Справа № 740/3106/25
Провадження № 2/740/655/26
04 березня 2026 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпуся І.М.,
із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,
за участю:
представника відповідачки - адвоката Гаєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі - АТ «ПУМБ», позивач) 02.06.2025 звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами в сумі 92 948 грн. 09 коп. та 2422 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитні договори:
- 24.11.2020 кредитний договір №2001742861801, за яким відповідачці надано кредит у сумі 21 442 грн.;
- 17.02.2022 кредитний договір №1002095539001, за яким ОСОБА_1 надано кредит у сумі 40 000 грн.
Проте відповідачка належним чином не виконує кредитні зобов'язання, внаслідок чого станом на 03.03.2025 її заборгованість за:
- кредитним договором № 2001742861801 від 24.11.2020 склала 35062,23 грн., з яких: 21441,76 грн. - заборгованість за кредитом, 13620,47 грн. - заборгованість за процентами,
- кредитним договором № 1002095539001 від 17.02.2022 склала 57885,86 грн., з яких: 40000 грн. - заборгованість за кредитом, 11,30 грн. - заборгованість за процентами, 17874,56 грн. - заборгованість за комісією.
Ухвалою судді 16.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду 22.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.
18.09.2025 ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено та стягнуто із відповідачки на користь позивача заборгованість у сумі 92 948 грн. 09 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 2 422 грн. 40 коп., а всього стягнуто з неї 95 370 грн. 49 коп.
28.11.2025 відповідачка ОСОБА_1 через представника - адвоката Гринь Л.В. звернулася до суду із заявою про перегляд зазначеного заочного рішення суду.
В обґрунтування вимог про скасування заочного рішення представник відповідача зазначила, що з позовною заявою та матеріалами справи ОСОБА_1 не була ознайомлена, заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду ні в якій формі не отримувала. За адресою, яка вказана у позові та рішенні суду - м. Ніжин, вул. Володимирська, буд. 84а, відповідачка не проживає понад 3 роки, а фактично проживає зі своєю сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 , тому вважає, що не з'явилася до суду з поважних причин. Неповідомлення судом про розгляд справи позбавило відповідачку можливості заперечити проти позову, подати докази своєї позиції, які мають істотне значення для вирішення справи по суті.
Ухвалою судді 09.12.2025 поновлено відповідачці строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та призначено розгляд вказаної заяви.
Ухвалою суду 17.12.2025 заяву представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Гринь Л.В. про перегляд заочного рішення задоволено та скасовано заочне рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.09.2025, призначено справу до розгляду.
Ухвалою суду 22.01.2026 задоволено клопотання представника відповідачки про витребування доказів.
Представником відповідачки - адвокатом Гринь Л.В. подано відзив на позов, у якому позовні вимоги АТ «ПУМБ» вважає необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.
В обгрунтування зазначає, що у позивача відсутні докази того, що при укладенні договору позики були дотримані вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими.
Надана позивачем Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (нова редакція діє з 12.08.2020) - не може бути прийнята до уваги. Позивач є розпорядником сайту на якому вказана Публічна пропозиція розміщена. Отже, її умови у будь-який час могли бути змінені порівняно з 2020 роком і на даний час вони можуть містити зовсім інші умови, тобто кредитор міг додати до даної Публічної пропозиції будь-які зміни, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Лише ті документи, які підписані обома сторонами, можуть бути частинами єдиного письмового договору. Документи, які споживачами не підписані, складовими частинами кредитного договору бути не можуть. Як наслідок - проценти за користування кредитами, пеня за несвоєчасне виконання споживачами своїх грошових зобов'язань стягненню не підлягають , оскільки вони згадуються лише у непідписаних споживачами документах.
Відповідачка не погоджується із нарахованою заборгованістю по кредитному договору від 24.11.2020 №2001742861801 у сумі 35062.23 грн., з яких: 21441.76 грн. - заборгованість за кредитом; 13620.47 грн. - заборгованість процентами. Вважає, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження видачі позики, розміру наданого кредиту, руху коштів на рахунку, жодним чином не довів розмір нарахованих їй процентів як суми боргу.
Щодо заборгованості за кредитним договором № 1002095539001, то нарахування комісії у сумі 17874.56 грн. є неправомірним, оскільки ні у заяві №1002095539001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, ні у Паспорті споживчого кредиту не вказано, які дії банку, які послуги - оплачуються саме за рахунок комісії, у тому числі не вказано, які послуги надає банк за обслуговування кредитної заборгованості, які дії він вчиняє на користь позичальника.
Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На це вказав Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21.
Отже, умови банку про сплату щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 17874.56 грн. - є нікчемними та такими, що не підлягає стягненню з неї на користь позивача 17874.56 грн. заборгованість за комісіями.
Позивачем до позовної заяви не додано первинні документи (а саме доказів того, що вказані грошові кошти були перераховані ОСОБА_1 , яка сума заборгованості та за який період часу, за якими відсотками) на підтвердження виконаних операцій (в межах дії строку договору та поза межами дії строку договору), тому не можна вважати, що наявність заборгованості підтверджена належними та допустимими доказами.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій. Відповідачка не погоджується із сумами зазначеними в розрахунку та вважає їх надуманими.
Разом з тим, враховуючи, що відповідачка на користь позивача за період часу з 24.11.2020 по 30.08.2023 сплатила на користь позивача грошові кошти на загальну суму 90 208.42 грн., причому позивач самостійно зараховував ці кошти на погашення кредитного договору на свій розсуд, тому сторона відповідача вважає, що позивачка розрахувалася з баком по кредитним договорам у повному обсязі.
У судове засідання представник позивача не з'явився, клопотань про відкладення розгляду не подано, причини неявки не повідомлені, про розгляд справи повідомлений шляхом доставлення у електронний кабінет судової повістки про виклик до суду. У позові міститься клопотанян розглянути справу за відсутності предстаника Банку.
Представник відповідачки - адвокат Гаєва А.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що 24.11.2020 відповідачка підписала заяву № 2001742861801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «ПУМБ», згідно з якою беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ«ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування, яка розміщена на сайті: pumb.ua в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані в процесі обслуговування. Цього ж дня нею власноручним підписом підписано паспорт споживчого кредиту з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с 16 зворот-17).
За умовами договору позивачем на ім'я ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок та надано кредитну карту з установленим кредитним лімітом в сумі 30 000 грн., строк кредитування - 12 місяців (зі спливом даного строку продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-кого із сторін); стандартна процентна ставка фіксована - 47,88 % річних.
ОСОБА_1 отримала від банку примірник заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування №2001742861801 від 24.11.2020, що підтверджено її підписом.
17.02.2022 на підставі заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002095539001 між АТ «ПУМБ» та відповідачкою укладено кредитний договір, згідно якого останній видано кредит у розмірі 40 000 грн. зі сплатою відсотків в розмірі 0,01 % річних, розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,22% (а.с.14 зворот-15).
У заяві вказано, що ОСОБА_2 підписанням вказаної заяви беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї заяви підтвердила свою згоду на укладення Договору страхування.
Підписана заява містить графік платежів із сумою платежу за розрахунковий період, комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Також у заяві відповідачка просила перевипустити її карту до пакету «Кредитний Плюс» до рахунку НОМЕР_1 у гривні у відповідності з умовами ДКБО та тарифами Банку, що є невід'ємною частиною ДКБО. Підписанням цієї заяви підтвердила, що нею отримана у непошкодженому стані платіжна карта № НОМЕР_2 і ПІН, а також що з правилами користування платіжною карткою ознайомлена та зобов'язується їх дотримуватись.
Крім того, ОСОБА_1 власноручним підписом підписано Паспорт споживчого кредиту (а. с. 16).
До зазначених заяв додано публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка діє з 12.08.2020 (а.с.18-24).
Позивач виконав свої зобов'язання за кредитними договорами у повному обсязі, а саме:
- на виконання договору № 2001742861801 від 24.11.2020 відкрив ОСОБА_1 картку з визначеним договором кредитним лімітом 30 000 грн., який в подальшому було збільшено до 32000 грн., а потім зменшено до 21 442 грн. (згідно довідки про збільшення кредитного ліміту на а.с. 27 зворот),
- на виконання договору № 1002095539001 від 17.02.2022 перерахував відповідачці кредитні кошти в сумі 40 000 грн., що підтверджено платіжною інструкцією №TR.56051754.65343.8810 від 17.02.2022 (а.с. 28).
На підтвердження заборгованості АТ «ПУМБ» до позовної заяви додано:
- розрахунок заборгованості за кредитним договором №2001742861801 від 24.11.2020, за яким станом на 03.03.2025 її розмір становить 35062 грн. 23 коп., з яких: 21441 грн. 76 коп. - заборгованість за сумою кредиту, 13620 грн. 47 коп. - заборгованість по процентам;
- розрахунок заборгованості за договором №1002095539001 від 17.02.2022, за яким станом на 03.03.2025 її розмір складає 57 885 грн. 86 коп., з яких: 40 000 грн. - заборгованість по сумі кредиту, 11 грн. 30 коп. - заборгованість по процентам, 17874 грн. 56 коп. - заборгованість по комісії.
З виписки по банківському рахунку, відкритому для ОСОБА_1 і обслуговуваному позивачем, вбачається, що кредитними коштами, зарахованими на рахунок ОСОБА_1 в межах ліміту, відповідачка користувалася (здійснювала розрахунки в торговій мережі, виводила в готівку тощо), та на повернення кредитних коштів і відсотків за їх користування нею сплачено кошти по кредитному договору №2001742861801 від 24.11.2020 у загальній сумі 90 208 грн. 42 коп., які банком зараховувались на погашення тіла кредиту та відсотків (а.с. 163 зворот-168).
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди ( ч. 1 ст. 638 ЦК України).
У частині 1 статті 526 ЦК України вказано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Статтею 634 цього Кодексу передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, кредитні договори №2001742861801 від 24.11.2020, №1002095539001 від 17.02.2022 містять основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, в них зазначено суму кредиту, дату видачі, строк кредитування, розмір процентів, умови кредитування, вони підписані відповідачкою власноручно.
Так, у заяві від 24.11.2020 № 2001742861801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 16 зворот) чітко зазначено про вираження волі ОСОБА_1 і звернення до Банку із заявою відкрити на її ім'я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку миттєвого випуску і встановити кредитний ліміт 30 000 грн зі строком дії 12 місяців, зі спливом якого дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на той самий строк за відсутності заперечень будь-якої сторони, стандартна і реальна річна процентна ставка 47,88 %, розрахунковий день і платіжна дата 30 число місяця. У підписаному відповідачкою 24.11.2020 паспорті споживчого кредиту (а.с.17), окрім наведених умов, уточнено спосіб і строк надання кредиту - шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії в межах встановленого кредитного ліміту на картковому рахунку з дня прийняття рішення Банком.
У заяві від 14.02.2022 №1002095539001 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с. 14 зворот) також чітко зазначено про вираження волі ОСОБА_1 і звернення до Банку із заявою перевипустити їй картку до рахунку та надати споживчий кредит в сумі 40 000 грн строком на 24 місяці під 0,010 % річних, узгоджено графік платежів. Ці ж умови відображені і в підписаному відповідачкою 17.02.2022 паспорті споживчого кредиту (а.с.16).
Тому суд вважає установленим факт досягнення сторонами згоди з істотних умов кредитних договорів щодо суми кредиту, способу його надання, процентів за користування кредитними коштами, строку кредиту, порядку повернення кредитних коштів і сплати процентів, а тому є укладеними між ОСОБА_1 та АТ «Перший український міжнародний банк» кредитні договори №2001742861801 від 24.11.2020, №1002095539001 від 17.02.2022.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу І Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, це положення розроблене відповідно до Законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та основних принципів міжнародних стандартів фінансової звітності. Це Положення встановлює основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України. Підпунктом 14 пункту 3 цього розділу визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про операцію.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04.07.2018 № 75, виписка з банківського рахунку є первинним документом, що підтверджує здійснені по банківському рахунку операції. Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц наголосив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по картковим рахункам можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Такі висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 22.11.2023 у справі №619/1384/21, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18.
Таким чином, саме виписка по рахунку є належним і допустимими доказом, що підтверджує виконання позивачем умов кредитного договору щодо надання в користування кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами.
Матеріали справи містять виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 в АТ «Перший український міжнародний банк», за період з 24.11.2020 по 01.02.2026 та за період з 17.02.2022 по 01.02.2026 (а.с.163зворот-168), якими підтверджується, що на виконання вищевказаних кредитних договорів кредитні кошти зараховані на рахунок відповідачки, а останньою сплачувались кошти на погашення заборгованості за договором №2001742861801 від 24.11.2020 загальною сумою 90208,42 грн., яка врахована позивачем при визначенні розміру заборгованості відповідачки.
Доказів повернення відповідачкою кредитних коштів, отриманих по кредитному договору №1002095539001 від 17.02.2022, матеріали справи не містять.
То ж, є обгрунтованими вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 боргу за тілом кредиту в сумі 40 000 грн і процентами в сумі 11,3 грн за кредитним договором №1002095539001 від 17.02.2022.
Попри незгоду сторони відповідачки із виконаним позивачем розрахунком заборгованості за договором №2001742861801 від 24.11.2020, суду відповідачкою не надано свого контррозрахунку. Між тим, щодо сплачених відповідачкою коштів на погашення заборгованості за договором №2001742861801 від 24.11.2020 загальною сумою 90208,42 грн. суд ураховує, що вони відображені у розрахунку позивача, та бере до уваги, що кредит за цим договором надано не разовим зарахуванням коштів на рахунок, а у спосіб відкриття кредитної відновлювальної лінії в межах кредитного ліміту, а тому для визначенні наявності боргу і його суми слід при обчисленні ураховувати як суму платежів відповідачки у рахунок повернення кредитних коштів і процентів, так і суму використаних кредитних коштів.
За такого, позивачем надано переконливі докази на підтвердження обгрунтованості вимоги про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитом в сумі 21441,76 грн і процентами в сумі 13620,47 грн за кредитним договором №2001742861801 від 24.11.2020, а відповідачкою зі своєї сторони не надано доказів на їх спростування.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки розміру комісії за договором №1002095539001 від 17.02.2022, суд виходить з наступного.
Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Конституційний Суд України у рішенні у справі № 1-12/2013 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема, у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
У частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вказано, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.
У разі, якщо у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31.08.2022 у справі №202/5330/19).
Суд звертає увагу, що за договором №1002095539001 від 17.02.2022 розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості становить 2,22% (888 грн щомісяця). Однак, зміст послуг Банку за комісією у підписаній 17.02.2022 відповідачкою заяві про приєднання до ДКБО не зазначено. Натомість міститься положення про те, що зміст цих послуг визначається у ДКБО. Відтак, дану умову сторони безпосередньо у підписаних ними документах не узгодили.
Згідно з п. 5.7.3 публічної пропозиції AT «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредит), розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредит), надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному у заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій частині 5 Розділу II цього договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів.
Однак, банк не надав належних та допустимих доказів того, що саме з цією редакцією публічної пропозиції AT «ПУМБ» була ознайомлена ОСОБА_1 та що вона погодилася з нею, відтак відсутні підстави вважати, що сторони договору належним чином обумовили та визначили умови та порядок сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
У пункті 5 Заяви №1002095539001 від 17.02.2022 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування, визначено, що розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 2,22%, що згідно з графіком платежів становить 888 грн. щомісяця.
Однак, у вказаній заяві не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, отже положення пункту 5 Заяви №1002095539001 від 17.02.2022 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов'язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 щодо подібних правовідносин.
У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона, за загальним правилом, може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.
Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов'язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги і заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (п. 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, п. 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, п. 33.4.-33.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2022 у справі №496/3134/19).
У зв'язку з викладеним, відсутні підстави для стягнення нарахованої позивачем заборгованості по комісії за обслуговування кредитної заборгованості на суму 17874 грн. 56 коп. по кредитному договору №1002095539001 від 17.02.2022.
З огляду на викладене, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на те, що ОСОБА_1 допустила порушенням умов договорів щодо своєчасної та повної сплати кредиту та плати за користування ним, відповідно до погоджених сторонами графіків, суд дійшов висновку необхідність часткового задоволення позовних вимог АТ «ПУМБ» - у сумі 75073 грн. 53 коп.
Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 80,77 % (75073,53 : 92948 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1956,57 грн. (2422,4 х 80,77 %).
Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», код ЄДРПОУ 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, 4, заборгованість у сумі 75 073 грн. 53 коп. та понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову у розмірі 1956 грн. 57 коп., а всього стягнути з неї 77 030 (сімдесят сім тисяч тридцять) грн. 10 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М. Карпусь