Справа № 579/378/26
3/579/255/26
03 березня 2026 року Суддя Кролевецького районного суду Сумської області Моргун О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №1 (м.Кролевець) Конотопського РВП ГУНП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 ,
- за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 15.02.2026 року серії ЕПР1 № 592300 ОСОБА_1 15 лютого 2026 року о 19 год. 45 хв. в м.Кролевець по вул. Лесі Українки, керував автомобілем ВАЗ 21214, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови). Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР. Правопорушення вчинено повторно протягом року, за що відповідальність передбачена ч.2 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в суд не з'явився, причини неявки на виклик суду не повідомив.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та рішення у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року). З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 у судове засідання неповажними, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність повернення їх на доопрацювання з огляду на таке.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний серед іншого з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами п.2 ч.1 ст.278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує серед іншого, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст.ст.251, 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів, це офіційний документ відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Відповідно до п.15 Розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України 06.11.2015 року №1376, до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
У протоколі про адміністративне правопорушення від 15.02.2026 року серії ЕПР1 № 592300 та доданих матеріалах відсутні докази, що містять інформацію про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Відповідно до постанов судді Кролевецького районного суду від 17 червня 2025 року та від 29 січня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, та за ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу. Вищевказані постанови набрали законної сили.
Відповідальність за частиною 3 статті 130 КУпАП настає за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Належними доказами у справі, що містять інформацію про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, є постанови суду відносно особи, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи викладене, протокол про адміністративне правопорушення від 15.02.2026 року серії ЕПР1 № 592300, який є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, неможливо приймати до уваги як доказ у справі.
Суд звертає увагу, що частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу , а протокол про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам статті 256 КУпАП, в якому серед іншого зазначаються інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Враховуючи положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини у справах “Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02), “Малофєєва проти росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04), “Карелін проти росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява №926/08), винуватість у скоєнні правопорушення має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд всі сумніви з цього приводу тлумачить на користь особи, яка притягається до відповідальності, що узгоджується із ч.3 ст.62 Конституції України.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
За таких обставин неможливо зробити висновок про наявність у даному випадку складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
За таких обставин, суд позбавлений можливості виконати вимоги ст. 280 КУпАП та прийняти законне рішення у справі без усунення вказаних недоліків у складеному протоколі про адміністративне правопорушення, та з метою повного, всебічного та правильного розгляду адміністративного матеріалу, недопущення порушення прав особи, відносно якої складено адміністративний протокол, вказаний матеріал про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно повернути для належного оформлення та доопрацювання.
Керуючись ст.ст. 245, 256, 278 КУпАП, -
Матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП повернути ініціатору внесення для доопрацювання.
Постанова суду оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Моргун