Справа № 577/6831/25
Провадження № 1-кп/577/172/26
"26" лютого 2026 р.
Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Конотоп, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025200450000636 від 17.06.2025 року по обвинуваченню, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України, --
В провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
26.02.2026р. в розпорядження суду поступила угода про визнання винуватості, укладена 26.02.2026р. між прокурором Конотопської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 .
В судовому засіданні сторони просили затвердити угоду, вважаючи, що її зміст відповідає вимогам кримінального закону.
Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали обвинувального акту, суд вважає, що в затвердженні угоди про визнання винуватості необхідно відмовити з наступних підстав.
Частиною 7 ст. 474 КПК України передбачено, що суд перевіряє угоду на відповідність вимогам закону і відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди суперечать вимогам закону, не відповідають інтересам суспільства.
З угоди про визнання винуватості від 26.02.2026, укладеної між прокурором ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 вбачається, що сторони погоджуються на призначення ОСОБА_4 узгодженого покарання за ч. 1ст. 307 КК України у виді 4 років позбавлення волі, за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України шляхом призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією даної частини статті у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбуття 4 роки 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла.
Разом з тим, узгоджена сторонами міра покарання не відповідає інтересам суспільства та суперечить вимогам закону, оскільки сторонами в угоді не наведено підстави для застосування ст. 69 КК України.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 307 КК України, у сфері обігу наркотичних засобів, санкція яких передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Наркоманії та незаконному обігу наркотичних засобів притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовлений тяжкими наслідками для здоров'я не лише конкретної особи, а й всього населення, а також для економіки та суспільства. Суспільна небезпека цих злочинів визначається, насамперед, поширенням та згубним впливом наркоманії і токсикоманії на свідомість психічно нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації особистості.
Підвищена суспільна небезпека вчинених ОСОБА_4 злочинних дій, у тому числі повторно, яка є показником індивідуального ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, полягає втому, що такі дії, предметом яких був наркотичний засіб - метадон у вигляді пігулок, створюють загрозу заподіяння шкоди та завдають шкоду здоров'ю і життю невизначеного кола осіб, підривають заснований на законі порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів в Україні. Злочинні дії обвинуваченим були вчинені з корисливим мотивом (задля отримання за них грошових коштів).
Ч. 1 ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивуваши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті КК України.
Так, в угоді про визнання винуватості в якості пом'якшуючих обставин зазначено: щире каяття, позитивна характеристика за місцем проживання, відсутність судимостей, хворобливий стан здоров'я.
Суд зазначає, що хворобливий стан здоров'я особи може вважатися пом'якшуючою обставиною, якщо він суттєво впливав на можливість вчинення злочину або зменшує суспільну небезпеку особистості. В даному випадку захисником обвинуваченого представлено суду довідку медичної установи, без дати, згідно якої ОСОБА_6 знаходиться під наглядом сімейного лікаря з приводу гепатиту Б, знаходився на стаціонарному лікуванні в червні 2022 року. Між тим, на теперішній час встановити загальний стан здоров'я обвинуваченого не вдається можливим, у суду відсутні докази, які покази до лікування у нього були в момент скоєння злочинів, і чи це суттєво впливало на можливість скоєння кримінальних правопорушень або зменшувало суспільну небезпеку ОСОБА_6 . Наявність у нього психічного розладу є наслідком добровільного систематичного вживання наркотиків, про що зазначено у висновку експерта, а добровільне доведення себе до такого стану не визнається підставою для пом'якшення покарання.
Не може вважатися пом'якшуючою обставиною і характеристика з місця проживання обвинуваченого ОСОБА_4 , адже в такій лише зазначено про відсутність скарг на його поведінку. Вказане на думку суду не свідчить про позитивні якості обвинуваченого, зокрема і моральні, хороші відгуки від мешканців чи органу місцевого самоврядування, його добру репутацію, участь у громадській діяльності, тощо. Надана характеристика містить стандартний нейтральний опис особи за загальноприйнятою структурою.
Щодо зазначеної в угоді обставини, яка пом'якшує покарання - відсутність судимостей, суд зауважує, що така відносяться більше до даних які соціально характеризують особу обвинуваченого та не має ознак винятковості. Така обставина враховується судом при призначенні покарання в межах санкції статті, але не створює підстав для застосування ст. 69 КК України.
Також суд зауважує, що обвинувачений щиро розкаявся у скоєному лише під час розгляду справи в суді, з його слів, після поради захисника, що ставить під сумнів добровільність його позиції, наявності реального усвідомлення протиправності поведінки та внутрішнього осуду своїх дій.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що в угоді відсутнє обґрунтування підстав для застосування у даному кримінальному провадженні положень ч. 1 ст. 69 КК України.
Угода не є обов'язковою для суду. Суд вправі не затвердити угоду, якщо має обґрунтовані сумніви щодо відповідності угоди вимогам закону, фактичним обставинам справи або сумніви стосовно справедливості запропонованої в угоді міри покарання чи юридичній кваліфікації діяння.
Таким чином, судом встановлено, що в угоді не наведено достатніх підстав для її затвердження, а тому судове провадження слід продовжити в загальному порядку.
Керуючись ст. 314, 474 КПК України,-
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 26 лютого 2026 року укладеної між прокурором Конотопської окружної прокуратури Сумської області ОСОБА_3 з одного боку та обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з іншого боку за участю захисника ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження за № 12025200450000636 від 17.06.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 307, ч.2 ст. 307 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено та оголошено 03 березня 2026 року о 13:00 год.
СуддяОСОБА_1