ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 березня 2026 року Справа № 906/1385/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради
на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2025
(ухвалене о 15:50 год. у м. Житомирі, повний текст складено 22.12.2025)
у справі № 906/1385/25 (суддя Шніт А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енерго-Буд"
до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради
про стягнення 201 441 грн 75 коп.
Відповідно до ч.13 ст.8, ч. 10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Енерго-Буд" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про стягнення 201 441 грн 75 коп., з яких: 170 000 грн основного боргу; 25 555 грн 89 коп. пені; 2 473 грн 15 коп. 3% річних, 3 412 грн 71 коп. інфляційних втрат. Крім того, позивач просив зазначити в рішенні про нарахування пені та 3% річних до моменту фактичного виконання рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору на виконання проектних робіт №704-24 від 01.11.2024 в частині оплати виконаних робіт.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 17.12.2025 у справі № 906/1385/25 позов задовольнив частково. Стягнув з КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енерго-Буд" 170 000 грн основного боргу, 25 555 грн 89 коп. пені, 2 473 грн 15 коп. 3% річних, 3 412 грн 71 коп. інфляційних втрат, 2 422 грн 40 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовив.
При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив із того, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором на виконання проектних робіт №704-24 від 01.11.2024, а відповідач прийняв роботи без зауважень, але здійснив лише часткову оплату в сумі 50 000 грн, у зв'язку із чим має заборгованість в розмірі 170 000 грн.
Також перевіривши нараховані позивачем суми пені, відсотків річних та інфляційних, взявши до уваги прострочення відповідачем зобов'язання із оплати виконаної позивачам роботи, суд дійшов висновку про стягнення відповідних сум в заявленому до стягнення розмірі.
Відмовляючи в задоволенні вимоги про нарахування пені та 3% річних до моменту фактичного виконання рішення, суд вказав, що їх одночасне нарахування не відповідає процесуальному законодавству.
Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. ст. 11, 530, 549, 551, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 837, 853, 854, 882, 887, 889 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради звернулося з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2025 у справі № 906/1385/25 скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю. Також просить поновити строк на подання доказів.
Апеляційна скарга обґрунтована таким.
Суд першої інстанції розглянув справу, за відсутності представниці відповідача, котра не змогла взяти участь в судовому засіданні з поважних причин - стаціонарному лікуванні у медичному закладі та була фізично відсутня на робочому місці.
Ухвала суду про повідомлення судового засідання була постановлена 09.12.2025, а враховуючи, що вже на той момент представниця була непрацездатною, відповідач був об'єктивно позбавлений можливості подати клопотання про відкладення розгляду справи на 17.12.2025 та взяти в ньому участь.
04.12.2025 представниця відповідача подала через Електронний суд клопотання про відкладення розгляду справи. Цим клопотанням завчасно проінформовано суд про те, що відповідач здійснює збір доказів щодо неналежної якості робіт та завищення цін. Зокрема, у клопотанні вказано про укладення з ДП "Спеціалізована державна експертна організація" Договору № 06/0260-03/25/714-25 від 27.11.2025 на проведення експертної оцінки кошторисної документації. Представниця просила суд відкласти розгляд справи саме з метою надання можливості долучити цей істотний доказ до матеріалів справи.
Суд оголосив перерву лише до 17.12.2025. На момент проведення засідання 17.12.2025 через хворобу повноважного представника відповідач був фізично позбавлений можливості подати суду цей отриманий доказ.
Таким чином, суд був достеменно обізнаний про проведення експертизи та намір відповідача подати цей доказ, але ухвалив рішення за відсутності представниці, не дослідивши обставини, про які відповідач заявляв у клопотанні від 04.12.2025 , чим було порушено принцип всебічного з'ясування обставин справи.
Експертною оцінкою Філії ДП "Укрдержбудекспертиза" № 06-0258/03-25 встановлено, що проектна документація, передана за Актом № 1011, містить порушення, які підтверджують, що позивач виконав роботи неякісно, а результат робіт не відповідає імперативним вимогам законодавства у сфері будівництва. Розроблений позивачем проєкт містить суттєві помилки та недотримання нормативних вимог, зокрема у кошторисній частині. Наявність таких недоліків повністю унеможливлює реалізацію робочого проекту.
На теперішній час у провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 906/1679/25 за позовом КП "Житомиртеплокомуненерго" про визнання недійсним Акту здачі-прийняття робіт № 1011 від 26.12.2024. Підставою для визнання акту недійсним є факт виконання робіт неналежної якості, що підтверджується експертизою.
Оскільки позовні вимоги у справі № 906/1385/25 ґрунтуються виключно на цьому Акті, неможливо вирішити дану справу до вирішення спору про дійсність Акту. Визнання цього Акту недійсним у межах іншої справи повністю анулює правову підставу для вимог ТОВ "Компанія Енерго-Буд".
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у такому випадку. Проте, через хворобу представниці, відповідач був позбавлений можливості заявити клопотання про зупинення провадження у цій справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до ухвалення оскаржуваного рішення.
За наведеного відповідач вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи, та порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
Скаржником подане клопотання, в якому відповідач повідомляє, що предметом позову у справі № 906/1385/25 є стягнення заборгованості за Договором підряду, яка ґрунтується на Акті здачі-прийняття робіт № 1011 від 26.12.2024.
Повідомляє суд, що на теперішній час у провадженні Господарського суду Рівненської області перебуває справа № 906/1679/25 за позовом КП "Житомиртеплокомуненерго" про визнання недійсним Акту здачі-прийняття робіт № 1011 від 26.12.2024. Підставою для визнання акту недійсним є факт виконання робіт неналежної якості, що підтверджується експертизою №06-0258/03-25.
Продовжує, що оскільки позовні вимоги у справі № 906/1385/25 ґрунтуються виключно на вказаному Акті, то неможливо вирішити цю справу до вирішення спору про дійсність Акту. Визнання Акту недійсним у межах іншої справи повністю анулює правову підставу для вимог ТОВ "Компанія Енерго-Буд".
Вказує про наявність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи (№ 906/1679/25).
Зазначає, що відповідач не заявив таке клопотання у суді першої інстанції через поважну причину, а саме повноважна представниця відповідача у період з 08.12.2025 по 17.12.2025 перебувала на стаціонарному лікуванні та була фізично позбавлена можливості взяти участь у засіданні або подати клопотання дистанційно.
Просить зупинити провадження у справі № 906/1385/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 906/1679/25.
Позивач подав суду апеляційної інстанції відзив, відповідно до якого вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду першої інстанції - законним та обґрунтованим, з огляду на таке.
Розгляд справи 17.12.2025 відбувався за належного повідомлення представниці відповідача, яка у свою чергу не повідомила суд про поважність причини своєї неявки.
Суд першої інстанції не міг надати свою оцінку експертній оцінці №06-0258/03-25 від 05.12.2025, оскільки вона взагалі не була подана до суду в межах встановленого строку на подання доказів та під час розгляду справи в суді першої інстанції по суті.
Перебування представниці на стаціонарному лікуванні не може бути підставою для неподання до суду експертної оцінки №06-0258/03-25 від 05.12.2025 у строк встановлений для подання доказів.
Суд першої інстанції у повній мірі встановив наведені обставини при вирішенні справи №906/1385/25 та дійшов цілком обґрунтованого та законного висновку, що з огляду на прийняття виконаних робіт за актом № 1011 від 26.12.2024 та враховуючи положення пункту 2.2. договору № 704-24 від 01.11.2024, замовник був зобов'язаний здійснити оплату не пізніше 25.04.2025.
Однак взятих на себе зобов'язань позивачем у повній мірі виконано не було, зокрема відповідачем було частково сплачено вартість робіт лише у сумі 50 000 грн.
Посилання скаржника на експертну оцінку №06-0258/03-25 від 05.12.2025 є безпідставними, оскільки доказ не був поданий до суду першої інстанції у встановлений законом строк, а також не було належним чином обґрунтовано причини його неподання.
На момент ухвалення рішення від 17.12.2025 у справі № 906/1385/25 відсутні будь-які обставини, які могли б свідчити про передчасність розгляду спору, оскільки позов про визнання недійсним акту здачі-прийняття робіт № 1011 від 26.12.2024 не був заявлений, а провадження у справі № 906/1679/25 не було відкрито.
За наведеного позивач просить в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради відмовити повністю, а рішення Господарського суду Житомирської області від 17.02.2025 у справі №906/1385/25 залишити без змін.
Також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Вказує, що докази понесених витрат на правничу допомогу будуть надані суду у відповідності до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Позивач у запереченнях на клопотання про зупинення провадження вказує, що провадження у справі № 906/1385/25 не може бути зупинено, оскільки зібрані докази дозволяли суду першої інстанції встановити та оцінити обставини (факти) належності та повноти виконання ТОВ "Компанія Енерго-Буд" договору на виконання проектних робіт № 704-24 від 01.11.2024 та дозволяють суду апеляційної інстанції перевірити вказані факти.
Усталена судова практика стверджує, що лише у справі про стягнення заборгованості (у нашому випадку у справі № 906/1385/25) може бути надано правову оцінку документам первинного обліку, в тому числі і Акту № 1011 від 26.12.2024, як доказу належності та повноти виконання умов договору на виконання проектних робіт № 704-24 від 01.11.2024.
Експертна оцінка ДП "Укрдержбудекспертиза" у Житомирській області № 06-0258/03-25 була відсутня на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості враховувати вказаний доказ при розгляді апеляційної скарги.
Просить у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 906/1385/25 до набрання законної сили рішенням суду у справі № 906/1679/25 відмовити.
Щодо доданої відповідачем до апеляційної скарги експертної оцінки Філії ДП "Укрдержбудекспертиза" №06-0258/03-25, а також визнання причини неподання до суду першої інстанції поважними, суд апеляційної інстанції вказує таке.
Відповідно до ч. 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає. В той же час, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Суд апеляційної інстанції також бере до уваги висновок Верховного Суду викладений в постанові від 30.03.2018 у справі № 910/24486/16 за яким неналежне виконання стороною свого процесуального обов'язку з доведення у суді першої інстанції обставин, на які остання (сторона) посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не може бути компенсоване цим учасником судового процесу на наступних етапах розгляду справи (у судах апеляційної чи касаційної інстанцій). В іншому випадку зазначене могло б призвести до безпідставного скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів враховує, що відповідач був належним чином та своєчасно повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а. с. 70).
Суд бере до уваги, що учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів.
Апеляційний господарський суд відмічає, що відповідач обґрунтовуючи причини неподання відповідного доказу суду першої інстанції, посилається на тимчасову непрацездатність представниці, тобто така обставина є суб'єктивною, а не об'єктивною, а відтак не може бути визнана поважною.
Колегія суддів враховує і те, що лікарняний представниці відповідача був відкритий 08.12.2025 (а. с. 116-118), а експертна оцінка Філії ДП "Укрдержбудекспертиза" №06-0258/03-25 затверджена 05.12.2025 (а. с. 114-115).
На переконання суду апеляційної інстанції, відповідач (його представниця) не були позбавлені можливості або засобами стаціонарного поштового зв'язку або через Електронний суд подати суду першої інстанції експертну оцінку.
Крім того, ні відповідач, ні його представниця не повідомили суд про неможливість подання відповідного доказу в судовому засіданні 17.12.2025. Водночас суд першої інстанції, оголосивши перерву в судовому засіданні 09.12.2025, на переконання суду апеляційної інстанції, сприяв відповідачу у реалізації права на подання цього доказу.
Тому суд апеляційної інстанції новий доказ не приймає та не надає йому оцінки.
Щодо зупинення провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
При цьому, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи (п.10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів господарського судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов'язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Так, зокрема положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Апеляційний господарський суд зазначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
За змістом вказаного п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4 та 6 ст. 75 ГПК України).
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Апеляційний господарський суд враховує, що в справі №906/1385/25 позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за послуги, надані позивачем відповідачу за Договором на виконання проектних робіт №704-24 від 01.11.2024 та нараховані на таку суму пеню, відсотки річних та інфляційні.
В той же час, у справі №906/1679/25 предметом розгляду є визнання зобов'язання ТОВ "Компанія Енерго-Буд" за договором № 704-24 від 01.11.2024, у частині виконання проектних робіт та проведення експертизи проектно-кошторисної документації по об'єкту: "Реконструкція системи електропостачання котельні з влаштуванням точки підключення резервного джерела електропостачання по вул. Рильського, 5 в м. Житомир" для КП "Житомиртеплокомуненерго", оформленого актом № 1011 від 26.12.2024 на суму 220 000 грн, таким, що не прийняте та не виконане належним чином (із врахуванням заяви про зміну предмета позову).
Суд апеляційної інстанції враховує і те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач не скористався можливістю подати зустрічний позов або заявити окремий позов та просити суд першої інстанції зупинити провадження у справі.
При цьому, судом із КП "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено, що позов у справі № 906/1679/25 був поданий (сформований в системі Електронний суд) 19.12.2025, тобто вже після ухвалення рішення суду в цій справі.
На переконання суду апеляційної інстанції, за результатом розгляду справи №906/1679/25 може з'явитися новий доказ у справі №906/1385/25, який не був доступний суду першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення.
Тому колегія суддів зазначає, що справа №906/1385/25 може бути розглянута незалежно від справи №906/1679/25.
Крім того, скаржник у майбутньому, зважаючи на результати розгляду справи №906/1679/25, має передбачений процесуальним законодавством механізм перегляду рішення у цій справі.
З огляду на викладене, а також те, що наявні у справі №906/1385/25 докази дають можливість встановити та оцінити фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відмову в зупиненні провадженні в цій справі.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 01.11.2024 між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Енерго-Буд" (далі - підрядник) укладено Договір на виконання проектних робіт №704-24 (далі - Договір; а. с. 8-10), за умовами якого підрядник зобов'язується за плату виконати проектні роботи та провести експертизу проектно-кошторисної документації по об'єкту: "Реконструкція системи електропостачання котельні з влаштуванням точки підключення резервного джерела електропостачання по вул. Рильського, 5 в м. Житомир" (ДК 021:2015:71320000-7 Послуги з інженерного проектування) (далі - робота), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану підрядником роботу.
Строк розробки проектної документації підрядником становить 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту підписання договору та отримання всіх вихідних даних від замовника (п.1.3. Договору).
У п.1.6. Договору сторони погодили, що завершення виконання робіт щодо розробки проектної документації оформляється шляхом підписання акту прийому-передачі виконаних робіт.
Згідно з п.2.1. Договору загальна ціна договору становить: 220 000 грн, у тому числі ПДВ 36 666 грн 67 коп., що підтверджується кошторисом (додаток № 1) та договірною ціною (додаток №2).
Замовник здійснює остаточний розрахунок з підрядником в 120-денний термін після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок (п.2.2. Договору).
Абзацом 2 пункту 3.2. договору передбачено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові вартість виконаних робіт у порядку та на умовах, визначених цим договором.
В разі якщо виконані роботи щодо розробки документації не відповідають умовам цього договору, замовник має право протягом трьох робочих днів подати мотивовану відмову від приймання документації разом з проектом двостороннього акта з переліком доопрацювань, які потрібно виконати, та строків їх виконання (п. 4.3.Договору).
У п.5.7. Договору погодили, що у випадку прострочення замовником термінів розрахунків, передбачених дійсним договором, замовник сплачує підряднику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний прострочений день.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.1. Договору).
Матеріали справи містять Додатки № 1, № 2 до Договору (а. с. 10 - на звороті, 11).
Позивач вказує, що на виконання умов договору розробив проектно-кошторисну документацію по об'єкту "Реконструкція системи електропостачання котельні з влаштуванням точки підключення резервного джерела електропостачання по вул. Рильського, 5 в м. Житомир". Розроблений робочий проект, з урахуванням його кошторисної частини, пройшов державну експертизу та отримав позитивний висновок.
26.12.2024 виконані проектні роботи та розроблена проектно-кошторисна документація передані замовнику по акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1011, який підписаний повноважним представником замовника без будь-яких зауважень та скріплений печаткою комунального підприємства (а. с. 12).
Враховуючи положення п.2.2. Договору останнім днем строку оплати виконаних робіт було 25.04.2025.
Згідно виписки по рахунку, 11.07.2025 відповідач здійснив часткову оплату за виконані роботи в розмірі 50 000 грн (а. с. 13).
Враховуючи несплату відповідачем решти коштів, позивач звернувся до суду із цим позовом. Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення суми пені, відсотків річних та інфляційних.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги такі положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як убачається із встановлених обставин справи, між сторонами виникли правовідносини на підставі укладеного 01.11.2024 Договору на виконання проектних робіт №704-24, який за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних робіт.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів (ч.4 ст. 837 ЦК України).
У свою чергу, окремим видом підряду є договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором роботи (проектні, досліджувальні), а замовник зобов'язується надати необхідні для виконання таких робіт відомості та/або документацію (дозволи), прийняти та оплатити їх.
Приписами ст. 890 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний, серед іншого, передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договору виконав проектні роботи та провів експертизу проектно-кошторисної документації по об'єкту: "Реконструкція системи електропостачання котельні з влаштуванням точки підключення резервного джерела електропостачання по вул. Рильського, 5 в м. Житомир".
Відповідач вказані роботи прийняв у повному обсязі, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1011 від 26.12.2024, який підписаний повноважним представником замовника без будь-яких зауважень та скріплений печаткою комунального підприємства. В акті зазначено, що документація передана у повному обсязі; роботи виконані відповідно до договору. Згідно акту загальна вартість виконаних та прийнятих робіт становить 220 000 грн.
Наявними у справі доказами, не підтверджено, що під час прийняття виконаних позивачем робіт, відповідач заявляв підрядникові про виявлені в роботі недоліки, як це передбачено ч. 1 ст. 853 ЦК України.
В силу ч. 2 ст. 853 ЦК України замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Крім того, відповідно до приписів ч. 4 ст. 853 ЦК України, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
Сторонами не заявлялося відповідне клопотання про проведення судової експертизи, і висновки експертів суду першої інстанції не було подано.
За приписами ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вказано вище, пунктом 2.2. Договору визначено, що замовник здійснює остаточний розрахунок з підрядником в 120-денний термін після підписання акта приймання-передачі виконаних робіт, шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок.
Беручи до уваги, що виконані підрядником роботи були прийняті замовником 26.12.2024, то останній зобов'язаний був здійснити їх оплату не пізніше 25.04.2025.
При цьому, лише 11.07.2025 відповідач здійснив часткову оплату за виконані роботи в сумі 50 000 грн.
Доказів сплати залишку коштів в розмірі 170 000 грн основного боргу матеріали справи не містять.
Тому, суд першої інстанції вірно виснував, що позов у частині стягнення 170 000 грн основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення відсотків річних та інфляційних.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Колегія суддів перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, інфляційних, погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. ч. 1-2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.
Як вказано вище, у випадку прострочення замовником термінів розрахунків, передбачених дійсним договором, замовник сплачує підряднику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний прострочений день (п. 5.7. Договору).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд вказує, що сума пені розрахована вірно, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 25 555 грн 89 коп. пені підлягає до задоволення повністю.
Відносно розгляду судом першої інстанції справи, за відсутності представниці відповідача, то суд апеляційної інстанції вказує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Вище вказано, що відповідач був повідомлений про судове засідання 17.12.2025 в суді першої інстанції.
Колегія суддів зважає і на те, що в судовому засіданні суду першої інстанції 09.12.2025 була оголошена перерва, серед іншого, за клопотанням представниці відповідача від 04.12.2025 (а. с. 50).
Однак, в період з 09.12.2025 по 17.12.2025 ні відповідачем, ні його представницею не подавилися жодні заяви/клопотання про відкладення розгляду справи (після 09.12.2025), із повідомленням причин неявки або зазначенням причин неможливості вирішення спору.
Суд наголошує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Тому, апеляційний господарський суд не вбачає порушення норм процесуального права у розгляді судом першої інстанції справи, за відсутності представниці відповідача і вказане є ризиком, які сторона відповідача несе, через неповідомлення причин неявки.
Крім того, місцевий господарський суд, з огляду на приписи ч. 10 ст. 238 ГПК України, правильно зазначив, що вимоги ТОВ "Компанія Енерго-Буд" щодо зазначення у рішенні про одночасне нарахування пені та 3 % річних до моменту фактичного виконання рішення задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржник був почутим і йому надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження тому, відсутні правові підстави для її задоволення.
З урахуванням викладеного в сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2025 у справі № 906/1385/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради - без задоволення.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 17.12.2025 у справі № 906/1385/25 - без змін.
2. Справу № 906/1385/25 надіслати Господарському суду Житомирської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.