Доманівський районний суд Миколаївської області
вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400
e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua
Справа № 475/1266/25
Іменем України
03.03.2026смт. Доманівка
Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Єгорової Н.І.,
при секретареві Маковецькій Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.Доманівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Гелексі" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у сумі 20018.40 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2423,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що 14.07.2018 між ТОВ "Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 назву було змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, було укладено договір позики № 16903 .
На час укладення договору позивач був фінансовою установою та здійснював діяльність на ринку фінансових послуг, для чого було організовано сервіс з надання онлайн позик, який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.
Відповідно до умов укладеного договору позики, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Грошові кошти за цим договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії, окремими траншами.
З метою перерахування коштів позичальникам, позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС», яка є компанією, що мала право на надання платіжних послуг.
На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017, ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок позичальника було успішно перераховано грошові кошти у сумі 4 000 грн.
В результаті платіжної операції ініційованої позикодавцем, за посередництва надавача платіжних послуг, сума коштів в розмірі позики була перерахована на картковий рахунок , вказаний позичальником при укладанні договору позики.
На підставі зазначеного договору позичальнику ОСОБА_1 надано грошові кошти в якості позики суму 5000 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності.
Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день,розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна нагорода у випадку прострочення терміну платежу становить - 3%.
Позикодавець виконав свої зобов"язання щодо надання кредиту, перерахувавши позичальнику кошти.
Відповідач не виконував свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову за договором позики № 16903 від 14.08.2018 склала у загальному розмірі 20018.40 грн.,з яких 4000грн.-заборгованість за позикою, 16018.40грн.- заборгованість за процентами та комісією за користування позикою.
Враховуючи зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився , про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином , у позові зазначив про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася , про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином , правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався , заяви про розгляд справи у його відсутність не надав.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Із матеріалів справи вбачається,що 20.09.2018 між ТОВ "Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 назву було змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») та відповідачем ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі, було укладено договір позики № 16903.
Відповідно до пункту 1.1 договору, позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений договором.
Грошові кошти у позику надається в сумі, що зазначена в пп.1.1.1 Договору в безготівковій формі (п. 1.2 договору).
Відповідно до Розділу 1 договору, сторони домовились, що позикодавець надає, а позичальник отримує на наступних умовах: п. 1.1.1 сума позики 4 000,00 грн.; п. 1.1.2 плата за користування позикою встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 0.01 % в день від поточного залишку позики; 1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується - «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,5% в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору; нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
Нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів корстування позикою. Відпоідно до п 1.1.5 строк повернення позики (термін платежу): 09 серпня 2018р. Позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника).
Якщо позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики - Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн. В цьому вимоги пп.1.1.2.-1.1.4. не застосовуються.
Згідно з п. 2.1 строк дії договору становить до повного виконання позичальником зобов"язань за договором. .
Зазначений договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 26052239 .
В п. 9 договору зазначені реквізити сторін, а саме прізвище, ім'я, по батькові позичальника, паспортні дані, РНОКПП, місце реєстрації.
Відповідно до п.п. 3, 4 паспорту позики основні умови кредитування складаються з наступного: тип кредиту позика, сума кредиту 4 000,00 грн., строк кредитування 09.08.2018, мета отримання кредиту на споживчі потреби, орієнтовна загальна вартість кредиту 5570.40 грн, де 4000,00 грн. сума позики, 10.40 грн. відсотки за користування позикою та 1560 грн.комісійна винагорода за користування позикою.
Згідно з п. 5 паспорту позики кредит повертається одноразово в сумі 5570.40 грн. до 09.08.2018 .
Таблиця обчислення загальної вартості кредиту узгоджується з умовами договору позики та паспортом позики.
04 серпня 2017 року між ТОВ «Фінансова Компанія «ЕЛАЄНС» та ТОВ «Фінансова Компанія «Гелексі» було укладено договір № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку).
Відповідно до інформації, викладеної у листі за вих. № 16903 від 01.09.2025 , ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» повідомило, що на підставі договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04 серпня 2017 року, надало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. В результаті платіжної операції на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти.
Деталі транзакції (платіжної операції): платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ 41229318), отримувач коштів ОСОБА_1 , номер транзакції в системі 1076404911, номер операції 98629891, дата проведення платежу 14.07.2018, сума платежу 4 000,00 грн., валюта платежу гривня UAH, платіжний засіб (метод) карта; банк емітент платіжної картки отримувача коштів PrivatBank, номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .
Позикодавець виконав зобов"язання щодо надання позики, про що свідчить лист про здійснення транзакції про перерахування коштів відповідачу.
Відповідач не виконував належним чином зобов"язання щодо повернення позики, внаслідок чого у неї виникла кредитна заборгованість в загальному розмірі 20018.40 грн.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Положення Закону України «Про електронну комерцію» визначають організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В частині 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначені терміни, зокрема: - електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5); - електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6); - електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7); - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12).
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенні з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій її надано, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з яким договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Згідно з умовами договору позики позичальник зобов'язався вчасно повернути суму позики, сплатити плату за користування позикою в порядку та строки, визначені цим договором.
Відповідно до ст. ст. 11, 509 ЦК України, договір є підставою для виникнення зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець)передає у власність другій стороні (позичальникові)грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку заборгованості, складеного позивачем, ОСОБА_1 заборгувала позикодавцю тіло кредиту 4000 грн.; відсотки за користування кредитом- 58.40 грн., суму прострочених комісій 15960 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд вважає доведеним укладення договору про надання позики в розмірі 4000 грн. Відповідачка отримала кошти в кредит, користувалася ними, але не повернула своєчасно, чим порушила умови договору.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000грн., та заборгованості за відсотками в сумі 58.40 грн.- підлягають задоволенню в повному обсязі..
Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 15960 грн., суд зазначає наступне.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року в справі №204/224/21та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа №496/3134/19) дійшли висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви та доданих до неї документів не випливає обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 15960 грн., задоволенню не підлягають.
Відповідач не спростувала наявність та розмір заборгованості за кредитним договором, відзиву на позов не надала.
Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
При звернені до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2422.40 грн., який підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складатиме 491.10 грн.
Крім того, у своєму позові позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Згідно п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Так, на підтвердження вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, представник позивача надав суду копію договору про надання правової допомоги від 09.07.2025, акт №16903 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025 про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом на загальну суму 5000 грн.
Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомоги, в розмірі 5 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133-137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, буд. 10/1) заборгованість за договором позики № 16903 від 14.07.2018 у загальному розмірі 4058.40грн., з яких 4000 грн. заборгованість за основною сумою позики та 58.40 грн. заборгованість за відсотками .
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, буд. 10/1) судові витрати у виді судового збору у розмірі 491.10 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Н. І. Єгорова