23 лютого 2026 року м. Харків Справа № 905/534/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі судового засідання, Погребняк А. М.,
за участю представників сторін,
позивача, Лисенко К. І. ,
позивача, Штанько С. В. ,
відповідача, Дементьєва Л. В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича , Донецька область, місто Слов'янськ, за вх. №2314 д/1 на рішення господарського суду Донецької області від "13" жовтня 2025 р. ( повний текст 16.10.2025, суддя Фурсова С. М . ) у справі №905/534/25
за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» , Донецька область, місто Дружківка,
до фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича , Донецька область, місто Слов'янськ,
про стягнення 675 060,28 гривень
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича про стягнення 689 060,28 гривень, з яких: 687 796,45 гривень заборгованість за теплову енергію, 1 263,83 гривень заборгованість за абонентське обслуговування.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання житлово-комунальних послуг щодо оплати спожитої теплової енергії за період з листопада 2020 року по березень 2025 року та абонентського обслуговування за період з березня 2021 року по березень 2025 року.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.10.2025 у справі №905/534/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, фізична особа-підприємець Шепотько Федор Євгенович звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить рішення по справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що рішення по справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування усіх обставин справи. Зокрема посилається на наступне. Зокрема, вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин Методики № 315. Крім того, позивачем у розрахунках невірно застосовується опалювальна площа приміщення відповідача. Як зазначалось у відзиві на позов, опалювальна площа приміщення, яке використовується ФОП Шепотьком Ф.Є., становить 516,5 кв.м, а позивачем застосовується площа 532,3 кв.м. Наполягає, що судом першої інстанції безпідставно не задоволено його клопотання про призначення по справі судової експертизи та витребування доказів.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І. , суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського від 10.11.2025 р. суду апеляційна скарга , залишена без руху з підстав висвітлених у вказаній ухвалі.
Після усунення заявником апеляційної скарги недоліків, зазначених в ухвалі суду, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича , Донецька область, місто Слов'янськ, за вх.№2314 д/1 на рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2025 р. у справі №905/534/25, встановлено учасникам справи строк до 08.12.2025 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано матеріали оскарження по справі №905/534/25 з Господарського суду Донецької області.
Відповідно до приписів частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану було продовжено.
Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 №03 «Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану» встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:
- тимчасово зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;
- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об'єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;
- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;
- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв'язку. У разі відсутності об'єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.
08.12.2025 р. від позивач по справі через систему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому, позивач просить рішення по справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Наполягає, що доводи відповідача щодо нібито допущених порушень судом першої інстанції не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, мають виключно оціночний характер і спрямовані на ухилення від виконання обов'язку зі сплати вартості наданих послуг. Апеляційна скарга не містить жодних обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, а тому правові підстави для скасування або зміни судового рішення відсутні.
18.12.2025 р. через систему Електронний суд від апелянта надійшла відповідь на відзив в якому наполягають, що відзив на апеляційну скаргу не спростовує доводів апеляційної скарги.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2025 розгляд справи призначено на 15.01.2026 р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.01.2026р у судовому засіданні оголошувалася перерва до 02.02.2026 р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 р. у судовому засіданні оголошувалася перерва до 23.02.2026 р.
У судових засіданнях представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення.
Відповідно до приписів статті 270 Господарського процесуального кодексу України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. ( ст.269 ГПК України)
Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив на апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, які приймали участь у судових засіданнях, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.
Статутом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 18.01.2001 № 30 (в редакції розпорядження голови облдержадміністрації, керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 28.08.2020 №941/5-20) передбачено, що Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (позивач, Підприємство) є юридичною особою публічного права (пункт 2.1 Статуту); метою діяльності Підприємства є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води споживачам у порядку, встановленому законодавством тощо (пункт 4.1 Статуту).
Управління Підприємством на період дії Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» здійснює облдержадміністрація, обласна військово-цивільна адміністрація. Підприємство є юридичною особою та являється самостійним господарським суб'єктом, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в судових органах, укладати угоди (пункти 1.2, 2.1 Статуту).
До складу Підприємства у вигляді відокремлених підрозділів входить 16 теплопостачальних відокремлених підрозділів-виробничих одиниць, що не мають статусу юридичної особи та діють згідно з Положенням, затвердженим обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго», зокрема, відокремлений підрозділ - виробнича одиниця обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слов'янськтепломережа», а також структурний підрозділ обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Єдиний розрахунковий центр», «Центр продажу послуг та клієнтського обслуговування» (підпункти 3.1.1-3.1.3 пункту 3.1 Статуту).
Як стверджує позивач, між ним та фізичною особою-підприємцем Шепотько Федором Євгеновичем діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі Договір) на нежитлове приміщення, яке розташоване у багатоквартирному житловому будинку за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок № 16, загальною площею 532,3 кв.м.
Будинок обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії X-12 № 01382, який прийнято на абонентський облік та фіксує загальний обсяг теплової енергії, спожитої будинком у розрахунковому періоді. Приміщення відповідача обладнано розподільним приладом обліку тепла Ultraheat T550 № 69691619.
Вищевказане нежитлове приміщення відповідач займає на підставі договору оренди б/н від 02.01.2020.
Умовами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено наступне:
-цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 Договору);
- даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному вебсайті виконавця www.kpdtke.com.ua (пункт 2 Договору);
- фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги (пункт 4 Договору);
- виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього Договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішнього будинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку) (пункт 8 Договору);
- споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
*послуги, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (Офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу (Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315), що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
*плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця www.kpdtke.com.ua.
-у разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (пункт 30 Договору).
- вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті виконавця www.nikoblteplo.com.ua. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору, новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному вебсайті (пункт 31 Договору);
- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів, умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно (пункт 32 Договору);
- виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за 10 днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватись у електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (пункт 33 Договору);
- споживач здійснює оплату за цим Договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34 Договору);
- сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього Договору відповідно до умов цього Договору або закону (пункт 44 Договору);
- Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування, і діє протягом одного року з дати набрання чинності (пункт 51 Договору);
- якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (пункт 52 Договору);
Позивач зазначає, що на виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 04.10.2021 позивачем опубліковано на його офіційному сайті (www.kpdtke.com.ua) текст публічного договору про надання послуг з постачання теплової енергії, а також розміщено супровідну інформацію про тариф, умови якості послуг, плату за абонентське обслуговування тощо.
Надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок № 16 підтверджено підписаними актами про підключення житлового будинку до мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (у зв'язку з початком опалювального сезону) та актами про відключення житлового будинку від мережі (системи) централізованого опалення (теплопостачання) (у зв'язку з закінченням опалювального сезону) 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 та 2024-2025 років.
Таким чином, у зазначені періоди позивачем здійснювалось постачання теплової енергії до розташованого за цією адресою нежитлового приміщення, а відповідач споживав теплову енергію. Для оплати вартості спожитої у кожному сезоні теплової енергії на адресу відповідача направлялися відповідні рахунки. Крім того, позивач у вересні 2024 року надсилав відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість, яку залишено без відповіді.
Вважаючи, що відповідач порушив умови укладеного договору ( не здійснивши належної оплати за надані послуги) унаслідок чого утворилася заборгованість, яка після часткової оплати та зменшення розміру позовних вимог становить 673 796,45 гривень, а також 1 263,83 гривень за абонентське обслуговування, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.
Як зазначалося вище позовні вимоги рішенням по справі задоволено повністю.
Судова колегія погоджується з висновком суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на нижче викладене.
У статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України , у тому числі і з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними у виборі контрагента, укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, принципів розумності та справедливості. Зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а також обов'язкові умови, встановлені актами цивільного законодавства. ( 626, 627, 628 ЦК України )
Договором може бути передбачено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (стаття 630 ЦК України).
Публічним є договір, в якому підприємець бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг кожному, хто до нього звернеться, а умови такого договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім осіб, яким законом надано пільги. При цьому зміна умов публічного договору приєднання для окремого споживача не допускається, оскільки це призводило б до порушення принципу рівності прав інших учасників таких відносин. ( ст.633 ЦК України)
Частиною шостою статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать обов'язковим для сторін правилам укладення і виконання такого договору, є нікчемними. Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України). Істотними є умови про предмет договору, умови, визначені законом, а також ті, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або стандартних формах і можуть бути прийняті іншою стороною лише шляхом приєднання до договору в цілому без права на внесення змін до його змісту. ( ст.634 ЦК України)
Спірні правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі Закон № 2189-VІІІ), який введено в дію з 01.05.2019.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами та інше.
За наведеними у пунктах 2, 5-6 частини першої статті 1 Закону № 2189-VІІІ визначеннями:
-виконавець комунальної послуги суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;
-житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
-індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 2189-VІІІ, законодавство у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, які регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Кабінет Міністрів України постановою від 21.08.2019 № 830 затвердив Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії (далі Правила № 830), які набули чинності 04.09.2019. Зазначені Правила регулюють відносини між виконавцем послуги суб'єктом господарювання, що здійснює постачання теплової енергії, та споживачем, який отримує або має намір отримати таку послугу. Вони визначають вимоги до якості послуги, порядок обліку спожитої теплової енергії та порядок її оплати.
Послуги з постачання теплової енергії надаються виключно на договірних засадах. При цьому договір укладається на основі типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до статті 14 Закону № 2189-VIII (пункт 13 Правил № 830).
Правовідносини щодо надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, відповідно до статті 14 якого, співвласники багатоквартирного будинку самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг: укладення індивідуальних договорів кожним співвласником; укладення колективного договору через управителя або уповноважену особу; або укладення договору об'єднанням співвласників як колективним споживачем.
У разі якщо протягом встановленого строку співвласники не визначилися з моделлю договірних відносин, індивідуальні договори вважаються укладеними автоматично з кожним співвласником за фактом отримання послуг згідно з пунктом 13 Правил № 830 (у редакції постанови Кабінетом Міністрів України від 08.09.2021 № 1022).
Згідно з Правилами № 830, індивідуальний договір набуває чинності через 30 днів з моменту його публікації на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування або виконавця послуг, якщо співвласники не прийняли рішення про іншу модель договірних відносин. Фактом приєднання до такого договору є вчинення споживачем дій, які свідчать про його волю укласти договір, зокрема отримання послуги.
У розділі VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність до моменту укладення договорів за новими правилами. У разі бездіяльності співвласників щодо визначення моделі договірних відносин, законодавець передбачив обов'язок виконавця ініціювати укладення індивідуальних договорів напряму з кожним співвласником.
Верховний Суд у своїх постановах від 18.11.2021 у справі № 908/3233/20, від 14.12.2023 у справі № 908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі № 908/710/23, зазначив, що відсутність волевиявлення співвласників не звільняє їх від обов'язку оплачувати отримані комунальні послуги за умовами публічного договору приєднання.
Дослідивши матеріали справи судова колегія приходить до висновку, що правовідносини між сторонами у цій справі регулюються умовами публічного договору приєднання на надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022.
З матеріалів справи убачається, що позивачем на своєму офіційному вебсайті було розміщено текст типового договору та форми заяви-приєднання відповідає вимогам законодавства і є офертою, яка підлягає акцептування споживачем.
Відповідач протягом 30 днів з моменту опублікування такої оферти не скористався правом вибору іншої моделі договірних відносин, чим висловив мовчазну згоду на укладення індивідуального договору відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону № 2189-VIII.
Факт отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії підтверджено належними доказами, зокрема підписаними актами підключення та відключення будинку від системи централізованого опалення за опалювальні сезони 2020-2021, 2021-2022, 2022- 2023, 2023-2024 та 2024-2025, даними будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії X-12 № 01382 та розподільного приладу для обліку тепла Ultraheat T550 № 69691619, а також рахунками за теплову енергію та претензією від 29.08.2024 № 564, що у сукупності підтверджує надання послуги та відсутність її спростування відповідачем.
В даному випадку, наявність договірних відносин підтверджується запровадженням індивідуального публічного договору приєднання (опублікування 04.10.2021; набрання чинності за правилом мовчазного акцепту після спливу 30 днів) і фактичним наданням та споживанням послуги, що підтверджується: підписаними актами підключення/ відключення будинку за сезони 2020-2025; даними будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії та розподільного приладів обліку у приміщенні відповідача; рахунками, актами та претензією.
З огляду на викладене, послуги з постачання теплової енергії у нежитлове приміщення відповідача за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок № 16, загальною площею 532,3 кв.м. у період з листопада 2020 року по березень 2025 року, надавалися позивачем на підставі укладеного у порядку закону індивідуального договору, умови якого були публічно розміщені на офіційному вебсайті позивача 04.10.2021 та який набрав чинності після спливу 30 днів, тоді як нарахування за попередні періоди ґрунтувалися на діючих тоді приписах Методики № 315.
Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» нежитлове приміщення є ізольованим об'єктом у складі багатоквартирного будинку, не належить до житлового фонду та становить самостійний об'єкт нерухомості. Такий статус зумовлює для його власника участь у правовідносинах співвласності спільного майна будинку.
До витрат на управління багатоквартирним будинком належать, зокрема, витрати на утримання й ремонти спільного майна, технічне переоснащення, оплата комунальних послуг, що споживаються щодо цього майна, винагорода управителю (за його залучення), а також інші витрати, визначені рішенням співвласників або законом. Такі витрати розподіляються між співвласниками пропорційно їхнім часткам (площам), якщо інший порядок не встановлено, а факт невикористання окремого приміщення чи відмова від користування спільним майном не звільняє власника від участі у вказаних витратах ( ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»)
Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власники квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна цього будинку (приміщень загального користування, конструктивних елементів, інженерних мереж та обладнання, об'єктів на прибудинковій території, а також за наявності державної реєстрації прав на земельну ділянку). Отже, обов'язок нести витрати, пов'язані з утриманням і функціонуванням такого майна, є похідним від права співвласності.
З урахуванням набуття чинності Законом України № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», запровадження з 01.05.2019 нової редакції Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», змінено підхід до розподілу між споживачами обсягів комунальних послуг, спожитих у будівлі.
Порядок такого розподілу визначено Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28.12.2018 № 315 (далі Методика № 315).
Починаючи з лютого 2022 року (наказ Мінрегіону від 28.12.2021 № 358), замість окремих категорій «витрат тепла на місця загального користування» та «потреб на функціонування внутрішньобудинкової системи» застосовується узагальнений показник «загальнобудинкові потреби опалення», який обчислюється за пунктом 8 розділу IV Методики № 315 в редакції 2022 року. Саме ці приписи підлягають застосуванню при оцінці правильності нарахувань і розподілу обсягів теплової енергії у спірних правовідносинах у відповідних періодах.
Багатоквартирний будинок у цілому є об'єктом теплопостачання: теплова енергія подається до будинку як єдиної системи і поширюється через її елементи у всі приміщення як житлові, так і нежитлові. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку.
Звідси випливає обов'язок кожного власника брати участь у розподілі будинкового обсягу теплової енергії, у тому числі тієї, що витрачається на місця загального користування та допоміжні приміщення, і здійснювати оплату наданої послуги своєчасно та в повному обсязі.
Розподіл між споживачами здійснюється за показаннями вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів, а за їх відсутності пропорційно опалюваній площі (об'єму) відповідно до Методики № 315. Обсяг, визначений вузлом комерційного обліку (або розрахунковим/середнім способом у передбачених законом випадках), охоплює опалення житлових і нежитлових приміщень, місць загального користування, а також теплову енергію на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем (і гаряче водопостачання за наявності такого обліку) та підлягає подальшому розподілу за правилами, визначеними Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
Пунктом 2 частини другої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання (частина шоста статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»).
Отже, на споживача покладається обов'язок сплачувати пропорційну частку обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби, визначену відповідно до Закону та Методики № 315, незалежно від наявності індивідуального опалення чи відключення конкретного приміщення від централізованої системи.
Застосовуючи приписи Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Методики № 315, суд першої інстанції виходив з того, що будинковий вузол комерційного обліку фіксує загальний обсяг теплової енергії будівлі. Цей обсяг охоплює тепло на опалення усіх приміщень (житлових і нежитлових), місць загального користування, а також теплову енергію, витрачену на функціонування внутрішньобудинкових систем (а за наявності відповідного обліку і ГВП), і підлягає подальшому розподілу між споживачами за правилами Методики № 315.
Нормами розділу І Методики № 315 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл здійснюється за показаннями приладів розподільного обліку, а за їх відсутності пропорційно площі (об'єму) кожного приміщення. При цьому закон прямо передбачає, що частка тепла, віднесена на МЗК та забезпечення роботи внутрішньобудинкових систем, розподіляється також на власників приміщень з індивідуальним опаленням або відокремлених (відключених) від централізованих мереж.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних Приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до розділу III Методики № 315.
Розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV Методики № 315.
Пунктом 5 розділу III Методики № 315 визначено, що розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.
Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою 13,14.
За умовами пункту 6 розділу ІІІ Методики № 315, нарахування за теплову енергію в приміщеннях, обладнаних розподіленими приладами обліку, здійснюється з урахуванням частки на загальнобудинкові потреби, а також донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання(Qmin), у разі, якщо показання індивідуального приладу обліку не досягають цього нормативу.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Методики № 315 для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 oC від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
Донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання здійснюється з урахуванням мінімального нормативного рівня теплової енергії, який має бути забезпечений для ефективного функціонування системи централізованого опалення.
Для опалювального приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку тепла, крім обсягу тепла, визначеного на підставі його показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалювальних приміщень або опалювальних місць загального користування та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, місцях загального користування та допоміжних приміщень, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку, що й зумовлює виконавця послуг здійснювати щомісячне донарахування теплової енергії до мінімального споживання відповідно до вимог пунктів 1-3 розділу VI Методики № 315.
Крім того, на підставі пунктів 34, 35 Правил № 830 рахунки за спожиту теплову енергію формуються виконавцем послуг на основі даних вузлів комерційного та розподільного обліку й надаються споживачеві щомісячно, але не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку оплати.
Як встановлено судом першої інстанції, нежитлове приміщення відповідача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказані приміщення не підпадають під термін неопалювальне приміщення.
За таких обставин, на відповідача покладається обов'язок сплачувати пропорційну частку теплової енергії, віднесеної на загальнобудинкові потреби, та частку, що припадає на опалення приміщень, визначених за Методикою № 315, - пропорційно площі його об'єкта.
Відповідно до приписів статті 19 та статті 24 Закону України «Про теплопостачання» на споживача покладено обов'язок дотримуватися умов договору та щомісячно сплачувати вартість фактично отриманої теплової енергії
Плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку теплової енергії або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункти 18, 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630).
Судом першої інстанції встановлено, що нежитлове приміщення відповідача є вбудованою частиною багатоквартирного будинку за адресою Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок № 16, оснащеного будинковим вузлом комерційного обліку теплової енергії X-12 № 01382. У кожному з опалювальних сезонів 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 та 2024-2025 будинок підключався до системи централізованого опалення, а обсяг спожитої теплової енергії фіксувався на рівні будинку.
Таким чином, у відповідача, як користувача об'єкта нежитлового приміщення за адресою: Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок № 16 виникло зобов'язання по оплаті наданих послуг теплопостачання, в тому числі донарахування до мінімального рівня споживання теплової енергії та обсягів на загальнобудинкові потреби, які обчислені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства України та Методики №315.
Згідно здійсненого позивачем розрахунку за відповідачем рахується заборгованість станом у розмірі 673 796,45 гривень за послуги з постачання теплової енергії та 1 263,83 гривень за абонентське обслуговування.
Судом першої інстанції були перевірені судом розрахунки та зроблено висновок, що вони відповідають вимогам спеціального законодавства та Методики № 315.
За таких обставин вимоги про стягнення з відповідача 673 796,45 гривень заборгованості за послугу з постачання теплової енергії та 1 263,83 гривень плати за абонентське обслуговування є обґрунтованими та підлягали задоволенню.
Щодо посилання апелянта на ту обставину, що між ним і позивачем не було укладено договору у межах дії Закону України від 09.11.2017 №2189-VIII «Про житловокомунальні послуги» (далі - Закон №2189), а правовідносини регулюються виключно Договором №772 від 01.11.2017 на постачання теплової енергії. В свою чергу, типовий індивідуальний договір не міг діяти з листопада 2020 р, оскільки його публікація на вебсайті Позивача відбулася лише 04.10.2021 р.
Як зазначалося вище, основні засади організаційних і господарських відносин у сфері надання житловокомунальних послуг визначені Законом України №2189-VIII, який з 1 травня 2019 року набрав чинності в повному обсязі. Цей Закон встановив іншу класифікацію комунальних послуг, нову систему договірних відносин і оновлені істотні умови договорів.
Відповідно до статей 12- 14 Закону №2189-VIII, надання комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах через укладення індивідуальних або колективних договорів, що мають відповідати типовим формам, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відтак, договори, укладені за попереднім законодавством, не відповідають вимогам нового Закону, оскільки діяли в межах старої моделі договірних відносин, тоді як Закон №2189-VIII запровадив нову систему надання комунальної послуги з постачання теплової енергії, яка має інший предмет правового регулювання та інший порядок укладення, зміни й виконання договорів.
На виконання Закону №2189-VIII постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила №830), що набрали чинності 04.09.2019 року.
На час запровадження індивідуальних договорів у 2020 році чинна редакція Правил №830 не передбачала обов'язкового оприлюднення їх тексту. Фактом приєднання споживача до умов договору вважалися дії, що свідчать про волю отримувати послугу - зокрема її оплата чи користування нею.
Лише з 1 жовтня 2021 року, після внесення змін постановою КМУ №1022, було встановлено правило щодо оприлюднення тексту індивідуального договору на офіційному вебсайті виконавця або органу місцевого самоврядування.
Згідно пояснень позивача, з метою реалізації вимог Закону №2189-VIII та запровадження нової моделі договірних відносин, у вересні 2020 року Позивач направляв власникам і користувачам приміщень проєкти індивідуальних договорів на постачання теплової енергії у письмовій формі. Такий спосіб доведення умов договору до споживачів повністю відповідав чинній на той момент редакції Правил №830, яка не містила вимоги щодо їх обов'язкового оприлюднення. Нова ж редакція Закону №2189-VIII (з урахуванням змін, внесених Законом №1060) передбачає, що якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Так, 04.10.2021 року Позивач опублікував на офіційному сайті типовий індивідуальний договір на постачання теплової енергії (публічну оферту) із зазначенням чинних тарифів та умов надання послуги (https://kpdtke.com.ua).
Згідно зі статтею 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або стандартних формах і можуть бути прийняті іншою стороною лише шляхом приєднання до договору в цілому без права на внесення змін до його змісту.
Відповідач, користуючись послугою та здійснюючи оплату, фактично акцептував оферту Позивача відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України.
Посилання Відповідача на договір №772 від 01.11.2017 як на чинний є необґрунтованим, оскільки згідно з пунктами 3- 4 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, договори, укладені до набрання чинності цим Законом, діяли лише до моменту укладення нових договорів за правилами Закону №2189-VIII. У зв'язку з цим договір №772 втратив чинність та був заміщений спочатку типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, а надалі - публічним договором приєднання, укладеним у порядку та за умовами, визначеними чинним законодавством.
Така правова конструкція знайшла своє підтвердження у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 18.11.2021 у справі №908/3233/20, від 14.12.2023 у справі №908/2078/22 та від 09.04.2024 у справі №908/710/23, де визначено, що відсутність волевиявлення співвласників не звільняє їх від обов'язку оплачувати отримані комунальні послуги за умовами публічного договору приєднання.
Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації (обласної військово-цивільної адміністрації) №805/5-20 від 29.07.2020 року були встановлені нові регульовані тарифи на теплову енергію, розраховані відповідно до вимог Закону №2189-VIII та Правил №830. Ці тарифи є обов'язковими до застосування ліцензованими виконавцями комунальних послуг. Підприємство не має права самостійно визначати або змінювати тарифи, оскільки їх затвердження належить до повноважень Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (пункт 15 частини 3 статті 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації»).
Згідно пояснень позивача, факт законності застосування нових тарифів і правомірності укладення договірних відносин зі споживачами за новими правилами в опалювальний період 2020- 2021 років був встановлений Донецьким апеляційним судом у цивільній справі про захист прав споживачів, в якій ОКП «ДТКЕ» виступало відповідачем.
У постанові Донецького апеляційного суду від 19.10.2021 року у цивільній справі №225/1417/21 суд зазначив, що: «Згідно з пунктами 3, 4, 5 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про житлово-комунальні послуги», договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами, укладеними за правилами цього Закону... Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що законодавством не встановлено заборон або будь-яких обмежень у часі для реалізації виконавцем послуг своїх прав щодо ініціювання та укладання договорів про надання комунальних послуг».
Суд дійшов висновку, що розпорядження №805/5-20 від 29.07.2020 р. є чинним, а застосування тарифів, затверджених цим розпорядженням, та перехід на нові договірні відносини в опалювальний період 2020-2021 років відповідно до Закону №2189 є правомірними діями ОКП «ДТКЕ». Отже, з 01.11.2020 року підприємство правомірно застосовує новий тариф і надає послугу відповідно до вимог Закону №2189-VIII.
Факт отримання відповідачем послуг з постачання теплової енергії підтверджено належними доказами, зокрема підписаними актами підключення та відключення будинку від системи централізованого опалення за опалювальні сезони 2020- 2021, 2021- 2022, 2022- 2023, 2023- 2024 та 2024- 2025, даними будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії Х-12 №01382, розподільного теплолічильник Ultraheat T550 № 69691619, встановленого у приміщенні відповідача, які прийнято на абонентській облік Позивача, а також рахунками за теплову енергію, надісланими відповідачу (у тому числі разом із претензією №331 від 17.04.2025), що у сукупності підтверджує надання послуги та відсутність її спростування відповідачем.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо чинності старого договору №772 від 01.11.2017 є безпідставними та такими, що суперечать встановленим судом фактам.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив твердження відповідача про не укладення нового договору через відсутність зазначення дати початку його дії, оскільки, відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України №2189-VIII, фактичне отримання або оплата послуг свідчить про приєднання споживача до умов типового індивідуального договору (акцепт).
Крім того, відсутність укладеного письмового договору не звільняє споживача від обов'язку оплатити фактично отримані послуги, а користування тепловою енергією у багатоквартирному будинку є беззаперечним фактом, що підтверджується даними будинкового вузла комерційного обліку.
Щодо твердження апелянта про те, що донарахування до мінімального обсягу споживання (Qmin) не є фактично отриманою послугою.
Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Мінрегіону №№315 від 22.11.2018 (далі - Методика №№315), Qmin є складовою розподіленого обсягу теплової енергії, фактично поданої до будинку та зафіксованої вузлом комерційного обліку. Такі нарахування не мають умовного характеру, а відображають реальний обсяг теплової енергії, спожитої будівлею в цілому, включно з місцями загального користування та внутрішньобудинковими системами.
Щодо твердження апелянта про неправильне визначення опалювальної площі нежитлового приміщення та похибки в розрахунках.
З матеріалів справи убачається, що на виконання умов індивідуального договору приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії, у період з листопада 2020 року по квітень 2025 року Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» надавало ФОП Шепотько Ф.Є. послуги з теплопостачання до нежитлового приміщення площею 532,3 кв.м, розташованого у багатоквартирному будинку за адресою: м. Слов'янськ, вул. Свободи, 16, яке Відповідач займає на підставі договору оренди б/н від 02.01.2020 року.
У своїй апеляційній скарзі апелянт зазначив, що відповідно до технічної документації загальна площа орендованого ним нежитлового приміщення становить 553,5 кв.м, з яких 37 кв.м є неопалювальними - зокрема, коридор площею 18,1 кв.м та вітрина площею 18,9 кв.м. Таким чином, опалювальною площею є лише 516,5 кв.м.
Проте, ще 01.11.2017 року, на підставі заяви Відповідача, між ним та Позивачем було укладено договір на постачання теплової енергії №772 до нежитлового приміщення площею 532,3 кв.м, розташованого за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 16. Умовами цього договору сторонами було узгоджено об'єкт постачання, його площу, порядок надання послуг та здійснення розрахунків. Протягом усього строку дії договору №772, а також після набрання чинності Законом №2189-VIII, відповідач не оскаржував площу 532,3 кв.м, яка застосовувалася для розрахунків вартості теплової енергії. Таким чином, на дату укладення договору і в подальшому, включно з періодом дії нової моделі договірних відносин відповідно до Закону №2189VIII, використовувалася саме площа 532,3 кв.м як узгоджена сторонами. Всі нарахування і взаєморозрахунки здійснювалися на цій основі. Посилання відповідача на іншу площу (553,5 кв.м) з відокремленням неопалювальних зон є необґрунтованими та суперечать погодженим договірним умовам і усталеній практиці розрахунків між сторонами. Жодних доказів того, що відповідач звертався до позивача з офіційними документами (техпаспортом, експлікацією БТІ тощо) з метою перегляду площі об'єкта постачання теплової енергії, суду не надано.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії здійснено Позивачем у повній відповідності до вимог Методики №№315, виходячи з фактичної опалюваної площі 532,3 кв.м, узгодженої сторонами договору та підтвердженої матеріалами справи.
Судом встановлено, що нежитлове приміщення Відповідача є вбудованою частиною багатоквартирного житлового будинку за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, буд. 16, оснащеного будинковим вузлом комерційного обліку теплової енергії Х-12 №01382, який прийнято на абонентський облік Позивача та фіксує загальний обсяг теплової енергії, спожитої будинком у розрахунковому періоді. У кожному з опалювальних сезонів 2020- 2021, 2021- 2022, 2022- 2023, 2023- 2024 та 2024- 2025 років будинок підключався до системи централізованого опалення, що підтверджується актами підключення та відключення, а фактичний обсяг спожитої теплової енергії визначався на підставі даних будинкового вузла комерційного обліку.
Крім того, приміщення Відповідача обладнано індивідуальним розподільним приладом обліку теплової енергії Ultraheat T550 №69691619, прийнятим на абонентський облік Позивача, що дає можливість точно визначати фактичний обсяг споживання теплової енергії окремим користувачем. Відповідно до частини шостої статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (далі - Закон №2119-VIII), споживачі, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення або приладами розподільного обліку, зобов'язані брати участь у відшкодуванні частки теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №904/7024/17 зазначено, що власники (користувачі) приміщень, приєднаних до внутрішньобудинкових систем, є споживачами житлово-комунальних послуг і, відповідно, зобов'язані здійснювати оплату на умовах, визначених чинним законодавством.
Таким чином, у Відповідача, як користувача нежитлового приміщення за адресою: Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 16, виник обов'язок оплатити надані послуги з постачання теплової енергії, у тому числі донарахування до мінімального рівня споживання теплової енергії та обсягів, витрачених на загальнобудинкові потреби. Усі відповідні нарахування були здійснені Позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства України та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №№315 від 22.11.2018 (далі - Методика №315), що правомірно встановлено судом першої інстанції.
Згідно ч.2 ст.10 Закону №2119-VIII обсяг спожитої у будівлі теплової енергії визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених ч.2 ст. 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування (МЗК), гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення (ФСО) та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
За нормами ч.4 ст.10 Закону №2119-VIII розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Такою є Методика №315. За нормами п.3 Розділу 1 Методики №315 обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано. Також, розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
За нормами п.2 Розділу 2 Методики №315 загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку. Загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Обсяг спожитої у багатоквартирному будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення розраховується відповідно до п.8 розділу IV Методики, як частка від загального обсягу споживання теплової енергії та складає 20% для багатоквартирного дев'ятиповерхового будинку. Підключення приміщення ФОП Шепотько Ф.Є. до системи теплоспоживання здійснено саме у підвалі багатоквартирного будинку, тобто до внутрішньобудинкової системи теплопостачання. При цьому, внутрішньобудинкові системи теплопостачання належать до інженерного (технічного обладнання) житлового будинку і є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.10 Закону №2119-VIII споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
Відповідно до п.1 розділу VI Методики №315 для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 °С від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії. Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку. Це донарахування не застосовується у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги у приміщені або не застосовується автоматично за наявності у будівлі/будинку більше 30 % опалюваних приміщень, щодо яких оформлено такі претензії.
Порядок визначення мінімальної частки середнього питомого споживання викладено в розділі VI Методики №315, відповідно до якого здійснено розрахунок по нежитловому приміщенню ФОП Шепотько Ф.Є. Претензії щодо кількості чи якості наданої послуги від Відповідача у спірний період не надходили, тому підстави для неврахування донарахувань відповідно до Методики №315 відсутні. Середнє питоме споживання теплової енергії на опалення приміщень у розрахунковому періоді визначається за формулами №30 та №31 п. 1 розділу VI Методики №№315. При цьому показник Qвідкл.і - сумарний обсяг теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, - у даному випадку не застосовується.
Щодо визначення площ будинку та правомірності використаних показників.
Згідно пояснень позивача, показник 9780,90 кв.м, використаний у розрахунках позивача, відповідає загальній опалювальній площі будинку без урахування площ лоджій, балконів і терас. У розумінні Методики №315 це є площа всіх опалювальних приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та/або приміщення з транзитними мережами опалення), за винятком МЗК та допоміжних приміщень. Натомість 9552,70 кв.м - це загальноопалювальна площа будинку без урахування квартир, обладнаних індивідуальним опаленням, загальною площею 228,20 кв.м (9780,90 - 228,20 = 9552,70). Зазначені показники не є тотожними та застосовуються у різних розрахунках відповідно до вимог Методики №315.
Таким чином, доводи апелянта про «помилкове застосування площ» не відповідають фактичним даним і не спростовують правильності проведених позивачем розрахунків.
Щодо доводів апелянта про те, що позивач не підтвердив документально площі будинку та безпідставно застосував показник 228,20 кв.м як відключених.
Згідно пояснень позивача, інформація щодо площ квартир і нежитлових приміщень, у тому числі відключених, отримана від управителя будинку, який згідно з вимогами законодавства є розпорядником технічної документації (технічного паспорту, експлікацій, схем внутрішньобудинкових мереж тощо). Ведення, оновлення і зберігання цієї документації не належить до компетенції виконавця послуг з теплопостачання. Показник 228,20 кв.м не є умовним - він відображає сумарну опалювальну площу квартир, які у встановленому порядку відключені від системи централізованого опалення. Ці дані підтверджуються актами відповідної комісії при виконавчому комітеті міської ради, що є належним розпорядником таких документів. Позивач надав усі наявні в нього довідкові матеріали, зокрема таблицю, що містить перелік квартир та їх площі, отримані від управителя будинку.
За таких обставин, застосовані позивачем у розрахунках показники площ (9780,90 кв.м, 9552,70 кв.м та 228,20 кв.м) є взаємоузгодженими, документально підтвердженими й такими, що повністю відповідають вимогам Методики №315, Правил №830 та чинному законодавству України. Висновок суду першої інстанції щодо правильності проведених розрахунків є законним і обґрунтованим.
Посилання скаржника на розбіжності у площах окремих квартир, зазначених у витягах із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не можуть бути підставою для сумніву в правильності розрахунків Позивача, оскільки останній не має повноважень самостійно перевіряти чи уточнювати ці дані, а лише користується офіційною інформацією, наданою управителем або власниками приміщень.
Посилання скаржника на типові індивідуальні договори №979 та №609 від 03.09.2020, у яких зазначена опалювальна площа будинку 9123,25 кв.м, не спростовує правильності проведених розрахунків.
Згідно пояснень позивача, вказані договори були укладені з окремими мешканцями будинку на початковому етапі впровадження нової системи договірних відносин і відображали технічні дані, актуальні станом на серпень-вересень 2020 року. Надалі ці показники коригувалися у процесі надання послуг відповідно до оновленої інформації про відключення квартир, зміни конфігурації приміщень та уточнення даних щодо загальної опалювальної площі будинку. Такі зміни є звичайною практикою ведення обліку при масових розрахунках за комунальні послуги та не свідчать про помилку чи недостовірність даних.
На підставі оновлених відомостей визначено загальну опалювальну площу будинку - 9780,90 кв.м (без лоджій, балконів і терас) та 9552,70 кв.м - без квартир, обладнаних індивідуальним опаленням, опалювальною площею 228,20 кв.м. Зазначені показники відповідають фактичному стану об'єкта та застосовуються відповідно до вимог Методики №315. Крім того, слід зазначити, що жоден зі споживачів будинку, у тому числі відповідач, у спірний період не зверталися до Позивача зі скаргами чи заявами щодо невідповідності площ їх квартир або нежитлових приміщень. Крім того, у реєстрі судових рішень відсутні будь-які рішення, де оспорювалася площа цього будинку або окремих його приміщень.
У матеріалах справи містяться відомості про будинковий вузол комерційного обліку, акти підключення та відключення, розрахункові таблиці, дані про площу квартир і нежитлових приміщень, а також підтвердження фактичного споживання теплової енергії. Жодних суперечностей між цими даними судом не було встановлено. Наявність у процесі надання послуг уточнень чи оновлення технічних показників (зокрема, площ будинку після інвентаризації або зміни конфігурації приміщень) не свідчить про недостовірність розрахунків, а є звичайною практикою обліку при наданні комунальних послуг.
Щодо посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про призначення судової економічної експертизи та витребування доказів.
Відповідно до приписів статті 99 Господарського процесуального кодексу України, Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Перевірка правильності застосування формул Методики №315 та аналіз розрахунків, наданих Позивачем, не потребують спеціальних знань у галузі економіки, оскільки стосуються оцінки правильності застосування правових норм
Крім того, Відповідач не довів наявності об'єктивних перешкод для самостійного замовлення експертного висновку у строки, визначені для подання доказів.
Матеріали справи підтверджують, що Позивач надав усі документи, витребувані представником відповідача адвокатським запитом від 26.06.2025, а також інші матеріали, необхідні для перевірки розрахунків.
Крім того, відповідач не навів жодного конкретного прикладу документу, який не було надано, окрім тих, що стосуються площ окремих квартир, загальної опалювальної площі будинку та технічної документації в цілому. Зазначені матеріали не перебувають у володінні Позивача, оскільки належать до компетенції управителя будинку та комісії при виконавчому комітеті міської ради. Із відповіді управляючої компанії ЖБК №22 «Автомобіліст-2» від 02.07.2025 р. вбачається, що у його розпорядженні відсутня технічна документація на будинок, зокрема технічний паспорт, оскільки вона не була передана попереднім керівництвом.
Щодо посилання апелянта на запровадження воєнного стану як на обставину, що впливає на правомірність нарахувань.
Судова колегія зазначає, що воєнний стан не припиняє дії цивільно-правових зобов'язань і не звільняє споживачів від обов'язку оплати фактично отриманих послуг.
Відповідач не довів, що у спірний період його приміщення було зруйноване або фактично відключене від мережі теплопостачання. Судом першої інстанції встановлено, що будинок був підключений до системи централізованого опалення, а вузол комерційного обліку фіксував обсяг спожитої теплової енергії.
Таким чином, доводи апелянта щодо наявності підстав для звільнення його від сплати у зв'язку з воєнним станом судовою колегією відхиляються.
Щодо інших аргументів апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судовою колегію досліджено усі аргументи апеляційної скарги, проте вони не наводяться у даній постанові, оскільки, обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)
В даному випадку судова колегія приходить до висновку, що рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Шепотько Федора Євгеновича , Донецька область, місто Слов'янськ, за вх. №2314 д/1 на рішення господарського суду Донецької області від "13" жовтня 2025 р. у справі №905/534/25 - залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Донецької області від "13" жовтня 2025 р. у справі №905/534/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 04.03.2026.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян