г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 171/1236/25
Номер провадження 3/213/376/26
04 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Алексєєв О.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянув матеріали, що надійшли з ВП №8 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №285425 від 29 березня 2025 року, ОСОБА_1 29 березня 2025 року о 23.15 годині по вул. Цементників в с. Жовте Криворізького району Дніпропетровської області, керував автомобілем марки ВАЗ 21013, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, а саме за допомогою газоаналізатора "Драгер" та у медичному закладі відмовився.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані як порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч.1 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у даному адміністративному правопорушенні не визнав, надав пояснення, відповідно до яких 29 березня 2025 року під час дії комендатської години у зв'язку з несправністю автомобіля він залишився ночувати в ньому на дорозі між с. Жовтне та с. Червона Колона у Криворізькому районі Дніпропетровської області. Приблизно о 23.00 годині до нього підійшли поліцейські, яким він пред'явив документи. Поліцейські повідомили про наявність у нього ознак сп'яніння, проте огляд пройти не пропонували. Також повідомив, що алкогольні напої він не вживав та автомобіль не здійснював рух.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Панкратова С.В. в судове засідання не з'явилась, надала клопотання про закриття адміністративного провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адімністративного правопорушення, яке передбачено ч.1 ст.130 КУпАП. Вказує, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять дані про порушення вимог ПДР або інших підстав для зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 . Так працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень ПДР, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Відсутність законних підстав для зупинки особи дає такій право всі наступні вимоги працівників поліції не виконувати, а всі складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Також вказує, що у протоколі не зафіксовано об'єктивних даних, які би свідчили про нетверезий стан ОСОБА_1 . Працівники поліції не залучали незалежних свідків або медичних фахівців, не надали доказів, які б підтверджували наявність у нього ознак сп'яніння. Натомість, його поведінка була спокійною, врівноваженою, він надавав пояснення, не вчиняв опору чи агресії. Всі його дії відповідали нормам поведінки. Крім того, Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де зазначено, що огляд проведений у зв'язку з виявленими ознаками (запах алкоголю з порожнини рота) складений без зазначення дати і часу його складання, отже вказані обставиниставлять під сумнів зміст Акта, оскільки зміст акта огляду не містить усіх обов'язкових відомостей передбачених Інструкцією як доказу. Також, звертає увагу суду на те, що у направленні для проходження огляду на стан сп'яніння відсутній підпис ОСОБА_1 про отримання направлення на огляд. Відеозапис на диску також не містить інформації про вручення ОСОБА_1 вказаного направлення, що свідчить про те, що у встановленому законом порядку водія не направлено на проходження огляду на стан сп'яніння, таким чином, поліцейським було порушено порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Також в матеріалах відсутні відомості щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом, що є обов'язковою процесуальною дією у раі виявлення ознак сп'яніння. Працівники поліції під час оформлення адміністративного матеріалу діяли формально, непослідовно і не забезпечили належної фіксації фактичних дій особи.
Вислухав ОСОБА_1 , дослідив матеріали справи у їх сукупності, приходжу до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями п. 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як видно зі змісту ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності, зокрема, може бути притягнута особа, яка керує транспортним засобом та відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок встановлення стану сп'яніння особи, яка керує транспортним засобом, передбачений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/7350, відповідно до якої огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Відповідно до п.3 розділу І вказаної інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.6, п.7 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. За нормою ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).
У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, в даному випадку на органи поліції.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом досліджено матеріали справи, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №285425 від 29 березня 2025 року; направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29 березня 2025 року, рапорт поліцейського від 29 березня 2025 року, акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозапис. Інших доказів органами поліції надано не було.
Із оглянутого в судовому засіданні відеозапису не видно, що ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі, також не видно факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Зміст постанови судді про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283-284 КУпАП. В постанові потрібно зазначити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» (№46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Суд зауважує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Отже, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.130 КУпАП суду надано не було.
Оскільки суд повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності поза розумним сумнівом, вважаю, що за цим стандартом доказування не було доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, прихожу до висновку про відсутність поставленого у вину органом поліції у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі
п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 7, 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284,
ч. 1 ст. 130 КУпАП України,
Закрити провадження у справі за протоколом серії ЕПР 1 №285425 від 29 березня 2025 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за
ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутню складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя О.В. Алексєєв