справа № 991/4492/23
провадження №11-кп/991/50/26
27 лютого 2026 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
обвинувачених ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 ,
прокурора ОСОБА_9 ,
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порядку виконання процесуального обов'язку, передбаченого ч.5 ст.194 КПК,
Зміст вироку в частині застосування запобіжного заходу та покладених обов'язків.
За вироком Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2025 року у кримінальному провадженні №52019000000000256 від 27 березня 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.209, ч.5 ст.191 КК та призначено остаточне покарання у виді 8 (восьми) років шести місяців позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на 3 (три) роки та з конфіскацією майна; ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК, та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності строком на 3 (три) роки та конфіскацією 1/2 (однієї другої) належного йому на праві власності майна; вирішено питання щодо процесуальних витрат та долі речових доказів.
Також, цим вироком застосовано до ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово без дозволу суду та покласти обов'язки носити електронний засіб контролю та здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну до відповідного органу Державної міграційної служби.
22 вересня 2025 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_8 на вирок Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2025 року відкрито апеляційне провадження.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала клопотання.
17 лютого 2026 року до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду звернувся захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 з клопотанням, в якому просив змінити обвинуваченому ОСОБА_5 порядок виконання процесуального обов'язку, покладеного вироком Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2025 року, а саме: обов'язок «носити електронний засіб контролю» до набрання вироком законної сили окрім періоду проведення магнітно-резонансної томографії (далі - МРТ).
В обґрунтування зазначеного клопотання захисник посилався на наступні доводи.
11 лютого 2026 року під час розгляду апеляційних скарг ОСОБА_5 захворів, на підтвердження цього до суду подано огляд сімейного лікаря від 11 лютого 2026 року та медичний висновок №1111-2ВХ3-8767-КЕ4А від 11 лютого 2026 року про тимчасову непрацездатність з 11 по 14 лютого 2026 року.
За результатами первинного медичного обстеження лікарями рекомендовано проведення МРТ у ТОВ «Аверс Мед» з метою встановлення остаточного діагнозу та визначення подальшої тактики лікування.
Проведення МРТ передбачає перебування пацієнта у зоні дії потужного магнітного поля. Наявність на тілі металевих або електронних пристроїв є абсолютним протипоказанням до проведення такого дослідження через ризик технічної несправності обладнання, травмування пацієнта та викривлення результатів дослідження.
Електронний засіб контролю, закріплений на тілі ОСОБА_5 , є електронним пристроєм із металевими елементами, що унеможливлює проведення МРТ без його тимчасового зняття.
Таким чином, виконання покладеного судом процесуального обов'язку фактично унеможливлює реалізацію конституційного права на своєчасну та належну медичну допомогу.
Разом з цим, ОСОБА_5 з'являється до суду, не ухиляється від правосуддя, сумлінно виконує покладені на нього обов'язки, не здійснює впливу на свідків, має постійне місце проживання, перебуває на стадії апеляційного розгляду, де всі докази вже досліджені судом першої інстанції.
При цьому, як зазначав захисник, тимчасове зняття електронного засобу контролю відбуватиметься під контролем уповноважених органів та виключно з метою проведення конкретного медичного обстеження, що виключає будь-яке довільне трактування або можливість зловживання.
Отже, оскільки йдеться про чітко визначений, обмежений у часі медичний захід, тривалість якого складає декілька годин і який здійснюється у конкретному медичному закладі, на переконання захисника, таке тимчасове зняття електронного засобу контролю виключно на період проведення МРТ не створить жодних ризиків, передбачених ст.177 КПК, та жодним чином не вплине на можливість забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Позиції учасників судового провадження.
Захисник ОСОБА_7 та обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні подане клопотання підтримали, просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ньому підстав.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення поданого клопотання не заперечувала.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_8 підтримали позицію захисту ОСОБА_5 .
Представник потерпілого ОСОБА_10 не заперечував проти задоволення клопотання.
Мотиви та висновки суду.
Заслухавши доводи учасників судового провадження та дослідивши матеріали, додані до клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч.1 ст.131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Одним із таких заходів є запобіжний захід, який згідно з вироком Вищого антикорупційного суду від 14 серпня 2025 року був застосований до ОСОБА_5 у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням обов'язку носити електронний засіб контролю.
Згідно з вимогами ст.201 КПК, до якої відсилають норми щодо зміни обов'язків на стадії апеляційного розгляду, обвинувачений або його захисник мають право звернутися з клопотанням про зміну запобіжного заходу або покладених обов'язків. Проте, розгляд такого клопотання передбачає обов'язок заявника довести наявність обставин, які виникли після прийняття попереднього рішення, або обставин, які не були відомі суду раніше та які обґрунтовують необхідність такої зміни.
Колегія суддів зазначає, що право на медичну допомогу та охорону здоров'я є конституційно гарантованим, а обмеження, пов'язані із застосуванням запобіжних заходів, не повинні призводити до катування або нелюдського поводження у розумінні ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак, у кримінальному процесі будь-яке твердження сторони має бути підтверджене фактичними даними (доказами) у розумінні ст.84 КПК.
Обґрунтовуючи необхідність тимчасового зняття електронного засобу контролю, захисник посилався на рекомендацію лікарів щодо проведення МРТ у ТОВ «Аверс Мед». Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Передусім, стороною захисту не було представлено суду оригіналу чи належним чином засвідченої копії направлення на МРТ-дослідження, яке мало б бути видане профільною медичною установою або відповідним вузькоспеціалізованим лікарем із чітким зазначенням необхідності саме цього виду діагностики для встановлення остаточного діагнозу. Надані суду огляд сімейного лікаря та медичний висновок №1111-2ВХ3-8767-КЕ4А від 11 лютого 2026 року лише фіксують стан хвороби та період тимчасової непрацездатності, однак не можуть слугувати беззаперечним доказом невідкладності проведення саме МРТ-сканування.
Під час розгляду клопотання обвинувачений ОСОБА_5 та захисник вказали на відсутність письмового направлення на проведення будь-якого МРТ, вказавши про усну рекомендацію лікаря.
Крім того, матеріали поданого клопотання позбавлені будь-якого обґрунтування з точки зору технічного підтвердження або офіційного роз'яснення з боку ТОВ «Аверс Мед» чи виробника обладнання про те, що конкретна модель електронного засобу контролю, яка використовується уповноваженими органами, є фізично несумісною з роботою апарату МРТ. За таких обставин, посилання захисника на наявність «абсолютних протипоказань» через ризик технічної несправності або травмування пацієнта є лише його суб'єктивним припущенням, оскільки воно не підкріплене фаховим висновком технічного спеціаліста чи офіційною довідкою з медичної установи.
Водночас, суду не було надано відомостей про неможливість застосування альтернативних методів діагностики (зокрема, комп'ютерної томографії або ультразвукового дослідження), проведення яких не вимагає зняття електронного браслета.
Також захистом не доведено, що вказане дослідження не може бути проведено пізніше, без порушення встановленого порядку виконання процесуальних обов'язків, передбаченого ч.5 ст.194 КПК.
Суд також враховує тяжкість злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_5 визнаний винуватим судом першої інстанції (ч.1 ст.209, ч.5 ст.191 КК), та суворість призначеного покарання у виді 08 (восьми) років шести місяців позбавлення волі. Такі обставини значно посилюють ризик переховування від суду, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, що робить обов'язок носіння електронного засобу контролю критично важливим для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на стадії апеляційного перегляду.
На переконання колегії суддів зняття електронного засобу контролю, навіть на короткий період, за відсутності належного документального обґрунтування, створює невиправдані ризики для інтересів правосуддя.
Враховуючи, що доводи захисника ґрунтуються виключно на усних поясненнях та не підтверджені жодним документом, який би доводив неможливість поєднання медичної процедури та виконання процесуального обов'язку, колегія суддів приходить до переконання, що клопотання є необґрунтованим.
Доводи клопотання про належну процесуальну поведінку обвинуваченого також не заслуговують на увагу, адже це лише свідчить про ефективність раніше застосованого до нього запобіжного заходу та при наявності обвинувального вироку суду не може вказувати на зниження ризику можливого його ухилення від відбування покарання.
З огляду на вищевикладене, подане клопотання не підлягає задоволенню, а відтак керуючись ст.201, 376, 532 КПК, колегія суддів
У задоволенні клопотання відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3