Справа № 692/1807/25
Провадження № 2/692/123/26
04.03.26
04 березня 2026 року Драбівський районний суд Черкаської області в складі: головуючого судді - Чепурного О.П., при секретарі - Бубир В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Драбів в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивує тим, що 24.12.2024 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №8481913. Згідно з п. 2.1 договору, позикодавець зобов'язався надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму коштів у день закінчення строку позики та сплатити позикодавцеві плату від суми позики. Договір укладено у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням ІТС, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно ЗУ «Про електронну комерцію».
27.03.2025 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №5 від 27.05.2025 року, відповідач має непогашену заборгованість за кредитним договором №8481913 від 24.12.2024 року в розмірі 13770,00 грн., з яких:
-8500,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;
-24,65 грн. - заборгованість за відсотками;
-4250,00 грн. - заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою;
-0,00 грн. - сума заборгованості за пенею;
-0,00 грн. - неустойка;
-995,35 грн. - комісія за надання позики.
З моменту отримання прав вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. В зв'язку з тим, що всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості, позивач вимушений звернутися до суду з позовною заявою.
Розгляд вказаної справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ухвали Драбівського районного суду від 03.12.2025 року.
Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останній був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов. Відповідач відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не направив, хоча був повідомлений про дату судового засідання у порядку визначеному чинним законодавством.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього кодексу.
Відповідно до копії договору про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №8481913 від 24.12.2024 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту. Відповідно до п.2.2.1 договору сума кредиту становить 8500,00 грн. строком кредитування на 30 днів (п.2.2.2), процентна ставка/день становить 0,01% фіксована (п.2.2.3), комісія за надання кредиту 11,71% від суми наданого кредиту (п.2.2.4.). Дата надання кредиту 24.12.2024, дата повернення кредиту (останній день) 22.01.2025, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом за день - 5,00%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 316,36%, орієнтовна загальна вартість кредиту - 9520,00 грн.
Відповідно до п.5.5. договору передбачено, що договір укладається сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін договору виникають цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст.628ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, якщо договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами то підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Відповідно до Розділу 12 кредитного договору «Юридичні адреси та реквізити сторін» вбачається, що даний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 855013 24.12.2024 17:42.
Враховуючи викладене, суд вважає укладеним кредитний договір, який підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
27.03.2025 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №27/03/25, відповідно до якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до додаткової угоди №4 від 27.05.2025 року до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 року, ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» уклали додаткову угоду, умови якої діють щодо реєстру боржників №5, який передано згідно Акту прийому-передачі реєстру боржників №5 від 27.05.2025.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Таким чином, перехід права вимоги до позивача підтверджується доданими до позову договорами факторингу та реєстром боржників.
Згідно витягу з реєстру боржників №5 від 27.05.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 13770,00 грн. Вказана сума міститься у виписці ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» по кредитному рахунку відповідача, яка сформована 15.10.2025 та підтверджує перерахування 8500 грн. Перерахування коштів відповідачу за кредитним договором також підтверджується довідкою №КД-000085452/ТНПП від 17.11.2025 р., якою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції на перерахування 24.12.2024 року суми 8500,00 грн. отримувачу ОСОБА_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованість відповідача складається з:
-8500,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;
-24,65 грн. - заборгованість за відсотками;
-4250,00 грн. - заборгованість по процентам за понадстрокове користування позикою;
-0,00 грн. - сума заборгованості за пенею;
-0,00 грн. - неустойка;
-995,35 грн. - комісія за надання позики.
Розмір заборгованості за тілом кредиту підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем, а тому суд вважає дані обставини доведеними.
Щодо заборгованості за відсотками, суд зазначає, що згідно умов кредитного договору кредит надано на 30 днів, а тому останній день строку кредитування є 22.01.2025 р., тобто право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 22.01.2025. Аналіз, наданого позивачем розрахунку про щоденні нарахування за кредитним договором, свідчить про те, що заборгованість за відсотками не нараховувалася поза межами строку дії договору, нарахування здійснювалося за процентною ставкою/день 0,01% (п.2.2.3), нараховану суму відповідач не оспорює, а тому суд вважає, що сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по процентах за понадстрокове користування кредитом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», за період з 23.01.2025 по 01.02.2025 нараховано проценти за понадстрокове користування кредитними коштами, загальна сума яких складає 4250,00 грн.
Згідно підпункту 10.5.1 договору у разі порушення строків повернення кредиту позичальником, якщо сума кредиту, що надається позичальнику за договором перевищує розмір 1 мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору, користування кредитом понад установлений договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною) в розмірі визначеному п. 2.2 договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.
Тобто, зазначений пункт договору фактично встановлює відповідальність за прострочення виконання позичальником грошового зобов'язання.
В постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду відступила (шляхом конкретизації) від її висновку, викладеного у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20), вказавши, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки проценти за понадстрокове користування кредитом, розраховані відповідно до п. 10.5.1 Договору, як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4250,00 грн. заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитними коштами задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення комісії за надання кредиту суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи, вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір, кошти за яким отримав, проте не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання по договору.
У відповідності з ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якого ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, пропорційно до задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 550, 551, 624, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №8481913 від 24.12.2024 у розмірі 9520 (дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у сумі 1674 гривень 60 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий