Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1850/26
Номер провадження 1-кс/711/631/26
27 лютого 2026 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання заступника начальника ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024250000000313 від 16.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з повною вищою освітою, який є особою з інвалідністю другої групи, одруженого, непрацюючого, раніше судимого 21.05.2025 Чигиринським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, -
Заступник начальника ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , поданим в рамках кримінального провадження №12024250000000313 від 16.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України.
Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні СУ ГУНП в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження №12024250000000313 від 16.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом та за попередньою змовою з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та іншими на даний час невстановленими особами, маючи умисел на незаконне вирощування рослин конопель, з метою подальшого збуту, усвідомлюючи протиправність своїх умисних дій, у порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», якими встановлено правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні та заборонена діяльність фізичних осіб з використання рослин конопель, а також відповідно до Порядку провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та контролю за їх обігом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №589 від 03.06.2009, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою збуту здійснили незаконний посів, тобто висадили у відкритий ґрунт рослини конопель у невстановленій кількості, але не менше ніж 16 рослин, які в подальшому вирощували на заздалегідь підготовленій земельній ділянці за координатами 49.0939722, 32.6057778, яка розташована в адміністративних межах м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , діючи разом з ОСОБА_7 , за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, у невстановлений в ході досудового розслідування час на земельній ділянці за координатами 49.0939722, 32.6057778, яка розташована в адміністративних межах м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, у невстановлений період часу, але не пізніше ніж 16.07.2025 висадили у відкритий ґрунт рослини конопель у невстановленій кількості, але не менше ніж 16 рослин конопель.
В подальшому, ОСОБА_5 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_7 , розуміючи, що для повноцінного дозрівання рослин конопель та можливості подальшого їх збору, необхідний відповідний догляд за ними, діючи відповідно до домовленостей групи осіб, періодично приблизно протягом травня-листопада 2025 року на спеціально підготовленій земельній ділянці за координатами 49.0939722, 32.6057778, яка розташована в адміністративних межах м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, з метою подальшого збуту, здійснювали вирощування рослин конопель та вживали заходів щодо їх росту, шляхом підживлення, культивування, поливу з метою доведення їх до стадії дозрівання у невстановленій кількості, але не менше ніж 16 рослин конопель.
Так, 16.07.2025, у період часу з 12 год. 17 хв. по 12 год. 33 хв., під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді негласного отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження, працівниками правоохоронних органів на земельній ділянці за координатами 49.0939722, 32.6057778, яка розташована в адміністративних межах м. Чигирин Черкаського району Черкаської області, з ґрунту відібрано зразки рослин в кількості 16 (шістнадцять) рослин, які відповідно до висновку експерта є рослинами роду коноплі (Cannabis L.), які містять психотропну речовину.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України, а саме у:
- незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з метою збуту.
Він же, діючи умисно, як особа, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 310 КК України, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, посягаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, незаконно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», усвідомлюючи протиправність своїх дій, та, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, придбав психотропну речовину, яку перевозив та зберігав до 19.08.2025 у відділенні для речей («бардачку») в автомобілі «ВАЗ 111840», н.з. НОМЕР_1 , для подальшого збуту, тобто продажу.
Працівниками УСР в Черкаській області ДСР НП України, 19.08.2025 в період часу з 15 год. 10 хв по 15 год. 13 хв., з автомобіля «ВАЗ 111840», н.з. НОМЕР_1 , який знаходився біля будівлі, що за адресою: м. Черкаси, вул. Святотроїцька, 100, відібрані зразки порошкоподібної речовини, яка згідно з висновком експерта містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін та маса якої (в перерахунку на амфетамін-основу) складає 0,163г, яку ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, зберігав в власному автомобілі «ВАЗ 111840», н.з. НОМЕР_1 , для подальшого збуту, тобто продажу.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у:
- незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту психотропної речовини, вчинені особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 310 КК України.
Продовжуючи свій злочинний умисел, він же, діючи умисно, повторно, як особа, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 310 КК України, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, та, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, придбав психотропну речовину, яку перевозив та зберігав до 13.11.2025 у відділенні для речей («бардачку») в автомобілі «ВАЗ 111840», н.з. НОМЕР_1 , для подальшого збуту, тобто продажу.
Працівниками УСР в Черкаській області ДСР НП України, 13.11.2025 в період часу з 11 год. 47 хв по 11 год. 50 хв., з автомобіля «ВАЗ 111840», н.з. НОМЕР_1 , який знаходився навпроти будівлі, що за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Чигирин, вул. Грушевського, 23, відібрані зразки порошкоподібної речовини, яка згідно з висновком експерта містить в своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін та маса якої (в перерахунку на амфетамін-основу) складає 0,006г, яку ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, зберігав в власному автомобілі «ВАЗ 111840», н.з. НОМЕР_1 , для подальшого збуту, тобто продажу.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у:
- незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту психотропної речовини, вчинені повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 310 КК України.
26.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 310 та ч. 2 ст. 307 КК України.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому злочинів повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження: протоколами негласних слідчих (розшукових) дій, висновками експертів та іншими матеріалами кримінального провадження.
Враховуючи зібрані докази на даному етапі досудового розслідування, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років із конфіскацією майна.
На даний час є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, усвідомлюючи протиправність своїх дій та тяжкість вчинених ним злочину може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на інших підозрюваних у даному провадженні, які притягуються до кримінальної відповідальності, та тим самим перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, таким чином, органом досудового розслідування, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_5 має високий ступінь суспільної небезпеки, оскільки вчинене з посяганням на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що охороняють здоров'я населення України, та за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Інкриміновані злочини зумовлює тяжкі наслідки не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, спробам з його боку переховуватися від правоохоронних органів та/або суду, незаконно впливати на іншого підозрюваного, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи, відсутність тяжких хвороб, існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від можливого майбутнього покарання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, що вказує на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі підозрюваний може незаконно впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні та перебуваючи на волі, матиме змогу контактувати з ними та незаконно впливати на них, схиляючи до дачі завідомо неправдивих показань, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існує до моменту безпосереднього отримання судом показань.
Слід врахувати, що підозрюваному інкриміновано вчинення тяжких злочинів, він непрацевлаштований, що вказує на те, що перебуваючи на волі він може продовжити злочинну діяльність, тобто на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи викладене орган досудового розслідування вважає, що менш суворий запобіжний захід, окрім як, тримання під вартою не здатен забезпечити виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків та запобігти вищевказаним ризикам.
Вказані обставини свідчать про недостатність застосування найбільш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Особиста порука також не може бути застосована до підозрюваного, оскільки до суду не надійшло звернень від осіб, які б заслуговували на довіру, про те, що вони можуть поручитись за підозрюваного.
Обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не забезпечить її належної процесуальної поведінки та не зможе запобігти вказаним ризикам. Тяжкість інкримінованих злочів та усвідомлення підозрюваним ймовірність призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, відсутність постійного джерела доходу, свідчать про ризик того, що підозрюваний буде переховуватись від органу досудового розслідування або суду та може продовжувати злочинну діяльність.
Зважаючи на те, що підозрюваному інкриміновано вчинення тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що створює загрозу для населення та становить підвищену суспільну небезпеку, тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , повністю виправдовується інтересами суспільства, які в даному випадку переважають інтереси підозрюваного щодо забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, органом досудового розслідування, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, встановлено наявність обґрунтованих ризиків передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших підозрюваних, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
На підставі вищевикладеного, ініціатор клопотання вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки лише такий запобіжний захід належним чином попередить настання перерахованих вище ризиків та забезпечення належне виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків.
При цьому, слідчий посилається на ч. 3 ст. 183 КПК України відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного, ініціатор клопотання вважає за необхідне застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_5 виключно у вигляді тримання під вартою, оскільки лише такий запобіжний захід належним чином попередить настання перерахованих вище ризиків та забезпечення належне виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, а тому слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з даним клопотанням.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на доводи викладені в ньому та додані до нього докази. Додатково прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, що підтверджується здобутими досудовим розслідуванням доказами, в тому числі, протоколами НСРД. При цьому вказав, що на даний час, ОСОБА_5 повідомлено першочергову підозру, оскільки на даний час триває розсекречення матеріалів отриманих за результатом проведених НСРД. Також прокурор зазначив, що підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою є існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема просив суд врахувати те, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість покарання, яка йому загрожує в разі визнання його винним у вчинені вказаних кримінальних правопорушень, може переховуватись від слідства та суду. Також, перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з якими він систематично та тісно спілкувався, що підтверджується матеріалами досудового розслідування, а тому, перебуваючи на волі, він матиме можливість спілкуватись з такими особами, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин даного злочину. Прокурор просив враховувати той факт, що інкриміновані підозрюваному в провину кримінальні правопорушення мали систематичний характер, що підтверджується протоколами за результатами проведення НСРД, що може свідчити про те, що діяльність, пов'язана з незаконним обігом наркотичних засобів є джерелом його доходу, а тому ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може продовжити таку злочинну діяльність, вчиняючи нові корисливі злочини у цій сфері. Сторона обвинувачення вважає, що саме тримання під вартою зможе запобігти вказаним ризикам. При обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, просив призначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Саме такий розмір застави може забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та зможе запобігти ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 заперечував свою причетність до інкримінованих йому в провину злочинів, вказуючи, що зазначений у клопотанні автомобіль ВАЗ 2008 року випуску, він не закривається, будь-хто міг до нього потрапити, вилучені органом досудового розслідування заборонені речовини не його, звідки вони там взялись йому невідомо. Заперечував факт вирощування конопель, зазначаючи, що ці рослини ростуть по всьому березі річки, він з своєю похресницею ОСОБА_7 обробляли город і, набираючи воду з річки, проходили повз ці рослини. Його причетність до зазначених у клопотанні злочинів недоведена. Просив врахувати, що він пенсіонер, є особою з інвалідністю другої групи, хворіє на никроз печінки, має постійне місце проживання, де проживає з дружиною, яка є особою з інвалідністю третьої групи. Він не має наміру переховуватись від слідства та суду чи вживати дії на перешкоджання кримінальному провадженню.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України. Зокрема зазначав, що пред'явлена його підзахисному підозра необґрунтована, оскільки доказів причетності до зазначених у підозрі злочинів не надано. Автомобіль його підзахисного не зачиняється, будь-хто міг до нього проникнути, тому вилучені заборонені речовини могли підкинути, факт вирощування конопель теж не доведено. Підозра сторони обвинувачення ґрунтується на припущеннях. Крім того, стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження зазначених у клопотанні ризиків. Його підзахисний одружений, має постійне місце проживання, що свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків. Крім того, ОСОБА_5 є пенсіонером та отримує пенсію, тому не можна стверджувати, що він не має засобів до існування. Його підзахисний не має наміру переховуватись чи вчиняти інші дій, що можуть зашкодити досудовому розслідуванню. Після повідомлення про підозру він відразу з'явився до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу. На його переконання, прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки ОСОБА_5 . Просив відмовити в застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати цілодобовий домашній арешт. Крім того, звертав увагу на те, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю другої групи, має незадовільний стан здоров'я та потребує отримання належного лікування, що на його думку буде неможливим в мовах перебування в слідчому ізоляторі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також, п.5 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Судом встановлено, що СУ ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024250000000313 від 16.08.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, які є тяжкими злочинами, оскільки санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна; санкцією ч. 2 ст. 310 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
26.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних, передбачених:
- ч. 2 ст. 310 КК України, а саме у незаконному посіві та незаконному вирощуванні конопель, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з метою збуту;
- ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту психотропної речовини, вчинені особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 310 КК України;
- ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, перевезенні, зберіганні з метою збуту психотропної речовини, вчинені повторно, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 310 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом негласної слідчої (розшукової) дії - обстеження публічно недоступного місця з метою виявлення та вилучення зразків необхідних для порівняльного дослідження від 07.01.2026, висновком експерта №СЕ-19/124-25/17668-НЗПРАП від 09.12.2025, протоколом негласної слідчої (розшукової) дії - негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження від 07.01.2026, протоколом негласних слідчих (розшукових) дій - візуальне спостереження за місцем від 04.11.2025, висновком експерта №СЕ-19/124-25/10839-НЗПРАП від 07.08.2025, висновком експерта №СЕ-19/124-25/13327-НЗПРАП від 16.09.2025, протоколом негласних слідчих (розшукових) дій - візуальне спостереження за місцем від 25.07.2025, протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за особою від 04.11.2025.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України є обґрунтованою. При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину, про що наголошувалось стороною захисту в судовому засіданні, вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Отже, на думку слідчого судді, висновок органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованим чи очевидно недопустимим, тому слідчий суддя дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходу забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинів.
Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично сторона захисту дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування, що є на цей час передчасним.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилалася сторона обвинувачення у клопотанні, та позицію захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає наступне.
В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою сторона обвинувачення в судовому засіданні посилалася на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду, незаконно впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинені ОСОБА_5 інкриміновані йому в провину злочини, санкція яких передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна (ч. 2 ст. 307 КК України) та у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років (ч. 2 ст. 310 КК України), отже у разі засудження останнього за вказаними статтями до нього не може бути застосовано ст. 75 КК України та звільнено від відбування покарання з випробуванням. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона захисту, зокрема, що ОСОБА_5 є особою пенсійного віку, має постійне місце проживання, одружений, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин наведених стороною захисту, не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення.
Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування ОСОБА_5 від слідства та суду.
Також слідчий суддя вважає, що існує ризик впливу підозрюваного на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а саме на ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з якими він особисто знайомий та має постійний зв'язок, що вбачається з протоколів за результатами НСРД. Отже, наведене свідчить про те, що підозрюваний може впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, з метою зміни ними своїх показань та уникнення від кримінальної відповідальності.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, незаконно впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 21.05.2025 був засуджений Чигиринським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 369 КК України та на даний час підозрюється у вчиненні тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів, які вчинено з корисливих мотивів, такі злочинні дії спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, враховуючи що останній не працевлаштований та не має стабільного щомісячного доходу, що може спонукати його до вчинення іншого кримінального правопорушення, та свідчить про відсутність гарантій належної правомірної поведінки підозрюваного та необхідність застосування до нього суттєвих заходів процесуального примусу.
Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, спосіб та обставини вчинення кримінальних .правопорушень, особу підозрюваного (вік, стан здоров'я, а також те, що підозрюваний не працевлаштований та не вживає заходів для пошуку працевлаштування чи постановлення на облік в центр зайнятості як особа, що шукає роботу), немає постійного джерела доходу, є особою з інвалідністю другої групи, на даний час підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, за рахунок яких міг отримувати дохід від збуту наркотичних засобів.
При цьому, слідчий суддя враховуючи суспільну небезпеку, інкримінованих органом досудового розслідування злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоров'ю населення, вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.
В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов'язання, порука чи домашній арешт.
Так, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, особливості події кримінального правопорушення, вбачається, що особисте зобов'язання, не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. При цьому, слід звернути увагу, що особливості події кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , свідчать, що ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваним, створює істотну загрозу іншим членам суспільства.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Крім цього, за допомогою застосування до підозрюваного, заходу забезпечення кримінального провадження - запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування щодо встановлення та з'ясування всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення в якому він підозрюється.
Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, зокрема, тих, що характеризують особу останнього, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.
Водночас, згідно ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст. 183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.
При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3328 грн.
За таких обставин, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., яку підозрюваний має право у будь-який момент внести на спеціальний рахунок у порядку, визначеному КМУ, після чого може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов'язки, передбачені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. На переконання слідчого судді, задля досягнення дієвості запобігання ризикам негативного впливу підозрюваного на хід досудового розслідування, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків, передбачених п.п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув'язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст. 197 КПК України, на період часу у 60 днів, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_5 не затриманий, підозру останньому повідомлено 26.02.2026, в строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні закінчується 26.04.2026. Таким чином, слід визначити строк застосування запобіжного заходу в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.04.2026 включно.
Оцінюючи твердження сторони захисту про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_5 та необхідність отримання ним медичної допомоги за межами ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» слідчий суддя наголошує на тому, що право підозрюваного на належну медичну допомогу в жодному разі не ставиться під сумнів слідчим суддею і так само не може ставитись під сумнів іншими учасниками кримінального провадження.
Так, діючим законодавством України передбачено охорону прав осіб, які утримуються під вартою, в тому числі право на належну медичну допомогу, обов'язок забезпечення якої покладено на адміністрацію місць попереднього ув'язнення.
В той же час, стороною захисту в ході розгляду даного клопотання надано копію довідки до акту огляду МСЕК від 01.09.2015, якою ОСОБА_5 встановлено другу групу інвалідності безтерміново, однак доказів про стан здоров'я останнього не надано, як і доказів неможливості отримання підозрюваним належної медичної допомоги в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що на даний час переконливих даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 182, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 369-372 КПК України, -
Клопотання заступника начальника ВР ЗЗКС СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене начальником відділу Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12024250000000313 від 16.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 1, 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 310 КК України - задовільнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.04.2026 включно.
Взяти підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту у залі суду негайно.
Строк тримання під вартою обраховувати з моменту взяття під варту - 27 лютого 2026 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисячі двісті сорок) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , з-під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA888201720355269002000003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12024250000000313, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2024.
Після внесення застави підозрюваний звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду/слідчого судді;
- не відлучатись за межі м. Чигирин Черкаського району Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання/реєстрації;
- утримуватися від спілкування в будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу інтернет тощо) з іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні, а саме із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_5 у присутності слідчого чи прокурора;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, тобто до 26.04.2026 включно. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.
Строк дії ухвали визначити до 26 квітня 2026 року включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, захиснику, слідчому, прокурору, та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1