Справа № 712/2865/26
Провадження №1-кс/712/1284/26
04 березня 2026 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання заступника начальника слідчого відділу УСБУ в Черкаській області ОСОБА_4 , за погодженням прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпек Черкаської обласної прокуратури у кримінальному провадженні, відомості у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026250000000053 19.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 1102 КК України, -
Заступник начальника слідчого відділу УСБУ в Черкаській області підполковник юстиції ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним клопотанням.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Калуга Калузької області російської федерації (далі - рф), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 1102 КК України - фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Так, громадянин рф ОСОБА_6 , обіймаючи посаду губернатора Владимирської області рф, виконуючи при цьому адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, маючи в своєму підпорядкуванні значне коло осіб з числа державних службовців Владимирської області, діючи за попередньою змовою із невстановленими особами серед вказаних службових осіб, з моменту оголошення початку так званої «спеціальної військової операції», тобто з 24 лютого 2022 року і щонайменше по 18 лютого 2025 року, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, на виконання свого злочинного умислу, направленого на надання матеріальних ресурсів для здійснення фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, використовуючи свій адміністративний вплив та адміністративний ресурс, як особисто, так і через надання відповідних доручень, вчиняв дії, що спрямовувались на матеріальне забезпечення, шляхом придбання та подальшої передачі матеріальних ресурсів у вигляді військової техніки, обладнання, амуніції, засобів індивідуального захисту, медичних препаратів, продуктів харчування, будівельних матеріалів та інших матеріальних цінностей, представникам військових формувань рф, які, в свою чергу, використовували їх з метою захоплення території України, тобто зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, під час ведення повномасштабної війни рф проти України
Причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
-протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 20.11.2024, які підтвердили, що від імені губернатора Владимирської області ОСОБА_6 їм надходили грошові кошти за участь у збройній агресії рф проти України;
-протоколами пред'явлення для впізнання зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 20.11.2024;
- протоколами оглядів інтернет-ресурсів від 11.11.2024, 13.11.2024, 19.12.2024, 20.02.2025, 24.02.2025, 26.02.2025, 07.08.2025, 26.08.2025, 01.09.2025, 24.12.2025, якими підтверджується передача гуманітарних та інших вантажів губернатором Владимирської області рф ОСОБА_6 до військових підрозділів, які беруть безпосередню участь у збройній агресії рф проти України;
- висновками експертів №№ СЕ-19/124-25/11846-ФП від 19.09.2025, СЕ-19/124-25/11853-ФП від 24.09.2025, СЕ-19/124-25/11996-ФП від 24.09.2025, СЕ-19/124-25/11853-ФП від 24.09.2025, СЕ-19/124-25/11995-ФП від 07.10.2025 за результатами проведення судових портретних експертиз, якими підтверджується, що на фотографіях та відеозаписах, розміщених у інтернет-публікаціях зображено саме губернатора Владимирської області рф ОСОБА_6 як особу, що здійснює передачу гуманітарних та інших вантажів до військових підрозділів, які беруть безпосередню участь у збройній агресії рф проти України;
- висновком експерта № СЕ25-24/Л/7 від 09.02.2026 за результатами проведення лінгвістичної експертизи, згідно з яким з об'єктивного змісту наданих на дослідження публікацій в інтернет-ресурсах ОСОБА_6 брав участь в організації матеріального та фінансового забезпечення збройних підрозділів держави агресора.
Також, згідно з даними системи «Аркан» (інтегрована міжвідомча автоматизована система обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон), ОСОБА_6 у період з 24 лютого 2022 року по 27 лютого 2026 року офіційно не перетинав державний кордон України.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (як державного так і міжнародного) має бути винесена відповідна постанова (ст. 281 КПК України). Фактично дата винесення відповідної постанови про оголошення в міжнародний розшук підозрюваного і є початком оголошення особи в міжнародному розшуку в розумінні ст. 281 КПК України.
На теперішній час є необхідність у застосуванні до ОСОБА_6 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки існують достатні підстави вважати, що підозрюваний, знаходячись на волі може: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); 3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Перелічені ризики існують, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років; усвідомлює свою участь у фінансуванні та матеріальному забезпеченні збройної агресії рф проти України; усвідомлює, що його дії могли призвели до загибелі людей; будучи губернатором Владимирської області рф та громадянином цієї держави, маючи постійне місце мешкання на території рф, з метою уникнення покарання може виїхати на територію держави-агресора при обранні більш м'якого запобіжного заходу; перебуваючи на зазначеній посаді може вчиняти інші злочини, зокрема, продовжувати фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Таким чином, органом досудового розслідування, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і обставин, які підтверджують ці ризики, а також установлено, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти переліченим ризикам, що не здатен забезпечити інший більш м'який запобіжний захід.
Окрім того, 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому на підставі відповідних Указів Президента України, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф, воєнний стан на території України неодноразово продовжувався та постійно діє з 24 лютого 2022 року по сьогоднішній день. Так, на теперішній час, на підставі Указу Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією рф, воєнний стан на території України неодноразово продовжувався та діє на сьогоднішній день до 05 год 30 хв 04 травня 2026 року.
Згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, у тому числі, передбаченого ст. 1102 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті, тобто тримання під вартою.
Також, згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Між тим, слід звернути увагу, що метою обрання запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повному обсязі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув'язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто постановлення обвинувального вироку (пп. «а» п. 1 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року).
Крім того, відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
У кримінальному провадженні № 22026250000000053 від 19 лютого 2026 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в державний та міжнародний розшук відповідною постановою слідчого від 27 лютого 2026 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Європейською Конвенцією про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року, яка є основною міжнародною Конвенцією України з іншими державами з питань екстрадиції, передбачено, що Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній, з урахуванням положень та умов, викладених в цій Конвенції, всіх осіб, які переслідуються компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення правопорушення або які розшукуються зазначеними органами з метою виконання вироку або постанови про утримання під вартою.
Також, відповідно до ст. 12 вказаної вище Конвенції, запит запитуючої Сторони супроводжується оригіналом або завіреною копією обвинувального вироку та постанови суду або постанови про негайне затримання чи ордера на арешт або іншого розпорядження, яке має таку ж силу і видане відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої Сторони.
Згідно зі ст. 25 вказаної вище Конвенції для цілей цієї Конвенції термін «постанова про утримання під вартою» означає будь-яке розпорядження, яке передбачає позбавлення волі і яке було проголошене кримінальним судом на додаток до вироку про ув'язнення або замість нього.
З урахуванням того, що підозрювана особа знаходиться за межами України, то у випадку встановлення її місцезнаходження чи затримання на території іноземної держави, до неї будуть застосовуватись правові процедури передбачені міжнародно-правовими договорами України, які ратифіковані Верховною Радою України, в тому числі вказаною Конвенцією, а також Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Так, згідно зі ст. 5. ч. 1, п. f) Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» передбачено, що у випадку, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Тобто, описані норми міжнародних договорів вказують на те, що у разі застосування правових норм, передбачених цими договорами у процесі екстрадиції особи, необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без будь-яких альтернатив.
Також, необхідність в обранні стосовно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою виникає з того, що останній перебуває за межами України і в разі його затримання чи встановлення місцезнаходження буде застосована процедура екстрадиції.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК України, до клопотання про видачу особи, серед іншого, додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності.
Тобто, виходячи з аналізу як міжнародно-правових норм так і кримінального процесуального законодавства України щодо застосування правових норм, передбачених у процесі екстрадиції особи, необхідний відповідний документ про тримання особи під вартою, без визначення будь-яких інших альтернатив чи зобов'язань.
Крім цього, з метою публікації «червоного оповіщення» (арешт з метою подальшої екстрадиції) в базах даних Генерального секретаріату Інтерполу щодо ОСОБА_6 необхідно надати на їх адресу гарантії відповідного центрального органу України при здійсненні міжнародного співробітництва під час кримінального провадження щодо направлення запиту про видачу (екстрадицію) підозрюваного ОСОБА_6 , а також засвідчену копію чинної ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою.
Беручи до уваги викладене та те, що існують надто великі ризики того, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі може продовжувати переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинення тяжкого злочину; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, більш м'які запобіжні заходи, аніж тримання під вартою, не можуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, просить суд задоволити клопотання.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні покладався на розсуд суду.
Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зміст та мотиви клопотання і додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчогшо відділу УСБУ в Черкаській області перебувають матеріальи кримінального провадження № 22024250000000072 від 18.03.2024р. за фактом вчинення представниками органи місцевого самоврядування Чуваської республіки, Ставропольського краю, Астрханської області, Владимирської області, Калінінградської області, Калузької області, м. Санкт-Петербург та Ленінградської області російської федерації, банківських, фінансових установ, підприємств та організацій різних форм власності, які є резидентами російської федерації,діючи за попередньою змовою, фінансування дій підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Коституцією України шляхом збору коштів та закупівлі озброєння, техніки, боєприпасів, форменного та спеціального одягу, амуніції, військового та тактичного спорядження і обладнання, продуктів харчування, інших предметів та речей, прийняття спеціальних фінансових програм, спрямованих на підтримку військовослужбовців зс та інших силових відомств російської федерації та членів їх сімей за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України.
17.02.2026р. в рамках кримінального провадження складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України.
Постановою від прокурора від 19.02.2026р. виділені з матеріалів кримінального провадження № 22024250000000072 в кримінальне провадження № 22026250000000053 від 19.02.2026р. матеріали досудового розслідування за підозрю ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України.
19 лютого 2026 року до ЄРДР у кримінальному провадженні № 22026250000000053 внесені відомості за ч. 3 ст. 1102 КК України, відповідно до яких органи місцевого самоврядування Чуваської республіки. Ставропольського краю, Астрханської області, Владимирської області, Калінінградської області, Калузької області, м. Санкт-Петербург та Ленінградської області російської федерації, банківські, фінансові установи, підприємства та організації різних форм власності, які є резидентами російської федерації,діючи за попередньою змовою, фінансують ведення агресивної війни проти України, геноциду українського народу та окупації території України підрозділами збройних сил та інших силових відомств російської федерації, шляхом збору коштів та закупівлі озброєння, техніки, боєприпасів, форменного та спеціального одягу, амуніції, військового та тактичного спорядження і обладнання, продуктів харчування, інших предметів та речей, прийняття спеціальних фінансових програм, спрямованих на підтримку військовослужбовців зс та інших силових відомств російської федерації та членів їх сімей.
19.02.2026р. шляхом публікації в газеті Урядовий кур'єр № 41 (8233) підозрюваного повідомлено про підозру і судові повістки про виклик до слідчого на 24.02.2026р., 25.02.2026р., 26.02.2026р. відповідно до статей 111-112, 135, 276-278 та глави 11 КПК України.
У зв'язку з неявкою підозрюваного на слідчі дії постановою слідчого у кримінальному провадженні № 22026250000000053 від 19 лютого 2026 року підозрюваного ОСОБА_6 оголошено в державний та міжнародний розшук відповідною постановою слідчого від 27 лютого 2026 року.
Також, згідно з даними системи «Аркан» (інтегрована міжвідомча автоматизована система обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон), ОСОБА_6 у період з 24 лютого 2022 року по 27 лютого 2026 року офіційно не перетинав державний кордон України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч. 3 ст. 1102 КК України, який є особливо тяжким злочином, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 20.11.2024, які підтвердили, що від імені губернатора Владимирської області ОСОБА_6 їм надходили грошові кошти за участь у збройній агресії рф проти України;
- протоколами пред'явлення для впізнання зі свідками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від 20.11.2024;
- протоколами оглядів інтернет-ресурсів від 11.11.2024, 13.11.2024, 19.12.2024, 20.02.2025, 24.02.2025, 26.02.2025, 07.08.2025, 26.08.2025, 01.09.2025, 24.12.2025, якими підтверджується передача гуманітарних та інших вантажів губернатором Владимирської області рф ОСОБА_6 до військових підрозділів, які беруть безпосередню участь у збройній агресії рф проти України;
- висновками експертів №№ СЕ-19/124-25/11846-ФП від 19.09.2025, СЕ-19/124-25/11853-ФП від 24.09.2025, СЕ-19/124-25/11996-ФП від 24.09.2025, СЕ-19/124-25/11853-ФП від 24.09.2025, СЕ-19/124-25/11995-ФП від 07.10.2025 за результатами проведення судових портретних експертиз, якими підтверджується, що на фотографіях та відеозаписах, розміщених у інтернет-публікаціях зображено саме губернатора Владимирської області рф ОСОБА_6 як особу, що здійснює передачу гуманітарних та інших вантажів до військових підрозділів, які беруть безпосередню участь у збройній агресії рф проти України;
- висновком експерта № СЕ25-24/Л/7 від 09.02.2026 за результатами проведення лінгвістичної експертизи, згідно з яким з об'єктивного змісту наданих на дослідження публікацій в інтернет-ресурсах ОСОБА_6 брав участь в організації матеріального та фінансового забезпечення збройних підрозділів держави агресора.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Сторона обвинувачення в обґрунтування клопотання посилалась на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Із системного аналізу змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу - щодо встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків слідчий суддя керується стандартом переконання «достатні підстави».
Так, існування кожного, вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику, має підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстрована (п. п. 85, 86 рішення ЄСПЛ від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenkov. Ukraine, заява №622/11).
Суд вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо існування ризиків 1) переховуватись від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Про існування таких ризиків свідчить суворість можливого покарання у випадку визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, який на даний час обґрунтовано підозрюється у вчиненні у вчиненні тяжкого злочину за ч. 3 ст. 1102 КК України, за що передбачено покарання у виді від шести до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може бути підставою та мотивом змінити місце проживання з метою переховування від слідства, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Також суд враховує, що підозрюваний не з'явився на виклики слідчого, вчинені у вспосіб, встановлений законом, що свідчить про вчинення ним дій, які мають ознаки ухилення від слідства.
Отже наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, надають підстави для обрання запобіжного заходу.
Розглядаючи заявлене клопотання, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції», і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу необхідно врахувати практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року застосовується судами при розгляді справ, як джерело права. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнови проти Росії» (Smirnova v. Russia №71362/01 від 21 липня 2003), суд зазначив, що при визначені ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно врахувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Заслухавши учасників судового розгляду, оцінивши в сукупності обставини відповідно до ст. ст.177, 178 КПК, суд приходить до висновку, що на даному етапі досудового розслідування існують ризики переховування підозрюваного від слідства та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення та виходячи з вказаних міркувань такі ризики є реальними, враховуючи тажкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особу підозрюваного, який усвідомлює свою участь у фінансуванні та матеріальному забезпеченні збройної агресії рф проти України; усвідомлює, що його дії могли призвели до загибелі людей; будучи губернатором Владимирської області рф та громадянином цієї держави, маючи постійне місце мешкання на території рф, з метою уникнення покарання може виїхати на територію держави-агресора при обранні більш м'якого запобіжного заходу; перебуваючи на зазначеній посаді може вчиняти інші злочини, зокрема, продовжувати фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення, так як наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи та виправдовує тримання підозрюваного під вартою, при цьому менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, враховуючи обставини кримінального правопорушення у контексті воєнного стану в державі та ступінь ризиків на початковому етапі досудового розслідування.
Вирішуючи дане питання, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і суспільний інтерес в даному конкретному випадку полягає у забезпеченні розслідування злочину у сфері службової діяльності, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п.79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.
Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7-9, 176-178, 183, 184, 193, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Обрати підозрюваному за ч. 3 ст. 1102 КК України у кримінальному провадженні № 220262500000000053 від 19 лютого 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Калуга Калузької області російської федерації, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину рф, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання особи і не пізніш як через 48 (сорок вісім) годин з часу його доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Виконання ухвали доручити співробітникам Управління Служби безпеки України в Черкаській області та сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУ Національної поліції в Черкаській області.
Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, особою, яка тримається під вартою - з моменту отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_11