ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1904/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
при секретарі судового засідання Фещук В.М.,
за участю представників:
від прокуратури - Чернишова І.Є.,
від Південного офісу Держаудитслужби - участі не брали,
від Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) - участі не брали,
від Північного центру професійної освіти - участі не брали,
від ОСОБА_1 - участі не брали,
від Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації - участі не брали,
розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2025, прийняте суддею Сулімовською М.Б., м. Одеса, повний текст складено 03.11.2025,
у справі №916/1904/25
за позовом: керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації)
до відповідачів:
-Північного центру професійної освіти;
-Петрик Вікторії Володимирівни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (Північного центру професійної освіти): Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації
про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 147 664,30 грн
У травні 2025 р. керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) звернувся з позовом до Північного центру професійної освіти та Фізичної особи-підприємця Петрик Вікторії Володимирівни, в якому у редакції уточнень №60-1822ВИХ-25 від 28.05.2025 просив визнати недійсною додаткову угоду №3 від 15.11.2023 до договору №9 від 09.11.2023, укладену між Північним центром професійної освіти та Фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною, а також стягнути з Фізичної особи-підприємця Петрик Вікторії Володимирівни на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до державного бюджету України 50516,70 грн пені та 97147,60 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваною додатковою угодою до договору на закупівлю товару №9 від 09.11.2023 незаконно, тобто за відсутності належного документального підтвердження наявності об'єктивних підстав, продовжено строк поставки товару, обумовленого даним договором, укладеним в межах процедури проведення державних закупівель, що зумовлює необхідність визнання зазначеної додаткової угоди недійсною та стягнення з Петрик Вікторії Володимирівни, як постачальника, штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням останньою взятих на себе за вказаним договором зобов'язань в частині своєчасної поставки товару.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 05.06.2025 відкрито провадження у справі №916/1904/25.
В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 у справі №916/1904/25 задоволено заяву Любашівської окружної прокуратури про заміну неналежного відповідача; замінено відповідача - Фізичну особу-підприємця Петрик Вікторію Володимирівну на фізичну особу ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2025 у справі №916/1904/25 (суддя Сулімовська М.Б.) частково задоволено позовні вимоги; визнано недійсною додаткову угоду №3 від 15.11.2023 до договору №9 від 09.11.2023, укладену між Північним центром професійної освіти та Фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною; у задоволенні решти позову відмовлено; стягнуто з Північного центру професійної освіти на користь Одеської обласної прокуратури 1514 грн судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури 1514 грн судового збору; судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн покладено на Одеську обласну прокуратуру.
Судове рішення мотивоване відсутністю об'єктивних підстав для зміни умов договору на закупівлю товару №9 від 09.11.2023 у розумінні пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим оспорювана додаткова угода №3 від 15.11.2023 щодо зміни строку поставки товару підлягає визнанню недійсною. Поряд з цим, місцевий господарський суд зазначив, що положення вищенаведеного договору не передбачають сплату постачальником пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару до державного бюджету України, внаслідок чого, з огляду на неможливість зміни в односторонньому порядку визначеного договором порядку стягнення штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до державного бюджету України 50516,70 грн пені та 97147,60 грн штрафу не підлягають задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2025 у справі №916/1904/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у сумі 147664,30 грн та ухвалити у цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити і стягнути з Петрик Вікторії Володимирівни на користь держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до державного бюджету 50516,70 грн пені та 97147,60 грн штрафу, а в іншій частині рішення - залишити без змін.
Зокрема, апелянт наголошує на тому, що заявлені до стягнення у цій справі суми пені та штрафу нараховані на підставі договору на закупівлю товару №9 від 09.11.2023, який фінансувався за рахунок бюджетних коштів, у зв'язку з чим в силу приписів пункту 39 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України зазначені штрафні санкції підлягають стягненню до державного бюджету України, а саме: на користь держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації, яка виступає розпорядником бюджетних коштів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 22.12.2025 у справі №916/1904/25 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження; встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 06.01.2026.
В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2026 вирішено розглянути апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2025 у справі №916/1904/25 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану, а також призначено дану справу до розгляду на 04.03.2026 о 10:00.
У судовому засіданні 04.03.2026 прокурор підтримав апеляційну скаргу; представники Південного офісу Держаудитслужби, Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації), Північного центру професійної освіти, Петрик Вікторії Володимирівни та Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (т.3 а.с.60-67).
Південний офіс Держаудитслужби, Одеська обласна державна адміністрація (Одеська обласна військова адміністрація), Північний центр професійної освіти, Петрик Вікторія Володимирівна та Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що Північним центром професійної освіти було проведено відкриті торги щодо закупівлі товару (за ДК 021:2015:39310000-8: Обладнання для закладів громадського харчування) очікуваною вартістю 2074636 грн (ідентифікатор закупівлі №UA-2023-10-18-002342-а), переможцем яких визначено Фізичну особу-підприємця Петрик Вікторію Володимирівну з ціновою пропозицією 1942952 грн.
09.11.2023 між Північним центром професійної освіти ("Замовник") та Фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною ("Постачальник") укладено договір на закупівлю товару №9 (далі - договір №9 від 09.11.2023), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язаний поставити (передати) Замовнику товари (продукцію): технологічне обладнання відповідно до додатку згідно з Єдиним закупівельним словником Національного класифікатору України ДК 021:2015 39310000-8 "Обладнання для закладів громадського харчування", а Замовник зобов'язаний забезпечити прийняття та оплату цих товарів (продукції). Найменування (номенклатура, асортимент) товару (продукції), її кількість зазначені у додатку №1 до цього договору (специфікація).
Згідно з пунктом 2.2 договору №9 від 09.11.2023 постачання товару Постачальник буде здійснювати партіями, обсяг яких буде визначатися сторонами на підставі заявок Замовника. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування.
Відповідно до пунктів 3.1, 4.1 договору №9 від 09.11.2023 загальна сума закупки товарів (продукції) (специфікації), що є невід'ємною частиною договору, становить 1942952 грн без ПДВ. Оплата за договором здійснюється за рахунок місцевого бюджету. Оплата вартості кожної поставленої партії товару Замовником здійснюється шляхом безготівкових розрахунків у національній валюті України за реквізитами учасника, визначеними у цьому договорі, після пред'явлення Постачальником видаткової накладної на оплату поставленого товару протягом 30 банківських днів з дати прийняття товару Замовником за актом передання-прийняття товару.
У пунктах 5.1-5.4 договору №9 від 09.11.2023 строк поставки товарів (продукції) - з дати укладання договору протягом 7 календарних днів (з 8:00 до 16:00). Поставка товару (продукції) здійснюється Постачальником за адресою: 66200, вул. Соборна, 28, смт Саврань, Одеська область. Всі витрати, пов'язані з транспортуванням та доставкою товару (продукції), здійснюються за рахунок Постачальника. Приймання товару (продукції) за кількістю та якістю здійснюється представниками сторін в порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим договором. Право власності на товар (продукцію) переходить від Постачальника до Замовника з моменту підписання видаткової накладної.
В силу підпункту 6.3.1 пункту 6.3 договору №9 від 09.11.2023 Постачальник зобов'язаний забезпечити відпуск товару продукції в асортименті, кількості та у строки, встановлені у договорі.
Пунктом 7.1 договору №9 від 09.11.2023 передбачено, що при порушенні термінів передачі (постачання) або при відмові від передачі (постачання) товару (продукції) Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день непостачання товару від суми непоставленого товару, а у разі непостачання більше ніж 10 днів від узгодженої сторонами дати поставки - штраф у розмірі 5% загальної вартості непоставленого товару (продукції).
Положеннями пункту 8.1 договору №9 від 09.11.2023 визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Під непереборною силою в цьому договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажання сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачати й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково: стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п.), нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.)
За умовами пунктів 8.2, 8.3 договору №9 від 09.11.2023 сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 14-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі шляхом направлення офіційного листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором. Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов'язана надати іншій стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України, яким засвідчене настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов'язані з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, може надати іншій стороні документ компетентних державних органів, який посвідчує наявність форс-мажорних обставин, пов'язаних з військовою агресією Російської Федерації проти України. У разі, якщо форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) пов'язані з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, надання документа, виданого Торгово-промисловою палатою України, не вимагається для підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання сторонами (пункт 10.1 договору №9 від 09.11.2023).
Відповідно до пунктів 11.4, 11.5 договору №9 від 09.11.2023 зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Додаткові угоди до договору та додатки до договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами.
Згідно з пунктом 11.8 договору №9 від 09.11.2023 істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених пунктом 19 Особливостей, зокрема, щодо продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Додатками №1.1 та №1.2 до договору №9 від 09.11.2023 є специфікації, в яких відповідачі узгодили найменування, кількість та ціну товару.
Листом №1 від 13.11.2023 Фізична особа-підприємець Петрик Вікторія Володимирівна повідомила Північний центр професійної освіти про те, що обладнання, яке підлягало поставці за договором №9 від 09.11.2023, виробляється в країнах ЄС та імпортується до України, між тим 06.11.2023 польські перевізники почали блокувати рух вантажівок у пунктах пропуску, внаслідок чого були заблоковані понад 20000 транспортних засобів, якими доставляється вантаж до України. З огляду на викладене, Фізична особа-підприємець Петрик Вікторія Володимирівна просила розглянути можливість продовження терміну поставки шляхом внесення змін до пункту 5.1 договору №9 від 09.11.2023.
Додатковими угодами №1 від 14.11.2023 та №2 від 15.11.2023 внесено зміни у розділ 15 договору №9 від 09.11.2023, а також додатки №1.1 та №1.2 до цього договору щодо реквізитів відповідачів.
15.11.2023 між Північним центром професійної освіти та Фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною укладено додаткову угоду №3 до договору №9 від 09.11.2023, в якій відповідачі, посилаючись на об'єктивні обставини, пов'язані з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стали підставою введення воєнного стану, узгодили внесення змін до пункту 5.1 зазначеного договору на закупівлю товару шляхом викладення його у наступній редакції: "Строк поставки товарів: з дати укладення договору по 31 грудня 2023 року".
Зобов'язання відповідачів за договором №9 від 09.11.2023 були повністю виконані останніми, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіт про виконання договору про закупівлю (UA-2023-10-18-002342-a), підписані без зауважень видаткові накладні №1 від 12.12.2023 та №2 від 12.12.2023, а також платіжні інструкції №3801191 від 12.12.2023 і №1 від 22.12.2023.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді заступник керівника Любашівської окружної прокуратури звернувся до Північного центру професійної освіти з запитом №60-3192ВИХ-24 від 27.09.2024, в якому просив повідомити: чи надавалися Фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною документи, які підтверджують факт того, що обладнання, яке підлягало поставці за договором №9 від 09.11.2023, вироблялося в країнах ЄС та поставлялось до України; чи надавалися Фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною документи на підтвердження того, що вантажівки, які перевозили товар, що є предметом договору №9 від 09.11.2023, були заблоковані в русі на українсько-польському кордоні у період часу з 09.11.2023 по 17.11.2023 (товаро-транспортні накладні, договір на транспортування, інформація щодо маршруту перевезення вищевказаного вантажу, тощо), а також чи надавалися Фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною будь-які інші документи на підтвердження затримки вантажу, який є предметом договору №9 від 09.11.2023.
У відповіді Північного центру професійної освіти №168 від 30.09.2024, наданій на вищенаведений запит прокурора, вказано, що Фізична особа-підприємець Петрик Вікторія Володимирівна надала довідку про джерело походження товару, у той час як інших підтверджуючих документів щодо затримки товару на кордоні надано не було.
У матеріалах справи міститься довідка Фізичної особи-підприємця Петрик Вікторії Володимирівни №2342-а-29 від 25.10.2023, в якій зазначені назва товарів, найменування товаровиробників та країни походження товарів.
Листом №60-24ВИХ-25 від 02.01.2025 в.о. керівника Любашівської окружної прокуратури просив Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів щодо джерел фінансування договору №9 від 09.11.2023, а також інформацію щодо реєстрації бюджетних і фінансових зобов'язань, здійснення розрахунків (оплати) за вказаним договором.
За результатами опрацювання вказаного запиту Управління Державної казначейської служби України у Савранському районі Одеської області Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області надало відповідь №01-79-06/44 від 21.01.2025, в якій зазначило, що оплата за договором №9 від 09.11.2023 була здійснена 26.12.2023, а фінансування для оплати за цим договором надійшло на рахунок Північного центру професійної освіти від Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації.
В подальшому керівник Любашівської окружної прокуратури звернувся з запитом №60-444ВИХ-25 від 11.02.2025 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації щодо надання інформації про вжиття останнім заходів, спрямованих на визнання недійсною додаткової угоди №3 від 15.11.2023 до договору №9 від 09.11.2023 та стягнення з Фізичної особи-підприємця Петрик Вікторії Володимирівни пені і штрафу у зв'язку з неналежним виконанням умов зазначеного договору про закупівлю.
У відповіді №1522/07-17/04.1-17/2-25/1526 від 06.03.2025 Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації повідомив, що Північний центр професійної освіти, як юридична особа та розпорядник і одержувач бюджетних коштів, самостійно проводить публічні закупівлі товарів, робіт та послуг.
Листом №60-987ВИХ-25 від 26.03.2025 керівник Любашівської окружної прокуратури, посилаючись на виявлення порушень чинного законодавства, допущених при укладенні додаткової угоди №3 від 15.11.2023 до договору №9 від 09.11.2023, просив Південний офіс Держаудитслужби повідомити про те, чи вживались ним заходи щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Петрик Вікторії Володимирівни неустойки за неналежне виконання умов зазначеного договору та які саме.
Південний офіс Держаудитслужби надав відповідь від 08.04.2025, в якій вказав про те, що планом на II квартал 2025 року не передбачено проведення заходів державного фінансового контролю у замовника - Північного центру професійної освіти.
У запиті №60-1169ВИХ-25 від 09.04.2025 керівник Любашівської окружної прокуратури, вказуючи на незаконність укладення додаткової угоди №3 від 15.11.2023 до договору №9 від 09.11.2023, просив Одеську обласну державну адміністрацію надати інформацію про те, чи вживались та чи плануються вживатися останньою заходи щодо визнання недійсною цієї додаткової угоди і стягнення з Фізичної особи-підприємця Петрик Вікторії Володимирівни пені та штрафу у зв'язку з неналежним виконанням умов даного договору про закупівлю.
Листом Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) №6148/5/01-46/6040/2-25 від 05.05.2025 повідомлено Любашівську окружну прокуратуру про те, що вказана державна адміністрація не є компетентним органом, який здійснює захист законних інтересів держави у сфері публічних закупівель.
В адресованих позивачам повідомленнях №60-1512ВИХ-25 від 06.05.2025 та №60-1513ВИХ-25 від 06.05.2025 керівник Любашівської окружної прокуратури в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначив про підготовку та намір звернутися до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби та Одеської обласної державної адміністрації (Одеської обласної військової адміністрації) до Північного центру професійної освіти та Фізичної особи-підприємця Петрик Вікторії Володимирівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення неустойки у розмірі 147664,30 грн.
Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора про визнання недійсною укладеної між відповідачами додаткової угоди №3 від 15.11.2023 до договору №9 від 09.11.2023, а також про стягнення з Петрик Вікторії Володимирівни на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до державного бюджету України 50516,70 грн пені та 97147,60 грн штрафу.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з відсутності об'єктивних підстав для зміни умов договору №9 від 09.11.2023 у розумінні пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з чим оспорювана додаткова угода №3 від 15.11.2023 щодо зміни строку поставки товару підлягає визнанню недійсною. Водночас місцевий господарський суд зазначив, що положення вищенаведеного договору не передбачають сплату постачальником пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару до державного бюджету України, внаслідок чого, з огляду на неможливість зміни в односторонньому порядку визначеного договором порядку стягнення штрафних санкцій, позовні вимоги про стягнення з Петрик Вікторії Володимирівни на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до державного бюджету України 50516,70 грн пені та 97147,60 грн штрафу не підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що апелянт оскаржує рішення місцевого господарського суду лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Петрик Вікторії Володимирівни на користь держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до державного бюджету 50516,70 грн пені та 97147,60 грн штрафу, апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2025 у справі №916/1904/25 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди №3 від 15.11.2023 до договору №9 від 09.11.2023, укладеної між Північним центром професійної освіти та Фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною, Південно-західним апеляційним господарським судом не здійснюється, оскільки за умовами частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо наявності правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення з Петрик Вікторії Володимирівни на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до державного бюджету 50516,70 грн пені та 97147,60 грн штрафу, з огляду на наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон України "Про публічні закупівлі").
В силу частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
В силу частин третьої, четвертої статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Водночас норми Закону України "Про публічні закупівлі" є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, зокрема, крім випадку продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
З системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що строк дії договору та строк виконання зобов'язань є істотними умовами договору про закупівлю.
Дослідивши зміст договору №9 від 09.11.2023, колегія суддів зазначає про те, що відповідачами на момент укладення вказаного правочину були погоджені всі істотні умови відповідно до приписів Закону України "Про публічні закупівлі", у тому числі і строк виконання зобов'язань, а тому цей договір став належною підставою виникнення у його сторін господарського зобов'язання згідно зі статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.
Поряд з цим, пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №910/21806/17 та від 06.06.2023 у справі №910/21100/21).
Аналогічні за змістом положення передбачені у підпункті 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), за приписами яких істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
У постановах від 30.01.2024 у справі №907/811/21 та від 27.02.2024 у справі №927/863/23 Верховний Суд виснував, що під час дії договору сторони можуть змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов'язань, шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
На необхідності належного документального підтвердження об'єктивних обставин як підстави для внесення змін до істотних умов договору неодноразово наголошував Верховний Суд. Такий підхід послідовно викладений, зокрема, у постановах від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 01.06.2020 у справі №913/368/19, від 19.08.2020 у справах №923/449/18 та №925/47/19, від 09.09.2020 у справі №921/524/18, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 тощо.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги недоведеність існування станом на момент укладення оспорюваної додаткової угоди документально підтверджених об'єктивних обставин, які зумовлювали необхідність продовження строку поставки товару, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовної вимоги прокурора про визнання недійсною укладеної між відповідачами додаткової угоди №3 від 15.11.2023 до договору №9 від 09.11.2023 у зв'язку з недотриманням при її укладенні приписів пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Як зазначалося вище, рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2025 у справі №916/1904/25 в частині задоволення вказаної позовної вимоги про визнання недійсною цієї додаткової угоди, з огляду на визначені процесуальним законом межі апеляційного розгляду, апеляційним господарським судом не переглядається.
Враховуючи правову природу оспорюваного правочину, його недійсність не породжує наслідків у вигляді повернення сторонами одержаного за основним договором, а отже, застосування реституції у цьому випадку не передбачається, натомість наслідки недійсності додаткової угоди обмежуються відновленням дії умов договору у первісній редакції, без втручання в умови основного договору №9 від 09.11.2023.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю відповідає викладеній у постанові від 27.08.2025 у справі №916/2984/24 правовій позиції Верховного Суду щодо правових наслідків визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю, якими змінено строк дії договору та продовжено строки виконання зобов'язань.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.
У пункті 5.1 договору №9 від 09.11.2023 встановлено строк поставки товарів (продукції) - з дати укладання договору протягом 7 календарних днів (з 8:00 до 16:00).
Відтак обумовлений договором №9 від 09.11.2023 товар мав бути поставлений Фізичною особою-підприємцем Петрик Вікторією Володимирівною у строк до 16.11.2023 (включно), однак, як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних та не заперечується жодним учасником справи, товар на виконання даного договору був поставлений 12.12.2023, тобто з пропуском узгодженого строку.
За таких обставин, апеляційний господарський суд зазначає, що несвоєчасне виконання зобов'язання має бути кваліфіковане як його порушення у розумінні Цивільного кодексу України, а самого постачальника визначено таким, що прострочив виконання зобов'язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.
Суб'єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За умовами абзацу 1 частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, зі змісту наведених положень законодавства вбачається, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору, а неустойка має сплачуватися на користь кредитора в договірних зобов'язаннях.
У постанові від 09.08.2024 у справі №917/1957/23 Верховний Суд наголосив, що згідно зі статтями 549, 551 та 611 Цивільного кодексу України встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони в межах, встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при його укладенні.
Зазначене стосується і зобов'язань, в яких хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного бюджету України.
В силу пункту 7.1 договору №9 від 09.11.2023 при порушенні термінів передачі (постачання) або при відмові від передачі (постачання) товару (продукції) Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день непостачання товару від суми непоставленого товару, а у разі непостачання більше ніж 10 днів від узгодженої сторонами дати поставки - штраф у розмірі 5% загальної вартості непоставленого товару (продукції).
Отже, у даному випадку сторони договору №9 від 09.11.2023, а саме: замовник - Північний центр професійної освіти та постачальник - Фізична особа-підприємець Петрик Вікторія Володимирівна у пункті 7.1 вказаного договору узгодили розмір та порядок сплати неустойки (пені і штрафу) за порушення постачальником строку поставки товару, конкретно визначивши, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штраф у розмірі 5% загальної вартості непоставленого товару сплачуються на рахунок Замовника - Північного центру професійної освіти.
Відповідно до статті 167 Цивільного кодексу України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, за змістом якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати можливість укласти договір або утриматися від його укладення, а також можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
Відтак одним із ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин. Законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами. Сторони можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, але не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в них прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі №916/1247/23 виснував, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Договір - це універсальний регулятор, який покликаний забезпечити регулювання приватноправових відносин та є підставою для встановлення, зміни чи припинення суб'єктивних прав і обов'язків, створення інших наслідків саме для його сторін.
З моменту, коли всі істотні умови договору були досягнуті, він вважається укладеним (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України) та є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Таким чином, колегія суддів зазначає, що у пункті 7.1 договору №9 від 09.11.2023 сторони останнього, керуючись принципом свободи договору, погодили умову про те, що Фізична особа-підприємець Петрик Вікторія Володимирівна (постачальник) сплачує пеню та штраф на користь Північного центру професійної освіти (замовник), а тому твердження прокурора щодо необхідності стягнення неустойки на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до державного бюджету, а не на рахунок Північного центру професійної освіти, є помилковими.
Поряд із цим, колегія суддів наголошує, що відповідно до пункту 2.2 статуту Північного центру професійної освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №1032 від 28.09.2018, даний центр є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в державній казначейській службі та банках, штамп, печатку із зображенням Державного герба України із своїм найменуванням.
Сама по собі та обставина, що грошові кошти, які Фізична особа-підприємець Петрик Вікторія Володимирівна одержала у рахунок оплати за договором №9 від 09.11.2023, виділялися з державного бюджету України, не має правового значення. Умови про сплату пені та штрафу можуть встановлюватися сторонами у договорі. Сторони договору визначили, що пеня та штраф за порушення строків поставки товару сплачуються на рахунок Північного центру професійної освіти, при цьому походження саме з державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких оплачено закупівлю товару, не є підставою для зміни умов господарського договору та не може визнаватися підставою для стягнення неустойки до державного бюджету України попри умови відповідного договору. Така зміна суперечить закріпленим у статтях 6, 204, 627, 629 Цивільного кодексу України принципам свободи договору, обов'язковості договору та презумпції правомірності правочину.
Аналогічний сталий правовий висновок щодо відсутності підстав для стягнення неустойки до державного бюджету у випадку, коли у договорі про закупівлю конкретно визначено порядок сплати штрафних санкцій на користь однієї зі сторін такого договору, викладений у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 23.07.2024 у справі №909/532/23, від 09.08.2024 у справі №917/1957/23, від 09.09.2024 у справі №902/1372/23, від 17.06.2025 у справах №911/2191/24 і №911/2192/24, від 28.08.2025 у справі №911/1974/24, від 23.10.2025 у справі №911/1578/24, від 16.12.2025 у справі №911/1490/24 тощо.
Враховуючи викладене, з огляду на відсутність правових підстав для стягнення неустойки за договором №9 від 09.11.2023 до державного бюджету, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з Петрик Вікторії Володимирівни на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до державного бюджету України 50516,70 грн пені та 97147,60 грн штрафу.
Доводи прокурора про те, що неустойка підлягає сплаті до бюджету на підставі пункту 39 частини першої статті 64 Бюджетного кодексу України, відхиляються апеляційним господарським судом, адже вказана норма регулює зарахування до державного бюджету України штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, тобто йдеться про податкові, митні адміністративні правопорушення тощо, а не про пеню та штраф, сплата яких здійснюється у межах договірних відносин (постанова Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №902/332/25).
Колегією суддів також не приймаються до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №924/1283/21 у зв'язку з її нерелевантністю до спірних правовідносин. Так, у справі №924/1283/21 за позовом керівника прокуратури в інтересах держави в особі селищної ради та офісу Держаудитслужби предметом розгляду було визнання недійсними додаткових угод, якими внесено зміни до договору постачання природного газу (збільшено ціну за одиницю товару і зменшено загальний об'єм постачання природного газу) та стягнення безпідставно збережених коштів (стверджуваної переплати) на користь селищної ради. Зі змісту вищенаведеної постанови вбачається, що Верховний Суд не висловлювався стосовно можливості/неможливості стягнення пені та штрафу, встановлених договором, до державного бюджету України за порушення однією зі сторін своїх зобов'язань, а відтак справи №924/1283/21 та №916/1904/25 не є подібними та істотно різняться підставами позову, способом захисту і встановленими господарськими судами фактичними обставинами справи, що формують зміст правовідносин.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 23.10.2025 у справі №916/1904/25 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Одеську обласну прокуратуру.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2025 у справі №916/1904/25 - без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Одеську обласну прокуратуру.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.03.2026.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук