Справа № 592/1323/26
Провадження № 3/592/481/26
03 березня 2026 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Фоменко Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Сумського РУП ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД № 779459 від 24.01.2026 року, 24.01.2026 року, близько 11:16 год., гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого колишнього чоловіка гр. ОСОБА_2 , а саме ображала, принижувала, погрожувала фізичною розправою, чим саме завдала шкоди психологічному здоров'ю потерпілого.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що навпаки ініціатором виниклих конфліктів є її колишній чоловік, який провокує постійні конфлікти, поводить себе агресивно, безпідставно викликає поліцію, говорить, що посадить її до в'язниці. Не погрожувала, не била його. Вони проживають разом у будинку, який є спільним майном подружжя. Шлюб розірваний ще у 2022 році. Старша дитина ОСОБА_1 з особливостями розвитку, їй необхідний спокій, знайома атмосфера та чіткий графік. ОСОБА_2 провокує дитину, з його приїздом дитина стала неконтрольована, емоційно збуджена.
Захисник адвокат Руденко Л.Д. підтримала позицію ОСОБА_1 , додала, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями. Тактика ОСОБА_2 викликати поліцію після того, як її викликала ОСОБА_1 .
В матеріалах справи наявні: протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 779459 від 24.01.2026 року (а.с.1), протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.01.2026 року (а.с.2), письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (а.с.3-4), матеріали ЖЄО Сумського РУП (а.с.5), копія відеозапису (а.с.9), копія аудиозапису (а.с.12).
В судовому засіданні був оглянутий відеозапис, зроблений ОСОБА_2 із зазначеними датами у січні 2026 року, зокрема і 24 числа, з якого не вбачається, що ОСОБА_1 ображала, принижувала, погрожувала фізичною розправою ОСОБА_2 . Вела себе стримано, намагалася заспокоїти дітей.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно положень ст. 1 ЗУ «Про запобігання і протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, приниження, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення не додано жодних належних, достатніх і достовірних доказів, які б надали можливість ствердно встановити факт вчинення ОСОБА_1 дій, що мають ознаки психологічного насильства, відносно її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , що мали місце 24.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, окрім пояснень самого ОСОБА_2 до протоколу про адміністративне правопорушення не додано інших доказів вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у фабулі протоколу, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
12.02.2026 року надійшло клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі у зв'язку із примиренням.
В судове засідання викликався ОСОБА_2 , однак, не з?явився, повідомив, що виїжджає за межі міста Суми.
ОСОБА_1 пояснила, що її колишній чоловік знаходиться вдома, в судове засідання не з'явився.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
З врахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява №926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину. Суд вважає, що встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції не винуватості як об'єктивно-правового положення має найважливіший значення для захисту прав та законних інтересів громадян.
Суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення адмінпритягуємого, приходить до висновку про відсутність у достатній мірі належних, допустимих і беззаперечних доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 173-2 ч. 1, 247 п. 1, 251, 280 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в діях останньої події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя Ірина ФОМЕНКО