Справа № 473/5346/25
іменем України
"04" березня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.
за участю представника позивача Грищенко Т.В., відповідача ОСОБА_1 , представника третьої особи Горбурової Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав
встановив:
У жовтні 2025 року Орган опіки і піклування виконавчого комітету Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в інтересах дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Позов мотивований тим, що відповідачка є матір'ю дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відомості про батька дітей записані за заявою матері згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України.
Відповідачка з дітьми проживають на території громади в с. Дорошівка Вознесенського району Миколаївської області з 2018 року. З 06.04.2023 року сім'я знаходиться на обліку у Служби у справах дітей Дорошівської сільської ради, як така, що перебуває у складних життєвих обставинах.
Відповідачка ОСОБА_1 періодично зловживає алкогольними напоями, веде невідповідний для жінки та матері спосіб життя. Неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ухиляння від виконання батьківських обов'язків. Представники служби у справах дітей неодноразово виходили за місцем проживання відповідачки, надавали роз'яснення щодо необхідності створення належних санітарно-гігієнічних умов проживання.
Посилаючись на викладене, позивач просив позбавити відповідачку батьківських прав та стягнути з неї аліменти на утримання дітей.
Ухвалою суду від 16 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив позбавити відповідачку батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначив, що соціальна робота з сім'єю здійснювалася на протязі 5 років, проте відповідачка не вжила заходів належного виконання батьківських обов'язків. Діти з березня 2024 року навчаються на цілодобовому перебуванні в КЗ «Вознесенська спеціальна школа» Миколаївської обласної ради. 28.08.2025 року діти були відібрані у відповідачки та влаштовані до КЗ «Вознесенська спеціальна школа». Позбавлення відповідачку батьківських прав відносно її дітей буде відповідати інтересам дітей.
Відповідачка ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказала, що на сьогоднішній день нею створені належні умови для проживання дітей разом з нею, вона піклується про своїх дітей, цікавиться їх життям, постійно спілкується та матеріально забезпечує всім необхідним. З урахуванням усіх обставин відповідачка просила відмовити у задоволенні позову.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Дорошівської сільської ради просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши сторони, думку дітей, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід залишити без задоволення із таких підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина статті 2 ЦПК України).
В судовому засіданні було встановлено і таке вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір'ю дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 .(а.с.9-17)
Відповідачка ОСОБА_1 та її діти зареєстровані та проживають по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї від 10.10.2025 року. (а.с.18)
Відомості про батька дітей записані за заявою матері згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України. (а.с. 23-26)
Відповідно до наказу Служби у справах дітей Дорошівської сільської ради №6-о.д від 06 квітня 2023 року діти ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 взяті на облік, як діти, які перебувають у складних життєвих обставинах. (а.с.28)
28 серпня 2025 року на підставі наказу №8 від 28 серпня 2025 року Служби у справах дітей Дорошівської сільської ради діти були тимчасово влаштовані до КЗ «Вознесенська спеціальна школа» Миколаївської обласної ради (а.с.29)
Рішенням виконавчого комітету Дорошівської сільської ради №57 від 28 серпня 2025 року було вирішено негайно відібрати у ОСОБА_1 її малолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та тимчасово влаштувати їх до КЗ «Вознесенська спеціальна школа» Миколаївської обласної ради, за місцем їх навчання. (а.с.30)
Відповідно до характеристик, які були надані в.о.директора школи та класним керівником КЗ «Вознесенська спеціальна школа» Миколаївської обласної ради» мати дітей ОСОБА_1 бере участь у вихованні дітей, забезпечує їх необхідними речами, часто відвідує, але не завжди реагує на зауваження педагогів, неохоче спілкується з класним керівником, іноді не відповідає на телефонні дзвінки. (а.с.19-21).
Відповідно до довідки характеристики, що була надана сільським головою Дорошівської сільської ради 08.10.2025 року ОСОБА_1 проживає в будинку з п'ятьма неповнолітніми дітьми, не працює, періодично зловживає алкогольними напоями, веде не відповідний для жінки та матері спосіб життя, відмовляється співпрацювати з фахівцями соціальної служби, притягувалася до адміністративної відповідальності по ст..184 КУпАП. (а.с.27)
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 30.07.2025, 28.08.2025, умови проживання в будинку за адресою АДРЕСА_1 незадовільні, не створені умови для виховання та розвитку дітей, запас продуктів мінімальний.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Звертаючись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав матері дітей Дорошівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області посилається на те, що відповідачка не створила належних умов для проживання та виховання дітей, житло, в якому проживають діти перебуває у антисанітарному стані.
В той же час відповідно до Акту №14 від 22.10.2025 року умови проживання задовільні, наявні спальні та навчальні місця для дітей, тижневий запас продуктів харчування, у будинку тепло та чисто.
Відповідно до довідки КЗ «Вознесенська спеціальна школа» Миколаївської обласної ради» від 11.12.2025 року № 847 мати дітей ОСОБА_1 з моменту влаштування дітей на повне державне забезпечення, постійно відвідує дітей в школі, цікавиться їх навчанням, забезпечує необхідним одягом та шкільним приладдям, постійно підтримує зв'язок з класними керівниками та вихователями. (а.с.62)
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
Суд вважає, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно встановити саме невиконанні батьком/матір'ю обов'язків по вихованню, а також встановити, що батько/мати ухиляється від їх виконання умисно, свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
В свою чергу Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав (див. постанову Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 685/511/19).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Суд вважає за необхідним зазначити про те, що органи держаної влади покликані, насамперед, допомагати сім'ям, підтримувати у скрутних ситуаціях, надаючи матеріальну та психологічну допомогу з метою збереження інституту сім'ї, родинних традицій, а відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, неповнолітніх дітей, орган опіки та піклування відібрав у матері, та звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав без з'ясування думки щодо такої доцільності самих дітей та проігнорувавши першочергову їх потребу в материнській турботі та любові.
Крім того, у спірних правовідносинах не встановлено, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
При цьому не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відповідач не бажає спілкуватися з дітьми та брати участь у їх вихованні, остаточно і свідомо самоусунулась від виконання своїх обов'язків з виховання дітей. Навпаки відповідач категорично заперечувала проти позбавлення батьківських прав.
Верховний Суд уважає, що питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання дитини з матір'ю.
За результатом розгляду справи, суд, дослідивши усі наявні докази, встановив, що відповідач виконує свої батьківські обов'язки, дбає про своїх дітей, про їх здоров'я, виховання, освіту, має гарні взаємостосунки зі своїми дітьми, які жодного разу на свою матір чи її відношення до них не скаржилися.
Проаналізувавши докази, які були подані сторонами, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки у справі, відсутні належні, достовірні, допустимі та достатні докази умисного, винного невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо дітей. Тому позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 за встановлених обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах та не буде відповідати якнайкращім інтересам дітей.
З огляду на недоведення позивачем виключних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.
В силу частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на відмову у задоволенні позову та на положення статті 141 ЦПК України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
В задоволенні позову Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_1 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та попередити, що в разі ухилення від виконання батьківських обов'язків вона може бути позбавлена батьківських прав відносно дітей.
Контроль за виконанням ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , покласти на орган опіки та піклування виконавчого комітету Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 4 березня 2026 року.
Суддя М.М. Ротар