Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1713/26
Номер провадження 1-кс/711/588/26
26 лютого 2026 року м.Черкаси
Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , за участі
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12025250000000757 від 27.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про продовження строку тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бондарі Кременчуцького району Полтавської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, який не є особою з інвалідністю, одруженого, номеру обслуги 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше несудимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
Старший слідчий СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням, погодженим прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250000000757 від 27.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про продовження строку тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначено, що СУ ГУНП України в Черкаській області за процесуального керівництва Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000757 від 27.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України КК України.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 , 26 листопада 2025, близько 21 год. 00 хв. за місцем дислокації військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно, завдав удар невстановленим в ході досудового розслідування предметом, по голові ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинивши останньому, відповідно до медичної довідки КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» від 27.11.2025, тілесні ушкодження у вигляді перелому склепіння черепу, відкритої проникаючої ЧМТ, багатоуламкового втиснутого перелому лівої тім'яної кістки, забою головного мозку середнього ступеня, забійної рани лівої тім'яної ділянки.
27.11.2025 ОСОБА_5 затриманий в порядку п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.
27.11.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського РС м. Черкаси від 28.11.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Постановою керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону від 20.01.2026 строк досудового розслідування в даному кримінальному провадженні продовжено до 27.02.2026.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.01.2026 відносно підозрюваного ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 27.02.2026.
Причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:
- даними протоколу огляду місця події від 27.11.2025;
- показаннями свідка ОСОБА_8 від 27.11.2025;
- показаннями свідка ОСОБА_9 від 27.11.2025;
- показаннями свідка ОСОБА_10 від 27.11.2025;
- показаннями свідка ОСОБА_11 від 27.11.2025;
- даними довідки КНП «КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» від 27.11.2025;
- іншими матеріалами досудового розслідування в своїй сукупності.
Вказані матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Згідно ст. 12 КК України, даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.
Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлювалась наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо підозрюваний буде залишатись на волі.
Метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 , згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватись від органів досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні;
- іншим чином перешкодити кримінальному провадженню;
Обставинами, які дають підстави зробити висновки про наявність вищевказаних ризиків є наступне.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 має високий ступінь суспільної небезпеки, так як скоєно військовою службовою особою Збройних Сил України, який зобов'язаний показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників), піклуватися про підлеглих, дбати про здоров'я підлеглих, вживати необхідних заходів до його зміцнення, бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності, постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права, неухильно дотримуватися положень Конституції України, а також, професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Більше того, відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 зумовлене тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо її винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів.
За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов'язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 має належний стан здоров'я та проходить військову службу, у зв'язку з чим, може бути переведений/відряджений до інших регіонів країни для виконання завдань військової служби.
Враховуючи викладене, ОСОБА_5 усвідомлюючи свою вину та невідворотність суворого покарання за вчинення інкримінованого йому злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років (тяжкий злочин), може ухилятись від органів досудового розслідування та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 матиме змогу незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, зокрема на: свідків - понятих, які були присутні під час проведення слідчих дій та затримання останнього, свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні показання щодо причетності ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у зв'язку з тим, що на даний час є реальні підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на волі може на них незаконно впливати, шляхом підкупу, вмовлянням та/або застосуванням погроз та фізичного насильства, що перешкоджатиме об'єктивному розслідуванню кримінального провадження та судового розгляду, зокрема в частині відмови надання ним показань або зміни показань.
Викладені обставини вказують про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні.
Враховуючи, що на даний час органом досудового розслідування не встановлені всі обставини вчинення кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 , останній, перебуваючи на волі зможе підговорити осіб, необізнаних про обставини вчинення кримінальних правопорушень до надання завідомо неправдивих показань на користь підозрюваного, на підтвердження висунутих ним захисних версій, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту полягає в тому, що ОСОБА_5 фактично буде перебувати поза межами виконання обов'язків військової служби, весь свій час буде використовувати на власний розсуд, матиме можливість безконтрольно спілкуватися, в тому числі за допомогою телефонних засобів зв'язку, зокрема, зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні, що об'єктивно може зашкодити встановлення істини у цій справі, а також є підстави вважати, що у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний змінить місце проживання (перебування), що може негативно вплинути на подальше проведення досудового розслідування.
Всі вищеописані ризики були підтвердженні в ході обрання запобіжного заходу та продовжують існувати і на даний час.
Крім того слідчий зазначає, що відповідно до положень п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи викладене, слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з даним клопотанням, в якому просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 в межах строку досудового розслідування без визначення застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в ньому, та додані до нього докази. Додатково прокурор зазначив, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, є обґрунтованою на підставі вже зібраних органом досудового розслідування доказів. Також, на даний час, ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не втратили своєї актуальності та продовжують існувати. Так підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, в разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, може переховуватись від слідства та суду. Також, будучи військовослужбовцем він може бути переведений/відряджений до інших регіонів країни для виконання завдань військової служби. Крім того, в травні 2025 року ОСОБА_12 після проходження лікування не повернувся до військові частини, за місцем проходження військової служби, за вказаним фактом проводиться перевірка. Зазначене свідчить, що ризик переховування є досить актуальним та обґрунтованим. Також, ОСОБА_5 може здійснювати незаконний вплив на свідків з числа понятих та свідків, які є військовослужбовців військової частини, в якій він проходить службу, з метою зміни наданих ними показів, відмови від надання показань чи надання показань, які відповідатимуть висунутій ним версії подій для уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, допитані свідки вказують про агресивну поведінку підозрюваного та висловлення погроз на їх адресу. Прокурор вказував, що на даний час органом досудового розслідування ще встановлюються всі обставини у кримінальному провадженні, а тому, перебуваючи на волі, підозрюваний зможе вчиняти дії на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Так, зважаючи на особливості подій кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , ступінь ризику продовження протиправної поведінки підозрюваного продовжує існувати. На підставі викладеного прокурор просив продовжити ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, в межах строку досудового розслідування.
Окремо слідчий ОСОБА_13 зазначив, що на даний час триває проведення судової психіатричної експертизи відносно підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_12 заперечував свою причетність до вчинення кримінального правопорушення, яке його інкримінується, вказуючи, що це був самозахист та в той момент він перебував в стані алкогольного сп'яніння. Просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання сторони обвинувачення, вказуючи про необґрунтованість підозри та безпідставності ризиків, які виступають формальним доводом сторони обвинувачення. Просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати ОСОБА_5 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою та застосувати до останнього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, та документи надані стороною захисту, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Крім того, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 199 КПК зобов'язаний впевнитися в тому, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також встановити обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчим суддею встановлено, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні №12025250000000757 від 27.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
За версією органу досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Згідно положень ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Так, 27.11.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
28.11.2025 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/11257/25) відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 діб, до 25.01.2026.
20.01.2026 постановою керівника Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_14 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000757 від 27.11.2025 продовжено до трьох місяців, тобто до 27.02.2026.
22.01.2026 ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси (справа №711/520/26) відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 27.02.2026.
Висновок про те, що повідомлена ОСОБА_5 підозра у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, залишається обґрунтованою, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, а саме: даними протоколу огляду місця події від 27.11.2025; показаннями свідка ОСОБА_8 від 27.11.2025; показаннями свідка ОСОБА_9 від 27.11.2025; показаннями свідка ОСОБА_10 від 27.11.2025; показаннями свідка ОСОБА_11 від 27.11.2025; даними довідки КНП «КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» від 27.11.2025; іншими матеріалами досудового розслідування в своїй сукупності.
При цьому слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри за фактом вбивства зводились до оцінки доказів, зібраних та наданих до клопотання стороною обвинувачення.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Крім того, правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
З положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.
Також слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".
Крім того у п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" N 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".
Таким чином, на думку слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази переконали б неупередженого спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Зазначені стороною захисту доводи не спростовують висновки про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 на такому рівні, який є достатнім для обрання запобіжного заходу стосовно нього.
При цьому, питання наявності обґрунтованої підозри перевірялась слідчими суддями під час постановлення ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та при продовженні застосованого запобіжного заходу. На даний час, додатковість даних у проведенні досудового розслідування не змінилася, так як триває проведення відповідних експертиз, остаточне обвинувачення не висунуте, що було підтверджено стороною обвинувачення у судовому засіданні.
Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину.
При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, в тому числі ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час досудового розслідування слідчим суддею при обрані запобіжного заходу.
Так, існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_5 може переховуватися від слідства та суду є актуальним, зважаючи на тяжкість ймовірного покарання, оскільки останній підозрюється, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суд також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, яку наводить сторона обвинувачення, а саме, що підозрюваний, який є військовослужбовцем ЗСМ України, після проходження лікування в травні 2025 року на повернувся до місця тимчасової дислокації свого підрозділу. А тому, ризик переховування від слідства та суду є досить обґрунтованим.
Крім того, на даному етапі досудового розслідування, продовжує існувати ризик впливу на свідків, з числа військовослужбовців, які були присутні під час затримання ОСОБА_5 , при проведенні слідчих дій, а також які надали покази, що вказують на причетність останнього до інкримінованого йому в провину злочину, та потерпілого. Оцінюючим вказаний ризик слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.
Також, слідчий суддя враховує, що на даному етапі досудового розслідування у кримінальному провадженні органом досудового розслідування ще не встановлено всіх обставин вчинення злочину, а тому, перебуваючи на волі ОСОБА_5 матиме можливість створити штучні докази для викривлення дійсних обставин справи та перешкоджатиме кримінальному провадженню з метою уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначений дій.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що підстави, за яких слідчим суддею було застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також обставини, які при цьому враховувались не змінились, ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлені слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси при обранні ОСОБА_15 запобіжного заходу та при його продовженні, продовжують існувати. Відтак слідчий суддя вважає, що запобігти вказаним вище ризикам, можливо виключно продовживши строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного ОСОБА_5 , ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.11.2025 та продовженого ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.01.2026.
Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 , тяжкого кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого не завершене. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
Під час оцінки виправданості втручання у права і свободи підозрюваного слідчий суддя також враховує необхідність додаткового часу для проведення та завершення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні, що мають важливе значення для кримінального провадження, та обставини, які перешкоджали здійснити ці дії раніше та строку, необхідного для їх проведення або завершення.
Статтею 197 КПК України передбачено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26.02.2026 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025250000000757 від 27.11.2025 продовжено до п'яти місяців, тобто до 27.04.2026.
З огляду на зазначене, враховуючи дані про особу підозрюваного, особливості його життєдіяльності, вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування, обставини кримінальних правопорушень, суспільну небезпеку інкримінованих органом досудового розслідування злочинів, слідчий суддя вважає, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування в кримінальному провадженні є тримання під вартою, а тому такий запобіжний захід має бути продовжений на 60 днів, тобто до 26.04.2026 включно.
Крім того, враховуючи особливості події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, викладеного у повідомлені про підозру, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, направленим проти життя та здоров'я особи, яке відповідно до ст. 3 Конституції України, визнається найвищою соціальною цінністю, слідчий суддя вважає неможливим застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, як особисте зобов'язання, порука, застава чи домашній арешт.
Так, враховуючи особливості події кримінального правопорушення та відомості про особу підозрюваного, вбачається, що особисте зобов'язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.
Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.
Домашній арешт, про який клопотала сторона захисту, не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначених ризиків, а саме можливості переховування від органів досудового розслідування та суду, спілкуванню підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні та можливого вчинення дій спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин вчинення злочину.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я слідчому судді не надано.
Слідчий суддя, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначає розмір застави, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при продовженні строку тримання під вартою, про що клопотала сторона захисту, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який був направлений на нанесення умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 369-372 КПК України, -
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , подане в рамках кримінального провадження №12025250000000757 від 27.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - задовільнити.
Продовжити ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 26.04.2026 включно.
Строк дії ухвали визначити до 26 квітня 2026 року включно.
Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення її копії.
Слідчий суддя: ОСОБА_1