ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відкриття апеляційного провадження
04 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/782/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024, ухвалене суддею Щавинською Ю.М., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 24.04.2024
у справі № 916/782/24
за позовом: Дочірнього підприємства «Мірний.»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліяінвестментс»
про: стягнення 14 770 800 грн,
У лютому 2024 року Дочірнє підприємство «Мірний.» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліяінвестментс», в якому просило суд стягнути з останнього 14 770 800 грн заборгованості за договорами № 01/03/2022 від 01.03.2022 (про надання готельних послуг) та № 02/03/2022 від 01.03.2022 (про надання послу конференц-сервісу).
В процесі розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24 позов Дочірнього підприємства «Мірний.» задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліяінвестментс» на його користь 14 770 800 грн заборгованості за договорами та 88 624,80 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.
27.02.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24 звернувся ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Дочірнього підприємства «Мірний.».
Разом з апеляційною скаргою скаржником заявлені клопотання:
1) про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження;
2) про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/782/24, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.
27.02.2026 матеріали цієї справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
02.03.2026 від Дочірнього підприємства «Мірний.» надійшла заява, в якій позивач просить відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24, в обґрунтування якої позивач зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням жодним чино не було вирішено питання про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника, а також, що станом на дату подання апеляційної скарги, з моменту складення повного тексту (24.04.2024) пройшло понад один рік та десять місяців, що згідно з ч. 2 ст. 261 ГПК України є безумовною підставою для відмови у відкритті провадження.
Розглянувши отримані матеріали, колегія суддів зазначає наступне.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ч. 1 ст. 17 ГПК України).
Частиною 1 ст. 254 ГПК України передбачено, що учасник справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, наведеними нормами визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на оскарження судового рішення, а саме учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У даному випадку ОСОБА_1 не брав участі у даній справі, однак вважає, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та інтереси.
У постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 зазначено, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України. Отже, на стадії відкриття апеляційного провадження, суд не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов'язків апелянта, оскільки дані обставини вирішуються (встановлюються) під час апеляційного перегляду справи.
Таким чином, на даній стадії розгляду справи (вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою) колегія суддів не вирішує питання щодо наявності (відсутності) порушення оскаржуваним рішенням прав, інтересів та (або) обов'язків ОСОБА_1 , а лише перевіряє матеріали його апеляційної скарги на предмет її відповідності статтям 258, 259 ГПК України.
Доводи та аргументи позивача, викладені у заяві про відмову у відкритті апеляційного провадження в цій частині, фактично зводяться до відповіді на питання чи вирішено місцевим господарським судом питання про права та обов'язки ОСОБА_1 .
Натомість, враховуючи вищенаведені норми процесуального закону та правові висновки Верховного Суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що належне дослідження і встановлення того, чи вирішив суд в оскаржуваному судовому рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги є першочерговим предметом даного апеляційного провадження та підлягає вирішенню апеляційним господарським судом за наслідками розгляду апеляційної скарги, а не на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет її відповідності вимогам ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо строку на апеляційне оскарження.
Як вже зазначалось, разом з апеляційною скаргою було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24.
В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_1 посилається на те, що з повним текстом оскаржуваного рішення суду він ознайомився лише 29.01.2026, після того, як його представнику було надано доступ в системі «Електронний Суд» до справ 916/3075/24(916/4952/25) та 916/3075/24(916/4967/25) за позовами Дочірнього підприємства «Мірний.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліяінвестментс», Споживчого товариства «Будова-Титан» та ОСОБА_1 про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 26.04.2023 та № 2 від 04.05.2023 про заміну сторони у договорах асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/29а від 12.03.2019 та № 4/5-НП від 12.03.2019, провадження у яких (справах) відкрито 05.01.2026 в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліяінвестментс».
Скаржник зазначає, що заявлені до нього в межах вказаних справ позовні вимоги Дочірнього підприємства «Мірний.» обґрунтовані тим, що оспорювані угоди № 2 від 26.04.2023 та від 04.05.2023 підпадають під ознаки фраудаторних - вчинених з метою уникнення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліяінвестментс» виконання грошових зобов'язань перед Дочірнім підприємством «Мірний.», які в свою чергу виникли на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24.
До клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження скаржником додано, зокрема, копії позовних заяв Дочірнього підприємства «Мірний.» (з відміткою, що документи сформовані в системі «Електронний Суд» 11.12.2025), копії заяв представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про надання доступу до електронних справ № 916/3075/24(916/4952/25) та № 916/3075/24(916/4967/25) (з відміткою, що документи сформовані в системі «Електронний Суд» 24.01.2026), картки руху документу в «Електронному кабінеті» в ЄСІТС (дата доставки повідомлення до суду про доставку вказаного документу учаснику в його електронний кабінет: 29.01.2026 о 14:55).
Згідно з частинами першою, другою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини третьої статті 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
В частині другій статті 261 ГПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений у частині другій статті 261 ГПК річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, наведених у зазначеній нормі права.
Положення частини другої статті 261 ГПК не свідчать про безумовний обов'язок суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, неповідомленою про розгляд справи або незалученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Натомість, як вбачається із системного аналізу положень цієї статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 22/96-10/90/08 виснував, що подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки, захищає її саме від передбаченої ч. 2 ст. 261 ГПК безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов'язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими наведеними нормами ГПК України (постанови Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 904/1875/19, від 21.07.2022 у справі № 904/158/20, від 20.04.2023 у справі № 9/41, від 07.11.2023 у справі № 40/223-05).
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було жодної можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «Де Жуфр де ла Прадель проти Франції») від 16.12. 1992, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Белле проти Франції» від 04.12.1995, заява № 23805/94, Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка набула чинності для держави України 11.09.1997 згідно Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, оцінивши доводи та аргументи скаржника, викладені в заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження, та докази, наданні на їх підтвердження, а також враховуючи, що не будучи залученим до участі у даній справі, після ознайомлення з матеріалами справ №916/3075/24(916/4952/25) та №916/3075/24(916/4967/25), скаржником без зайвих зволікань подано апеляційну скаргу на рішенні суду у даній справі (в межах 20-ти денного строку), колегія суддів вважає за можливе поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24.
Доводи та аргументи позивача, викладені у заяві про відмову у відкритті апеляційного провадження в цій частині, колегія суддів відхиляє, адже зазначаючи про безумовний обов'язок суду відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України (у зв'язку з поданням апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), скаржник не враховує, що зазначений у ній присічний строк не застосовується у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Щодо судового збору.
Статтею 258 ГПК України встановлені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги, пунктом 2 частини 3 якої визначено, що до обов'язкового числа документів, що додаються до апеляційної скарги, відносяться докази сплати судового збору.
Натомість, скаржником не надано жодних доказі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24.
Підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що розмір ставки за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З матеріалів цієї справи вбачається, що позовна заява була подана в електронному вигляді з використанням підсистеми «Електронний суд», в той час як підпунктом «б» підпункту 1 пункту 17 параграфа 1 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147а-VIII від 26.05.2021 до статті 4 Закону України «Про судовий збір» включено частину 3 такого змісту: «При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору».
При поданні позову, підлягав сплаті судовий збір у розмірі 177 249,60 грн, отже судовий збір за апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24 складає 265 874,40 грн.
Водночас, як вже зазначалося, разом з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги в порядку ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування вказаного клопотання ОСОБА_1 посилається на те, що: він є учасником бойових дій, був звільнений в запас через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною, а його сукупний дохід за 2025 рік складає лише 401187,57 грн.
До клопотання скаржником додано, зокрема, копію посвідчення учасника бойових дій, копію відповідного наказу командира військової частини (про звільнення скаржника у запас у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю), а також відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за 2025 рік, відповідно до яких сукупний дохід скаржника за 2025 рік складає 401187,57 грн.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, зокрема, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20 наведено висновок про застосування норм права про те, що відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція частин першої, другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона. Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому, ГПК України покладає на суд обов'язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).
Як зазначено у постановах Верховного Суду від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21, оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland») від 26.07.2005; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland») від 26.07.2005).
Отже, відповідно до наведених вище положень законодавства та висновків Верховного Суду, саме скрутний майновий стан сторони, на підтвердження якого заявником надані відповідні документи, може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення його від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Документом, який відображає всю суму доходу за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (постанова Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 160/12251/20).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі № 120/3505/22, від 02.11.2023 у справі № 120/6039/22, від 18.01.2024 у справі № 520/495/23.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, надання скаржником належних та допустимих доказів на підтвердження того, що розмір судового збору дійсно перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу за попередній рік, а також те, що скаржник є учасником бойових дій, був звільнений в запас через необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною, з метою забезпечення права на апеляційний розгляд даної справи, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання скаржника та звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24.
Оскільки апеляційна скарга відповідає вимогам статей 258, 259 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне відкрити апеляційне провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 281 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Керуючись статтями 120, 232, 234, 281 ГПК України, суд
Поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24.
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24.
Встановити учасникам справи строк до 17.03.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи та скаржнику).
Роз'яснити учасникам справи про їх право в строк до 17.03.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 ГПК України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попередити учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду.
Призначити справу № 916/782/24 до розгляду на 24.03.2026 о 14:00 год.
Засідання відбудеться в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 1, 2-й поверх, телефон (0482) 301-410.
Зупинити дію рішення Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 у справі № 916/782/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська