Справа № 521/2997/22
Номер провадження:1-кп/521/404/26
03 березня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Одеси кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021163470001034 від 19.11.2021 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,
На розгляді в Хажибейському районному суді міста Одеси перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021163470001034 від 19.11.2021 року відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України.
Захисником ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подано клопотання про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. У разі неможливості встанови ти заставу в межах п.3 ч.5 ст. 182 КПК України. Клопотання мотивує тим, що ризики, які були враховані попередньо, втратили свою актуальність. На думку сторони захисту, жодного разу стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, а саме домашнього арешту для запобігання ризикам. Відсутні докази того, що у ОСОБА_7 є можливість здійснювати переховування. Останній тривалий час перебуває під вартою, а саме з 19.11.2021 року. ОСОБА_7 має тісні соціальні зв'язки, має дружину, матір, з серцевими проблемами, літня теща ( пенсіонерка) і врешті решт сам має поганий стан здоров'я. Також, підзахисний бажає будь-яким чином допомогти своїй країні під час війни, яка триває. Зробив посильний для нього донат на підтримку Збройних сил України, що свідчить про високий рівень свідомості та соціальної відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання захисника.
Захисник ОСОБА_6 , ОСОБА_5 підтримали клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав клопотання.
Прокурор заперечував проти клопотання.
Вислухавши думки учасників судового засідання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Під час судового розгляду вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та за наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання. Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання підозрюваного, обвинуваченого згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При системному аналізі ст.201 КПК України з іншими чинними його нормами можна зробити висновок, що під обов'язком суду розглянути клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, мається на увазі те, що суд під час розгляду зазначених клопотань повинен встановити ряд фактів, які в своїй сукупності дають підстави для зміни обраного запобіжного заходу, зокрема суд, відповідно до вимог ч.1 ст.194КПК України зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також суд при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу, окрім встановлення обставин визначених ч.1 ст.194 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності та врахувати інші обставини, у тому числі визначені в ч.1 ст.178 КПК України.
Також, суд ураховує, що згідно ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст.201КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання.
На переконання суду, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Пунктом 38 рішення ЄСПЛ «Сергій Волосюк проти України» від 12.03.2009 р. (заява № 1291/03) передбачено, що згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Як зазначено у рішенні по справі «Хайредінов проти України» (Заява № 38717/04), «Суд підкреслює, що розумність строку тримання під вартою ніколи не оцінюється in abstracto. Іншими словами, пункт 3 статті 5 Конвенції (995_004) не може вважатися таким, що безумовно дозволяє тримання під вартою, якщо тривалість такого тримання не перевищує певного строку. Виправдання будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органами державної влади (див. рішення у справі «Шишков проти Болгарії» (Shishkov v. Bulgaria), N 38822/97, пункт 66, ECHR 2003-I (витяги)».
Крім того, у вказаному рішенні, зазначено, що існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції (995_004) не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (див. рішення у справі «Власов проти Росії» (Vlasov v. Russia), N 78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року, з подальшими посиланнями).
Разом із цим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення хоч і є суттєвим чинником при оцінці існування такого ризику, проте не є єдиною визначальною умовою для його встановлення.
Відсутні докази того, що у ОСОБА_7 є можливість здійснювати переховування (наявність другого громадянства, наявність нерухомості закордоном, наявність політичних чи про владних зв'язків).
Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдов軧58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти ( «Храїда проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Як встановлено, ОСОБА_7 має постійне місце реєстрації та проживання.
ОСОБА_7 має тісні соціальні зв'язки, має дружину, матір, з серцевими проблемами, літня теща ( пенсіонерка) і врешті сам має поганий стан здоров я.Всі вищевказані обставини є такими, що утримуватимуть ОСОБА_7 від переховувань. Має місце проживання в м. Одесі, родина володіє нерухомістю. Матеріальна шкода відшкодована.Крім того слід зазначити про власне ставлення та відношення ОСОБА_7 до скоєного ним кримінального правопорушення, а саме повне усвідомлення та визнання провини. Відповідно до характеристики з місць ДУ «Одеський слідчий ізолятор» ОСОБА_7 працює, позитивно характеризується. Зробив донат на підтримку Збройних сил України.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, а саме з 19.11.2021 року.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_7 має реальну можливість переховування від суду.
На переконання суду до обвинуваченого ОСОБА_7 доцільно застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням на нього ряду обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, які дозволять запобігти ризикам незаконного впливу на свідків та знищення чи приховування документів, які мають значення в кримінальному провадженні. На думку суду таке обмеження свободи обвинуваченого забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Враховуючи викладене, на переконання суду, захисником було доведено підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей ст. 5 п. 1 п.п. «с» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з ч. 1, 3-6 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Таким чином, враховуючи обставини вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_7 та особу обвинуваченого , є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ст.177КПК України, зокрема, можливого переховування від суду, а також незаконного впливу на свідків в кримінальному провадженні існують, проте застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необґрунтованим через надмірну суворість, у зв'язку з чим запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту місцем його проживання буде достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки та запобігання названим вище ризикам.
Таким чином, суд вважає можливим змінити обвинуваченому ОСОБА_7 міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 195, 202, 331 КПК України, -
Клопотання захисника ОСОБА_4 задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою, на цілодобовий домашній арешт, заборонивши йому цілодобово залишати житло (крім випадків необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та переміщення в бомбосховище (укриття) при оголошенні повітряної тривоги, найближче до місця перебування під домашнім арештом) за адресою: АДРЕСА_1 , на строк 2 місяці, - до 03 травня 2026 року включно.
Покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки:
- заборонити залишати своє фактичне місце мешкання, цілодобово, без дозволу суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- за першим викликом чи вимогою з'являтися до суду.
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання відповідному підрозділу органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого.
Органу національної поліції негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту і повідомити про це суд.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурорів, що входять до складу групи прокурорів у даному кримінальному провадженні.
Звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з під варти негайно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1