№ 207/2162/25
№ 2/207/78/26
30 січня 2026 року м. Кам'янське
Південний районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.,
при секретарі Сівачук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Звертаючись до суду, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 11 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», первісний кредитор) було укладено Кредитний договір № 3972908.
Договір було підписано електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно із п.п.2.1. кредитного договору кредит було надано у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті. Згідно з п.п. 2.4 Кредитного договору, Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» суми кредиту на користь клієнта.
Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю приймаючи умови кредитного договору. Відповідач підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих правил.
27.06.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №27062022, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 27.06.2022 до Договору факторингу №27062022 від 27.06.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 104717,92 грн., з яких: 16999, 99грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 87717,93 грн. - сума заборгованості за процентами.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 27 червня 2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості відповідача.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 3972908 у розмірі 104717,92 грн., з яких: 16999,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 87717,93 грн. - сума заборгованості за процентами.
07 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 4979284, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 19 від 27.02.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 39250 грн. 00 коп., з яких: 10000, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 29250,00 грн. - заборгованість за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до відповідача за договором № 4979284 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості відповідача.
Таким чином, ОСОБА_1 , має непогашену заборгованість перед позивачем за договором позики № 4979284 у розмірі 39250 грн. 00 коп., з яких: 10000, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 29250,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Крім того, 11 листопада 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 76691895, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 22 від 11.04.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11283 грн. 30 коп., з яких: 3240, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8043,30 грн. - заборгованість за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до відповідача за договором № 76691895 ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснювало нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості відповідача.
Таким чином, ОСОБА_1 , має непогашену заборгованість перед позивачем за договором позики № 76691895 у розмірі 11283 грн. 30 коп., з яких: 3240, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8043,30 грн. - заборгованість за відсотками.
Оскільки, відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами не виконав, кредитні кошти не повернув, у нього утворилася заборгованість. Враховуючи наведене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 155251 грн. 22 коп. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без його участі, на позові наполягав у повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Заяву про слухання справи за його відсутністю не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час і місце слухання справи повідомлений належним чином - у відповідності до вимог ч. 6, п. 2 ч. 7 ст. 128, ч. 9 ст. 130 ЦПК України, судовими повістками про виклик за зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання.
Відповідно до ст.280 ЦПК судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував.
Враховуючи вищенаведене і прийняття судом ухвали про заочний розгляд справи, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач не надав ні відзиву, ні заперечень за позовом, тому обставини, на які посилається позивач за текстом позовної заяви суд вважає доведеними.
Дослідивши наявні у справі письмові докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 11 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3972908, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (арк. с. 9-19). 24.09.2023 року між сторонами було укладено додатковий договір до договору № 3972908 від 11.09.2023 року (ар.с.24-29),
27.06.2022 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №27062022, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (арк. с. 31-32).
Відповідно до Реєстру боржників від 27.06.2022 до Договору факторингу №27062022 від 22.04.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3972908 в сумі 104717,92 грн., з яких: 16999,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 87717,93 грн. - сума заборгованості за процентами (арк. с. 34).
Також, 07 жовтня 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір позики № 4979284 у формі електронного документу на відповідному інтернет-ресурсі. З боку відповідача договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами вказаного договору відповідач отримав у позику 10000 гривень строком на 30 днів, зобов'язавшись повернути позику до 06 листопада 2023 року включно, сплативши 0,01% на день до дати повернення позики, а 3,50% на день за понадстрокове користування позикою. Викладене підтверджується копією означеного договору з додатком (арк. с. 46-48).
Згідно п.п.17 вищевказаного договору, якщо сума позики, зазначена в пп.2.1 п.2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право у випадку невиконання позичальником умов цього договору нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період воєнного стану).
Пунктом 18 вищевказаного договору позики визначено, якщо сума позики, зазначена в пп.2.1 п.2 договору перевищує розмір однією мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п.2 договору (3,5% на день) за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період воєнного стану).
Як встановлено судом із матеріалів цивільної справи, відповідач, як позичальник, на відміну від позикодавця, своїх договірні зобов'язання належним чином не виконав, у встановлений договором строк і в подальшому отриману позику не повернув, відсотки за користування позикою не сплатив, внаслідок чого в нього станом на 28 лютого 2025 року перед позикодавцем виникла заборгованість в загальному розмірі 39250 грн. 00 коп., з яких: 10000, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 29250,00 грн. - заборгованість за відсотками (арк. с. 55).
При цьому, ані розрахунок заборгованості, ані інші матеріали цивільної справи не містять жодних доказів пролонгації строку, на який надавалась позика. За таких обставин викладене зумовлює висновок суду, що дійсний розмір правомірно нарахованих процентів саме за строкове користування позикою становить 2250,00 гривень. Згідно додатку до договору позики (арк. с. 48 на звороті), який має назву «таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача..» чітко вказано, що проценти за користування кредитом складають 2250,00грн. Решта суми боргу, що значиться як проценти за користування позикою, в розмірі 27000,00 гривень є незаконною з огляду на те, що нарахування кредитором/позикодавцем процентів за користування позикою після закінчення строку, на який надавалась позика, є неправомірним.
Крім того, 11 листопада 2023 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір позики № 76691895 у формі електронного документу на відповідному інтернет-ресурсі. З боку відповідача договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За умовами вказаного договору відповідач отримав у позику 4000 гривень строком на 30 днів, зобов'язавшись повернути позику до 10 грудня 2023 року включно, сплативши 0,75% на день до дати повернення позики, а 2,70% на день за понадстрокове користування позикою. Викладене підтверджується копією означеного договору з додатком (арк. с. 56-58).
Згідно п.п.17 вищевказаного договору, якщо сума позики, зазначена в пп.2.1 п.2 договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк позикодавець має право у випадку невиконання позичальником умов цього договору нараховувати пеню в розмірі, визначеному п.2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період воєнного стану).
Пунктом 18 вищевказаного договору позики визначено, якщо сума позики, зазначена в пп.2.1 п.2 договору перевищує розмір однією мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п.2 договору (2,7% на день) за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства (зокрема, щодо незастосування в період воєнного стану).
Як встановлено судом із матеріалів цивільної справи, відповідач, як позичальник, на відміну від позикодавця, своїх договірні зобов'язання належним чином не виконав, у встановлений договором строк і в подальшому отриману позику не повернув, відсотки за користування позикою не сплатив, внаслідок чого в нього станом на 28 лютого 2025 року перед позикодавцем виникла заборгованість в загальному розмірі 11283 грн. 30 коп., з яких: 3240, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8043,30 грн. - заборгованість за відсотками (арк. с. 62).
При цьому, ані розрахунок заборгованості, ані інші матеріали цивільної справи не містять жодних доказів пролонгації строку, на який надавалась позика. За таких обставин викладене зумовлює висновок суду, що дійсний розмір правомірно нарахованих процентів саме за строкове користування позикою становить 900,00 гривень (згідно додатку до договору позики арк. с. 58, який має назву «таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача..» та в якому чітко вказано, що проценти за користування кредитом складають 900,00грн.). Решту суми боргу, що значиться як проценти за користування позикою, в розмірі 7143,30 гривень з огляду на розмір суми позики в контексті п.п.17, 18 договору позики та норми ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» мала б становити пеня за понадстрокове користування сумою позики. Відтак, нарахуванням кредитором/позикодавцем процентів за користування позикою після закінчення строку, на який надавалась позика, є неправомірним.
14.06.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, додаткову угоду № 2 від 28.07.2021 року, додаткову угоду № 20 від 27.02.2024 року, додаткову угоду № 22 від 11.04.2024 року відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, зазначених у реєстрах боржників (арк. с. 49-53).
Відповідно до реєстру боржників № 19 від 27.02.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 4979284 в сумі 39250 грн. 00 коп., з яких: 10000, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 29250,00 грн. - заборгованість за відсотками (арк. с. 54).
Відповідно до реєстру боржників № 22 від 11.04.2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 76691895 в сумі 11283 грн. 30 коп., з яких: 3240, 00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 8043,30 грн. - заборгованість за відсотками (арк. с. 61).
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є договір позики (ст.1046 ЦК України).
Нормою ст.1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмові формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми.
За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положеннями ст.3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидами якої є штраф та пеня (ст.549 ЦК України).
Положеннями ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня 2023 року 6700 гривень.
Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В той же час, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року, №259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18 квітня 2022 року, №341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17 травня 2022 року, №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12 серпня 2022 року, №757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07 листопада 2022 року, №№58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 6 лютого 2023 року, №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року, №451/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26 липня 2023 року, №734/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 листопада 2023 року, №49/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05 лютого 2024 року, №271/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06 травня 2024 року, №469/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року, №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 28 жовтня 2024 року, №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року, №235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 квітня 2025 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні останній раз з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені в ході розгляду справи на підставі таких доказів фактичні обставини спірних правовідносин в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, договорів позики № 4979284 від 07 жовтня 2023 року та № 76691895 від 11 листопада 2023 року, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-комунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису Позикодавця та електронного підпису одноразовим ідентифікатором позичальника згідно Закону України «Про електронну комерцію».
За обраними Позичальником параметрами Позики Позикодавцем в особистий кабінет та/або на електронну пошту Позичальника надсилається підписана Позикодавцем оферта у вигляді проекту договору для ознайомлення та узгодження умов разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту надсилається згенерований одноразовий ідентифікатор для підписання Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-комунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором. Сформовані таким чином електронні підписи Позичальника та Позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору Позикодавець на виконання вимог Постанови НБУ додатково накладає кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, після чого його умови вважаються прийнятими, а Договір є укладеним.
Підписаний таким чином Договір прирівнюється до укладеного у письмовій формі.
Позичальник ідентифікований та верифікований за допомогою Системи BankID НБУ.
Договір укладено із використанням мобільного застосунку «ClickCredit - онлайн кредит».
За таких обставин вищевказаний договір позики за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, та є підставою для виникнення у сторін цього договору прав та обов'язків, передбачених цим договором. Свої договірні зобов'язання позикодавцем виконано в повному обсязі та надано відповідачу позику в обумовленій договором сумі шляхом перерахування на визначений відповідачем банківський рахунок. Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначений договором строк не виконав, оскільки тіло позики та проценти за його користування у повному розмірі та строки, а також станом на час розгляду справи не повернув. За таких обставин, враховуючи, що в ході розгляду справи також підтверджено укладення між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем у справі договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, та додаткових угод до нього суд приходить до висновку про дійсність заявленого позивачем факту набуття ним, як новим позикодавцем (кредитором), належних первісному прав вимоги до відповідача за вказаним договором позики. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню, однак частковому шляхом стягнення заборгованості за договором позики № 4979284 від 07 жовтня 2023 року в загальному розмірі 12250,00 гривень, з яких: 10000,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 2500,00 гривень заборгованість за відсотками, та за договором позики № 76691895 від 11 листопада 2023 року в загальному розмірі 4140,00 гривень, з яких: 3240,00 гривень заборгованість за основною сумою боргу, 900,00 гривень заборгованість за відсотками.
Наведена вище частковість задоволення позовних вимог зумовлена наступним.
Так, відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування (строку, на який надавалась позика) внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному договорі, або внаслідок реалізації кредитором свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом (позикою) в порядку ст.1050 ч.2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором (договором позики) проценти за користування кредитом, а також неустойку (пеня, штрафи). В таких правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов'язання від дати спливу строку кредитування (строку, на який надається позика). Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц, 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц,від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18,від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі №522/1528/15-ц.
Законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто за період до прострочення виконання зобов'язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. При цьому кредитний договір (договір позики) може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем (позикодавцем) й після спливу визначеного кредитним договором (договором позики) строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Наведена вище правова позиція знайшла своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 25 травня 2021 року по справі №149/1499/18, від 18 січня 2022 року по справі №910/17048/17, а також у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі №5017/1987/2012.
Таким чином, спираючись на наведені вище правові позиції, встановлені судом в ході розгляду справи фактичні обставини спірних правовідносин сторін за договорами позики, суд приходить до висновку, що нарахована відповідачу за договором позики № 4979284 від 07 жовтня 2023 року заборгованість станом на 28 лютого 2025 року в загальному розмірі 39250,00 гривень має наступні складові: 10000,00 гривень заборгованість за тілом позики, 2250,00 гривень заборгованість за процентами за строкове користування позикою протягом періоду, на який надавалась така позика (плата за правомірне користування відповідачем позикою), а 27000,00 гривень неправомірно нараховані за період з 07 листопада 2023 року (дата після закінчення строку, на який надавалась позика) проценти за понадстрокове користування позикою, та за договором позики № 76691895 від 11 листопада 2023 року заборгованість станом на 28 лютого 2025 року в загальному розмірі 11283,30 гривень має наступні складові: 3240,00 гривень заборгованість за тілом позики, 900,00 гривень заборгованість за процентами за строкове користування позикою протягом періоду, на який надавалась така позика (плата за правомірне користування відповідачем позикою), а 7143,30 гривень неправомірно нараховані за період з 11 грудня 2023 року (дата після закінчення строку, на який надавалась позика) проценти за понадстрокове користування позикою.
Неправомірність такого нарахування процентів, а відтак і неможливість стягнення їх суми з відповідача, слідує з того, що з огляду на суму позики, враховуючи зміст п.п.17, 18 договору позики, а також ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» це мала б бути пеня (за договором № 76691895 від 11 листопада 2023 року) та відповідно проценти (за договором № 4979284 від 07 жовтня 2023 року), нараховані на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, а не проценти за понадстрокове користування позикою. В той же час, навіть при оцінці такої суми як пені її нарахування та стягнення неможливе з огляду на наведену вище правову позицію суду касаційної інстанції про те, що зі спливом строку кредитування/строку, на який надавалась позика, кредитор втрачає право на нарахування неустойки, різновидом якої є пеня, а має право лише на нарахування інфляційних втрат та процентів різних за ст.625 ч.2 ЦК України. Однак, у спірних правовідносинах, з огляду на зміст п.п.17, 18 договору позики, а також ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та суму позики, можливість нарахуванням позивачем та/або його правопопередником передбачених ст.625 ч.2 ЦК України сум також не вбачається за можливе. Більш того, у спірних правовідносинах, враховуючи дату укладення договору позики та дату спливу строку, на який надавалась позика (останній день повернення позики 10грудня 2023 року за договором № 76691895 від 11 листопада 2023 року та 06 листопада 2023 року за договором № 4979284 від 07 жовтня 2023 року), вимоги п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, здійснення нарахувань на підставі ст.625 ч.2 ЦК України після 24 лютого 2022 року, а також неустойки взагалі є прямо забороненим законом.
У відповідності до ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов'язання є належним. Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора. Крім того, якщо боржник не був повідомлений про заміну кредитора, то це не тягне за собою і відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (ст.ст.516, 613 ЦК України). Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань взагалі. Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі №636/3783/15-ц, від 04 березня 2020 року по справі №274/738/14-ц, від 18 червня 2020 року по справі №681/44/15-ц.
Щодо вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3972908 від 11 вересня 2023 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у розмірі 104717 грн. 92 коп. та переходу права вимоги за вказаним договором від ТОВ «Лінеура Україна»» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суд зазначає наступне.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.5.1.3 Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3972908 від 11 вересня 2023 року кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта, але з обов'язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
В матеріалах справи відсутні відомості щодо існування повідомлення про відступлення права грошової вимоги за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3972908 від 11 вересня 2023 року та будь-яке підтвердження про направлення позичальнику такого повідомлення.
Відповідно до приписів ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав, та усіх майбутніх вимог, пов'язаних із дійсною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/15965/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч.1 ст.203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п.1 ч.1 ст.512, ст.514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).
Сторона позивача посилається на те, що право вимоги до ОСОБА_1 перейшло: від первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна»» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Разом з тим, на момент укладення Договору факторингу №27062022 від 27.06.2022 року, грошові зобов'язання ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3972908 від 11 вересня 2023 року ще не існували, оскільки виникли більше ніж через рік після укладення договору факторингу, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Суд звертає увагу на те, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Оскільки на момент укладення Договору факторингу ще не виникло зобов'язання між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , то у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі Договору факторингу №27062022 від 27.06.2022 року.
Враховуючи, що у відповідності до п.9.3 Договору № 3972908 від 11 вересня 2023 року строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом, то даним правом відступати право вимоги до позичальника кредитодавець наділений саме з часу укладання кредитного договору, тобто з 11.09.2023 року.
Права майбутньої вимоги на момент укладення договору має бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Лінеура Україна» щодо ОСОБА_1 на момент укладення Договору факторингу №27062022 від 27.06.2022 року не існувало та сторони не могли передбачити, що 11 вересня 2023 року ТОВ «Лінеура Україна» укладе спірний кредитний договір з відповідачем та таким чином не могли бути охоплені зобов'язання відповідача, які виникли після укладення цього договору.
Крім того, на час укладення договору відступлення права вимоги №27062022 від 27.06.2022 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
Отже, право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 у зазначений вище договір факторингу входити не могло.
Суд констатує, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, однак наведене стосується майбутніх вимог лише за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Суд звертає увагу, що наявний в матеріалах справи реєстр прав вимоги, де боржником зазначено ОСОБА_1 , сам по собі не свідчить про набуття позивачем прав кредитора по відношенню до позичальника, а є додатком до договору та його невід'ємною частиною.
Отже, суд позбавлений можливості встановити чи дійсно перейшло до позивача право вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3972908 від 11 вересня 2023 року у розмірі 104717 грн. 92 коп., укладеним з ОСОБА_1 , оскільки, позивачем, всупереч зазначених вимог закону, не надано суду належних доказів, які засвідчують факт набуття прав вимоги за кредитним договором № 3972908.
В наданих ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договору факторингу та витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27062022 від 27.06.2022 року зазначена дата укладання 27 червня 2022 року (арк.с. 9,34), сам договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3972908, права вимоги на який повинні перейти до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», укладений 11 вересня 2023 року, отже не є належними та допустимим доказом відступлення права вимоги, оскільки укладений більш ніж на рік пізніше, чим були передані права вимоги.
За приписами ч. 1 ст. 81, ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, разом з поданням позовної заяви.
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Належних доказів переходу права вимоги від ТОВ «Лінеура Україна»» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на день подачі позовної заяви, матеріали справи не містили.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3972908 від 11 вересня 2023 року, від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», а відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за цим договором, у зв'язку з чим позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» необхідно задовольнити частково.
Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №192/875/17 сформовано наступний правовий висновок. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як положення статті 43 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов'язки.
Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання.
Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції у суді першої інстанції.
У силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь зобов'язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.
Гарантіями реалізації принципу змагальності є відповідальність за неподання доказів до суду.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, що знаходиться за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість:
за договором позики № 4979284 від 07 жовтня 2023 року у розмірі 12250 грн. 00 коп., з яких: 10000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 2500,00 грн. заборгованість за відсотками;
за кредитним договором № 76691895 від 11 листопада 2023 року у розмірі 4140 грн. 00 коп., з яких: 3240,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 900,00 грн. - заборгованість за відсотками.
Всього стягнути 16390 (шістнадцять тисяч триста дев'яносто) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 , - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у сумі 319 грн. 67 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Південним районним судом міста Кам'янського за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Юрченко