490/1298/26 04.03.2026
нп 1-кп/490/880/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/1298/26
04 березня 2026 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023152020001276 від 25.09.2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Калини Тячівського району Закарпатської області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, проходить військову службу на посаді сержанта із матеріального забезпечення 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант», раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за місцем проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5 та її представника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу на посаді сержанта із матеріального забезпечення 1 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , 24.09.2023 року, близько 12:30 години, у денний (світлий) час доби, за відсутності опадів, керуючи технічно-справним автомобілем «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався по сухій, чистій, асфальтованій проїжджій частині вулиці Каразіна (Сафронова) в місті Миколаєві, що має дві смуги, призначені для руху в обох напрямках (по одній в кожному напрямку), по напрямку від вулиці 2-ї Військової до вулиці Гречишникова, в межах своєї смуги руху, діючи із кримінальною протиправною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, грубо порушив вимоги п.п.1.3, 1.5, 2.3 «б», 16.3, 16.11 ПДР України, які перебувають у прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали, а саме будучи зобов'язаним знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, рухаючись по вулиці Каразіна та наближаючись до перехрестя із вулицею 3-ю Військовою, не здійснив зупинку перед краєм перехрещуваної проїзної частини, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Розділу 33 ПДР України, а навпаки продовжив рух прямолінійно, при цьому не надавши дорогу автомобілю «Ford Skorpio», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , який здійснював рух по вулиці 3-й Військовій в місті Миколаєві, по напрямку від вулиці Степової до вулиці Купорної, тобто справа наліво, відносно напрямку руху водія ОСОБА_3 , в результаті чого відбулось контактування передньою частиною автомобіля «Ford Skorpio», реєстраційний номер НОМЕР_3 , із правою частиною автомобіля «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого пасажирка автомобіля «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_5 , яка перебувала на задньому сидінні, отримала тілесні ушкодження у вигляді переломів 4, 5, 6 ребер справа, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
02.03.2026 року до Центрального районного суду м.Миколаєва надійшло клопотання потерпілої ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження на підставі ст.46 КК України, у зв'язку із примиренням з обвинуваченим. В обґрунтування поданого клопотання потерпіла зазначила, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 в повному обсязі відшкодував їй всі витрати на лікування, а тому вона жодних претензій до нього не має.
В підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 та її представник - адвокат ОСОБА_6 подане клопотання підтримали та просили задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 подане клопотання потерпілої підтримав, наслідки закриття кримінального провадження з вказаних підстав йому зрозумілі.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, думку прокурора, який проти задоволення клопотання потерпілої не заперечував, оглянувши матеріали судової справи та дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором, вважає, що подане клопотання потерпілої підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.46 КК України, особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, є необережним та, виходячи зі змісту ст.12 КК України, належить до категорії нетяжких злочинів.
Відповідно до пунктів 3 та 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди. За наявності передбачених у ст.46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Положеннями п.2 ч.3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 5-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно положень ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні малолітню доньку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходить військову службу на посаді сержанта із матеріального забезпечення 2 танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший сержант», за даними КНП «Одеського обласного медичного центру психічного здоров'я Одеської обласної ради» на наркологічному обліку не значиться, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, потерпіла ніяких претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого не заявляє, в підготовчому судовому засіданні підтвердила факт примирення з обвинуваченим та не заперечує проти звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності та закриття відносно нього кримінального провадження у зв'язку із примиренням.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що клопотання потерпілої ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України у зв'язку із примиренням та закриття відносно останнього кримінального провадження є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Згідно з ч.1 ст.126 КПК України, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Відповідно до висновку Великої палати Верховного суду, викладеного у постанові від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17, кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Очевидно, що, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, розподіл процесуальних витрат тощо.
Нормами КПК встановлено, що, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п.13 ч.1 ст.368, ч.4 ст.374 КПК України). Оскільки ст.126 КПК визначено, що означене питання може бути вирішено й ухвалою суду, ВП ВС прийшов до висновку, що у випадку заявлення учасниками кримінального провадження клопотання про компенсацію процесуальних витрат суд, ухвалюючи остаточне рішення за результатами розгляду кримінального провадження (вирок або ухвалу), вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат.
Окрім того, закриття кримінального провадження на нереабілітуючих підставах і застосування м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє від сплати процесуальних витрат, зокрема, пов'язаних із проведенням експертиз. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №449/1689/19.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (висновки від 11.12.2023 року №СЕ-19/115-23/13391-ІТ, від 12.12.2023 року №СЕ-19/115-23/13395-ІТ, від 29.04.2024 року №24-1980, від 01.07.2024 року №СЕ-19/115-24/8270-ІТ, від 02.07.2024 року №СЕ-19/115-24/8271-ІТ) на загальну суму 15543 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн 04 к..
Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.46 КК України, ст.ст.314, 284-286, 288 КПК України, суд -
Клопотання потерпілої ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, у зв'язку із примиренням з потерпілою.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023152020001276 від 25.09.2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України - закрити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на провадження експертиз (висновки від 11.12.2023 року №СЕ-19/115-23/13391-ІТ, від 12.12.2023 року №СЕ-19/115-23/13395-ІТ, від 29.04.2024 року №24-1980, від 01.07.2024 року №СЕ-19/115-24/8270-ІТ, від 02.07.2024 року №СЕ-19/115-24/8271-ІТ) на загальну суму 15543 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн 04 к..
Речові докази:
- автомобіль «Ford Skorpio», реєстраційний номер НОМЕР_3 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_7 - вважати повернутим за належністю;
- автомобіль «Dacia Logan», реєстраційний номер НОМЕР_2 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 - вважати повернутим за належністю.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом семи діб з дня її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1