Справа № 644/6484/25 Головуючий І-ї інстанції - Маркосян М.В.
Провадження № 33/818/244/26
Категорія: ч.4 ст.121 КУпАП
04 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Індустріального районного суду м.Харкова від 25 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.121 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, ОСОБА_1 10.07.2025 року о 10 год. 49 хв. за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 281, керував транспортним засобом «КАМАЗ 53229», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який мав технічні несправності, а саме - непрацюючі стоп-сигнали, чим порушив вимоги п.31.4.3а ПДР України. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
Постановою судді Індустріального районного суду м.Харкова від 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 місяці та стягнуто судовий збір в розмірі 605 грн 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді, як незаконну та необґрунтовану, скасувати.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що йому не було надано жодних відеодоказів щодо інкримінованого йому правопорушення.
Крім того, він не надавав жодних пояснень.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Приймаючи рішення про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , суд першої інстанції, згідно змісту оскаржуваної постанови, виходив із того, що останній, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, при цьому, подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність.
Проте, погодитися з такими висновками районного суду не можна за таких підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, після надходження справи про адміністративне правопорушення у провадження судді Індустріального районного суду м.Харкова 22.07.2025 року, її було призначено до розгляду на 04.08.2025 року, на 28.08.2025 року, на 05.09.2025 року та на 25.09.2025 року.
Водночас, жодних даних щодо сповіщення ОСОБА_1 щодо часу та місця судового розгляду матеріали справи не містять.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 28.08.2025 року про розгляд справи у його відсутність також не убачається, що він був обізнаний про точну дату і час хоча б одного із призначених судових засідань.
Відповідно до вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що суд розглянув справу без участі ОСОБА_1 , в матеріалах справи не міститься жодних відомостей про будь-яке його повідомлення про час та місце розгляду справи щодо нього.
Водночас, повідомлення, зокрема, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про час та місце розгляду справи є прямим обов'язком суду, визначеним процесуальним законом для забезпечення її права на справедливий суд. При цьому, суд не може на власний розсуд вирішувати, повідомляти особу про розгляд справи чи ні, оскільки учасники мають право на інформацію про час та місце її розгляду.
Таким чином, суд першої інстанції в порушення зазначених вимог закону допустив спрощений підхід у розгляді справи про адмінстративне парвопорушення та не забезпечив право ОСОБА_1 скористатися своїми процесуальними та конституційними правами.
На думку суду апеляційної інстанції, вищенаведене є порушенням не тільки процесуального закону, а й вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо забезпечення рівності та змагальності сторін, що випливає із практики Європейського Суду з прав людини ( Рішення у справах «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03),«Гурепка проти України» від 08 липня2010 року (заява № 38789/04) «Лучанінова проти України» від 09 вересня 2011 року (заява №16347/02) та ін.) Зокрема, у справі «Гурепка проти України», заявник за аналогічних обставин стверджував, що його було позбавлено можливості особисто брати участь у розгляді своєї справи. Суд у цій справі нагадував, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в суді свої права, передбачені ст.268 КУпАП, якими наділена особа, що притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, права давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою тощо, тобто, фактично був позбавлений права на захист, а в решті й на справедливий суд, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Разом з тим, розглядаючи справу стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення.
Судовий розгляд справ повинен вдповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пункт 31.4 ПДР України містить загальне положення, яке забороняє експлуатацію транспортних засобів за наявності певних технічних несправностей.
Згідно п. 31.4.3а Правил дорожнього руху зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
За порушення вимог пункту 31.4.3а ПДР України передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Частина 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Частиною 4 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті.
Повторним, відповідно до положень ст.35 КУпАП, визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню. При цьому, при повторності тотожних правопорушень, кожне з них має власну суб'єктивну сторону, зокрема, самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого правопорушення.
Так, як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 10.07.2025 року о 10 год. 49 хв. за адресою: м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 281, керував транспортним засобом «КАМАЗ 53229», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який мав технічні несправності, а саме - непрацюючі стоп-сигнали. Правопорушення вчинено повторно протягом року.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №387034 від 10.07.2025 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- копією постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3526473 від 22.11.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.;
- рапортом поліцейського роти 5 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Пушкаря А. від 10.07.2025 року щодо події з зазначенням причини, часу та місця зупинки транспортного засобу підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.4 ст. 121 КУпАП щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд приймає до уваги, що апелянт в апеляційній скарзі не спростовує сам факт керування ним транспортним засобом та обставини його зупинки співробітниками поліції за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Доводи апелянта про те, що йому не було надано відеодоказів вчинення ним правопорушення, є безпідставними.
Так, відповідно до відеозапису події, що мала місце 10.07.2025 року, убачається, що ОСОБА_1 був зупинений за порушення вимог ПДР України, а саме - керування автомобілем з непрацюючими стоп-сигналами. Аналогічні обставин зупинки його ТЗ викладені і у рапорті поліцейського роти 5 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП молодшого лейтенанта поліції Пушкаря А. від 10.07.2025 року.
При цьому, відповідно до вказаного відеозапису, ОСОБА_1 не заперечував факт вчинення ним зазначеного правопорушення та не вимагав від поліцейських надати йому відповідні відеодокази.
Після того, як інспектором поліції було роз'яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, та суть вчиненого ним правопорушення, йому також було повідомлено про складення щодо нього протоколу за ч.4 чт.121 КУпАП за тих підстав, що правопорушення вчинено ним повторно протягом року з огляду на складену щодо нього 22.11.2024 року постанову за ч.3 ст.121 КУпАП, наявність якої водій також не заперечував.
Разом із тим, апеляційний суд враховує, що протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 власноруч та без будь-яких зауважень, а у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» правопорушником самостійно зазначено «надам у суді» (а.с. 1)
Таким чином, посилання апелянта на те, що він не надавав жодних пояснень, підтверджуються даними протоколу, однак, зробив він це виключно на власний розсуд, висловивши бажання надати такі пояснення у суді, про що сам і зазначив.
Посилання ОСОБА_1 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції на те, що він не бачив, що стоп-сигнали у його автівці не працюють, але заїхав потім у гараж для перевірки, та все було у справному стані, не свідчать про відсутність у його діях складу інкримінованого йому правопорушення, в той час як на місці події ОСОБА_1 наявність несправності стоп-сигналів у його ТЗ не заперечував.
З огляду на викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами, а тому твердження апелянта про відсутність в його діях складу цього адміністративного правопорушення суд апеляційної інстанції оцінює як безпідставні.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Разом з тим, положеннями ст.38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених 121 цього Кодексу, може бути накладено протягом 3 місяців з дня його вчинення, а відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №387034 від 10.07.2025року, подія правопорушення мала місце 10.07.2025року. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, а тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи вище викладене, постанова судді Індустріального районного суду м.Харкова від 25 вересня 2025 року підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.294КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову судді Індустріального районного суду м.Харкова від 25 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 скасувати та винести нову постанову.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.121 КУпАПщодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик