про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
04 березня 2026 рокуСправа № 495/7238/21
Номер провадження 1-кп/495/53/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021166240000359 від 12 серпня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця місто Білгород-Дністровський, Одеська область, громадянина України, українця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами. 2 та 3 ст.186, частиною 2 ст. 185 , частиною 3 ст. 15 частини 3 ст. 185 КК України,
В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області на стадії підготовчого судового засідання знаходиться кримінальне провадження ,внесене до ЄРДР за № 12021166240000359 від 12.08. 2021 року у відношенні ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за обвинуваченням по ч. 2 та 3 ст.186, частиною 2 ст. 185 , частиною 3 ст. 15 частини 3 ст. 185 КК України.
Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Прокурор вказує, що відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст.184 КПК України під час підготовчого судового засідання встановлено наявність ризику, передбаченого у п.1 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинувачений ОСОБА_4 , є ризик того, що він: може переховуватись від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь яку із речей які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на потерпілого, свідка; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи вище викладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 , обвинуваться у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення та у відповідності до ст.ст. 177-178 КПК України слідчий зазначає, що обрання більш м'якої міри запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов'язання та особистої поруки не є доцільним, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого злочину, може призвести до вчинення підозрюваним інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Застосування міри запобіжного заходу у вигляді застави, прокурор вважає також не доцільним, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , офіційно не працює.
Міра запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також є не доцільною, оскільки, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, може призвести до вчинення обвинуваченим інших більш тяжких кримінальних правопорушень, а також можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків, у кримінальному провадженні що, може вплинути на покази потерпілих, свідків в ході судового розгляду та призвести до не об'єктивного, не повного та не всебічного судового розгляду справи.
На підставі викладеного прокурор просить клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити та продовжити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, мотивуючи проблемами зі здоров'ям його підзахисного та необхідністю лікування.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого адвоката.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку всіх учасників судового процесу, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно зі ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості. Також згідно з пунктом 3 статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести всі підстави для обрання запобіжного заходу тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, які відповідно до ч.2 ст.186 КК України, караються позбавленням волі на строк до шести років, а ч.3 ст.186 КК України, карається позбавленням волі на строк до восьми років.
Суд вважає що обвинувачений ОСОБА_4 , не будучи обмежений у вільному пересуванні може переховуватися від суду, впливати на потерпілу сторону та свідків, а також скоїти інші кримінальні правопорушення.
Крім того, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але на даній стадії судового розгляду та існування ризиків можливого його ухилення від суду і в тому числі перешкоджання ним кримінальному провадженню, суд з урахуванням положень Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та практики Європейського суду з прав людини, приходить до висновку про наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Обставин, передбачених ч.2 ст.183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не встановлено.
Вказане вище дає підстави вважати, що саме такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, зможе запобігти ризикам передбаченим ст.177 КПК України, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки кримінальне правопорушення, у скоєні якого обвинувачується ОСОБА_4 вважається тяжким, розмір застави щодо нього не може перевищувати вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні доказів, вивчених матеріалів, що характеризують обвинуваченого, стан його здоровя, а також розмір заподіяного ним матеріального збитку, суд вважає за доцільне згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України визначати розмір застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 177,178, 314-315 КПК України, суд
Задовольнити клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Ізмаїльській слідчій ізолятор» на строк, що не перевищує 60 днів, який діє включно по 02.05.2026.
Визначити розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Ізмаїльській слідчий ізолятор».
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки:
- з'являтися до суду за викликом;
- утримуватись від можливого спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
- повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання.
У разі внесення застави роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме те, що застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала про продовження строків тримання під вартою може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_6