05 березня 2026 року м. Харків Справа № 917/1778/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.;
розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№2661П/2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2025 у справі №917/1778/25 (повний текст рішення складено та підписано 24.11.2025 суддею Пушком І.І. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)
за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України, м.Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком», Лубенський район, Полтавська область,
про стягнення 60593,40 грн,-
Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла за договором від 09.04.2025 №158-25 про закупівлю борошна пшеничного 1 сорту.
Позов обґрунтовано тим, що між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангардком» укладено договір від 09.04.2025 №158-25 про закупівлю борошна пшеничного 1 сорту, за яким відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо поставки у 2025 році товароодержувачу борошно пшеничне 1 сорту, код ДК 021:2015 - 15610000-7 «Продукція борошномельно-круп'яної промисловості», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в специфікації на технічному описі до цього договору, а позивач - прийняти та оплатити такий товар у порядку та на умовах, визначених цим договором. При цьому товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі специфікацією. Відповідно до листа-заявки позивача від 22.04.2025, постачальник зобов'язаний був поставити 100000 кг борошна пшеничного 1 сорту до 20.05.2025, проте відповідач поставив позивачеві 40000 кг товару з порушенням строку; згідно з листом-заявкою від 22.05.2025 постачальник зобов'язаний був поставити 80000 кг борошна пшеничного 1 сорту до 20.06.2025, з яких 60000 кг поставлено з порушенням строку, у зв'язку з чим позивач застосував до відповідача санкції, передбачені умовами договору, а саме: штраф у розмірі 7% вартості товару та пеню в розмірі 01,1% вартості товару.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.11.2025 у справі №917/1778/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України 38472,00 грн штрафу, 22121,40 грн пені, 2422,40 грн судового збору.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що відповідно до листа-заявки позивача від 22.04.2025 №06.1/3853-25-вих., постачальник зобов'язаний був поставити 100000 кг борошна пшеничного 1 сорту до 20.05.2025, з яких 40000 кг поставлено із порушенням строку. Згідно з листом-заявкою позивача від 22.05.2025 №06.1/4751-25-вих., постачальник зобов'язаний поставити 80000 кг борошна пшеничного 1 сорту до 20.06.2025, з яких 60000 кг поставлено із порушенням строку. З урахуванням терміну необхідності поставки товару та фактичного виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, господарським судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання, відповідальність за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів встановлена пунктом 8.3 договору. Перевіривши розрахунки штрафу та пені, господарський суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, з огляду на що, задовольнив позовні вимоги у повному обсязі. Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначив про відсутність посилань відповідача на наявність виключних обставин, які відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України, надають право зменшити розмір неустойки та доказів на їх підтвердження.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Авангардком», подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2025 у справі №917/1778/25 скасувати і ухвалити нове, яким у позові відмовити; у разі скасування рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2025 у справі №917/1778/25 у частині, - винести постанову, якою зменшити суму штрафних санкцій.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції доводів відповідача щодо відсутності підстав для нарахування спірних сум неустойки з огляду на те, що позивачем не зазначено про збитки, які він поніс у зв'язку з несвоєчасним виконанням спірних поставок, та не надано доказів понесення таких збитків, в той час як порушення строків поставки були незначними, а саме: строк поставки 29.05.2025 відповідачем порушено на 8 днів, строк поставки 22.05.2025 - 1 день, строк поставки 23.06.2025 - 2 дні. Щодо вирішення клопотання про зменшення неустойки у порядку частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України відповідач посилається на судову практику Верховного Суду (стосовно визначення підстав для зменшення неустойки), зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду у від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 (застосування неустойки має здійснюватися з дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2025 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1778/25 та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №917/1778/25.
22.12.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» на рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2025 у справі №917/1778/25 та ухвалено здійснити її розгляд без повідомлення учасників справи. Встановлено позивачу строк до 26.01.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання відповідачу. Встановити сторонам строк до 26.01.2026 для подання заяв, клопотань тощо, з доказами їх надсилання іншій стороні.
15.01.2026 через підсистему «Електронний суд» позивач подав відзив (вх.№609) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що штрафні санкції передбачені умовами договору та ті, що застосовані до відповідача, є мінімальними. Крім того, відповідач уклав договір з метою одержання прибутку, загальна ціна договору становила 5289900,00 грн, водночас, нарахована позивачем сума пені та штрафу становить 60593,40 грн, що у 87 разів менша за загальну суму договору, відтак, обсяг відповідальності, встановлений у пункті 8.3 договору, є розумним, справедливим та співмірним. Позивач зазначає, що для позивача використання результатів отриманого за договорами не становить комерційного інтересу, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері забезпечення військових частин Державної прикордонної служби України товарами, необхідними для виконання військовослужбовцями Державної прикордонної служби України завдань з оборони та захисту Батьківщини. Позивач є державним органом, який фінансується за рахунок державного бюджету та завданням якого є забезпечення військових частин, які беруть участь у захисті та обороні держави. Невчасна поставка відповідачем призвела до неможливості вчасно та у повному обсязі забезпечити військові частини товаром за укладеним договором, підриває боєздатність та обороноздатність України, що є, безпосередньо, одним із завдань, які стоять сьогодні на меті у захисті Батьківщини, тому твердження відповідача про відсутність завданих позивачу збитків є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Ураховуючи, що обов'язок доведення наявності підстав для зменшення штрафних санкцій покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, позивач вважає висновки господарського суду обґрунтованими, адже, судом правильно встановлено відсутність обставин, які б звільняли відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором або свідчили про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Оскільки відповідачем не наведено виняткових обставин та не надано доказів надмірності заявлених позивачем вимог, ураховуючи специфіку правовідносин та час укладення договору, господарський суд дійшов правильно висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Як убачається з матеріалів справи, сторони повідомлені про відкриття апеляційного провадження щодо поданої у справі апеляційної скарги у порядку, визначеному статтями 6, 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення ухвали суду в електронному вигляді до електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Таким чином, судом апеляційної інстанції вчинено належні та допустимі заходи, направлені на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі і її розгляд у порядку письмового провадження без виклику сторін.
Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається апеляційним судом за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
09.04.2025 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангардком» укладено договір №158-25 про закупівлю борошна пшеничного 1 сорту, згідно з пунктом 1.1 розділу 1 якого, постачальник зобов'язується у 2025 році поставити товароодержувачу борошно пшеничне 1 сорту, код ДК 021:2015 - 15610000-7 «Продукція борошномельно-круп'яної промисловості», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація наведені в специфікації (додаток 1) та технічному описі (додаток 2) до цього договору (далі -товар), а покупець - прийняти та оплатити такий товар у порядку та на умовах, визначених цим договором. При цьому товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки товару згідно зі специфікацією (додаток 1).
Пунктом 1.2 розділу 1 договору визначено, що товар повинен відповідати специфікації (додаток 1), що є невід'ємною частиною цього договору (далі - специфікація).
Загальна вартість по договору становить 5289900,00 грн (п'ять мільйонів двісті вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20% 881650,00 грн (вісімсот вісімдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят гривень 00 копійок) (пункту 3.1. розділу ІІІ договору).
Згідно з пунктом 5.1 розділу V договору строк поставки товарів визначається листом-заявкою покупця (далі - заявка), але не пізніше 30.06.2025.
Заявка направляється постачальнику не пізніше 10 робочих днів від граничного терміну поставки шляхом, передбаченим пунктом 13.2 договору. На підтвердження отримання заявки, постачальник надсилає протягом одного календарного дня на електронну адресу покупця лист-підтвердження про отримання такої заявки. У разі відсутності листа-підтвердження у зазначений строк. Заявка вважається прийнятою постачальником у повному обсязі та підлягає виконанню. Доказом, що свідчить про отримання постачальником заявки вважати лист-підтвердження про направлення заявки від адміністратора поштового домену @dpsu.gov.ua (провайдера) або документ, який підтверджує направлення паперового листа оператором поштового зв'язку (з додаванням опису вкладення).
Допускається дострокова поставка товару за погодженням сторін.
Як встановлено пунктом 5.8 договору, уповноваженою особою (уповноваженими особами) постачальника складається акт приймання-передавання товару (додаток 3) до цього договору у трьох примірниках (перший - товароодержувач, другий - покупцю, третій - постачальнику) та надається покупцю до моменту здійснення поставки товару.
Згідно з пунктом 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний постачати товар у кількості, строк та на умовах договору.
Відповідно до пунктів 6.2.1 та 6.2.2 договору покупець має право вимагати від постачальника поставки якісного товару в кількості і в строк, передбачений договором, та виконання його обов'язків.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та цим договором (пункт 8.1 договору).
Згідно з пунктом 8.3 розділу VІІІ договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад тридцять днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості товарів, поставку яких прострочено.
Цей договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.2025.
Припинення дії договору чи його розірвання не звільняє будь-яку зі сторін від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, які виникли до такого припинення (розірвання) на підставі належно виконаного іншою стороною свого зобов'язання за договором (пункт 12.1 розділу ХІІ договору).
Відповідно до пункту 13.3 розділу ХІІІ договору обмін електронними повідомленнями засобами електронної пошти у межах виконання умов цього договору здійснюється за такими адресами (у разі, якщо письмово не будуть повідомлені інші адреси): від покупця: 1ovkb@dpsu.gov.ua, від постачальника: avangardkom@ukr.net
Як свідчать матеріали справи, 22.04.2025 постачальнику направлено на адресу електронної пошти, узгоджену в пункті 13.3 договору, заявку від 22.04.2025 №06.1/3853-25-вих. Відправка вказаної заявки підтверджується скриншотом сторінки з електронної пошти позивача за відповідну дату.
Відповідно до заявки від 22.04.2025 №06.1/3853-25-вих. постачальник зобов'язаний був поставити 100000 кг борошна пшеничного 1 сорту до 20.05.2025.
З актів приймання-передавання товару та платіжних інструкцій убачається, що 40000 кг з цієї партії товару поставлено відповідачем із порушенням строку, а саме:
1) 20000 кг до в/ч НОМЕР_1 - поставлено 29.05.2025, прострочено 8 днів, що підтверджується актом №АД-003122 та платіжною інструкцією №1431 від 12.06.2025;
2) 20000 кг до в/ч НОМЕР_2 - поставлено 22.05.2025, прострочено 1 день, що підтверджується актом №АД-003124 та платіжною інструкцією №1144 від 27.05.2025.
Також постачальнику направлено на адресу електронної пошти, узгоджену в пункті 13.3. договору, заявку від 22.05.2025 №06.1/4751-25-вих. Відправка вказаної заявки підтверджується скриншотом сторінки з електронної пошти позивача за відповідну дату.
Відповідно до заявки від 22.05.2025 №06.1/4751-25-вих. постачальник зобов'язаний поставити 60000 кг борошна пшеничного 1 сорту до 10.06.2025; 80000 кг борошна пшеничного 1 сорту до 20.06.2025, з яких 60000 кг поставлено із порушенням строку, а саме:
1) 20000 кг до в/ч НОМЕР_3 поставлено 23.07.2025, прострочено 32 дні, що підтверджується актом №АД-004237 та платіжною інструкцією №2069 від 30.07.2025;
2) 20000 кг до в/ч НОМЕР_4 - поставлено 24.07.2025, прострочено 33 дні, що підтверджується актом №АД-004239 та платіжною інструкцією №1998 від 25.07.2025;
3) 10000 кг до в/ч НОМЕР_5 - поставлено 23.06.2025, прострочено 2 дні, що підтверджується актом №АД-004240 та платіжною інструкцією №1603 від 25.06.2025;
4) 10000 кг до в/ч НОМЕР_6 - поставлено 02.07.2025, прострочено 11 днів, що підтверджується актом №АД-004241 та платіжною інструкцією №1829 від 09.07.2025.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов"язання, поставивши товар частково із порушенням строків поставки.
У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань у частині поставки товару у визначений строк, позивачем здійснений розрахунок 0,1 відсотка пені та штрафу у розмірі 7% вартості товару, поставку яких прострочено.
Листом (претензією) від 12.08.2025 №06.1/7359-25-вих. позивач звертався до відповідача щодо сплати пені та штрафу. Однак вказаний лист залишився без відповіді.
Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.
Спір у справі стосується стягнення пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару за договором.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
За положеннями ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пунктів 6.2.1 та 6.2.2 договору покупець має право вимагати від постачальника поставки якісного товару в кількості і в строк, передбачений договором, та виконання його обов'язків.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За загальним правилом, встановленим ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вже зазначалося, згідно з пунктом 8.3 договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості Товарів, поставку яких построчено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад тридцять днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості Товарів, поставку яких прострочено.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до листа-заявки позивача від 22.04.2025 № 06.1/3853-25-вих. постачальник зобов'язаний поставити 100000 кг борошна пшеничного 1 сорту до 20.05.2025, з яких 40000 кг поставлено із порушенням строку.
Згідно з листом-заявкою позивача від 22.05.2025 №06.1/4751-25-вих. постачальник зобов'язаний поставити 80000 кг борошна пшеничного 1 сорту до 20.06.2025, з яких 60000 кг поставлено із порушенням строку.
Господарський суд правомірно встановив, що відповідач, у порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаними договором, не поставив позивачу товар у встановлений строк. Дана обставина відповідачем не заперечується та не спростовується.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність складу господарського правопорушення щодо невиконання відповідачем поставки товару у встановлений договором строк, тому наявні підстави для застосування до відповідача міри відповідальності у вигляді штрафних санкцій.
Позивачем за порушення відповідачем строку поставки товару до 20.05.2025 нараховано пеню у розмірі 2473,20 грн. Пеня за порушення строків поставки товарів до 20.06.2025 становить 19648,20 грн. Всього пені: 22121,40 грн.
Штраф за порушення строків поставки товарів до 20.06.2025 становить 38472,00 грн (20000 кг * 13,74 * 0,07 = 19236,00 грн; 20 000 кг * 13,74 * 0,07 = 19236,00 грн).
Колегія суддів, перевіривши розрахунок заявленого до стягнення розміру пені та штрафу, дійшла висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично правильним.
Відповідач ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанцій, контррозрахунку не надавав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловлював.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну поставку за договором №158-25 від 09.04.2025 у розмірі 22121,40 грн та штрафу у розмірі 38472,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо доводів заявника апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування спірних сум неустойки з огляду на те, що позивачем не зазначено про збитки, які він поніс у зв'язку з несвоєчасним виконанням спірних поставок, та не надано доказів понесення таких збитків, в той час як порушення строків поставки були незначними, а саме: строк поставки 29.05.2025 відповідачем порушено на 8 днів, строк поставки 22.05.2025 - 1 день, строк поставки 23.06.2025 - 2 дні, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, тобто встановлено саме штрафну, а не залікову неустойку.
Чинним законодавством та спірним договором допущення прострочення на незначний строк (8, 1, 2 днів, відповідно) не передбачено підставою для звільнення від відповідальності у вигляді нарахування неустойки.
Натомість обставини щодо відсутності у кредитора збитків від порушення зобов'язання, тривалості прострочення та ступеня виконання боржником зобов'язання відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України можуть бути враховані судом при вирішенні питання щодо зменшення неустойки у разі наявності у відповідних обставин, у кожному конкретному випадку, ознак винятковості.
З матеріалів справи убачається, що у відзиві на позов відповідач просив суд, у разі визнання позовних вимог обґрунтованими, вирішити відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України питання щодо зменшення заявлених до стягнення сум неустойки.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Проте відповідач взагалі не зазначав про існування обставин, настання яких унеможливило виконати зобов'язання за договором у встановлені строки.
Якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є дискреційним правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення неустойки спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості, водночас зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов'язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов'язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов'язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.
Водночас, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов'язання презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки.
Як правильно встановлено господарським судом, у даному випадку відповідач порушив строки поставки товару позивачу у кількості 40000,00 кг, загальною вартістю 549600,00 грн, а також 60000 кг, загальною вартістю 824400,00 грн.
Відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, яка здійснюється ним на власний ризик, повинен був усвідомлювати можливі наслідки та ризики при укладенні договору поставки.
Так, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик; особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.
Якщо обидві сторони правочину є суб'єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні та виконанні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб'єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.
Відповідач, укладаючи договір №158-25 від 09.04.2025, погодився з умовою щодо можливості нарахування пені та штрафу внаслідок неналежного виконання зобов'язання.
Матеріали справи не містять будь - яких доказів, які б свідчили про його дійсний фінансовий стан, тобто відповідачем не доведено, що розмір заявлених до стягнення пені та штрафу є надмірним тягарем для нього.
Господарський суд правомірно не узяв до уваги посилання відповідача на відсутність обґрунтування розміру збитків позивача у зв'язку з невиконанням відповідачем договору, оскільки суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Отже, саме лише посилання відповідача на поставку товарів із незначною затримкою не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків поставки товарів, передбачену в пункті 8.3 договору, з чим погодився відповідач, укладаючи спірний договір.
Водночас, у порушення умов договору не поставив позивачу товар вчасно. Першим днем прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару за заявкою від 22.04.2025 №06.1/3853-25-вих є 21.05.2025, а за заявкою від 22.05.2025 № 06.1/4751-25-вих. є 21.06.2025, і саме з цих дат у позивача виникло право нараховувати пеню за кожен день прострочення, період її нарахування господарський суд визнав обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.
У свою чергу, у зазначеній скаржником судовій практиці Верховного Суду в співвідношенні з оскаржуваним судовим рішенням не міститься протилежного правового висновку щодо застосування вказаних положень. Застосування судом положень щодо зменшення розміру заявлених штрафних санкцій у даній справі залежало виключно від встановлених і доведених обставин конкретної справи, а також оцінки наданих до суду доказів, що входило в предмет доказування та формувало фактично-доказову базу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відповідачем не наведено виняткових обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій, а також не надано доказів надмірності заявлених позивачем штрафних санкцій, специфіку правовідносин, що виникли між сторонами, час укладення договору, тому не убачав підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а оскаржуване рішення Господарського суду Полтавської області ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись ст.129, пунктом 4 частини 1 ст.275, ст.276, ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангардком» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 24.11.2025 у справі №917/1778/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя В.В. Лакіза