Справа № 468/2916/25
2/468/269/26
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
04.03.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання - Зарванської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 468/2916/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30.12.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5213271 в електронній формі, за яким позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000 грн. строком на 360 днів, з умовою сплати процентів за користування кредитом в розмірі 0,95% в день. 07.01.2025 року сторони уклали додатковий договір, відповідно до якого кредитор додатково надав позичальнику кошти у кредит в сумі 2500 грн.
31.07.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 5213271 від 30.12.2024 року в загальній сумі 26 820 грн., з якої: тіло кредиту 7500 грн., проценти 14 820 грн., штрафні санкції 3750 грн., комісія 750 грн.
В подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» як новий кредитор додатково нарахувало проценти за користування кредитом в межах строку кредитування, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та процентів.
З огляду на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 37 080 грн., з яких 7500 грн. - заборгованість за кредитом, 14 820 грн. - проценти, нараховані первісним кредитором, 10 260 грн. - проценти, нараховані позивачем, 3750 грн. - штрафні санкції, 750 грн. - комісія за надання кредиту. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
В тексті позову позивач просить розглядати справу без участі його представника та не заперечує проти винесення заочного рішення.
Позов надійшов до суду 29.12.2025 року через систему «Електронний суд» (сформований в системі 28.12.2025 року).
26.01.2026 року за відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням (до суду повернулось поштове відправлення, що вказує на відсутність відповідача за зареєстрованим у встановленому порядку місцем його проживання, тому він відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим). До суду не надійшло відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали (копію договору про надання правової допомоги від 10.12.2024 року; копії платіжної інструкції від 04.08.2025 року; копію Правил надання коштів та банківських металів в кредит ТОВ «Лінеура Україна»; копію повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 05.12.2025 року; копію договору факторингу від 31.07.2025 року з додатками; копію акту прийому-передачі інформації від 31.07.2025 року; копію акту прийому-передачі реєстру боржників від 31.07.2025 року; копію договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5213271 від 30.12.2024 року з додатками; копію паспорту споживчого кредиту від 07.01.2025 року; копію паспорту споживчого кредиту від 30.12.2024 року; копію повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» від 01.08.2025 року; копію рахунку на оплату від 22.12.2025 року; копії розрахунків заборгованості; копію акту прийому-передачі виконаних робіт від 22.12.2025 року; копію реєстру боржників від 31.07.2025 року; копію повідомлень ТОВ «ПЕЙТЕК» від 01.08.2025 року; копію додаткового договору від 07.01.2025 року до договору № 5213271 від 30.12.2024 року з додатком; копію заявки № 14342 від 24.11.2025 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.
В судовому засіданні встановлено, що 30.12.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5213271 в електронній формі, за яким позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 2500 грн. строком на 360 днів, з умовою сплати процентів за користування кредитом в розмірі 0,95 % в день, комісія за надання кредиту 250 грн. 07.01.2025 року сторони уклали додатковий договір, відповідно до якого кредитор додатково надав позичальнику кошти у кредит в сумі 5000 грн., комісія за надання кредиту 750 грн. (з урахуванням комісії за надання додаткової суми кредиту 500 грн). Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту з врахуванням додаткового договору передбачалась в розмірі 33 472,50 грн. та за весь період кредитування передбачалось нарахування процентів в сумі 25 222,50 грн.
Пункт 6.3. договору № 5213271 від 30.12.2024 року передбачав нарахування штрафу у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов'язання у випадку невиконання та/або неналежно виконаного(прострочення виконання) клієнтом своїх грошових зобов'язань за договором.
31.07.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором № 5213271 від 30.12.2024 року в розмірі 26 820 грн., з яких 7500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 14 820 грн. - заборгованість за процентами, 750 грн. - заборгованість за комісією, 3750 грн. - штрафні санкції. Сума заборгованості розрахована ТОВ «Лінеура Україна» станом на 31.07.2025 року.
ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» як новим кредитором було здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за період з 01.08.2025 року по 22.12.2025 року в сумі 10 260 грн. в межах строку кредитування.
Позивач вказує, що заборгованість за вказаним договором станом на 22.12.2025 року становить 37 080 грн., з яких 7500 грн. - тіло кредиту, 25 080 грн. - проценти, 750 грн. - комісія, 3750 грн. - штрафні санкції.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявними у справі доказами підтверджується, що відповідно до частини першої статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, оформленого в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Отже, суд вважає доведеними факт укладання відповідачем кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, та невиконання в повному обсязі своїх зобов'язань з повернення кредиту позивачу і сплати процентів за користування ним. Також доведеним є перехід права вимоги за вказаним кредитним договором до позивача.
Вказане є підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, комісією та процентів за користування ним.
Щодо вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за вказаним договором в сумі 3750 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому воєнний стан в Україні було неодноразово продовжувався та діє станом на день ухвалення рішення.
Оскільки вказаний вище кредитний договір в даній справі був укладений в грудні 2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нараховані за таким договором штрафні санкції не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Враховуючи встановлені обставини, які підтверджені дослідженими судом доказами, суд доходить висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за договором позики№ 5213271 від 30.12.2024 року в розмірі 33 330 грн., з яких 7500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 25 080 грн. - заборгованість за процентами, 750 грн. - заборгованість за комісією.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2180,16 грн. (2422,40 х 90%).
Також судом мають бути розподілені витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподіл таких витрат, суд виходить з наступного.
Факт понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наданими суду копією договору про надання правничої допомоги від 26.08.2024 року та додаткової угоди до нього, копіями заявки від 17.10.2024 року та акту прийому-передачі виконаних робіт від 25.10.2024 року.
Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, не має значної складності щодо обсягу доказів та встановлення фактичних обставин спору, має типовий характер для справ про стягнення заборгованості за кредитом. Загальна ціна позову в даній справі становить 37 080 грн, натомість заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу - 10 000 грн., що становить майже третину від ціни позову.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зафіксованої зокрема у рішеннях у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року та у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
За такого, з врахуванням принципу пропорційності судових витрат предмету спору та ціні позову, з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та їх дійсної необхідності, суд вважає, що пропорційними та необхідними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 6000 грн., яка підлягає розподілу між сторонами.
При цьому, згідно зі ст. 141 ЦК України вказані витрати також підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 74 %, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5400 грн. (6000 грн. х 90 %).
Керуючись 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5213271 від 30.12.2024 року в сумі 33 330 (тридцять три тисячі триста тридцять) гривень.
У задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 5213271 від 30.12.2024 року в більшому розмірі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2180 (дві тисячі сто вісімдесят) гривень 16 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 5400 (п'ять тисяч чотириста) гривень в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (вул. Набережно-Корчуватська, 27 приміщення 2 м. Київ, ідентифікаційний код 44559822);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 04.03.2026 року.
суддя: