Справа: № 2а-4580/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
Іменем України
"24" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі -Погорілій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Державного казначейства України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2010 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тернофарм»до Міністерства охорони здоров'я України, Державного казначейства України, про стягнення 307 259 грн. 93 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернофарм»звернулось до суду з позовом про визнання незаконною бездіяльності Державного казначейства України (надалі за текстом -«ДКУ», «Другий відповідач») щодо неперерахування позивачеві 274 388 грн. 88 коп. компенсації додаткових витрат пов'язаних із зміною ставки акцизного збору на спирт етиловий відповідно до довідок Тернопільської ОДПІ № 21385, № 21386, № 20626, № 20627 за отриманими платіжними дорученнями Міністерства охорони здоров'я України (надалі за текстом - «МОЗ України»), визнання незаконною бездіяльності МОЗ України щодо неподання до ДКУ платіжних доручень на перерахування 32 871,55 грн. компенсації додаткових витрат пов'язаних із зміною ставки акцизного збору на спирт етиловий відповідно до довідки Тернопільської ОДПІ № 21377 від 03.04.2009 р., зобов'язання МОЗ України подати до ДКУ платіжні доручення на перерахування ТОВ «Тернофарм»суми 307 259 грн. 93 коп. компенсації додаткових витрат виробника лікарських засобів та зобов'язання ДКУ компенсувати позивачеві 307 259 грн. 93 коп. додаткових витрат виробника лікарських засобів, пов'язаних із зміною ставки акцизного збору на спирт етиловий.
Постановою Окружного адміністративного суду від 11 серпня 2010 р. адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі ДКУ просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо визнання незаконною бездіяльності другого відповідача і зобов'язання його здійснити компенсацію додаткових витрат виробника лікарських засобів, пов'язаних із зміною ставки акцизного збору на спирт етиловий та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Судом попередньої інстанції встановлено, що ТОВ «Тернофарм»є виробником лікарських засобів з використанням спирту етилового.
05.08.2008 р. між позивачем, Київським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Київспирт» та ДП «Кобиловолоцький спиртовий завод»укладено договір на поставку спирту на внутрішньому ринку № 518 за умовами якого ТОВ «Тернофарм»придбало 11 040 декалітрів спирту вищої очистки (зернового) на суму 3 604 560 грн.
03 листопада 2008 р. між ТОВ «Тернофарм»та ВАТ КБ «Хрещатик»укладено договір на надання гарантії оплати акцизного збору № 14-024-ГРТ відповідно до якого банк-гарант взяв на себе грошове зобов'язання позивача, перед виробником спирту етилового сплатити суму акцизного збору за спирт етиловий, що використовується для виробництва лікарських засобів.
Згідно довідок Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції № 21377, №21378, № 21379, № 21380, № 21381, № 21382, № 21383, № 21384, № 21385, № 21386, №30626, № 30627 сума додаткових витрат, понесених позивачем у зв'язку із сплатою виробнику спирту етилового акцизного збору, за спирт, отриманий від цього виробника та використаний для виробництва лікарських засобів, складає 971 464 грн. 62 коп.
За даними переліків лікарських засобів, для виготовлення яких використовується спирт етиловий, додаткові витрати виробника не включались до розрахункової ціни одиниці лікарського засобу.
Листами № 07/134 від 03.04.2009 р. та № 07/233 від 22.05.2009 р. ТОВ «Тернофарм»звернулось до МОЗ України з проханням здійснити компенсацію додаткових витрат за отриманий спирт етиловий та надало необхідні документи для такого відшкодування.
За результатами розгляду звернень позивача МОЗ України прийнято рішення щодо компенсації 938 593 грн. 07 коп., складено та передано до ДКУ платіжні доручення на перерахування цієї суми.
Згідно виписки про рух коштів по рахунку позивача 18.11.2009 р. другим відповідачем було перераховано 664 204 грн. 69 коп. в рахунок компенсації додаткових витрат, пов'язаних із зміною ставки акцизного збору на спирт етиловий.
Листом від 20.01.2010 р. за № 12-04/126-917 ДКУ повернуло невиконані платіжні доручення з посиланням на те, що ним в першу чергу забезпечувалось виконання захищених статей видатків бюджету.
Відповідно до пункту 2 Порядку використання у 2006 році коштів державного бюджету, які виділяються виробникам лікарських засобів для компенсації додаткових витрат, пов'язаних із зміною ставки акцизного збору на спирт етиловий затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2006 р. № 275 (надалі за текстом -«Порядок») додаткові витрати -це сума акцизного збору, що підлягає сплаті виробником лікарських засобів виробнику спирту етилового, за спирт, отриманий від його виробника та використаний для виробництва лікарських засобів, обчислена за ставкою згідно із статтею 1 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок використання у 2009 році коштів державного бюджету, які виділяються виробникам лікарських засобів для компенсації додаткових витрат, пов'язаних із зміною ставки акцизного збору на спирт етиловий»від 18 березня 2009 р. № 243 встановлено, що використання у 2009 р. коштів, передбачених у державному бюджеті Міністерству охорони здоров'я за програмою «Компенсація виробникам додаткових витрат, пов'язаних з підвищенням з 1 січня 2004 р. ставки акцизного збору на спирт етиловий, що використовується для виготовлення лікарських засобів», здійснюється відповідно до Порядку використання у 2006 році коштів державного бюджету, які виділяються виробникам лікарських засобів для компенсації додаткових витрат, пов'язаних із зміною ставки акцизного збору на спирт етиловий, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2006 р. № 275, з урахуванням особливостей, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2007 р. № 642.
Пунктом 2 цієї Постанови визначено, що компенсація за рахунок бюджетних коштів виробникам лікарських засобів додаткових витрат, пов'язаних з підвищенням ставки акцизного збору на спирт етиловий, що використовується для виготовлення лікарських засобів у 2009 році, здійснюється за спирт, отриманий ними з 1 січня 2008 р. по 27 березня 2009 р. та використаний за цільовим призначенням протягом 2008 і 2009 років.
Згідно пункту 5 Порядку компенсація виробникам лікарських засобів здійснюється за умови: укладення договору між продавцем спирту етилового та виробником лікарських засобів, в якому передбачаються зобов'язання виробника лікарських засобів перед виробником спирту сплатити відсотки за відстрочення податкового зобов'язання та надати гарантію банку із сплати суми додаткових витрат або сплатити вартість спирту етилового з урахуванням суми додаткових витрат; перерахування виробником лікарських засобів на рахунок виробника спирту етилового у повному обсязі вартості отриманого спирту виходячи з його обсягу з урахуванням суми додаткових витрат; визначення відпускної ціни лікарського засобу без включення до неї додаткових витрат виробника; подання виробником лікарських засобів розпоряднику бюджетних коштів одного примірника довідки органу державної податкової служби за місцем реєстрації цього виробника про цільове використання спирту етилового і визначення відпускної ціни лікарського засобу з дотриманням установлених вимог. Другий примірник довідки залишається у виробника лікарських засобів.
За приписами п. 6 Порядку виробник лікарських засобів складає розрахунок додаткових витрат та звіт про обсяги виробництва лікарських засобів з використанням отриманого спирту етилового відповідно до норм, затверджених в установленому порядку, за формами, що затверджуються МОЗ за погодженням з Мінфіном. Розпорядник бюджетних коштів на підставі зазначених документів складає та подає Державному казначейству платіжне доручення на перерахування суми компенсації виробнику лікарських засобів.
Пунктом 7 Порядку визначено обов'язок Державного казначейства після одержання платіжного доручення перерахувати кошти на відповідний рахунок виробника лікарських засобів у встановленому порядку та в межах бюджетних асигнувань.
Аналізуючи наведені вище норми та фактичні обставини справи, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду -без змін.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують, а твердження скаржника про те, що відповідно до пункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності виконання державного та місцевих бюджетів в органах Державного казначейства України списання коштів з рахунку клієнта за розпорядженням його власника здійснюється за дорученням клієнта протягом 10-ти календарних днів з дня його виписки є помилковим.
Відповідно до пункту 3.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 10 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.
Спеціальним законом, який визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05 квітня 2001 р. № 2346-III.
Пунктом 8.1 статті 8 цього Закону визначено обов'язок банку виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Таким чином, 10-денний строк, на який посилається скаржник, є строком протягом якого розрахунковий документ приймається до виконання, а виконати його ДКУ зобов'язане було в день надходження.
Оскільки другий відповідач не здійснив списання коштів посилаючись на виконання захищених статей видатків бюджету, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов вірного висновку про незаконність бездіяльності ДКУ.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державного казначейства України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 серпня 2010 р. -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Ухвала складена в повному обсязі 29 грудня 2010 р.