Справа № 496/3668/25
Провадження № 2/496/70/26
16 лютого 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Рябової А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: індекс 02175, Київська область, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, до
відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення заборгованості,
представник позивача - будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, але прохальній частині позовної заяви, зокрема, зазначив про можливість розгляду справи у його відсутність,
відповідач - будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, -
І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1. 19.06.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»(далі - позивач та/або ТОВ «ФК «ЕЙС»), в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач та/або позичальник) з вимогами про стягнення суми заборгованості у розмірі 12575,48 гривень за Кредитним договором № 529622924 та понесені позивачем судові витрати.
2. Свої вимоги мотивує тим, що 16.11.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 529622924, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV255СF. Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 15000,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_3 відповідача, яку останній вказав у заявці при укладенні Кредитного договору. 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 30.10.2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року до Договору факторингу за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 29.05.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № б/н від 29.05.2025 року за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 12575,48 гривень, яка складається з: 10838,14 гривень - заборгованість по тілу кредиту; 1737,34 гривень - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. У зв'язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.
3. Відповідач відзив на позов не надав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. Представником позивача до матеріалів позовної заяви було долучене клопотання про витребування доказів. (а.с. 10-11)
5. Представник позивача в судове засідання не з'явився, але в прохальній частині позовної заяви, зокрема, просив справу розглянути за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи. (зворотній а.с. 7)
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2025 року цивільна справа № 496/3668/25 була передана до провадження на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 13)
7. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
8. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 14.07.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 16-19)
9. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
10. Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до ст. 128 ЦПК України - шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, яке вручене 13.09.2025 року (а.с. 24), в судове засідання не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст.ст. 280-281 ЦПК України.
11. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
12. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
13. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.
14. Судом встановлено, що 16.11.2021 року з метою отримання фінансових послуг відповідач звернувся до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписав Заявку на отримання грошових коштів в кредит від 16.11.2021 року (ЕС) та ознайомився з Паспортом споживчого кредиту продукту «КОМФОРТ» до Договору № 529622924 від 16.11.2021 року, інформація в якому є актуальною та зберігає чинність до 19.11.2021 року (ЕС).
15. 16.11.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 529622924 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит на суму 15000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 56 (п'ятдесят шість) днів. (ЕС)
16. Акцепт оферти позичальником (підписання договору Одноразовим ідентифікатором): Одноразовий ідентифікатор - MNV255CF, ідентифікатор відправлено позичальнику - 16.11.2021 9:43:22; номер телефону - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікатор введено позичальником/відправлено Товариству - 16.11.2021 9:43:49, перерахування грошових коштів позичальнику 16.11.2021 9:44:41. (ЕС)
17. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за Кредитним договором № 529622924 від 16.11.2021 року виконало, що підтверджується копією платіжного доручення № 933e38a7-2c0b-4e4b-8003-3fcdf49f7006 від 16.11.2021 року. (ЕС)
18. Листом № БТ/Е-3822 від 05.02.2026 року АТ «Універсал Банк» повідомило суду, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . (зворотній а.с. 31)
19. З виписки з рахунка клієнта - ОСОБА_1 за період з 16.11.2021 року по 21.11.2021 року, вбачається, що на картковий рахунок ОСОБА_1 , 16.11.2021 року зараховано кошти в розмірі 15000,00 гривень. (а.с. 32)
20. З розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за Кредитним договором № 529622924 від 16.11.2021 року, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 15.02.2022 року складає 12575,48 гривень. (ЕС)
21. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01, згідно умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. (ЕС)
22. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. (ЕС)
23. 31.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, якою виклали Договір факторингу в новій редакції, строк дії якого до 31.12.2021 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором. (ЕС)
24. 31.12.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2022 року. (ЕС)
25. 31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2023 року. (ЕС)
26. 31.12.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31.12.2024 року. (ЕС)
27. Відповідно до копії Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача на загальну суму 12575,48,00 гривні. (ЕС)
28. Факт укладення Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, від 31.12.2022 року та Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022 року, від 05.05.2022 року. (ЕС)
29. З розрахунку заборгованості, зробленого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Кредитним договором № 529622924 від 16.11.2021 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.12.2023 року складає 12575,48 гривень. (ЕС)
30. 30.10.2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» був укладений Договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. (ЕС)
31. Відповідно до копії Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» отримало право вимоги до відповідача на загальну суму 12575,48 гривень. (ЕС)
32. Факт укладення Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року підтверджується копією платіжної інструкції № 5279 від 22.12.2023 року. (ЕС)
33. 29.05.2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач уклали Договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. (ЕС)
34. Відповідно до копії Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року, від 29.05.2025 року та Реєстру боржників до Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року, від 29.05.2025 року до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 12575,48 гривень. (ЕС).
35. Факт укладення Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 року підтверджується копіями платіжних інструкцій № 243 від 04.06.2025 року, № 245 від 04.06.2025 року, № 246 від 05.06.2025 року, № 247 від 05.06.2025 року, № 248 від 06.06.2025 року. (ЕС)
36. З виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 529622924 від 16.11.2021 року, ОСОБА_1 станом на 05.06.2025 року (включно) має заборгованість в розмірі 12575,48 гривень, яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 10838,14 гривень та заборгованості по несплаченим відсоткам - 1737,34 гривень. (ЕС)
V. Оцінка Суду.
37. В ч. 1 ст. 14 ЦК України закріплено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
38. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
39. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
40. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
41. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
42. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов'язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому управомочна особа діє як кредитор, а зобов'язана особа - як боржник.
43. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
44. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
45. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
46. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
47. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
48. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
49. Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
50. Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
51. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
52. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
53. За приписами ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
54. Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); в) факторингу (глава 73 ЦК України).
55. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
56. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
57. Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
58. Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
59. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
60. Тлумачення ст. 516, ч. 2 ст. 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.
61. Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
62. Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
63. За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
64. Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про факторинг» визначено, що право майбутньої грошової вимоги - право грошової вимоги (визначеної частини грошової вимоги або сукупності грошових вимог), що виникне на підставі базового договору після укладення правочину про відступлення права грошової вимоги.
65. Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про факторинг» визначено, що базовий договір - укладений між клієнтом і боржником договір купівлі-продажу, поставки або найму (оренди) майна, передання майнових прав інтелектуальної власності, договір на виконання робіт, підряду або договір про надання послуг (крім договору про надання фінансових послуг іншого, ніж договір факторингу), на підставі якого виникає право грошової вимоги.
66. Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» визначено, що фінансова послуга це операція або декілька операцій, пов'язаних однією правовою метою, з фінансовими засобами, що здійснюються в інтересах інших осіб, ніж надавач такої фінансової послуги, а також послуги, прямо визначені спеціальними законами як фінансові послуги. В той же час фінансові засоби це кошти, банківські метали, фінансові інструменти, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до фінансових інструментів. (п.п. 64, 67 ч. 1 ст. 1)
67. Тобто із системного аналізу зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
68. Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
69. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
70. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
71. Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц та у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
72. У постанові Верховного Суду від 04.12.2018 року викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
73. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 року у справі № 755/15965/17).
74. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
75. У постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).
76. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України).
77. При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
78. Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
79. Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 року у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 року у справі № 910/11177/20).
80. Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 року у справі № 911/3185/20).
81. Як встановлено судом, кредитний договір № 529622924 укладено між відповідачем та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 16.11.2021 року, тоді як договір факторингу № 28/1118-01 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено 28.11.2018 року та має рамковий характер. Сам по собі факт існування такого договору факторингу не свідчить про перехід до фактора права вимоги саме за кредитним договором № 529622924 від 16.11.2021 року. Натомість позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б у сукупності підтверджували безперервність переходу права вимоги за цим кредитним договором від первісного кредитора до кожного наступного набувача, зокрема належним чином оформлених реєстрів прав вимоги з чіткою ідентифікацією боржника та відповідного кредитного договору, актів приймання-передачі прав вимоги або кредитної справи, а також інших документів, які б підтверджували передачу первинних документів та інформації, необхідної для реалізації права вимоги. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості дійти висновку про належне набуття позивачем статусу кредитора у спірному зобов'язанні.
82. За ст. 517 ЦК України саме на позивача покладається обов'язок довести передачу документів і важливої інформації новому кредитору. Відсутність таких доказів, за усталеною практикою Верховного Суду, унеможливлює висновок про належне набуття права вимоги (зокрема, постанови від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18; від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17; від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20; від 18.10.2023 у справі № 905/306/17).
83. Додатково суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 1078 ЦК України, майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
84. З урахуванням норм законодавства та правових висновків, викладених у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.02.2018 року у справі № 2-127/11, провадження № 61-1648св17; Постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 року в справі № 916/2286/16; Постанові Касаційного цивільного суду від 23.09.2020 року у справі № 185/1054/16-ц, провадження № 61-7162св20 належними і достатніми доказами набуття права вимоги мають бути: засвідчена копія договору про правову підставу переходу права вимоги, актів приймання - передачі права вимоги та кредитної справи, докази фактичної оплати новим кредитором за відповідним договором. Лише разом ці докази доводять набуття новим кредитором права вимоги.
85. Окрім того з наданих позивачем документів вбачається, що у справі немає, копій вимоги до відповідача про погашення заборгованості, ні копії документу, на підтвердження повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги до позивача, а ні документу (довідки, виписки по рахунку тощо) про ненадходження від відповідача грошових коштів на користь первісного кредитора відповідно до ст. 1082 ЦК України для виключення подвійного стягнення.
86. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
87. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
88. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
89. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах- зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (див. п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).
90. Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
91. Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
92. Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами безперервність переходу до нього права вимоги за Кредитним договором № 529622924 від 16.11.2021 року. Надані документи не підтверджують у повному обсязі передачу прав вимоги та відповідної кредитної справи на кожному етапі відступлення права вимоги від первісного кредитора до позивача, що унеможливлює встановлення належного статусу позивача як кредитора у спірному зобов'язанні. За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення позову.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
93. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення заборгованості, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.
2. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
4. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
5. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
6. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
7. Повний текст рішення складено 16.02.2026 року.
Суддя О.П. Портна