іменем України
Справа № 126/2021/25
Провадження № 2/126/291/2026
"26" лютого 2026 р.
м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудя О. Г.
із секретарем Кучанською В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача служби у справах дітей Бершадської міської ради про позбавлення батьківських прав,
Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача служби у справах дітей Бершадської міської ради про позбавлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що з 2008 року по 2018 рік вона та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі. При реєстрації шлюбу їй було змінено прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 .
У шлюбі у них з відповідачем народилось двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
28.09.2018 рішенням Бершадського районного суду Вінницької області шлюб між нею та відповідачем було розірвано та при розірванні шлюбу їй залишено прізвище ОСОБА_4 .
Діти зареєстровані з відповідачем, проте фактичним їх місцем проживання в Україні є будинок їх баби (її матері): АДРЕСА_1 , де діти постійно проживають, проте у зв'язку з початком війни вона вимушена була з метою збереження дітей від загроз, пов'язаних з війною, перевезти дітей за кордон до Республіки Болгарії, де діти тимчасово перебуватимуть з нею до закінчення військового стану. На підтвердження виїзду додає до позову копії паспортів для виїзду за кордон (свій та дітей).
Будинок, який є її основним місцем проживання, належить на праві власності її матері - ОСОБА_7 . На підтвердження вказаних обставин до позову додає копію договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, копію витягу з державного реєстру речових прав, копію технічного паспорту на будинок та копію її свідоцтва про народження.
Оскільки в Україні війна, тому перебування в Україні створюватиме для дітей небезпеку для життя та здоров'я по причині регулярних ракетних та дронових обстрілів РФ території Вінницької області. Повітряні тривоги теж можуть негативно відобразитись на психічному здоров'ї дітей та завдати їм моральної травми.
За кордоном діти перебувають у безпеці, тому пока в Україні військовий стан і є певні загрози для дітей, тому вона з дітьми перебуватиме за кордоном.
Вона та діти за кордоном перебувають легально, мають всі дозвільні документи. Діти навчаються у школі 132.СУ "Ваня Войнова" в м. Софія, відповідні службові записки на обох дітей з нотаріально засвідченим перекладом додаються.
Вона 14.02.2025 зареєструвала шлюб з громадянином Болгарії ОСОБА_8 , нотаріально посвідчена копія свідоцтва про укладення шлюбу додається.
Вона з дітьми та чоловіком тимчасово проживають в Республіці Болгарія за адресою: АДРЕСА_2 , копія декларації з нотаріально посвідченим перекладом додається.
Відповідач тривалий час не бере участі у вихованні дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Він навіть не вітає дітей з днем народження, ні з Новим роком, ні з ОСОБА_9 , ні з іншими святами. Відповідач не спілкується з дітьми ні по телефону, ні за допомогою месенджерів.
Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 28.09.2018 по справі № 126/1345/18 з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від всіх його доходів, проте відповідач протягом тривалого часу злісно ухиляється від сплати аліментів, не сплатив за період з 2018 по даний час жодної копійки аліментів та має заборгованість в сумі 315494,23 грн. станом на 01.08.2025.
Крім того, вона самостійно утримує дітей, купує їм одяг, взуття, інші необхідні речі, займається їх вихованням. За час навчання дітей відповідач жодного разу не відвідав навчальний заклад ні в Україні, ні за кордоном, не цікавився їх навчанням та вихованням. Відповідач після розлучення з нею не бере жодної участі у додаткових витратах на дітей, не купує дітям жодних необхідних їм речей (одягу, взуття, ліків, продуктів харчування, канцелярських товарів та іншого приладдя, необхідного для участі в навчальному процесі). Він не водить дітей у розважальні заклади, піцерії, кафе, парки. Відповідач не займається оздоровленням дітей, не возить дітей на море чи в Карпати.
Усім цим матеріальним забезпеченням, оздоровленням, навчанням, вихованням, проведенням дозвілля займається виключно вона.
Крім того, навіть самі діти ставляться до свого біологічного батька інертно, оскільки він не бере жодної участі у їх вихованні.
Враховуючи вищезазначене, вона вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, а тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Крім того, позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дітей ще й з тих підстав, що оскільки діти в даний час тимчасово проживають, перебувають і навчаються в Республіці Болгарія, тому час від часу, враховуючи перебування дітей в іншій країні, виникає потреба в отриманні від батька дозволу на виїзд дітей за кордон, чи зміну навчального закладу, чи дозволу на лікування, а відповідач в більшості навіть слухавку не бере, з ним не можливо зв'язатись для отримання таких дозволів. Тому позбавлення батьківських прав навпаки відповідатиме інтересам дітей, оскільки діти не залежатимуть від бажання батька знайти час для надання дозволу на ту чи іншу дію відносно дітей.
Просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Зубань О.О. надав заяву, в якій позов підтримує, просить розглянути справу в його відсутність та у відсутність позивачки.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов не подав.
Суд вважає, що неотримання відповідачем поштової кореспонденції, яка направлялася судом, свідчить про умисне неотримання документів.
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року справа 755/17944/18, провадження № 61-185св23.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача служби у справах дітей Бершадської міської ради Лелюк В.І. надала заяву, в якій просить провести розгляд справи за відсутності третьої особи за наявними у справі матеріалами.
З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 .
Згідно рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 28.09.2018 у справі № 126/2649/18 шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , зареєстрований 25.02.2008 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Бершадського районного управління юстиції Вінницької області, актовий запис № 19 - розірвано.
Відповідно до рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 28.08.2018 у справі № 126/1345/18 стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 18.05.2018 і до повноліття старшої дитини.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № НОМЕР_5 (боржник ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_1 ) за період з 18.05.2018 по 01.08.2025 заборгованість становить 315494,23 грн.
З початком війни позивачка вимушена була з метою збереження дітей від загроз, пов'язаних з війною, перевезти дітей за кордон до Республіки Болгарії, де діти тимчасово перебуватимуть з нею до закінчення військового стану.
На підтвердження виїзду за кордон позивачкою надано копії паспортів для виїзду за кордон (свій та дітей).
Позивачка та діти за кордоном перебувають легально, мають всі дозвільні документи. Діти навчаються у школі 132.СУ "Ваня Войнова" в м. Софія, відповідні службові записки на обох дітей з нотаріально засвідченим перекладом додаються.
Позивачка ОСОБА_1 14.02.2025 зареєструвала шлюб з громадянином Болгарії ОСОБА_8 , нотаріально посвідчена копія свідоцтва про укладення шлюбу додається. Вона з дітьми та чоловіком тимчасово проживають в Республіці Болгарія за адресою: АДРЕСА_2 , копія декларації з нотаріально посвідченим перекладом додається.
Згідно довідки директора КНП "Бершадський ЦПМСД" Дудник С. № 1271 від 05.11.2025, діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на медичні огляди приходять у супроводі матері ОСОБА_1 . Батько ОСОБА_2 не звертався до лікаря ЗПСМ стосовно дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
Відповідно до довідки директора Бершадського ліцею ОСОБА_12 № 06-02/363 від 07.11.2025, на момент навчання ОСОБА_13 в Бершадському ліцеї та здобуття освіти Нікітою на очній формі навчання мати ОСОБА_1 приходила на батьківські збори та цікавилась навчанням дітей. Батько ОСОБА_2 не відвідував заклад освіти, не відвідував батьківські збори та не цікавився навчанням дітей.
Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Бершадської міської ради № 289 від 16.12.2025, орган опіки та піклування Бершадської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів дитини, яка фактично позбавлена його батьківського піклування.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).
Отже, ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 року у справі № 466/9380/17.
У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц (провадження № 61-43695св18) зазначено, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав на спілкування з дітьми і побачення з ними, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Аналогічна правова позиція мститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.
На підставі ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 155, 164 СК України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 187, 197, 211, 247, 263-265, 273, 353-355 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_3 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача служби у справах дітей Бершадської міської ради (код ЄДРПОУ 44062642, вул. Героїв України 23, м. Бершадь Гайсинського району Вінницької області) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно його дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О. Г. Рудь