Справа 953/4797/25 Головуючий І-ї інстанції - Єфіменко Н.В.
Провадження № 33/818/238/26 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.1 ст.483 МК України
04 березня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу представника Харківської митниці Тупікової О.О. на постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 22 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України, щодо ОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Як визнав суд, щодо ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №0027/80700/25 від 23.04.2025 року, згідно якого вона 15.08.2022 року у зоні діяльності митного поста «Краковець» Львівської області, ввезла на митну територію України транспортний засіб «NISSAN KING CAB», VIN: НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 . Як підставу для ввезення на митну територію України зазначеного транспортного засобу під час митного оформлення, ОСОБА_1 надала митному органу декларацію про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 15.08.2022, де у розділі «отримувач» вказано « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у розділі «вид допомоги» зазначено транспортний засіб «NISSAN KING CAB», VIN: НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 . Також ОСОБА_1 наданий лист-звернення №1597 від 15.08.2022 до начальника Львівської митниці, виданий ІНФОРМАЦІЯ_2 із клопотанням сприянню ввезення зазначеного транспортного засобу водієм ОСОБА_1 .
Управлінням боротьби із контрабандою та порушеннями митних правил Харківської митниці проведені перевірочні заходи, у ході яких на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 направлені запити щодо підтвердження факту надходження транспортного засобу NISSAN KING CAB», VIN: НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 та факту видачі листа звернення №1597 від 15.08.2022 року.
Листами від 13.12.2024 №13.12.2024 року №7384/В3 та від 28.03.2025 року №54/В3 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив Харківську митницю, що не є одержувачем транспортного засобу NISSAN KING CAB», VIN: НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 та відповідно лист-звернення до начальника Львівської митниці №1597 від 15.08.2022 року не надавав.
У поясненнях від 18.02.2025 року ОСОБА_1 вказала, що транспортний засіб NISSAN KING CAB», VIN: НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 передала у м. Львів військовим, з якими не має зв'язку. Акту прийму-передачі або будь-яких інших документів, підтверджуючих передачу транспортного засобу військовим не надала.
Відповідно до службової записки управління контролю та адміністрування митних платежів Харківської митниці №15/15-02/3018 від 21.03.2025 року вартість транспортного засобу NISSAN KING CAB», VIN: НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 , 2000 р.в., при здійсненні митного оформлення у митному режимі імпорту станом на дату ввезення становить 3 500 Євро, що за курсом НБУ на 15.08.2022 - 131 580,05 грн.
Дії ОСОБА_1 особою, уповноваженою на складання протоколу про порушення митних правил, кваліфіковано за ч.1 ст.483 МК України, а саме - переміщення транспортного засобу NISSAN KING CAB», VIN: НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача, а саме декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 15.08.2022 та листа-звернення до начальника Львівської митниці від 15.08.2022 року №1597, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Постановою судді Київського районного суду м.Харкова від 22 вересня 2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 Митного кодексу України, про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 - закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі за її змістом представник Харківської митниці Тупікова О.О. просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватою та накласти на неї адміністративне стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.483 МК України.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції необґрунтовано закрито провадження у справі, оскільки матеріали справи свідчать про належну доказову базу та наявність в діях ОСОБА_1 складу митного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.
Мотиви суду
Представник Харківської митниці, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав.
Захисник Вайленко Г.О. до початку судового розгляду подала клопотання про проведення судового засідання без її участі та без участі ОСОБА_1 та просила відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання без участі сторін в межах поданої апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 487 МК України провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначаються вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.
Згідно пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» від 03.06.2005 року № 8, судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.
Відповідно до вимог ст. ст. 278, 280 КУпАП, ст. 489 МК України суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією статті 483 МК України передбачена відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є - охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, зокрема щодо товарів, їх ваги або кількості.
Суб'єктивна сторона ч. 1 ст. 483 МК України передбачає прямий умисел, тобто винна у скоєнні правопорушення особа чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з порушенням встановленого порядку.
Таким чином, правопорушення, передбачене ч.1 ст.483 МК України, може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару, - містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 15.08.2022 року ввезла на митну територію легковий транспортний засіб NISSAN KING CAB», VIN: НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 .
Ввезення автомобіля було здійснено на підставі наданих митному органу ОСОБА_1 декларації про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 15.08.2022 року та листа-звернення до начальника Львівської митниці від 15.08.2022 року №1597, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листами від 13.12.2024 року №13.12.2024 №7384/В3 та від 28.03.2025 року №54/В3 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив Харківську митницю, що не є одержувачем транспортного засобу NISSAN KING CAB», VIN: НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 та відповідно лист-звернення до начальника Львівської митниці №1597 від 15.08.2022 не надавав.
Відповідно до ст.1 Закону Україну «Про гуманітарну допомогу» від 22 жовтня 1999 року № 1192-XIV гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв'язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту.
Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об'єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог ст.3 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації».
Згідно зі ст.3 ЗУ «Про гуманітарну допомогу», підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Отримувач гуманітарної допомоги має такі самі права на її використання, що і набувач гуманітарної допомоги.
При цьому, зміна отримувача гуманітарної допомоги можлива лише за письмовим погодженням з донором такої допомоги, крім випадків, якщо таке погодження було надано донором під час його пропозиції про надання гуманітарної допомоги або передбачено правочином щодо здійснення гуманітарної допомоги.
У відповідності зі ст.6 Закону Україну «Про гуманітарну допомогу» звільнення від оподаткування товарів (робіт, послуг) гуманітарної допомоги здійснюється в порядку, встановленому Податковим кодексом України та Митним кодексом України.
Згідно з ч.1 ст.287 Митного кодексу України та п.197.11 ст.197, п.213.3.9 ст.213 Податкового кодексу України, при ввезенні на митну територію України вантажі гуманітарної допомоги, звільняються від оподаткування, а саме сплати ввізного мита, акцизного податку та податку на додану вартість.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 року №174 «Деякі питання пропуску гуманітарної допомоги через митний кордон України в умовах воєнного стану» передбачено, що на період дії воєнного стану пропуск через митний кордон України гуманітарної допомоги здійснюється за місцем перетину митного кордону України шляхом подання в паперовій або електронній формі декларації, заповненої особою, що перевозить відповідний товар, за формою визначеною вказаною постановою Кабінету Міністрів України, без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Такі товари визнаються гуманітарною допомогою за декларативним принципом без прийняття відповідного рішення спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги.
Тобто, декларація про перелік товарів, що визнаються гуманітарною допомогою від 15.08.2022 року, яка подавалась митним органам ОСОБА_1 була підставою для пропуску на митну територію України вказаного транспортного засобу як гуманітарної допомоги на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , та є документом, без якого неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон.
Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено Митним кодексом України, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу. Митна декларація - це заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури (п.20 ст.4 Митного кодексу України).
Використання гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням або з метою отримання прибутку є порушенням законодавства про гуманітарну допомогу, що тягне за собою кримінальну або адміністративну відповідальність (ст. 12 Закону Україну «Про гуманітарну допомогу»).
Разом з цим, як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до відповіді ВЧ НОМЕР_3 №4820/12316 від 23.08.2025 року за підписом командира ВЧ ОСОБА_2 вбачається, що транспортний засіб NISSAN KING CAB», VIN: НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 був задіяний у забезпеченні службових завдань та перебував у користуванні ВЧ НОМЕР_3 для виконання завдань військової служби.
Також, до відповіді були долучені дві довідки-доповіді за підписами водія кулеметного відділення кулеметного взводу мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_3 старшого солдата ОСОБА_3 та заступника командира мотопіхотного батальйону ВЧ НОМЕР_3 ОСОБА_4 про втрату транспортного засобу NISSAN KING CAB», VIN: НОМЕР_1 , р.н. НОМЕР_2 під час виконання бойового завдання у районі ведення бойових дій, поблизу н.п. Малинівка Гродівської територіальної громади Покровського району Донецької області.
Представником митного органу відомості, зазначені у відповіді ВЧ НОМЕР_3 №4820/12316 від 23.08.2025 рокуне заперечувались та не спростовувались.
Окрім того, наявними доказами у справі не встановлено, що надані під час митного оформлення документи визнані підробленими чи недійсними. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення немає жодних даних, що відомості, зазначені у відповіді ВЧ НОМЕР_3 №4820/12316 від 23.08.2025 рокумають ознаки підроблення чи містить недостовірні відомості, а тому існує об'єктивна презумпція щодо легітимності цих доказів. Представником митниці не надано жодних даних на спростування цього.
За таких обставин, приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов слушного висновку, що матеріали справи не містять достатніх та належних доказів для визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, за кваліфікуючими ознаками вчинення дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів, документів, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення їх митної вартості.
З таким рішенням місцевого суду погоджується й суд апеляційної інстанції.
Як судом першої так і апеляційної інстанцій встановлено, що органом митного контролю України не доведено факт того, що ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товару.
Так, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Сам протокол про адміністративне правопорушення за правовим змістом є фактично обвинуваченням, яке підлягає доведенню, не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення, враховуючи позицію ЄСПЛ (справа Карелін проти Російської Федерації). А інших доказів винуватості ОСОБА_5 , фактично окрім митних документів та розрахунку вартості автомобіля, які лише підтверджують сам факт його ввозу, на які послався суд у своєму рішенні, матеріали справи не містять.
Таким чином, матеріали справи про порушення митних правил не містять будь-яких відомостей та жодних доказів того, що ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача товару, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу представника Харківської митниці Тупікової О.О. залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 22 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик