Справа № 454/3177/25
03.03.2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Струс Т.В. ,
за участю секретаря Синевської Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сокалі скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Сокальського ВДВС у Шептицькому районі Львівської області Галій В.В., що полягають у неправомірному розрахунку заборгованості по аліментах,
Скаржник ОСОБА_1 звернувся в суд з даною скаргою на дії державного виконавця Сокальського ВДВС у Шептицькому районі Львівської області Галій В.В., що полягають у неправомірному розрахунку заборгованості по аліментах.
Скаргу мотивує тим, що на виконанні у Сокальському ВДВС перебуває ВП №79156028 із виконання судового наказу №454/3177/25, що виданий Сокальським районним судом 21.08.2025р., згідно якого вирішено стягувати із ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку. Зазначає, що із стягувачем ОСОБА_2 вони спільно проживають в одному будинку і спільно виховують і матеріально утримують дитину. Більше того, доньці ОСОБА_3 в користь якої стягуються аліменти на даний час 16 років, а тому скаржником відкрито на її ім'я банківський рахунок в АТ «Ощадбанк». Незважаючи на примусове стягнення аліментів, боржником 18.11.2025р. перераховано на рахунок дочки 4000грн., 28.11.2025р. перераховано 3000грн. та 03.12.2025р. перераховано 2000грн., всього згідно вказаних квитанцій було перераховано 9000грн.
У зв'язку із цим, 16.12.2026р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до державного виконавця з вимогою щодо проведення перерахунку аліментів та зарахування коштів які він добровільно перерахував на рахунок дитини в рахунок погашення аліментів.
Однак, відповіддю Сокальського ВДВС від 31.12.2025р. відмовлено у такому перерахунку і відповідно відмовлено в зарахуванні коштів котрі перераховані на рахунок дитини в рахунок погашення боргу по сплаті аліментів.
Відмова мотивована тим, що Сокальський ВДВС виконує судовий наказ згідно якого аліменти повинні перераховуватись на рахунок стягувача ОСОБА_2 , все інше ними не враховується.
З такими діями ОСОБА_4 ВДВС скаржник категорично не погоджується.
Покликакється на те, що згідно ч.1, 2 та 3 ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 30 ЦК України, фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має цивільну дієздатність.
Відповідно до статті 32 Кодексу неповнолітня дитина має неповну цивільну дієздатність.
Таким чином, вважає, що дочка отримуючи кошти на свою картку в якості аліментів зможе повністю їх використовувати за тим призначенням, яким вона забажає. Більше того, вона проживає в одному будинку із обома батьками, які зможуть у разі необхідності контролювати фінансові витрати дочки.
Тому, зазначає, що Сокальський ВДВС був зобов'язаний зарахувати вказані кошти у розмірі 9000грн., що перераховані на особистий банківський рахунок дочки в рахунок сплати аліментів по вказаному виконавчому провадженні та провести перерахунок аліментів.
Крім цього, зазначає, що копію відповіді Сокальського ВДВС від 31.12.2025р. він отримав 02.01.2026р., що підтверджується відповідною відміткою. Однак у зв'язку із постійними відключеннями електроенергії в січні 2026р. через обстріли енергетичної системи України і погодні умови, вчасно звернутися із даною скаргою не було можливості. У зв'язку із чим, скаржник просить визнати далі підстави поважними та поновити строк для подання даної скарги. Визнати неправомірним розрахунок заборгованості по аліментах від 31.122025 року, що складений старшим державним виконавцем Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Галій В.В. у виконавчому провадженні № 79156028. Зобов'язати старшого державного виконавця Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області Галій В.В. або іншу уповноважену посадову особу Сокальського відділу державної виконавчої служби у Шептицькому районі Львівської області, в провадженні якої перебуває виконавче провадження № 79156028, вжити дій щодо скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 31 грудня 2025 року та здійснити перерахунок розміру заборгованості по сплаті аліментів боржником ОСОБА_1 за період з листопада 2025р. по грудень 2025р. з урахуванням сплачених ним сум в цей період у розмірі 9000грн., що перераховані на особистий рахунок дитини.
Представником Сокальського ВДВС у Шептицькому районі Львівської області подано відзив на скаргу у якому просить відмовити у задоволенні такої. Зазначає, що при здійсненні оскаржуваного розрахунку державний виконавець діяв відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» та правомірно нарахував боржнику заборгованість із аліментів.
Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Семенюк Р.А. в судове засідання не прибув, у наданій суду заяві просив розгляд скарги проводити у його відсутності, скаргу підтримує та просить задовольнити.
Представником Сокальського ВДВС у Шептицькому районі Львівської області в судове засідання не прибув, у відзиві на скаргу просив судове засідання проводити у його відсутності.
Стягувач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула та не повідомила суд про причину неявки.
Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши докази в справі суд приходить до наступного висновку.
21.08.2025р. Сокальським районним судом Львівської області задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання - АДРЕСА_1 , на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1\4 частини від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 21.08.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Судовий наказ стягувачем ОСОБА_2 звернуто до примусового виконання.
22.09.2025р. державним виконавцем Сокальського ВДВС у Шептицькому районі Львівської області відкрито виконавче провадження №79156028 з примусового виконання судового наказу №454/3177/25 від 21.08.2025р. Стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_2 , боржником ОСОБА_1 .
Згідно заяви ОСОБА_1 від 15.12.2025р., встановлено, що у такій він просив державного виконавця Галій В.В. зарахувати кошти в сумі 9000грн., перераховані ним на особистий рахунок дочки ОСОБА_5 , в рахунок сплати аліментів та провести перерахунок аліментів.
Із копій чеків АТ «Ощадбанк» від 18.11.2025р., 28.11.2025р. та 03.12.2025р., встановлено, що згідно таких поповнено картковий рахунок ОСОБА_6 на суми відповідно 4000грн., 3000грн. та 2000грн., всього 9000грн.
Згідно відповіді начальника Сокальського ВДВС у Шептицькому районі Львівської області на заяву скаржника від 15.12.2025р., встановлено, що такою відмовлено останньому у зарахуванні суми 9000грн. в рахунок сплати аліментів, оскільки визначено порядок такої сплати, а саме, на користь стягувача на утримання дитини.
Дослідженим розрахунком заборгованості по аліментах у ВП №79156028, проведеного 31.12.2025р. державним виконавцем Галій В.В., встановлено, що станом на 31.12.2025р. у боржника ОСОБА_1 наявна заборгованість із сплати аліментів за судовим наказом №454/3177/25 від 21.08.2025р. в розмірі 1623,75грн., нарахована сума аліментів складає - 12944,19грн.,з яких сплачено - 11320,44грн.
В частині третій статті 195 СК України встановлено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України, частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Гарантією прав фізичних та юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У цій справі скаржник оскаржує дії державного виконавця, оскільки вважає, що останнім неправомірно проведено розрахунок заборгованості по аліментах без врахування коштів які він переслав на особистий рахунок дитини.
Визначення як розміру належних до сплати сум у якості аліментів, так, відповідно, і визначення розміру заборгованості по аліментам - є обов'язком виконавця. Відповідно, такі дії державного виконавця можуть бути предметом судового контролю за скаргою учасників виконавчого провадження відповідно до статті 448 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії державного виконавця, оскільки непогоджується з проведеним ним розрахунком заборгованості по аліментам, такий спір може вирішуватись у порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, що передбачено розділом VII ЦПК України.
У вказаній категорії справ стягувач (боржник) вправі обирати спосіб судового захисту: або оскаржувати дії державного виконавця, або пред'являти позов на загальних підставах.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов'язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі «Shmalko v. Ukraine» від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі «Fuklev v. Ukraine» від 7 червня 2005 року, § 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine» від 15 жовтня 2009 року).
Таким чином, визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження» та/або Закон № 1404-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Положеннями частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Як встановлено частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).
Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Згідно із частинами першою, третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; подання заяви стягувачем або боржником; надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження (частина четверта статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»).
За частиною п'ятою цієї статті у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця. Якщо стягнути аліменти в зазначеному розмірі неможливо, підприємство, установа, організація, фізична особа - підприємець, фізична особа, які проводили відрахування, нараховують боржнику заборгованість із сплати аліментів.
За змістом пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.
При цьому, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження (пункт 3 розділу XVI Інструкції).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
В ході розгляду скарги встановлено, що стягувачем у виконавчому провадженні на користь кого стягуються аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 , є її матір ОСОБА_2 .
Кошти в загальній сумі 9000грн., що були скеровані скаржником ОСОБА_1 на особистий картковий рахунок неповнолітньої дочки ОСОБА_5 правомірно не були зараховані державним виконавцем в суму аліментів за виконавчим провадженням, так як остання не є стягувачем у виконавчому провадженні та із змісту досліджених судом чеків не встановлено, що кошти за ними призначені як аліменти.
Щодо покликання скаржника на те, що дочка на утримання якої присуджені із нього аліменти проживає разом із ним та стягувачкою яку вони спільно виховують та матеріально забезпечують, скаржник згідно ст. 186 СК України вправі ініціювати контроль органу опіки та піклування щодо цільового витрачання аліментів одержувачем, чи звернутися до суду із відповідним позовом у випадку порушення його прав як платника аліментів.
Таким чином, виходячи із обставин справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 450, 451 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Сокальського ВДВС у Шептицькому районі Львівської області Галій В.В., щодо неправомірного розрахунку заборгованості по аліментах та зобов'язання вжити дій щодо скасування розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 31.12.2025 року, здійснивши перерахунок розміру заборгованості по сплаті аліментів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ухвали - в той самий строк з моменту отримання її копії.
Головуючий: Т. В. Струс