3 Договору від 23.04.2015).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.4 Договору від 23.04.2015).
Пунктом 3.5 Договору від 23.04.2015 визначено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці, пропорційно дням користування.
Відповідно до пункту 3.7 Договору від 23.04.2015 орендна плата перераховується орендодавцеві в повному обсязі: 1) не пізніше останнього дня місяця за який здійснюється нарахування. В разі відсутності індексу інфляції за розрахунковий місяць перерахування здійснюються в сумі орендної плати визначеної в попередньому місяці (перший місяць оренди - в сумі орендної плати визначеною за результатами конкурсу) та до 20 числа місяця наступного за розрахунковим перераховується скоригована частина суми орендної плати визначена з урахуванням офіційно опублікованого індексу інфляції за розрахунковий місяць; 2) сума заборгованості по орендній платі, яка виникла на перше число місяця слідуючого за розрахунковим підлягає корегуванню на індекс інфляції.
Орендна плата, яка перераховується пізніше 20 числа місяця слідуючого за розрахунковим, стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (пункт 3.8 Договору від 23.04.2015).
Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди (пункт 3.10 Договору від 23.04.2015).
У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до міського бюджету (пункт 3.11 Договору від 23.04.2015).
Цей договір укладено строком на один рік, що діє з 23.04.2015 до 22.04.2016 включно (пункт 10.1 Договору від 23.04.2015).
Пунктом 10.2 Договору від 23.04.2015 визначено, що умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендар, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
На виконання умов Договору оренди від 23.04.2015 сторонами було складено акт від 23.04.2015 прийому-передачі (а.с. 13), за яким на підставі договору оренди (наказ від 23.04.2015 №02/126, а.с. 15) Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва міської ради передано орендарю - фізичній особі-підприємцю Морозову Олегу Євгеновичу нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: просп. Комсомольський, 33 (нове найменування - просп. Василя Стуса) (загальна площа 19,1 м3) в тимчасове користування (оренду). Коротка характеристика об'єкту: вбудоване нежитлове приміщення у підвальному приміщенні багатоповерхового житлового будинку.
В подальшому наказами Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради "Про пролонгацію договору оренди з ФОП Морозовим О.Є. (а.с. 101-104) Договір оренди від 23.04.2015 було неодноразово пролонговано, а саме: - наказом від 21.04.2016 №02/122 Договір пролонговано строком на два роки; - наказом від 31.07.2018 №02/177 Договір пролонговано строком на один рік з 23.04.2018, з урахуванням змін; - наказом від 11.06.2019 №02/143 Договір пролонговано строком на один рік, з 23.04.2019; - наказом від 28.05.2020 №02/116 Договір пролонговано строком на один рік з 23.03.2020.
Як вбачається, між позивачем - Департаментом комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем Морозовим Олегом Євгеновичем, як орендарем, було укладено договір від 22.04.2020 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янське (надалі - Договір від 22.04.2020) (а.с. 10-13).
Відповідно до пункту 1.1 Договору від 22.04.2020 орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування комунальне нерухоме майно (далі - майно) площею 19,1 м2, розміщене за адресою: АДРЕСА_2 в підвальному поверсі багатоквартирного житлового будинку, що перебуває на балансі комунального підприємства Кам'янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку і становить 64 184,00 грн.
Майно передається в оренду з метою розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (пункт 1.2 Договору від 22.04.2020).
Пунктом 2.1 Договору від 22.04.2020 визначено, що орендар вступив у строкове платне користування майном відповідно до акта приймання-передавання від 23.04.2015.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається територіальна громада м. Кам'янське, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.2 Договору від 22.04.2020).
Відповідно до пункту 3.1 Договору від 22.04.2020 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням міської ради і становить без ПДВ за перший місяць оренди квітень 2020 - 605-53 грн. У разі, якщо неможливо зробити розрахунок орендної плати за перший місяць оренди (при відсутності інформації про індекс інфляції), цей пункт викладається в такій редакції:
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням міської ради і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грн. з урахуванням індексу -. Орендна плата за перший місяць оренди - _______визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за______ (пункт 3.2 Договору від 22.04.2020).
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (пункт 3.3 Договору від 22.04.2020).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункт 3.4 Договору від 22.04.2020).
Пунктом 3.5 Договору від 22.04.2020 визначено, що у разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці, пропорційно дням користування.
Відповідно до пункту 3.7 Договору від 22.04.2020 орендна плата перераховується орендодавцеві в повному обсязі: - не пізніше останнього дня місяця за який здійснюється нарахування. В разі відсутності індексу інфляції за розрахунковий місяць перерахування здійснюються в сумі орендної плати визначеної в попередньому місяці (перший місяць оренди - в сумі орендної плати визначеною за результатами конкурсу) та до 20 числа місяця наступного за розрахунковим перераховується скоригована частина суми орендної плати визначена з урахуванням офіційно опублікованого індексу інфляції за розрахунковий місяць; - сума заборгованості по орендній платі, яка виникла на перше число місяця слідуючого за розрахунковим підлягає корегуванню на індекс інфляції.
Орендна плата, яка перераховується пізніше 20 числа місяця слідуючого за розрахунковим, стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (пункт 3.8 Договору від 22.04.2020).
Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди (пункт 3.10 Договору від 22.04.2020).
У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати, якщо гака виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до міського бюджету та балансоутримувачу (пункт 3.11 Договору від 22.04.2020).
Цей договір укладено строком на один рік, що діє з 23.04.2020 до 22.04.2021 включно (пункт 10.1 Договору від 22.04.2020).
Пунктом 10.2 Договору від 22.04.2020 визначено, що умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Відповідно до пункту 10.6 Договору від 22.04.2020 його чинність припиняється внаслідок: - закінчення строку, на який його було укладено; - приватизації орендованого майна орендарем; - загибелі орендованого майна; - достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; - ліквідації орендаря - юридичної особи; - у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); - відмови орендодавця від договору у разі несплат орендної плати протягом трьох місяців.
Пунктом 10.9 Договору від 22.04.2020 визначено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо оренлар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.
Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 Договору від 22.04.2020).
Якщо орендар не виконує обов'язки щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення (пункт 10.11 Договору від 22.04.2020).
Як вбачається, відповідно до наказу Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради від 22.12.2020 №03/221 "Про передачу майна на баланс Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Теплотехнік" (а.с. 46-71) з балансу Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Управляюча компанія по обслуговуванню житлового фонду" на баланс Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Теплотехнік" було передано, зокрема, майно за адресою: м. Кам'янське, просп. Василя Стуса, 33.
В подальшому, відповідно до рішення Кам'янської міської ради від 20.01.2021 №99-04/VIIІ "Про внесення змін до відомостей Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Теплотехнік" (а.с. 40-45) змінено найменування Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Теплотехнік" на Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Добробут".
Позивач зазначає, що повідомив відповідача про припинення Договору оренди листом від 05.04.2021 №02-13/638 (а.с. 16), відповідно до якого термін дії Договору оренди закінчується 22.04.2021, заборгованість за оренду приміщення станом на 01.03.2021 перед орендодавцем становить 11 881 грн. 10 коп.; вказану заборгованість необхідно сплатити, звільнити орендоване приміщення та підписати акт приймання-передачі 22.04.2021; у разі несвоєчасного звільнення приміщення, відповідно до пункту 10.1 Договору буде нараховуватися неустойка у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
В подальшому, відповідно до наказу Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради від 30.04.2021 №02/118 "Про нарахування неустойки за використання орендованого приміщення після закінчення терміну дії договору оренди" (а.с. 17) з 23.04.2021 до моменту звільнення приміщення фізичній особі-підприємцю Морозову О.Є. нараховується неустойка в розмірі подвійної орендної плати за використання приміщення, розташованого за адресою: просп. Василя Стуса, 33 (загальна площа 19,1 м3), після закінчення терміну дії договору оренди.
Позивач зазначає, що 20.05.2021 відповідачу була направлена претензія від 20.05.2021 №02-13/841 щодо сплати заборгованості з орендної плати (а.с. 18).
Також позивачем на адресу відповідача було скеровано претензії щодо сплати заборгованості з орендної плати від 28.11.2024 №04-13/1786 (а.с. 19-22), від 12.05.2025 №04-13/587 (а.с. 23- 26).
З наявних в матеріалах справи копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення вбачається, що претензія від 28.11.2024 була вручена відповідачу 07.12.2024 (а.с. 21), претензія від 12.05.2025 - 21.05.2025 (а.с. 26).
Позивач зазначає, що відповіді на претензії відповідачем не надано, заборгованість з орендної плати - не сплачено, на час звернення з позовом до суду нерухоме майно загальною площею 19,1 м3 за адресою: м. Кам'янське, просп. Василя Стуcа, 33 не повернуто; загальна сума заборгованості складає 75 356 грн. 55 коп., що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За приписами частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 795 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 781 Цивільного кодексу України договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається, сторони у 10.6 Договору від 22/04/2020 оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Кам'янське погодили, що чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.
При цьому, пунктом 10.1 вказаного договору визначено, що договір укладено строком на один рік з 23.04.2020 по 22.04.2021 включно.
В матеріалах справи наявне повідомлення позивача про припинення Договору оренди від 05.04.2021 №02-13/638, відповідно до якого термін дії Договору оренди закінчується 22.04.2021.
Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що в у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічні положення щодо повернення майна передбачені пунктами 10.9, 10.10 Договору оренди, відповідно до яких у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Отже, виходячи із змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов'язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Наведене узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).
Пунктом 10.11 Договору сторони погодили, що якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Суд зауважує, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендних платежів за користування нежитловим приміщенням у розмірі 75 356 грн. 55 коп., проте з наданих позивачем розрахунків та підписаного позивачем акту звірки (а.с. 27-34) вбачається, що сума, яку позивач просить стягнути - 75 356 грн. 55 коп. фактично складається з суми заборгованості з орендної плати за період з червня 2019 по 22.04.2021 включно (у період строку дії Договору оренди) у розмірі 13 831 грн. 12 коп., а також з суми неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення відповідачем повернення об'єкту оренди за період з 23.04.2021 по 30.04.2025 включно у розмірі 61 525 грн. 44 коп.
Тому суд враховує зазначені розрахунки, проте, звертає увагу, що при складанні вказаних у розрахунку сум, загальна сума до стягнення складає 75 356 грн. 56 коп. (13 831,12 + 61 525,44), а позивач просить стягнути 75 356 грн. 55 коп., що є меншим від вказаної суми на 0 грн. 01 коп.
Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Морозова Олега Євгеновича номер запису: 2002230060001021081; підстава: власне рішення; дата запису: 28.01.2021 (а.с. 81).
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Отже, у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
З огляду на положення частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18 роз'яснила наступне: "З 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі.
Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічний висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18).
Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, даний спір відноситься до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання позивача щодо поновлення перебігу позовної давності
Як вбачається, у позовній заяві позивач просить також поновити строк на подання позовної заяви. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. При цьому, за змістом статті 261 Цивільного кодексу України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.
Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.
Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.
Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.
Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач, навпаки, мусить довести відсутність об'єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача з вимогою про захист порушеного права.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
В подальшому, Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Цей Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.
Отже, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради (51931, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., просп. Василя Стуса, 10/12; ідентифікаційний код 20268696) до Морозова Олега Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Комунальне підприємство Кам?янської міської ради "Добробут" (51925, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., вул. Любавичського Ребе, буд. 3; ідентифікаційний код 43057390) про стягнення 75 356 грн. 55 коп. - задовольнити.
2. Стягнути з Морозова Олега Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам'янської міської ради (51931, м. Кам'янське Дніпропетровської обл., просп. Василя Стуса, 10/12; ідентифікаційний код 20268696) 75 356 (сімдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 55 коп. - заборгованості та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
05.03.2026