Рівненський апеляційний суд
04 березня 2026 року м. Рівне
Рівненський апеляційний суд в складі судді Шимківа С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Мартинюк Юлії Сергіївни на постанову Корецького районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Постановою Корецького районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Не погодившись із постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Мартинюк Ю.С. оскаржила її в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не надав належної оцінки змісту протоколу та наявним в матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.
Стверджує, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на стан сп'яніння, оскільки у ОСОБА_1 не було ознак наркотичного сп'яніння, а відмова від освідування була озвучена ним під впливом працівників поліції.
Вважає, що вина у вчиненні інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, а тому його необґрунтовано притягнуто до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Просить скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити.
ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Мартинюк Ю.С., будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи у судове засідання апеляційного суду не з"явилися. Заяв чи клопотань про відкладення судового розгляду не надходило. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення
_______________________________________________________________________________________________________________________ Справа №563/1744/25 Суддя в суді І інстанції - Сірак Д.Ю.
Провадження № 33/4815/291/26 Суддя в апеляційній інстанції - Шимків С.С. апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи
бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №431480 від 23.08.2025 року вбачається, що 23 серпня 2024 року о 00:53 год., на автодорозі М-06 «Київ-Чоп» 267 км., поблизу населеного пункту «Корець», ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Peugeot 2008», р.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі відмовився.
Йому інкримінується порушення п. 2.5 ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі по тексту - Інструкція), затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Згідно з ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Відповідно до ч.6 ст.266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 2-4 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ст. 266 КУпАП).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Таким чином, здійснення працівником поліції відеофіксації огляду на стан сп'яніння не звільняє його від обов'язку належного оформлення адміністративних матеріалів, які лежать в основі доведення обставин протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє останнього від доведення правомірності свого рішення (постанова Верховного Суду від 20 травня 2020 року справа №524/5741/16-а).
На переконання апеляційного суду, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З відеофіксації події не вбачається наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, визначених пунктом 4 розділу І Інструкції №1452/735, які є обов'язковою передумовою для направлення водія на відповідний огляд.
Тим паче, за результатами відповідного огляду на місці зупинки, працівником поліції було встановлено, що зіниці ОСОБА_1 реагують на світло. Тремтіння пальців рук відсутнє, що підтверджується матеріалами відеофіксації, а порушення мови викликане станом здоров'я водія, а не впливом наркотичних речовин.
Таким чином, до письмового направлення на огляд до медичного закладу, яке не вручалося ОСОБА_1 , внесені ознаки наркотичного сп'яніння, які були відсутні у водія.
Крім того, з відеозапису вбачається, що процедура освідування ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння була ініційована поліцейським до озвучення йому відповідних ознак, у зв'язку із встановленням патрульним відомостей про вилучення у водія наркотичних засобів в минулому.
На місці події, ОСОБА_1 погодився на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
Однак, працівник поліції, керуючись поясненнями ОСОБА_1 та територіальною віддаленістю медичного закладу від місця зупинки, почав переконувати водія у недоцільності освідування через ймовірні позитивні результати, чим фактично схиляв його до вчинення правопорушення.
Вказані обставини зафіксовані відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (файл «clip-0.mp4»).
Такі дії поліцейських однозначно слід розцінювати як провокацію, оскільки вони спонукали водія до відмови від огляду на стан наркотичного сп'яніння, що й стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцію та законами України.
Закон України «Про Національну поліцію» прямо вимагає від працівників поліції діяти об'єктивно та неупереджено (ст.ст.7, 23).
Європейський суд з прав людини вказує, що провокація має місце, коли:
- ініціатива виходить від правоохоронців, а не від особи («Тейксейра де Кастро проти Португалії»»);
- особу ставлять у ситуацію, де вона фактично змушена вчинити дії, які кваліфікуються як правопорушення («Раманаускас проти Литви»);
- правоохоронці не просто фіксують факт порушення, а створюють умови для його вчинення («Баннікова проти росії»).
Докази, отримані внаслідок провокації, не можуть бути допустимими, оскільки вони здобуті шляхом тиску та маніпуляції з боку органу влади.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а обставини зазначені у протоколі "поза розумним сумнівом" не знайшли свого підтвердження.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 130, ст. 294 КУпАП Рівненський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мартинюк Юлії Сергіївни задовольнити.
Постанову Корецького районного суду Рівненської області від 23 грудня 2025 року скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Рівненського
апеляційного суду Шимків С.С.