Справа № 643/5066/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/915/26 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 382
ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 436-2, ч. 1 ст. 309,
ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України
02 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022226200000418 від 21.05.2022 за частиною 4 статті 358, частиною 1 статті 382, частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 436-2, частиною 1 статті 309, частиною 5 статті 27 частиною 1 статті 358 КК України, -
Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задоволено, продовжено обвинуваченому строк тримання під вартою до 17.04.2026 року, включно, у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою, обвинувачений подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги обвинувачений посилається на тривалий строк перебування під вартою, а саме з березня 2023, під час продовження йому строку тримання під вартою, додаткових ризиків не встановлено. Вказує, що має постійне місце проживання, до затримання працював будівельником з фасадних робіт, має сина 2008 року народження, матір 1959 року народження, яка за станом здоров'я потребує стороннього догляду. Зазначає, що за частиною 2 статті 194 КК України відсутня обгрунтована підозра, оскільки потерпілий та свідки не зазначають, що обвинувачений вчинив підпал автомобіля, відео-докази та експертизи не містять інформації про підпал автомобіля ОСОБА_6 . В частині обвинувачення за вчинення інших кримінальних правопорушень, то строки притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі статті 49 КК України вже минули.
Від прокурора ОСОБА_8 надійшла заява про розгляд апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 без її участі, заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 .
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу ОСОБА_6 та просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не встановила, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції врахував кількість інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_6 , та дійшов висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України не зменшилися, продовжують існувати, у зв'язку із чим, не встановив підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, з чим погоджується суд апеляційної інстанції. Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні 20.05.2022 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358, частиною 1 статті 382 КК України; у вчиненні 15.03.2023 кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 194, частиною 1 статті 309, частиною 1 статті 436-2 КК України.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій, що стане перешкодою для продовження судового провадження. Зі змісту оскаржуваної ухвали суду вбачається, що судове провадження триває, у судовому засіданні 17.02.2026 досліджено відеозапис обшуку, та як зазначено судом, обвинувачений під час обшуку у гаражі відкрив ємність, внаслідок чого, гараж заповнився їдкою речовиною, стало неможливо дихати та всі вибігли на вулицю. Крім того, відповідно до пред'явленого обвинувачення, саме під час проведення обшуку працівниками ХРВУП № 2 ГУНП в Харківській області у гаражі, де проживав ОСОБА_6 , обвинувачений публічно висловлював особисті думки, переконуючи присутніх, що дії держави-агресора є правомірними. Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги, що обвинувачений є громадянином Казахстану. У судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що він та його матір мають статус ВПО, яка проживає у гуртожитку, у зв'язку із чим є можливість, щоб там проживав і він. Однак, з огляду на встановлені обставини, поведінку ОСОБА_6 , дані про його особу, суд апеляційної інстанції не встановив достатніх підстав для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, який в даному випадку не буде сприяти виконанню обвинуваченим процесуальних обов'язків. При цьому, доводи обвинуваченого про наявність у нього матері та сина, були прийняті до уваги судом першої інстанції при вирішенні питання щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, однак, вказані обставини існували і на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не спростовують можливості вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України. Крім того, колегія суддів зауважує, що об'єктивних доказів, а саме медичних висновків, про те, що мати обвинуваченого потребує стороннього догляду, суду не надано. Обвинувачений не погоджується із пред'явленим обвинуваченням за частиною 2 статті 194 КК України, поряд з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що перевіряючи ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою в порядку статті 422-1 КПК України, суд апеляційної інстанції не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення, що є завданням перш за все судового провадження у суді першої інстанції.
Колегія суддів на даному етапі провадження не має процесуальної можливості надавати оцінку показанням потерпілого, свідків, оцінювати досліджені судом першої інстанції докази, з огляду на те, що саме суд першої інстанції вирішує питання допустимості, належності та достатності доказів для доведення вини особи.
Посилання обвинуваченого на те, що в частині інших пред'явлених ОСОБА_6 обвинувачень, його вина не заперечується, а строки притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цих кримінальних правопорушень на підставі статті 49 КК України вже закінчилися, не впливають на правильність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали щодо продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою. Крім того, наявність підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності може бути перевірена судом першої інстанції за клопотанням сторони захисту, з урахуванням положень частин 2, 3 статті 49 КК України. На час апеляційного розгляду ухвал суду про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за іншими статтям, за якими ОСОБА_6 пред'явлене обвинувачення, суду апеляційної інстанції не надано. З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження йому строку тримання під вартою. Крім того, під час апеляційного розгляду було встановлено, що ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 17.03.2023 ОСОБА_6 було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 429 440 гривень, дані про перегляд, скасування чи зміну якого відсутні. З урахуванням наведеного, сторона захисту не позбавлена процесуальної можливості звертатися до суду першої інстанції із клопотанням про перегляд визначеного розміру альтернативного запобіжного заходу. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 перебуває під вартою з березня 2023, його доводи щодо тривалого строку перебування під вартою є слушними, у зв'язку із чим, суд апеляційної інстанції вважає необхідним звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання розумних строків судового розгляду, з урахуванням тривалого перебування обвинуваченого під вартою.
За результатами перевірки ухвали суду першої інстанції порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та вмотивоване рішення, судом апеляційної інстанції не виявлено, а наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого доводи, колегія суддів не вбачає достатніми для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2026 року - залишити без змін.
Звернути увагу суду першої інстанції на необхідність дотримання судом першої інстанції вимог статті 28 КПК України, щодо розумних строків розгляду кримінального провадження, за яким обвинувачений перебуває тривалий час під вартою.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: