ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 березня 2026 року Справа № 906/1487/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго"
на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.12.2025
(постановлену в м. Житомирі)
у справі № 906/1487/25 (суддя Вельмакіна Т.М.)
за позовом керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Любарської селищної ради Житомирського району Житомирської області
до відповідачів:
1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго"
2) Комунального некомерційного підприємства "Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області
про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 536 399 грн 56 коп.
Відповідно до ч. 13 ст. 8, п. 6 ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові) розглядаються судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
В проваджені Господарського суду Житомирської області перебуває справа № 906/1487/25 за позовом керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Любарської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" та Комунального некомерційного підприємства "Любарська лікарня" Любарської селищної ради, в якому прокурор просить:
- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 17.01.2024 до договору №470 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 08.12.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" та Комунальним некомерційним підприємством "Любарська лікарня" Любарської селищної ради;
- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 30.05.2024 до договору №470 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 08.12.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" та Комунальним некомерційним підприємством "Любарська лікарня" Любарської селищної ради;
- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 27.06.2024 до договору №470 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 08.12.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" та Комунальним некомерційним підприємством "Любарська лікарня" Любарської селищної ради;
- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 23.07.2024 до договору №470 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 08.12.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" та Комунальним некомерційним підприємством "Любарська лікарня" Любарської селищної ради;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" на користь Любарської селищної ради надмірно сплачені грошові кошти у сумі 536 399 грн 56 коп.
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 23.12.2025 у справі № 906/1487/25 повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" зустрічну позовну заяву.
Така ухвала мотивована тим, що:
- зустрічний позов вправі подати виключно відповідач до первісного позивача, але не до інших відповідачів чи до прокурора;
- орган прокуратури не може виступати належним відповідачем за зустрічним позовом, оскільки звертається до суду в інтересах держави, а не як самостійний учасник матеріально-правових відносин;
- Любарська селищна рада, хоча є позивачем у первісному позові, однак не є стороною договору, про застосування наслідків недійсності якого просить ТОВ "Житомиренерго", а отже, до неї не заявлено самостійної матеріально-правової вимоги.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.12.2025 у справі № 906/1487/25 скасувати та направити справу суду першої інстанції для відкриття провадження за зустрічною позовною заявою.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Норма ст. 180 ГПК України не конкретизує суб'єктивний склад зустрічного позову, а має імперативну вказівку лише, щодо взаємопов'язаності і спільного розгляду з первісним позовом, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
В цьому випадку ТОВ "Житомиренерго" повністю дотрималося процесуального поряду передбаченого ГПК України, щодо подачі зустрічного позову, оскільки вимога Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Любарської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю сформована на підставі спірних правочинів, задоволення зустрічного позову може частково або повністю виключити задоволення первісного позову, що є підставою для об'єднання зустрічного позову з первісним у одне провадження.
У зустрічному позові ТОВ "Житомиренерго" відповідачами визначає Чуднівської окружну прокуратуру Житомирської області в інтересах держави в особі Любарської селищної ради, а також Комунальне некомерційне підприємство "Любарська лікарня" Любарської селищної ради, адже саме стороною оскаржуваного правочину є КП "Любарська лікарня", а не Любарська селищна рада як помилково вирішено судом першої інстанції.
Зустрічна позовна заява ТОВ "Житомиренерго" подана з додержанням загальних правил пред'явлення позову та відповідає вимогам статей 162, 164, 172, 173 ГПК України.
Подання ж зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом. Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду в постанові від 22.04.2019 у справі №914/2236/18.
Суд першої інстанції повернувши зустрічну позовну заяву обмежив заявника у доступі до правосуддя, який той мав намір реалізувати у спосіб, передбачений законом (зустрічний позов, а не окремий позов).
За наведеного скаржник вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням процесуального права, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Учасники справи не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу , Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго", що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що в проваджені Господарського суду Житомирської області перебуває справа № 906/1487/25 за позовом керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Любарської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" та Комунального некомерційного підприємства "Любарська лікарня" Любарської селищної ради, в якому прокурор просить:
- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 17.01.2024 до договору №470 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 08.12.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" та Комунальним некомерційним підприємством "Любарська лікарня" Любарської селищної ради;
- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 30.05.2024 до договору №470 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 08.12.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" та Комунальним некомерційним підприємством "Любарська лікарня" Любарської селищної ради;
- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 27.06.2024 до договору №470 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 08.12.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" та Комунальним некомерційним підприємством "Любарська лікарня" Любарської селищної ради;
- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 23.07.2024 до договору №470 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 08.12.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" та Комунальним некомерційним підприємством "Любарська лікарня" Любарської селищної ради;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" на користь Любарської селищної ради надмірно сплачені грошові кошти у сумі 536 399 грн 56 коп. (т. 1 матеріалів оскарження ухвали, а. с.1-86).
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 17.11.2025 в цій справі, серед іншого, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, рекомендував відповідачам: відповідно до ст.165 ГПК України, подати відзив на позовну заяву в межах 15 днів з дня вручення цієї ухвали; одночасно надіслати копію відзиву та доданих до нього документів прокурору та позивачу, докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання; відповідно до ст. 167 ГПК України, в межах 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, подати заперечення (т. 1 матеріалів оскарження ухвали, а. с. 88-89).
Як убачається із відомостей КП "Діловодство спеціалізованого суду" вказана ухвала була отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" 19.11.2025 о 03:00 год. в електронний кабінет останнього, а тому вважається врученою 19.11.2025.
03.12.2025 через систему Електронний суд до Господарського суду Житомирської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" надійшла зустрічна позовна заява, у якій останній просив застосувати правові наслідки недійсності нікчемного правочину - Договору про постачання електричної енергії споживачу №470 від 08.12.2023, застосувавши двосторонню реституцію, та стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області на користь ТОВ "Житомиренерго" грошові кошти у сумі 563 330 грн 37 коп. як різницю між ринковою вартістю електричної енергії (2 249 306 грн 06 коп.) та сумою раніше фактично здійснених розрахунків споживачем за електричну енергію (1 685 975 грн 69 коп. з ПДВ; т. 1 матеріалів оскарження ухвали, а. с. 99-103).
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 08.12.2025 залишив без руху зустрічну позовну заяву, надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви. У мотивувальній частині цієї ухвали суд зазначив, що для усунення недоліків позовної заяви, заявнику необхідно подати до суду заяву про усунення недоліків, у якій визначити статус учасників справи за зустрічним позовом (т. 1 матеріалів оскарження ухвали, а. с. 126-127).
Така ухвала мотивована тим, що у зустрічній позовній заяві лише вказано усіх учасників первісного позову без визначення їх статусу за зустрічним позовом. Так, не зазначено, до кого пред'явлено позов та хто відповідно є відповідачем за зустрічним позовом.
В подальшому, до Господарського суду Житомирської області 18.12.2025 через Електронний суд від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" надійшла заява про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, до якої додано виправлену зустрічну позовну заяву, у якій вказано, що позивачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго", а відповідачами - Комунальне некомерційне підприємство "Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області, керівник Чуднівської окружної прокуратури та Любарська селищна рада (т. 1 матеріалів оскарження ухвали, а. с. 147-156).
Як зазначено вище, Господарський суд Житомирської області ухвалою від 23.12.2025 у справі № 906/1487/25 повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" зустрічну позовну заяву (т. 1 матеріалів оскарження ухвали, а. с. 181-182).
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Частиною 1 ст. 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ст. 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.
До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Суд апеляційної інстанції вказує, що за своєю сутністю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.
При поданні зустрічного позову позивач за первісним позовом стає відповідачем за зустрічним позовом, а відповідач займає процесуальне становище позивача. При цьому, пред'являючи зустрічний позов, відповідач завжди має переслідувати одночасно дві цілі: захистити своє порушене чи оспорене право та захиститися проти вимог позивача.
Умовами пред'явлення зустрічного позову є: взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Отже, зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом з метою захисту прав відповідача, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Умовою пред'явлення зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним; взаємопов'язаність позовів виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин.
Відповідні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.07.2025 у справі № 449/1010/22.
Апеляційний господарський суд зауважує, що зустрічний позов - це самостійна позовна вимога відповідача, яка подається в межах уже відкритого провадження та спрямована саме проти особи, що ініціювала спір, тобто проти первісного позивача.
До того ж прикметник "зустрічний" означає спрямований у відповідь (назустріч), що в цьому випадку розуміється, як назустріч первісній вимозі, яка пред'являється саме тому учаснику справи, який звернувся до суду з первісним позовом, оскільки співвідповідач не може пред'явити іншому відповідачу свою вимогу.
Як вбачається із змісту зустрічного позову (із врахуванням заяви про усунення недоліків), відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" заявило вимогу про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Відповідачами за зустрічним позовом визначено Комунальне некомерційне підприємство "Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області (яке є співвідповідачем за первісним позовом), керівника Чуднівської окружної прокуратури Житомирської області (посадову особу, яка пред'явила первісний позов), Любарську селищну раду Житомирського району Житомирської області (яка хоч є позивачем за первісним позовом, однак не є стороною договору, про застосування наслідків недійсності котрого заявлено зустрічний позов).
Судом першої інстанції вірно вказано, що прокуратура має особливий процесуальний статус, оскільки представляє не власні інтереси, а інтереси держави чи суспільства у випадках, коли орган, який мав би це робити (орган влади, місцевого самоврядування), не здійснює захист або робить це неналежно, або коли такого органу немає, тому до прокурора не може бути пред'явлено зустрічний позов.
Крім того, за приписами ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.
Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Отже, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою, а суд має право застосувати такі наслідки і з власної ініціативи.
Разом з тим правові наслідки недійсності правочину (зокрема, двостороння реституція, відшкодування вартості одержаного, стягнення збитків) за своєю правовою природою стосуються саме сторін цього правочину, оскільки саме вони набували права та обов'язки і здійснювали його виконання.
Апеляційний господарський суд вказує, що хоча ініціатором звернення до суду із вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути будь-яка заінтересована особа, належними відповідачами у такій справі повинні бути сторони відповідного правочину, оскільки саме на них можуть бути покладені передбачені законом реституційні та інші майнові наслідки його недійсності.
Тобто, зустрічний позов, як вбачається з його змісту та вимог, це спір Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" саме з Комунальним некомерційним підприємством "Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області.
При цьому, Любарська селищна рада, яка є позивачем за первісним позовом, не є стороною Договору №470 на закупівлю (постачання) електричної енергії від 08.12.2023, застосування наслідків недійсності якого стосується зустрічна позовна заява, а є органом, за рахунок коштів бюджету якого здійснювалась вказана закупівля та який уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" просить стягнути грошові кошти саме із співвідповідача - Комунального некомерційного підприємства "Любарська лікарня" Любарської селищної ради Житомирської області, а не Любарської селищної ради.
Відтак такий позов не містить самостійної матеріально-правової вимоги відповідача до позивача за первісним позовом.
Відносно посилання скаржника на правову позицію колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладену в постанові від 27.01.2021 у справі №908/1688/20, що "зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін", колегія суддів зазначає таке.
Господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об'єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.01.2026 у справі № 910/7385/23, від 03.02.2026 у справі № 902/37/24.
Тому, при перегляді ухвали суду першої інстанції, апеляційний господарський суд враховує саме висновки, котрі викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.07.2025 у справі № 449/1010/22 (щодо можливості пред'явлення зустрічного позову лише до первісного позивача), оскільки в ієрархії висновків Верховного Суду, вони є вищі за висновки колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вказує, що місцевий господарський суд вірно виснував про повернення зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення коштів, оскільки вона подана з порушенням приписів ст. 180 ГПК України.
Щодо твердження скаржника про позбавлення його права на доступ до суду, внаслідок повернення зустрічної позовної заяви, суд бере до уваги, що доступ до правосуддя, в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню та обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.
Суд вказує, що скаржник унаслідок постановлення оскарженої ухвали не був позбавлений права на звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки зберігає можливість реалізувати право на судовий захист шляхом подання позову в установленому законом порядку на загальних підставах.
Водночас саме по собі бажання скаржника заявити відповідний зустрічний позов у межах цього судового провадження не може переважати над встановленими процесуальним законом обмеженнями, зумовленими правовою природою та специфікою зустрічного позову, зокрема вимогами щодо його суб'єктного складу та спрямованості вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутий і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження тому, відсутні правові підстави для її задоволення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.12.2025 у справі № 906/1487/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" - без задоволення.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиренерго" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.12.2025 у справі № 906/1487/25 - без змін.
2. Матеріали оскарження ухвал Господарського суду Житомирської області від 19.12.2025 та від 23.12.2025 у справі № 906/1487/25 надіслати Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.