25.02.2026 року м. Дніпро Справа № 904/3572/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Дупляк С.А.) від 24.09.2025р. у справі № 904/3572/25
за позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання"
до Комунального підприємства "Кривбасводоканал"
про визнання укладеним договору, -
Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Кривбасводоканал", у якій просило визнати укладеним договір на послуги з перерозподілу (перекидання) водних ресурсів до Південного водосховища між Державним промисловим підприємством "Кривбаспромводопостачання" та Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" в редакції позивача.
Позивач зазначає, що підставою для звернення з позовом слугувало фактичне надання вищевказаних послуг позивачем відповідачу із серпня 2023 року, а також наявність у законодавстві обов'язку укласти договір згідно ст. 42 Водного кодексу України. Однак, відповідач відмовив в укладенні договору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025р. у справі № 904/3572/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено; судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.
Рішення мотивовано тими обставинами, що обраний позивачем спосіб захисту не спроможний бути ефективним, оскільки задоволення позову про визнання укладеним договору у редакції, поданій позивачем, буде породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем, а рішення суду у такому випадку не буде вичерпувати конфлікт між сторонами. Так умови договору визначають для відповідача зобов'язання щодо відносин, які виникли до укладення такого договору, а саме до дати набрання чинності рішенням суду про визнання договору укладеним, тоді як така умова може мати місце лише за згодою сторін; проєкт договору не містить визначеного строку його дії, вказане призводить до невизначеності обсягу, тривалості та моменту завершення зобов'язань сторін
Не погодившись з вказаним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025р. у справі № 904/3572/25 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про визнання договору про надання послуг з перерозподілу (перекидання) водних ресурсів до Південного водосховища, укладеним в редакції проекту договору позивача.
Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що зобов'язання для відповідача щодо оплати за надані послуги на умовах договору, укладення якого є обов'язковим у силу приписів закону, виникають з дати дії такого нормативно-правового акту та дати фактичного виникнення правовідносин між сторонами.
Строк договору визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати. Дія рішення Комісії №9 від 16.06.2023 року у часі розповсюджується для сторін даного спору до моменту ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, а саме до моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію магістрального водогону р. Інгулець - Південне водосховище, що у повній мірі відображено у редакції договору позивача.
У свою чергу, відповідач відмовив в укладенні договору та повернув без підпису проект Договору про надання послуг з перерозподілу (перекидання) водних ресурсів до Південного водосховища виключно з підстав непогодження з фактом отримання даних послуг; відповідач не заявляв жодних претензій щодо ціни, порядку розрахунку за послуги та строку дії договору, а отже вказані підстави не оспорювалися останнім у переддоговірній процедурі укладення договору.
Ефективним способом захисту прав позивача у даній справі є саме спонукання відповідача в укладенні обов'язкового для нього договору в силу приписів закону (визнання договору укладеним у запропонованій редакції).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, її розгляд призначено в судове засідання на 25.02.2026 о 15:00 год.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що не погоджується з визначеними позивачем строком початку та закінчення дії договору, посилаючись на позицію, викладену судом у оскаржуваному рішенні.
Також зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження самого факту надання послуг з перерозподілу (перекидання) водних ресурсів до Південного водосховища, про надання яких стверджує позивач.
Відповідач зазначає, що альтернативна модель подачі (перекачування) обсягу води для поповнення Південного водосховища у наступній послідовності: Макортівське водосховище - річка Саксагань - Кресівське водосховище - 33 канал - Південне водосховище, затверджена рішенням комісії від 16.06.2023, оформленим протоколом №9, функціонувала до моменту реалізації державного проекту будівництва магістрального водогону р. Інгулець - Південне водосховище, тобто після запуску чотирьох ниток магістрального водогону, наповнення Південного водосховища здійснюється без використання 33 каналу, а отже укладати запропонований договір, предметом якого є перерозподіл (перекидання) води у Південне водосховище за допомогою 33 каналу, немає жодних обґрунтованих та законних підстав. З 23.07.2024 року було зупинено використання альтернативної моделі подачі (перекачування) обсягу води для поповнення Південного водосховища, за вказаною послідовністю, наразі вона переведена у стан резерву.
З посиланням на висновки у справі № 904/2029/24 відповідач зазначає, що в розумінні ст. 42 Водного кодексу України, є обов'язковим укладання договору між первинним водокористувачем та водогосподарськими організаціями, які відносяться до сфери управління Держводагентства - управліннями каналів Держводагентства, а позивач не має такого статусу, а отже не є належним суб'єктом вказаних договірних правовідносин. Також, в межах справи № 904/2029/24 встановлено, що позивач не забезпечує перерозподіл (перекидання) водних ресурсів до Кресівського водосховища, тобто на етапі "Макортівське водосховище - річка Саксагань - Кресівське водосховище" реалізації вказаної моделі постачання води позивач не здійснює діяльність з постачання (транспортування) ним води в розумінні ст.42 Водного кодексу України.
В подальшому в межах реалізації вищевказаної альтернативної моделі водопостачання вода з Кресівського водосховища через 33 канал потрапляє до Південного водосховища, з якого КП "Кривбасводоканал" здійснює забір води на підставі дозволу на спеціальне водокористування.
КП "Кривбасводоканал", здійснивши будівництво споруд для забезпечення перекидання води з Кресівського водосховища в Південне водосховище, власними силами експлуатує тимчасову насосну станцію та в період липень 2023 - липень 2024 роки несло затрати на забезпечення живлення тимчасової насосної станції електроенергією.
В свою чергу, позивач не наводить жодних доводів на підтвердження факту здійснення ним господарської діяльності з перерозподілу (перекачування) води з Кресівського водосховища до Південного водосховища.
В умовах реалізації альтернативної моделі подачі води, відповідач не здійснював "забір води" з Кресівського водосховища, оскільки "забором води" є її вилучення з водного об'єкта для використання. Фактично відповідач здійснює перекачування води з Кресівського до Південного водосховища, що підпадає під визначення терміну - перерозподіл водних ресурсів, та не охоплюється терміном "спеціальне водокористування" в розумінні ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України.
Відповідач зазначає, що вирішальним є доведення факту постачання (транспортування) позивачем водних ресурсів за допомогою 33 каналу до Південного водосховища, а не факт перебування вказаної гідроспоруди (33 каналу) на балансі позивача.
Проектом договору не передбачено докладні та обґрунтовані розрахунки калькуляції визначеної ціни послуги (тарифу).
Вартість послуг визначена позивачем в п. 3.1. проекту Договору на рівні фіксованої щомісячної плати в розмірі 941 612,15 грн (без ПДВ) незалежно від фактично перерозподіленого (перекинутого) обсягу води у Південне водосховище. Жодного механізму або способу обліку фактично наданих послуг проект договору не передбачає. Така пропозиція очевидно не відповідає засадам розумності, справедливості, добросовісності цивільного законодавства і тому є неприйнятною.
Також, позивач посилається, що під час розгляду справ №904/448/23 та № 904/6629/23 позивач заявляв, що у зв'язку з підривом Греблі Каховської ГЕС 06.06.2023 року зупинив свою господарську діяльність з перекидання води до маловодних регіонів, таку діяльність не здійснював весь 2023 рік та нібито частково відновив її у 2024 році.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між сторонами у справі існував господарський спір - справа № 904/2029/24 про визнання укладеним між сторонами договору на послуги з перерозподілу (перекидання) водних ресурсів до Кресівського водосховища в редакції позивача.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2024 у справі № 904/2029/24, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2025, в задоволенні позову було відмовлено.
В межах справи № 904/2029/24 було встановлено преюдиційні обставини для розгляду даної справи, зокрема, наступні:
"- 30.05.1997 Кабмін прийняв постанову № 524, якою затвердив перелік підприємств та організацій, які забезпечують перекидання води у маловодні регіони каналами і водогонами міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів, серед яких значиться ДПП "Кривбаспромводопостачання" (далі - постанова Кабміну № 524);
- 05.03.2018 голова облдержадміністрації у розпорядженні № Р-125/0/3-18 затвердив нову редакції статуту Державного підприємства, згідно з пп. 1.1, 3.1 якого ДПП "Кривбаспромводопостачання" є юридичною особою, яка заснована на державній власності та належить до сфери управління Дніпропетровської обласної державної адміністрації; її основним завданням є забезпечення перекидання води у маловодні регіони каналами та водогонами (п. 2.3); майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 4.1);
- Державне підприємство є балансоутримувачем гідроспоруд, зокрема, Макортівського водосховища;
- 01.08.2022 Комунальне підприємство отримало дозвіл на спеціальне водокористування № 76/ДП/49д-22, відповідно до якого здійснює діяльність з водокористування шляхом забору води, зокрема, з Південного водосховища;
- 16.03.2023 Криворізька міська комісія з питань техногенної безпеки та надзвичайних ситуації при виконкомі міської ради (далі - комісія) в межах ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, яка виникла в результаті руйнування гідротехнічної споруди Каховської ГЕС, ухвалила рішення, оформлене протоколом № 9, про:
вжиття Комунальним підприємством та Державним підприємством заходів щодо недопущення зниження експлуатаційного рівня води у джерелі питного водопостачання міста за рахунок впровадження альтернативної моделі подачі (перекачування) обсягу води для поповнення Південного водосховища у такі послідовності: Макортівське водосховище - річка Саксагань - Кресівське водосховище - 33 канал - Південне водосховище (п. 2);
Державному підприємству вжити заходів щодо приведення в належний експлуатаційний стан гідротехнічних споруд, які задіяні в реалізації альтернативної моделі подачі води та знаходяться на його балансі, для забезпечення технічної можливості подачі (перекачування) води за рахунок Макортівського водосховища у відповідному обсязі (п. 3);
Департаменту фінансів та розвитку інфраструктури міста забезпечити фінансування за рахунок коштів субвенцій з обласного бюджету видатків для здійснення заходів із забезпечення м. Кривий Ріг водопостачанням, а в разі необхідності додатково передбачити кошти з бюджету територіальної громади (п. 4);
- 04.07.2023 Комунальне підприємство звернулося до Державного підприємства з листом, в якому просило з метою реалізації альтернативної моделі подачі води для поповнення Південного водосховища забезпечити впровадження заходів щодо пропуску води по р. Інгулець, Карачунівське, Макортівське, Кресівське водосховища у відповідних обсягах в межах існуючих гідрологічних режимів або з розробкою нових.
Комунальне підприємство за допомогою власних технічних пристроїв (тимчасової насосної станції) перекачує каналом 33 у Південне водосховище воду, забір якої здійснює з Кресівського водосховища, у яке Державне підприємство забезпечує перекид води з Макортівського водосховища не каналом і водогоном, а за допомогою гідровузла - комплексу гідротехнічних споруд (водосховищ), об'єднаних за розташуванням, призначенням й умовами їх роботи, і обставин, пов'язаних із забезпеченням Державним підприємством власними гідротехнічними потужностями постачання (транспортування) води з Макортівського водосховища у Кресівське водосховище, зокрема, каналом, суди попередніх інстанцій не встановили.
З огляду на викладене, затверджену комісією альтернативну модель подачі води у рішенні від 16.06.2023, оформленому протоколом № 9, а також предмет запропонованого позивачем проєкту договору Державне підприємство у спірних конкретних правовідносинах не є тією водогосподарською організацією в розумінні ст. 42 Водного кодексу України у редакції, чинній з 02.01.2022, та постанови Кабміну № 524, що здійснює подачу (транспортування) води з Макортівського водосховища до Кресівського водосховища у маловодні регіони каналами і водогонами, відповідно, у цьому спорі між позивачем та відповідачем відсутні правовідносини, зміст яких визначений ч. 4 ст. 42 Водного кодексу України та для яких законом встановлене обов'язкове укладення договору за приписами ст.ст. 179, 187 ГК України.
Окремо, Верховний Суд зауважив, що позивач у зв'язку з відмовою у задоволенні цього позову не позбавлений права доводити факт постачання (транспортування) ним води каналом у те водосховище, з якого відповідач здійснює забір і використання води для потреб населення, визначити наявність правових підстав для укладення відповідного договору та звернутися до суду за захистом свого права, яке він вважає порушеним, відповідно до ГПК України."
Оскільки, 20.07.2023 було запущено роботу альтернативної моделі подачі води до Південного водосховища, а позивач вважає, що фактично надає відповідачеві послуги з перерозподілу (перекидання) водних ресурсів для забезпечення йому можливості здійснення водозабору, останній звернувся до відповідача з пропозицією щодо укладення договору відповідно до ст. 42 Водного кодексу України.
Предмет вказаного договору визначено наступним чином:
1.1. З метою реалізації альтернативної моделі подачі (перекачування) обсягу води для поповнення Південного водосховища за наступною послідовністю: Макортівське водосховище - річка Саксагань - Кресівське водосховище - 33 канал - Південне водосховище, яка затверджена протоколом позачергово засідання №9 від 16.06.2023 року Криворізької міської комісії з питань техногенно екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, Виконавець забезпечує перерозподіл (перекидання) води у Південне водосховище, чим надає Замовнику можливість здійснювати забір води забірними пристроями Радушанського водопровідного комплексу, а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги у строки і на умовах, передбачених Договором.
1.2. Забезпечення перерозподілу (перекидання) води у Південне водосховище здійснюється Виконавцем за допомогою власної гідротехнічною споруди - 33 каналу.
Відповідач листом вих. №02-05/19597 від 11.06.2025 відмовив в укладенні договору та повернув без підпису проєкт Договору про надання послуг з перерозподілу (перекидання) водних ресурсів до Південного водосховища.
Оскільки відповідач відмовив в укладенні договору та повернув без підпису проєкт договору про надання послуг з перерозподілу (перекидання) водних ресурсів до Південного водосховища, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 649 Цивільного кодексу України встановлено, що розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Відповідно до частини першої статті 174 Господарського кодексу України встановлювалося, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з частиною першою статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Частинами першою, сьомою статті 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025.
Разом з цим, закріпивши принцип свободи договору, законодавець у Цивільному кодексі України визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв'язані зобов'язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (постанова об'єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341).
За загальним правилом день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору.
Оцінюючи доводи скаржника в контексті звернення до суду з переддоговірним спором у спірних правовідносинах, апеляційний суд виходить з того, що права особи на укладення договору підлягають захисту судом на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії у разі невизнання стороною договору, укладення якого є обов'язком в силу вимог закону.
При цьому, має бути доведено і наявність прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо укладення договору з позивачем.
Статтею 1 Водного кодексу України визначено, зокрема, що:
використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб;
водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт);
водозабір - споруда або пристрій для забору води з водного об'єкта;
водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів);
забір води - вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них;
перерозподіл водних ресурсів - подача (перекачування) води з одного річкового басейну в інший або в межах одного річкового басейну для забезпечення потреб у водних ресурсах водокористувачів маловодних регіонів.
За приписами ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування за змістом ст. 48 Водного кодексу України - це забір, зокрема, юридичними особами води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, яке здійснюється насамперед для задоволення питних потреб населення. До такого виду водокористування не належать, зокрема, пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; подача (перекачування) води каналами та водогонами зрошувальних і осушувальних систем, каналами та водогонами (водопроводами) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів для потреб водокористувачів.
Відповідно до статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.
Первинні водокористувачі - це ті, які мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води, а також отримують воду з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів.
Забір та використання води первинними водокористувачами з каналів зрошувальних і осушувальних систем, водосховищ, ставків, водогосподарських систем, каналів та водогонів (водопроводів) міжбасейнового та внутрішньобасейнового перерозподілу водних ресурсів здійснюються на платній основі на підставі договору з підприємствами, установами та організаціями, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі в маловодні регіони, та за наявності дозволу на спеціальне водокористування. Укладення договору є обов'язковим.
Перелік підприємств, установ та організацій, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі у маловодні регіони, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Отже, приписи ч. 4 ст. 42 Водного кодексу України встановлюють імперативний обов'язок первинних водокористувачів укласти оплатний договір, зокрема, з підприємствами, що забезпечують перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі в маловодні регіони, для підставності та правомірності здійснювати право водокористування у спосіб забору води, у тому числі з водосховищ, для її використання у господарській діяльності з метою подальшого постачання води вторинним водокористувачам (абонентам) за договорами про водопостачання та/або водовідведення.
Для договірного врегулювання таких правовідносин мають бути два контрагенти, один з яких є первинним водокористувачем, що здійснює забір та використання води на підставі дозволу на спеціальне водокористування, а інший - спеціалізоване підприємство, що забезпечує перерозподіл (перекидання) водних ресурсів для їх забору первинним водокористувачем.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 42 Водного кодексу України ключовою ознакою для віднесення суб'єкта господарювання до первинного водокористувача є наявність у нього власних водозабірних споруд і відповідного обладнання для забору води, зокрема, з водосховища, а обов'язковою умовою для встановлення підприємству статусу особи, яка забезпечує перерозподіл (перекидання) водних ресурсів, у тому числі у маловодні регіони, є віднесення його Кабміном до переліку таких підприємств.
Проте, як вже вище зазначалось, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір лише в разі, якщо встановить, що існує (триває) правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього.
Згідно з п. 7.1 поданого позивачем проєкту договору: "даний Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та скріплення печатками, діє до моменту дії протоколу позачергово засідання №9 від 16.06.2023 року Криворізької міської комісії з питань техногенно екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, Сторони встановили, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, а саме з 20.07.2023".
Отже, позивач просить суд зобов'язати відповідача укласти з ним договір на послуги з перерозподілу (перекидання) водних ресурсів до Південного водосховища за період, який починається з 20.07.2023, тобто зобов'язати відповідача укласти договір за частково минулий період.
У свою чергу, відповідач стверджує, що на теперішній час поповнення Південного водосховища шляхом перекачування води за альтернативною моделлю за наступною послідовністю: Макортівське водосховище - річка Саксагань - Кресівське водосховище - 33 канал - Південне водосховище не здійснюється.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 6 червня 2023 р. № 566 "Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії для реалізації експериментального проекту з будівництва магістральних водогонів у зв'язку з необхідністю ліквідації негативних наслідків, пов'язаних із знищенням Каховської гідроелектростанції" було затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з будівництва магістральних водогонів, яким визначено процедуру реалізації експериментального проекту з будівництва магістральних водогонів (далі - експериментальний проект), що повинно бути здійснено протягом максимально скорочених строків. Вказаний експериментальний проект спрямований на мінімізацію наслідків надзвичайної ситуації, пов'язаної із знищенням Каховської гідроелектростанції та забезпеченням життєдіяльності населення України в умовах критичного зниження рівня води у Каховському водосховищі.
В межах вказаного експериментального проекту було заплановано будівництво об'єкта "Нове будівництво магістрального водогону р. Інгулець - Південне водосховище для забезпечення водою м. Кривий Ріг у зв'язку з необхідністю ліквідації негативних наслідків, пов'язаних із знищенням Каховської гідроелектростанції, Дніпропетровська область".
Рішенням Криворізької міської ради №2723 від 26.04.2024 року "Про надання згоди на безоплатне прийняття закінченого будівництвом об'єкта "Нове будівництво магістрального водогону р. Інгулець - Південне водосховище для забезпечення водою м. Кривий Ріг у зв'язку з необхідністю ліквідації негативних наслідків, пов'язаних із знищенням Каховської гідроелектростанції, Дніпропетровська область", з державної до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади", у зв'язку з реалізацією експериментального проєкту з будівництва магістральних водогонів; ураховуючи Постанову Кабінету Міністрів України від 06 червня 2023 року №566 "Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії для реалізації експериментального проєкту з будівництва магістральних водогонів у зв'язку з необхідністю ліквідації негативних наслідків, пов'язаних із знищенням Каховської гідроелектростанції", зі змінами (Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2024 року №409), у частині безоплатної передачі з державної до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади закінченого будівництвом об'єкта "Нове будівництво магістрального водогону р. Інгулець - Південне водосховище для забезпечення водою м. Кривий Ріг у зв'язку з необхідністю ліквідації негативних наслідків, пов'язаних із знищенням Каховської гідроелектростанції, Дніпропетровська область"; з метою забезпечення водою міста Кривого Рогу, належного утримання та експлуатації зазначеного водогону; беручи до уваги погодження Комунального підприємства "Кривбасводоканал" щодо його балансового обліку; керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", міська рада вирішила надати згоду на безоплатне прийняття закінченого будівництвом об'єкта "Нове будівництво магістрального водогону р. Інгулець - Південне водосховище для забезпечення водою м. Кривий Ріг у зв'язку з необхідністю ліквідації негативних наслідків, пов'язаних із знищенням Каховської гідроелектростанції, Дніпропетровська область" з державної до комунальної власності Криворізької міської територіальної громади, від Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України в господарське відання та на балансовий облік Комунального підприємства "Кривбасводоканал" у порядку, визначеному чинним законодавством України, після прийняття зазначеного об'єкта в експлуатацію.
В указаному рішенні Криворізька міська рада зобов'язала КП "Кривбасводоканал" прийняти від Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України й облікувати на власному балансі вищезазначений об'єкт разом з проєктною, виконавчою та бухгалтерською документацією; копії відповідних документів надати до управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради.
За договором №102-БУХ від 03.05.2024 року, укладеним між КП "Кривбасводоканал" (Зберігач), Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області (Служба), ТОВ "Автомагістраль-Південь" (Підрядник) на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2023 року №566, з метою забезпечення стабільного та безперебійного водопостачання населених пунктів Дніпропетровської області та Рішенням Криворізької міської ради від 26.04.2024 р. №2723, Підрядник та Служба передає згідно Акту приймання-передачі, а Зберігач приймає на себе зобов'язання щодо зберігання з правом використання та технічної експлуатації Комплексу об'єкту з будівництва магістральних водогонів у зв'язку з необхідністю ліквідації негативних наслідків, пов'язаних із знищенням Каховської гідроелектростанції (в подальшому - Майно), їх інженерно-технічне та спеціальне обладнання, засоби зв'язку тощо, що знаходяться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, Криворізькій район, магістральний водогін р. Інгулець - Південне водосховище та обліковується на балансі Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Дніпропетровській області з метою забезпечення стабільного і безперебійного водопостачання населених пунктів.
Наказом КП "Кривбасводоканал" №01-01/456 від 16.07.2024 року "Про зупинку використання альтернативної моделі подачі (перекачування) обсягу води для поповнення Південного водосховища" у зв'язку з реалізацією державного проекту будівництва магістрального водогону р. Інгулець - Південне водосховище та запуском з 12.07.2024 р. трьох ниток зазначеного водогону з 23.07.2024 року наказано призупинити використання альтернативної моделі подачі (перекачування) обсягу води для поповнення Південного водосховища, за наступною послідовністю: Макортівське водосховище - річка Саксагань - Кресівське водосховище - 33 канал - Південне водосховище (п. 1 наказу). У зв'язку з цим керівникам структурних підрозділів КП "Кривбасводоканал" було наказано забезпечити зупинку роботи насосного обладнання, електроустаткування та приладів обліку, які використовувались під час використання альтернативної моделі подачі (перекачуваня) обсягу води для поповнення Південного водосховища, за наступною послідовністю: Макортівське водосховище - річка Саксагань - Кресівське водосховище - 33 канал - Південне водосховище.
У судовому засіданні представник відповідача підтвердив вказані обставини, представник позивача зазначив про відсутність у нього відповідної інформації.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано жодних доказів на спростування вищевказаних обставин припинення поповнення Південного водосховища, за наступною послідовністю: Макортівське водосховище - річка Саксагань - Кресівське водосховище - 33 канал - Південне водосховище та не доведено, що станом на момент розгляду справи саме за рахунок вказаної послідовності здійснюється поповнення Південного водосховища, а отже і вимога про визнання укладеним договору по наданню таких послуг за минулий період є безпідставною, оскільки безпосередньо не поновить права позивача.
Відносно умов проекту договору, визначених позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до 2 чт. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. При розгляді позову про визнання договору укладеним, суд не має повноважень змінювати умови, запропоновані позивачем у проекті договору, а має лише перевірити їх на відповідність закону. Суд або визнає договір укладеним на умовах позивача, або відмовляє у задоволенні позову, оскільки визначення умов договору - це прерогатива сторін, або позивача, який звернувся з позовом, а не суду.
За викладеного апеляційний суд погоджується і з доводами відповідача, що умова пункту 3.1. проекту договору, що вартість послуг з перерозподілу (перекидання) води у Південне водосховище становить фіксовану щомісячну плату в розмірі 941 612,15 грн. (без ПДВ) незалежно від фактично перерозподіленого (перекинутого) обсягу води у Південне водосховище, суперечитиме засадам справедливості. Жодного механізму або способу обліку фактично наданих послуг проект договору не передбачає та обумовлює фактично обов'язок оплати за ненадані послуги.
Також, позивач, як і будь-яка бюджетна установа та державне підприємство, має діяти в межах визначених нормативних процедур, зокрема і у випадку формування вартості послуг в межах господарської діяльності. Порядок визначення вартості та надання платних послуг бюджетними установами, що належать до сфери управління Державного агентства водних ресурсів України, затверджений Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 25.12.2013 року № 544/1561/1130.
В постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 904/299/18, від 08.10.2019 у справі № 904/3129/18, від 18.01.2022 у справі №915/1473/20, від 18.01.2022 у справі № 902/1209/20, від 01.06.2022 у справі № 916/942/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1428/22 викладено висновок про те, що за змістом частини 2 статті 631 Цивільного кодексу України договір, за загальним правилом, набирає чинності з моменту його укладення та не застосовується до відносин сторін, які виникли до його укладення; з цього правила існує виняток, передбачений частиною 3 тієї ж статті, за яким сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, але такий виняток може мати місце лише за згодою сторін. При цьому Верховний Суд зазначає, що умови щодо поширення дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, можуть бути передбачені лише за волевиявленням сторін договору.
Надавши оцінку умовам запропонованого позивачем до укладення проєкту договору, суд першої інстанції вірно встановив, що предметом розгляду у цій справі є переддоговірний спір і, відповідно, договірне зобов'язання між сторонами може виникнути саме на підставі судового рішення, а днем укладення договору має вважатися день набрання чинності рішенням суду у цій справі.
Таким чином, укладення договору без погодження сторін за минулий період з 20.07.2023, з урахуванням факту недоведення існування спірних правовідносин на теперішній час, суперечить вимогам ч. 3 ст. 653 ЦК України.
Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 09.07.2024 у справі №925/1176/23.
За обставин понесення витрат позивачем під час поповнення Південного водосховища, за наступною послідовністю: Макортівське водосховище - річка Саксагань - Кресівське водосховище - 33 канал - Південне у минулий період, останній не позбавлений права заявити до відшкодування такі кошти. Оскільки рішення суду про задоволення позову про укладення договору за минулий період не буде вичерпувати конфлікт між сторонами про стягнення такої заборгованості.
Суд першої інстанції також вірно зазначив, що проєкт договору в частині дії договору містить прив'язку не до певної події, а до "моменту дії протоколу позачергово засідання №9 від 16.06.2023". Однак фактично строк дії договору не встановлено, оскільки і сам протокол не визначає строку його дії (протоколу), що призводить до невизначеності обсягу, тривалості та моменту завершення зобов'язань сторін. Тоді як строк дії договору є його істотною умовою.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги; рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.
Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025р. у справі № 904/3572/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025р. у справі № 904/3572/25 - залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена та підписана 05.03.2026 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков