Справа № 491/122/26
Провадження № 3/491/55/26
іменем України
04 березня 2026 року м. Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, розглянувши справу про адміністративні правопорушення, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.ст. 1224,124 та 130 ч. 4 КупАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 04 лютого 2022 року органом видачі 5123; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , відповідно до витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу,протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався,
22 лютого 2026 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598482 відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу 22 лютого 2026 року о 19 годині 45 хвилин в с. Гандрабури по вул. Валерія Стасюка, буд. 48 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mazda, державний номерний знак НОМЕР_3 , не врахував дорожні обставини, не обрав безпечну швидкість транспортного засобу та здійснив наїзд на ворота, внаслідок ДТП транспортний засіб зазнав механічні пошкодження.Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху України.
Також, 22 лютого 2026 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598492 відносно ОСОБА_1 за ст. 1224 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу 22 лютого 2026 року о 19 годині 45 хвилин в с. Гандрабури по вул. Валерія Стасюка, буд. 48 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mazda, державний номерний знак НОМЕР_3 , та після скоєння ДТП залишив місце пригоди, чимпорушив пункт 2.10«а» Правил дорожнього руху України.
Крім того, 22 лютого 2026 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 598470 відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 130 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу 22 лютого 2026 року о 19 годині 45 хвилин в с. Гандрабури по вул. Валерія Стасюка, буд. 48 водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Mazda, державний номерний знак НОМЕР_3 та здійснив ДТП. Після чого покинув місце пригоди та вжив спиртні, чимпорушив пункт 2.10«є» Правил дорожнього руху України.
Зазначені матеріли були зареєстровані в Автоматизованій системі документообігу суду та їм було присвоєно, відповідно, єдині унікальні номери судових справ 491/122/26, 491/123/26, 491/124/26.
За результатами автоматизованого розподілу судових справ між суддями справи за №№491/122/26, 491/123/26, 491/124/26 було передано для розгляду судді Ананьївського районного суду Одеської області Желяскову О.О.
Частиною другою статті 36 КУпАП визначено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 № 814 (в редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485), у разі об'єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об'єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.
Відповідно до постанови (ухвали) суду вноситься інформація в АСДС під номером об'єднаної справи (матеріалів кримінального провадження) та відмітки про об'єднання справ (матеріалів кримінального провадження) із зазначенням номера нової судової справи (матеріалів кримінального провадження).
З огляду на викладене, з метою дотримання вимог частини другої статті 36 КУпАП суд на місці постановив об'єднати справи за №№ 491/122/26, 491/123/26, 491/124/26 в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі єдиний унікальний номер 491/122/26 (провадження № 3/491/55/26), оскільки вказана справа зареєстрована в АБД Д3 першою.
Розгляд адміністративної справи було призначено на 04 березня 2026 року та на дату, визначену в протоколах про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 до суду на розгляд справи не прибув, причини неприбуття не повідомив.
Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи у відсутність особи, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 268 КУпАП визначено вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких відбувається за обов'язковою присутністю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст.ст. 1224,124 та 130 ч. 4 КупАП, не входять до переліку справ, при розгляді яких присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою.
Суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 достеменно відомо про складення відносно нього 22 лютого 2026 року протоколів про адміністративне правопорушення за ст.ст. 1224,124 та 130 ч. 4 КупАП (а.с.4, 17, 30), та він ознайомлений з датою та місцем їх розгляду, оскільки відомості про це містяться у відповідній графі протоколів, з якими ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис та копію яких отримав.
Крім того, відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі та з ними можливо ознайомитись на офіційному вебпорталі судової влади в мережі Інтернет за вебадресою: http://court.gov.ua/sud1501/gromadyanam/csz.
Між тим, станом на 04 березня 2026 року від ОСОБА_1 будь-яких заяв або клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи, не надходило.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, в рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» суд зробив висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, з якою відкладення розгляду має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, в рішенні у справі «Цихановський проти України» суд зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію було висловлено в рішеннях Європейського суду з прав людини «Смірнова проти України» та «Карнаушенко проти України».
Також суд враховує позицію Верховного Суду, яка міститься в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 910/9836/18, де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність в судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи в розумні строки, з одного боку, забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого - своєчасне вжиття заходів, спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). В будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
З огляду на обставини, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних документів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення і додані до нього матеріали, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішуючи справу, суд виходить з наступного.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За приписами статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно Закону України «Про дорожній рух» водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; виконувати розпорядження поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 Правил передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 1224,124 та 130 ч. 4 КупАП, підтверджується зібраними у справі доказами.
Оцінені судом докази, що містяться в матеріалах справи, отримані з дотриманням встановленого законом порядку та в передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви в їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми, а сукупність цих доказів є достатньою для прийняття відповідного процесуального рішення.
При прийнятті рішення, відсутні будь-які підстави, які б давали можливість суду вважати, що досліджені докази є сумнівними та неправдивими, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Матеріали справи не містять доказів про порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Порушень вимог КУпАП, які б могли потягнути за собою визнання доказів недопустимими, судом не встановлено.
Суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст.ст. 1224,124 та 130 ч. 4 КупАП.
За наведених обставин, суд вважає до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в межах санкцій ст.ст. 1224,124 КУпАП, необхідно застосувати стягнення у виді штрафу та в межах санкції ст. 130 ч. 4 КУпАП - у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Призначаючи ОСОБА_1 додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами як до особи, яка такого права не має (а.с.7), суд виходить з наступного.
Відповідно до постанови Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20 (провадження № 51-944кмо23) підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.
У вказаній постанові зазначено, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане в передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
При цьому, судом було зазначено, що внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Санкція ч. 4 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Вказана санкція в частині накладення штрафу з позбавленням права керування транспортним засобом є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд враховує, що діючий КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми.
Вчинене адміністративне правопорушення, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
В свою чергу, притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом, не маючи такого права пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
При цьому, суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником,так і іншими особами.
Частиною першою статті 36 КУпАП визначено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Частиною другою статті 36 КУпАП встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що громадянина ОСОБА_1 має бути визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 1224,124 та 130 ч. 4 КупАП, та з урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи порушника, ступеню його вини, із застосуванням частини другої статті 36 КУпАП, на нього має бути накладено стягнення в межах санкції ч. 4 ст. 130 КУпАП, яка передбачає відповідальність за більш серйозне правопорушення, а саме, у виді штрафу врозмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Відповідно до статті 401 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 гривень.
З наведеного вбачається, що у 2026 році у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути стягнено судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. (3 328,00 гривень х 0,2 = 665,60 гривень).
У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 401, 1224,124, 130, 221, 268, 280, 283, 284 КУпАП,
Визнати громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 04 лютого 2022 року органом видачі 5123; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 1224,124 та 130 ч. 4 КупАП, та накласти на нього адміністративні стягнення:
- за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень 00 коп.;
- за ст. 1224 КУпАП у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 (три тисячі чотириста) гривень 00 коп.;
- зач. 4 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Відповідно до положень частини другої статті 36 КУпАП остаточно накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнення за більш серйозне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.
Реквізити для сплати штрафу: Розрахунковий рахунок: UA148999980313050106000015634; Код класифікації доходів бюджету: 21081100; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку (МФО): 899998; Отримувач: ГУК в Од.обл./м.Ананьїв/21081100; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37607526.
Роз'яснити, що відповідно до положень статтей 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 04 лютого 2022 року органом видачі 5123; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 коп.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Призначення платежу*;101;_________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір стягнутий з ___________ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).
Згідно частини першої статті 294 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 КУпАП може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Копію цієї постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою та третьою статті 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.О. Желясков
Постанова суду набрала законної сили «___» _______ 20____ року та може бути пред'явлена до виконання протягом 3-х місяців «____» __________ 20____ року