Справа № 150/670/25
Провадження № 22-ц/801/305/2026
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Цимбалюк Л. П.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
03 березня 2026 рокуСправа № 150/670/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Матківської М. В., Стадника І. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубінкін Юрій Миколайович, на заочне рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Антонюка В. В. в залі суду в с. Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, дата складення повного тексту рішення невідома,
в цивільній справі № 150/670/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст вимог
В серпі 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») звернулося в суд з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №298545170 від 20.03.2023 в розмірі 28 348,32 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.03.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №298545170 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідач підписала кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV4W8C2.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу грошові кошти в сумі 5 600,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить про прийняття пропозиції кредитодавця. Тобто первісний кредитор свої зобов'язання надати відповідачу грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
У свою чергу, відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором №298545170 від 20.03.2023 не виконала, в зв'язку з чим у неї утворилася заборгованість, загальний розмір якої на момент подання позовної заяви становить 28 348,32 грн., з яких: 5 600,00 грн.- заборгованість по кредиту; 22 748,32 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу.
Предметом договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01. Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.
Кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування не сплачує, у зв'язку з чим позивач вважає свої права порушеними.
За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 348,32 грн., з яких: 5 600,00 грн.- заборгованість по кредиту; 22 748,32 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2025 року у задоволенні позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №298545170 від 20 березня 2023 року в розмірі 28 348, 32 гривень, з яких: - 5600,00 грн. заборгованості за кредитом (тілом кредиту); - 22 748,32 грн. заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом. Вирішено питання про судові витрати.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що враховуючи обґрунтованість переходу прав вимоги, позовні вимоги є доведеними, оскільки підтверджуються належними доказами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням відповідач подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду цим обставинам, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 5600,00 грн. В іншій частині позову відмовити.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Сопрун В. В., Стадник І. М.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху з тих підстав, що скаржником не надано документу, що підтверджує сплату судового збору в сумі 3633,60 грн., або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовлено. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2025 року.
Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 30 грудня 2025 року для розгляду цієї справи замінено суддю Сопруна В. В. та визначено склад колегії суддів: (суддя-доповідач) Войтко Ю. Б., судді Матківська М. В., Стадник І. М.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про зменшення розміру позовних вимог.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 січня 2026 року призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Основними доводами апеляційної скарги є те, що з оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається, на який саме строк відповідачу було надано кредит, який встановлений термін його повернення, а також який розмір процентів підлягає сплаті за користування кредитними коштами. За відсутності зазначених істотних умов кредитного зобов'язання суд не виконав покладений на нього обов'язок щодо належної перевірки правильності та обґрунтованості розрахунку заборгованості за кредитом.
При вирішенні даного спору суду необхідно було врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 127/23496/15-ц, відповідно до якої матеріали справи мають містити належні та допустимі докази того, що саме ті Витяг з тарифів та Витяг з Умов кредитування, на які посилається позивач, були доведені до відома відповідача, ним усвідомлені та прийняті, зокрема шляхом підтвердження факту ознайомлення і згоди з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до умов договору.
Водночас оскаржуване рішення не містить будь-яких посилань на наявність у матеріалах справи документів, обов'язкових відповідно до вимог законодавства у сфері споживчого кредитування, зокрема таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та паспорта споживчого кредиту, підписаних електронним підписом відповідача, що унеможливлює висновок про належне інформування останньої про умови кредитування.
Крім того, відповідач є дружиною військовослужбовця, у зв'язку з чим на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вона звільняється від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом на період дії відповідних гарантій, що має істотне значення для правильного вирішення спору.
Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 5 600,00 грн., а також судові витрати пов'язані з розглядом справи: судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 20.03.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №298545170 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, згідно умов якого відповідач отримав кредит у сумі 5600,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами Кредитного договору.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконав свої зобов'язання, проте, відповідач порушила умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв'язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка на момент подання позовної заяви до суду становить 28348,32 грн., з яких: 5600,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 22748,32 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжився до 31.12.2020.
31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції, поте його дата укладання залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01.
31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022. При цьому інші умови договору залишились без змін.
31.12.2022 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023. При цьому інші умови договору залишились без змін.
31.12.2023 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024.
10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №10/1024-01, за умовами якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача.
04.06.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклало з позивачем ТОВ «Юніт Капітал» договір факторингу №04/06/25-Ю, за умовами якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №298545170 від 20.03.2023.
Згідно виписки по особовому рахунку заборгованість відповідача за Кредитним договором №298545170 від 20.03.2023 становить 28348,32 грн., з яких: 5600,00 грн.- заборгованість по кредиту; 22748,32 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом.
Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 19.08.2025 №20.1.0.0.0/7-250825/94847-БТ та виписки по рахунку за період з 20.03.2023 по 25.03.2023, наданого вказаним товариством на імя ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 20.03.2023 було зараховано кошти в сумі 5600 грн. Фінансовим номером телефону ОСОБА_1 , який знаходиться в її анкетних даних та на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 є НОМЕР_3 .
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно положень частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на таке.
Рішення суду оскаржується в частині стягнення заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом в сумі 22 748,32,00 грн., а в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 5 600,00 грн жодною зі сторін не оскаржується, а тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд у цій частині рішення суду першої інстанції не переглядає.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає у повній мірі зазначеним вимогам.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стягуючи з відповідача заборгованість за тілом кредиту в сумі 5 600,00 грн за кредитним договором № 298545170 від 20 березня 2023 року, суд першої інстанції виходив з установлених у справі обставин, що зазначений договір було укладено в електронній формі з дотриманням вимог законодавства, зокрема шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Судом встановлено, що під час оформлення кредитного договору відповідач через особистий кабінет на вебсайті кредитодавця зазначила власні персональні дані, пройшла процедуру ідентифікації в інформаційній системі кредитодавця та підтвердила умови кредитування, що свідчить про наявність її вільного, усвідомленого та належним чином сформованого волевиявлення на укладення відповідного правочину.
Оцінюючи правову природу укладеного правочину, необхідно застосувати презумпцію правомірності правочину, передбачену статтею 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. При цьому необхідно врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, згідно з яким у разі заперечення стороною факту укладення договору саме на неї покладається обов'язок доведення обставин, що спростовують дійсність такого правочину.
Водночас відповідач не заперечувала факту укладення кредитного договору та не надала жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували обставини перерахування та отримання нею кредитних коштів, створення особистого кабінету на вебсайті кредитодавця, належності їй засобів зв'язку, зокрема номера мобільного телефону, використаного при укладенні договору, а також правильність визначення розміру заборгованості за тілом кредиту.
Матеріали справи не містять і доказів того, що особистий кабінет на вебсайті первісного кредитора був створений іншою особою, що використані при укладенні договору засоби зв'язку не належали відповідачу, або що кредитні кошти були зараховані на картковий рахунок, який не перебуває у її користуванні. Так само відповідач не надала доказів, які б свідчили про повне чи часткове погашення заборгованості за тілом кредиту або спростовували її розмір.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність у неї заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 600,00 грн, що є правовою підставою для їх стягнення.
Водночас колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 600,00 грн не оскаржується жодною зі сторін. Апеляційна скарга не містять доводів щодо незаконності чи необґрунтованості зазначених висновків суду першої інстанції, а тому вказана частина рішення перебуває поза межами апеляційного перегляду.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник посилається на те, що вона є дружиною військовослужбовця, у зв'язку з чим на неї поширюється дія статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зазначаючи про наявність спеціальних соціальних гарантій, скаржник вказує, що відповідно до пункту 15 частини третьої статті 14 наведеного Закону вона звільняється від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом на період дії таких гарантій, що має істотне значення для правильного вирішення спору та підлягає перевірці судом апеляційної інстанції.
Фактично апеляційна скарга подана в частині незгоди скаржника виключно зі стягненням з неї процентів за користування кредитом.
За змістом частини першої статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України,позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У пункті 15 частини 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Із змісту згаданої постанови Верховного Суду вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення процентів не можуть бути задоволенні судом, якщо буде встановлено (шляхом доведення обставин), що боржник (позичальник) має право на пільги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а без встановлення наявності у позичальника пільг є всі підстави для стягнення процентів.
ОСОБА_1 , на підтвердження обставин поширення на неї положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як дружини військовослужбовця надала до матеріалів справи докази того, що її чоловік ОСОБА_3 знаходиться на військовій службі на посаді помічника начальника стройової частини відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_4 та має військове звання « ІНФОРМАЦІЯ_1 », зокрема: копію паспорту, витягу про місце проживання, свідоцтво про шлюб, військовий квиток чоловіка, довідку Ф-5 чоловіка та посвідчення УБД чоловіка.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року в справі №279/11692/15-ц зазначено, що «тлумачення пункту 6 частини другої статті356, частин першої-третьої статті 367ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову у їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».
Обмеження у можливості надання доказів до суду апеляційної інстанції переслідує не мету створення перешкод у поповненні доказової бази у справі, а, навпаки, має на меті забезпечення максимально повного подання доказів шляхом підвищення активності осіб, які беруть участь у справі, при її розгляді у суді першої інстанції та відповідальність за свої дії в процесі захисту права.
Проте зазначене слід відрізняти від випадків, коли в особи, яка надає нові докази до апеляційного суду, відсутня недобросовісність дій.
У ч. 2 ст. 13 ЦПК України зазначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом
За змістомст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Колегія суддів враховує, що, подаючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 реалізує належне їй право на судовий захист, зокрема шляхом подання заперечень проти позовних вимог та надання доказів на їх підтвердження.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для прийняття та дослідження нових доказів, поданих в апеляційному провадженні, які підтверджують факт того, що ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що як на момент укладення кредитного договору № 298545170, так і станом на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, на відповідача поширювалась дія статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За таких обставин, з урахуванням установленого правового статусу відповідача та спеціальних гарантій, передбачених пунктом 15 частини третьої статті 14 зазначеного Закону, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач звільняється від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом.
Отже, за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу (тіло кредиту) у розмірі 5 600 грн, яка визнається відповідачем. Позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом задоволенню не підлягають, оскільки на відповідача поширюється дія спеціальної норми закону, що передбачає звільнення від такого виду фінансової відповідальності.
Наведені в апеляційній скарзі доводи впливають на правильність прийнятого судом рішення та спростовують висновки суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на надану оцінку доводам апеляційної скарги та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, а рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене з помилковим застосування норм матеріального права, які регулюють дані правовідносини.
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за процентами підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги. У частині стягнення заборгованості за тілом кредиту рішення суду залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а з позивача на користь відповідача - пропорційно до частини позовних вимог, в задоволенні яких було відмовлено.
Так, позовні вимоги ТОВ "Юніт Капітал" підлягають задоволенню частково, а саме: на 19,75 % (розрахунок 5 600,00 грн. (задоволена частинна вимог): 28 348,32 грн. (ціна позову)) х 100 = 19,75 %.
Сторонами понесені такі витрати: позивачем сплачено 2 422,40 грн за подання позовної заяви, а відповідачем 3633,60 грн - за подання апеляційної скарги.
З огляду на принцип пропорційності (частина перша, друга статті 141 ЦПК України), з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 478,42 грн (2422,40 грн х 19,75 %).
Відповідно з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення 2 915,96 грн за подання апеляційної скарги (3633,60 грн х 80,25%).
З огляду на приписи частини десятої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2437,54 грн (2 915,96 - 478,42).
Крім того, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн підлягають частковому відшкодуванню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 382,50 грн (7 000,00 грн ? 19,75 %).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Заочне рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 31 жовтня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом у розмірі 22 748,32 гривень за кредитним договором №298545170 від 20 березня 2023 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
У решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 437 (дві тисячі чотириста тридцять сім) гривень 54 коп. судового збору, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 382,50 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Ю. Б. Войтко
Судді: М. В. Матківська
І. М. Стадник