26 лютого 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у РФ, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022230000000265.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2026 року відносно підозрюваної ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у видіі тримання під вартою на строк до 09.04.2026 р. включно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Апелянт стверджує, що ризик переховування є недоведеним, оскільки сама по собі тяжкість інкримінованого злочину не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою, що, на думку захисту, узгоджується з практикою ЄСПЛ.
Захисник посилається на необґрунтованість підозри, яка ґрунтується на припущеннях, а саме у матеріалах клопотання відсутні належні докази, а впізнання здійснювалося за фотозображеннями давньої давності, протоколи стенограм - не підписані уповноваженою особою, відсутні безпосередні допити свідків слідчими органу.
На думку апелянта ризику незаконного впливу на свідків чи інших учасників провадження він має суто декларативний характер і не підтверджений жодними конкретними даними, встановленими в судовому засіданні.
Захисник вважає, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення фактично не перевірявся органом досудового розслідування та не підтверджений, оскільки не надано відомостей про контакти чи переписки з особами РФ, при цьому не проводилися окремі слідчі дії, які могли б підтвердити такі припущення.
Апелянт посилається на наявність міцних соціальних зв'язків та тяжкі життєві обставини підозрюваної, зокрема тривале проживання в Україні, відсутність закордонного паспорта, тяжкий стан здоров'я, складні умови проживання та відсутність наміру залишати країну, що за відсутності доведених ризиків не вказує на наявність підстав для подальшого тримання ОСОБА_5 під вартою, а застосування цього виняткового запобіжного заходу є невиправданим.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
Слідчим відділом Управління СБ України в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022230000000265, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 110, ч. ч. 5, 6 ст. 111-1, ч. 2 ст. 436-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , у період з 23.09.2022 р. по 27.09.2022 р., діючи за попередньою змовою з невстановленими на даний час особами (щодо яких триває досудове розслідування), будучи проросійськи налаштованою, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у складі мобільної групи, так званої «дільничної виборчої комісії № 201», перебуваючи біля продуктового магазину «Юлінька» за адресою м. Херсон, вул. Патона, 13 вчинила дії, спрямовані на організацію та проведення незаконного референдуму на території Корабельного району м. Херсон, вул. Патона 13, а саме: здійснювала агітацію мешканців Корабельного району м. Херсон до участі у проведенні так званого референдуму; в супроводі військовослужбовців РФ перебуваючи біля продуктового магазину «Юлінька» за адресою: м. Херсон, вул. Патона, 13 у складі мобільної групи, так званої «дільничної виборчої комісії № 201» з використанням бюлетенів та прозорих скриньок з символікою РФ забезпечувала голосування мешканців Корабельного району м. Херсон під час проведення незаконного референдуму; брала активну участь у проведені незаконного референдуму.
При цьому, процес проведення голосування проводився з порушенням загальних принципів волевиявлення - а саме, права на вільне та таємне голосування. Так, до голосування зазначеного питання мешканці Херсонської області примушувались шляхом здійснення подвірного/поквартирного обходу членами виборчих комісій в присутності озброєних представників незаконних силових структур та військовослужбовців РФ, які спонукали громадян України заповнити бюлетень для голосування, продовжуючи впливати на їх самостійний вибір.
В подальшому, 27.09.2022 р. так звана «виборча комісія Херсонської області», за результатами підрахунку всіх бюлетенів визнала незаконний референдум таким, що відбувся. Відповідно до його результатів було задекларовано 497 051 громадян, що становить 87,05 % від загальної кількості виборців, які прийняли участь у голосуванні, виявили бажання за входження Херсонської області у склад РФ.
Наслідком вказаних неправомірних дій ОСОБА_5 та інших осіб, щодо яких здійснюється розслідування у даному провадженні, стало визнання РФ незаконного референдуму на тимчасово окупованій території України таким, що відбувся, та незаконного приєднання Херсонської області до складу РФ.
11.02.2026 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України, тобто у колабораційній діяльності, а саме - добровільній участі громадянина України в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчинена за попередньою змовою групою осіб.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри, тяжкістю кримінального правопорушення та наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Врахувавши, що підозрювана ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваної.
З урахуванням даних про особу підозрюваної та обставин кримінального правопорушення, його правової кваліфікації, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для визначення застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має підміняти покарання у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норм міжнародного права слідчим суддею дотримано, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останньою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані протоколів допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
При цьому, на даному етапі провадження, апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд, під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема встановлювати наявність чи відсутність в діях підозрюваної складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов'язані з питанням винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, а відтак доводи захисника про те, що підозрювана ОСОБА_5 не причетна до проведення незаконного референдуму є безпідставними.
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої.
Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує те, що, в даному кримінальному провадженні, підозрювана обізнана про можливих свідків кримінального правопорушення, а відтак перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, з метою зміни їх показань.
Зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, те, що вона добровільно приймала участь в організації проведення незаконного референдуму, тобто працювала з представниками країни-агресора, тому ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також є дійсним.
Отже, доводи захисника про недоведення прокурором існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, апеляційним судом враховуються й імперативні вимоги ч. 6 ст. 176 КПК України, за змістом яких, під час дії воєнного стану, до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 111-1 КК України, за наявністю ризиків, визначених ст. 177 КПК України, застосовуванню підлягає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, забезпечить виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків, і, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, про що просить апелянт, не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Отже, оскільки рішення слідчого судді є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ _____________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3