Справа №569/13234/25
27 лютого 2026 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
провівши судове засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку побачень,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради, в якому просила зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначити їй спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді побачень, а саме: кожну другу та четверту суботу місяця з 12 год. до 18 год.; всі інші дні за домовленістю між нею та відповідачем, зобов'язати відповідача повідомляти її про зміну фактичного місця проживання, навчання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою телефонного, електронного зв'язку на наступний день за днем настання таких обставин.
Свої позовні вимоги мотивувала тим, що 19 лютого 2015 року між нею та відповідачем укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_5 . Відповідач займався роботою та кар'єрою, а вона - вихованням дитини.
З 2019 року вони проживали в Польщі у зв'язку з роботою відповідача. Відповідач під час проживання сім'єю неодноразово вчиняв психологічне насильство відносно неї, такі дії зазвичай відбувалися в присутності дитини. В серпні 2023 року вони повернулися з Польщі в м. Рівне.
Дочка пішла навчатися в Рівненський ліцей № 15 Рівненської міської ради, а відповідач працював в різних містах України та не проживав в м. Рівне. Вона доглядала дочку самостійно. Проживали в квартирі матері ОСОБА_3 . Дитина важко проходила адаптацію у зв'язку з переїздом з Польщі в Україну. Війна, зміна школи, інша мова, конфлікти між батьками погано відбивалися на психологічному стані дитини. У зв'язку з цим дитина відвідувала психолога. Вона фактично проживала одна з дитиною і всі побутові питання були виключно на ній.
В жовтні 2023 року ОСОБА_3 запропонував їй надати дозвіл на виїзд дитини за кордон з батьком на проживання, без неї, як матері, при цьому погрожував їй.
У лютому 2024 року відповідач звернувся до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу. 26 червня 2024 року судом шлюб розірвано. Питання проживання дитини не вирішувалося, тобто під час розлучення відповідач не заперечував, щоб дитина проживала разом з нею, спору з даного питання не виникало.
У вересні 2024 року відповідач разом зі своєю матір'ю (власником квартири) виселили її з дочкою з квартири по АДРЕСА_1 , в зв'язку з чим вона з дочкою змушена була проживати у квартирі своєї матері та брата, яка фактично непридатна для проживання 4 чоловік.
Все це змусило її шукати постійну роботу, однак робота потребує багато часу та уваги, тоді як практично на самостійному вихованні перебувала малолітня дочка. Дочка ж у свою чергу у зв'язку з усіма переліченими вище подіями потребувала максимальної уваги та психологічної підтримки.
Згідно режиму роботи Рівненського ліцею № 15 з 21 грудня 2024 року по 05 січня 2025 року були канікули. Поки в дочки були канікули, то вона поїхала у відрядження, у зв'язку з необхідністю влаштуватися на роботу.
25 грудня 2024 року дочка сказала, що йде до подруги, однак насправді пішла на зустріч до батька. Дитина хотіла деякий час жити з батьком, адже були канікули і нічого поганого в цьому вона не вбачала, адже не заперечувала спілкування батька та дитини. 25 грудня 2024 року перебуваючи у м. Рівне батько забрав дочку в м. Житомир, що вона не заперечувала. Однак, фактично після канікул батько не повернув дитину додому, а самостійно влаштував її до школи в м. Житомир з 13 січня 2025 року.
В лютому 2025 року відповідач звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів.
Відповідач з січня 2025 року чинить перешкоди у спілкуванні її з дочкою. За цей час спілкування відбулося один раз в присутності директора школи, вчителів, відповідача з відеокамерою та органів опіки та піклування. З цих підстав вона звернулася до Служби у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо забезпечення права на спілкування з дитиною. Листом від 16 червня 2025 року № 308/2/1587 Служба у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради повідомила, що під час з'ясування думки дитини встановлено, що в дитини наявна образа на матір за дії які вона вчиняла по відношенню до дочки під час їх спільного проживання і вона категорично проти спілкування з матір'ю у будь-якій формі, а тому відсутня можливість визначити графік спілкування з дочкою та надано поради і рекомендації щодо налагодження міжособистісних стосунків з дочкою.
Таким чином між сторонами існують неприязні стосунки, через зазначені обставини в сторін існує спір стосовно побачень матері з дочкою, яка проживає з батьком, а тому вона змушена звертатися до суду. Крім цього, батько дитини зобов'язаний повідомляти матері дитини про важливі факти із життя дитини і це не можна розцінювати як обтяжливе зобов'язання. Зокрема про зміну фактичного місця проживання дитини, навчання дитини, захворювання чи залишення місця проживання у зв'язку з різними обставинами.
Позивач та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали з підстав у ньому наведених. Окрім того, позивач вказала, що дочка це її єдина дитина, а відповідач налаштовує дитину проти неї. Наразі в неї погіршилися відносини з дочкою, дочка не відповідає на її телефонні дзвінки та повідомлення. В школі у дочки за останній рік вона була лише один раз, де директор школи повідомила її, що батько дитини забороняє їй бачитися з дочкою. Щодо подій 25 грудня 2024 року повідомила, що дитина пішла до батька, а коли повернулася, то дійсно двері в квартиру були замкнені, ключів у дитини не було, а вона сама була у відрядженні. І коли дочка їй зателефонувала, то вона сказала, щоб дитина побула з батьком на вихідних.
Відповідач та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечували щодо задоволення позову, однак просили ухвалити рішення з врахуванням думки дитини. Відповідач вказав, що ніколи не створював перешкод у спілкуванні дитини з позивачем, а навпаки просить дочку, щоб вона спілкувалася та бачилася з матір'ю, однак дочка категорично проти цього заперечує, оскільки ображена на матір. Щодо подій 25 грудня 2024 року вказав, що бачився в той день з дочкою, а потім залишив її у сусідки, оскільки вдома в неї нікого не було, ключів у дитини теж не було. Через деякий час йому подзвонила дочка і сказала, що нікого так і немає. Він повернувся, забрав дитину, вони в ту ніч переночували в м. Рівне, а на наступний день поїхали в м. Житомир. Дитина була без речей, бо їх ніхто не віддав. Дитина була в поганому психологічному стані.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу. 27 лютого 2026 року від представника третьої особи Баб'яка М.М. надійшла заява, в якій він просив судове засідання провести без його участі, підтримує висновок органу опіки та піклування.
Заслухавши сторін та їх представників, заслухавши думку дитини, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом, 10 лютого 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_7 ; дружини - ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції 10 лютого 2015 року, серії НОМЕР_1 .
Під час перебування у шлюбі у них народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції 11 липня 2015 року, серії НОМЕР_2 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2024 року в справі №569/3416/24, яке набрало законної сили 01 серпня 2024 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.
01 травня 2025 року ОСОБА_1 зверталася до Служби у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради із заявою щодо забезпечення її права на спілкування з дитиною, в якій просила вжити заходів в межах компетенції для забезпечення її права на особисте спілкування з дитиною, провести профілактичну або роз'яснювальну роботу з батьком дитини щодо недопущення перешкод у спілкуванні, надати відповідні висновки/рекомендації про доцільність встановлення графіка побачень.
На її заяву 16 червня 2025 року Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради повідомила, що питання визначення ОСОБА_1 рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органом опіки та піклування, днів і годин зустрічей з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Житомирської міської ради 03 червня 2025 року. Під час засідання заслухано ОСОБА_1 та батька дитини ОСОБА_3 з вказаного питання, з'ясовано думку дитини. Шикирава Н.М. , методист з психологічної служби науково-методичного центру Департаменту освіти міської ради, при спілкуванні з ОСОБА_5 з'ясувала, що в дитини наявна образа на матір за дії, які вона вчиняла по відношенню до дочки під час їх спільного проживання. ОСОБА_5 на даний час категорично заперечує проти спілкування з матір'ю у будь-якій формі. За таких обставин у працівників служби на даний час відсутня можливість визначити графік спілкування ОСОБА_1 з дочкою. Під час засідання комісії їй надано поради та рекомендації щодо налагодження міжособистісних стосунків з дочкою.
Згідно Характеристики Рівненського ліцею №15 Рівненської міської ради від 05 травня 2025 року №180 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в навчальному закладі за період навчання з 01 вересня 2023 року до 06 січня 2025 року характеризувалася позитивно.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року в справі №569/3027/25, яке набрало законної сили 18 листопада 2025 року, визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 , припинено стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на підставі судового наказу №569/8968/24 від 22 травня 2024 року, виданого Рівненським міським судом Рівненської області на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня набрання рішенням законної сили, в іншій частині позовних вимог про повернення ОСОБА_3 сплачених ним аліментів на користь ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2025 року по день винесення судового рішення відмовлено.
Згідно Характеристики Ліцею №24 міста Житомира від 10 листопада 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в навчальному закладі за період навчання з 13 січня 2025 року характеризується позитивно. Батько ОСОБА_3 бере активну участь у вихованні дочки, постійно цікавиться її успішністю та шкільним життям, забезпечує належні умови для її навчання та розвитку, підтримує зв'язок з класним керівником, відвідує батьківські збори. Мати ОСОБА_1 із дочкою не спілкується, участі у вихованні дитини не бере, з сім'єю не проживає. За період навчання у п'ятому класі жодного разу не цікавилася успіхами дочки, з класним керівником на зв'язок не виходила, батьківські збори не відвідувала.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в присутності представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради Самолюк І.Р., методиста Навчально-методичного центру психологічної служби Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, практичного психолога ОСОБА_11 , з видаленням із зали судового засідання сторін по справі, показала, що їй добре жити разом з татом, комфортно. З матір'ю вона спілкується рідко, бо матір їй перестала телефонувати, писати, два тижні вже не писала, а коли писала, то вона їй іноді відповідала, за бажанням. Вона не бажає спілкуватися і бачитися з матір'ю, так як, коли вони жили разом з матір'ю, то вона її била, залишала одну, шантажувала, не купляла одяг і їжу, не давала аліменти, а гроші витрачала на себе. Коли вони жили разом з матір'ю і бабою, то в неї ключа від квартири не було, а коли вона поверталася додому і нікого вдома не було, то вона змушена була чекати. Поки вони жили всі разом, то все було добре, бо батько захищав її від матері і не давав бити. Вона ображена на матір за всі її вчинки і не готова її пробачати, бачити теж не хоче і не захоче, хоча тато пропонував їй спілкуватися з матір'ю, але вона відмовлялася.
Методист Навчально-методичного центру психологічної служби Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради, практичний психолог ОСОБА_11 в судовому засіданні вказала, що на дитину тиску не було, питання їй задавали згідно віку. Однак вона була присутня при попередньому опитуванні дитини, коли дитина вільно висловлювала свою дитячу думку, то на сьогодні дитина втягнута в конфлікт і починає говорити словами дорослих. Раніше дитина давала такі самі пояснення, що хоче жити з татом, заперечувала, не хотіла спілкуватися з матір'ю через образу за ситуацію у грудні, однак висловлювалася дитячими словами, а сьогодні говорила словами дорослих.
Як слідує з Висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_5 , 25 грудня 2024 року під час відвідування дочки ОСОБА_3 змушений був забрати її з собою на постійне проживання до м. Житомира, оскільки ОСОБА_1 вдома була відсутня, поїхала до м. Києва, а баба дитини зі сторони матері, ОСОБА_12 відмовилася забирати онуку додому ( АДРЕСА_2 ), оскільки не бажала нести відповідальність за її життя та здоров'я.
ОСОБА_1 зазначені вище обставини зміни місця проживання дочки заперечує, стверджує, що батько свідомо попередньо домовився з ОСОБА_5 та без відома матері забрав дочку до м. Житомира, переслідуючи особисті інтереси.
ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до акта обстеження умов проживання від 13 листопада 2025 року, направленого Службою у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, у квартирі за вказаною адресою створено задовільні умови для проживання дитини.
ОСОБА_3 з дочкою ОСОБА_5 проживають в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , у помешканні створено належні умови для виховання та розвитку дитини. ОСОБА_3 має самостійний дохід, у змозі забезпечувати потреби дочки у повному обсязі.
ОСОБА_5 навчається у 5-Є класі ліцею № 24 міста Житомира. Відповідно до характеристики з навчального закладу ОСОБА_3 бере активну участь у вихованні дочки, постійно цікавиться її успішністю та шкільним життям. Мати дитини ОСОБА_1 із дочкою не спілкується, участі у вихованні дитини не бере, за період навчання ОСОБА_5 у п'ятому класі жодного разу не цікавилася її успіхами, з класним керівником на зв'язок не виходила, батьківські збори не відвідувала.
Відповідно до повідомлення Комунального підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Житомирської міської ради, законним представником дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 подано декларацію та обрано лікаря, який надає первинну медичну допомогу.
Питання підготовки висновку щодо визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні та спілкуванні із дочкою ОСОБА_5 розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті міської ради 18 листопада 2025 року, досліджено наявні у службі (управлінні) у справах дітей міської ради матеріали справи, заслухано матір та батька, з'ясовано думку дитини з вказаного питання.
При спілкуванні з ОСОБА_5 з'ясовано, що в дитини наявна образа на матір за дії, які вона вчиняла по відношенню до дочки під час їх спільного проживання. Спілкуватися з матір'ю на даний час ОСОБА_5 не бажає жодним чином, - ні під час особистих зустрічей, ні в телефонному режимі, своє ставлення щодо спілкування висловлює цілком усвідомлено та вмотивовано, що виключає можливість її негативного налаштування з боку батька.
ОСОБА_1 стверджує, що небажання дочки спілкуватися з нею є наслідком негативного налаштування ОСОБА_5 батьком, періодично намагається телефонувати дочці, але дитина сприймає такі дзвінки негативно. ОСОБА_1 усвідомлює необхідність налагодження контакту з дочкою для можливості спілкування та у часті у її вихованні.
ОСОБА_3 твердження щодо негативного налаштування дитини проти матері та вчинення перешкод у спілкуванні категорично заперечує, стверджує, що ОСОБА_1 має можливість безперешкодно телефонувати дочці, відвідувати її за місцем проживання та навчання, при цьому за період навчання дитини у ліцеї №24 м. Житомира з 13 січня 2025 року відвідала дитину лише один раз у квітні 2025 року, а вказаний візит закінчився скандалом з ним та адміністрацією закладу. Востаннє ОСОБА_1 приїздила до м. Житомира 03 червня 2025 року з метою розгляду її заяви комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Житомирської міської ради.
ОСОБА_3 усвідомлює роль матері у житті дитини, необхідність їх спілкування, але змушувати дочку до спілкування з матір'ю не вбачає доцільним.
Усвідомлюючи невід'ємне право ОСОБА_1 на спілкування з дочкою, її обов'язок брати участь у вихованні та розвитку дочки, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надано поради та рекомендації щодо можливості покрашення стосунків дочки з матір'ю, наголошено на важливості такого спілкування, поінформовано про можливість залучення психолога до вказаного процесу за потребою.
В органу опіки та піклування відсутні підстави стверджувати про наявність перешкод у спілкуванні матері з дитиною, причиною відсутності якого є наявність у дитини певних образ на матір, які не зникли навіть через 11 місяців окремого проживання. Втрачений емоційний зв'язок матері та дитини можливо відновити лише спільними зусиллями обох батьків, про що їм наголошено.
Встановлення графіка спілкування, відображеного у судовому рішенні, яке є обов'язковим до виконання, має значний ризик поглиблення емоційної напруги у відносинах між матір'ю та дитиною, появи в дитини захисних реакцій, що взагалі унеможливить дане спілкування.
Враховуючи вік дитини, виходячи з її інтересів, враховуючи досліджені матеріали справи та за результатами спілкування з батьками дитини, виконавчий комітет міської ради, як орган опіки та піклування, не вважає доцільним на даний час визначати спосіб спілкування матері ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статі 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно частин третьої та п'ятої статті 5 СК України держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
За положеннями статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Відповідно до частини другої статті 18 СК України способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: встановлення правовідношення; примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; припинення правовідношення, а також визнання його недійсним, скасування; припинення дій, які порушують сімейні права; відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; зміна правовідношення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.
Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
За положеннями частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За положеннями статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Конструкція статті 159 СК України свідчить про те, що законодавець розмежовує вимоги про встановлення способу участі у вихованні дитини та про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що той з батьків, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а інший з батьків не має права перешкоджати спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. І таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Мати, яка проживає окремо від дитини, зобов'язана брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи її ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до матері, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Батько, який проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини. А батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України» стверджується, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 25 грудня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_5 , матір ОСОБА_1 проживає окремо.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року в справі №569/3027/25, яке набрало законної сили 18 листопада 2025 року, визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_5 з січня 2025 року чинить їй перешкоди у спілкуванні з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог щодо створення їй перешкод ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Саме по собі її звернення до Служби у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо створення їй перешкод у спілкуванні з дитиною відповідачем не підтверджує наявність таких перешкод та не були вони встановлені і відповідним органом, до якого зверталася позивач.
В судовому засіданні позивач також не навела жодного факту, який би вказував на протиправну поведінку відповідача, створення їй перешкод у спілкуванні і вихованні дитини, негативного впливу відповідача на дитину.
Натомість, з огляду на показання свідка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповіді Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 16 жовтня 2025 року в справі №569/3027/25, яке набрало законної сили 18 листопада 2025 року, характеристики Ліцею №24 міста Житомира від 10 листопада 2025 року, пояснення відповідача, які частково не заперечувалися і самим позивачем, саме поведінка позивача сприяла погіршенню відносин між нею і дитиною, і як наслідок поступової, а потім і категоричної відмови дитини спілкуватись і бачитись з матір'ю. В свою чергу, позивач не вживала всіх можливих заходів для налагодження стосунків із дитиною, повернення батьківського авторитету та збереження сімейних відносин.
Відтак, оскільки судом не встановлено створення відповідачем перешкод позивачу у спілкуванні та вихованні їхньої спільної дитини, в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача не чинити позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, слід відмовити.
Натомість, відмова у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею не є підставою для відмови судом у визначенні способів і порядку участі матері у вихованні дитини. Інше призводило б до формальних перешкод у реалізації матір'ю прав, передбачених частиною другою статті 159, а також могло б призвести до порушення гарантій, передбачених статтею 8 Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Позивач має гарантоване законом та рівне з батьком дитини право на спілкування та участь у вихованні дочки. Діти, коли це можливо, мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить їм виховання в атмосфері любові і моральної, та матеріальної забезпеченості.
Судом встановлено, що позивач, яка є матір'ю дитини та проживає окремо, наполегливо проявляє бажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
При цьому, дитина весь час проводить з батьком ОСОБА_3 , а відсутність спілкування дочки з матір'ю може призвести до того, що психологічний зв'язок дочки з матір'ю так і не буде відновлений, і дитина не зможе сприймати позивача як одного зі своїх батьків, який бере участь в її житті і вихованні нарівні з батьком.
Суд враховує, що малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проти спілкування з матір'ю в будь-яких спосіб через образу.
Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20).
Судом не встановлено, що психоемоційний стан дитини свідчить про те, що спілкування з матір'ю поза її бажанням не відповідає найкращим інтересам дитини.
Думка дитини не носить абсолютного характеру, зважаючи на малолітній вік та можливий психологічно-травматичний вплив на неї при встановленні обставин за її участі, а тому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси, що закріплено у частині третій статті 171 СК України.
Суд зауважує, що саме лише висловлене бажання малолітньої дитини, якій на момент розгляду справи виповнилося лише 10 років, не може бути безумовною підставою для позбавлення права матері на участь у її вихованні та піклуванні та не свідчить про те, що вказане відповідатиме якнайкращим інтересам малолітньої дитини.
Суд виходить із балансу інтересів дитини (збереження зв'язків дитини з матір'ю, враховуючи, що судом не встановлено випадків, коли це може зашкодити її здоров'ю та розвитку) і матері (участь у прийнятті рішень у вихованні дитини).
Оскільки для установлення психологічного зв'язку дитини із матір'ю необхідний певний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив'язаності дочки до матері суд визначає такий графік побачень: у ІІ та ІV суботу місяця з 14 год. до 16 год.; в інші дні за взаємною згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , враховуючи інтереси дитини, а також зобов'язавши ОСОБА_3 повідомляти ОСОБА_1 про зміну фактичного місця проживання, навчання дитини, за допомогою телефонного, електронного зв'язку на наступний день за днем настання таких обставин.
Щодо графіку, визначеного позивачем, то суд вказує, що позивач тривалий час не спілкувалася і не бачилася з дочкою, на час розгляд справи зв'язок між ними як матері з дочкою втрачений, тому для захисту інтересів дитини, суд вважає передчасним встановлення такого графіку. Натомість визначений судом порядок та час спілкування дозволить позивачу налагодити психологічний контакт з дитиною і не порушить звичайних для неї умов життя та розпорядку дня. Крім того, з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити як добровільно, так і в судовому порядку встановлений судовим рішенням у цій справі спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати її інтересам.
Суд наголошує, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Щодо висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо недоцільності визначати спосіб спілкування матері ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на те, що встановлення графіка спілкування має значний ризик поглиблення емоційної напруги у відносинах між матір'ю та дитиною, появи в дитини захисних реакцій, що взагалі унеможливить дане спілкування, суд вказує таке.
Відповідно до ч. 4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів, зокрема, щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18(провадження № 61-13690св20).
Суд вказує, що установлення обмеження матері та дитині у спілкуванні та налагодженні психоемоційного контакту між ними шляхом проведення регулярних зустрічей повинно ґрунтуватися на беззаперечних доказах можливого негативного впливу матері на виховання дитини, формування її як особистості, на її безпеку та повноцінний розвиток. Мотиви такого обмеження не можуть базуватися лише на бажанні дитини, виходячи з конфліктних ситуацій, неприязних стосунків чи образ. У цій справі ані органом опіки та піклування, ані відповідачем не надано суду доказів на підтвердження висновку про те, що участь матері у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини, а так само що між матір'ю та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні.
Суд вказує, що у висновку органу опіки та піклування не наведено належних підстав та достатніх аргументів, які б вказували на недоцільність визначення способів участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною. Вказаний висновок є недостатньо обґрунтованим, здійсненим без урахування характеристики матері дітей. Відповідач не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив регулярного спілкування між нею та дитиною не відповідає інтересам дитини.
За таких обставин, суд задовольняє позов частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені нею судові витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись статтями 76-81, 83, 258-259, 263-268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення графіку побачень задовольнити частково.
Визначити такі способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступний графік побачень:
1)у ІІ та ІV суботу місяця з 14 год. до 16 год.;
2)в інші дні за взаємною згодою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , враховуючи інтереси дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати ОСОБА_3 повідомляти ОСОБА_1 про зміну фактичного місця проживання, навчання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою телефонного, електронного зв'язку на наступний день за днем настання таких обставин.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Житомирської міської ради, місцезнаходження: майдан ім. С.П. Корольова, буд. 4/2, м. Житомир, код ЄДРПОУ 04053625.
Повне судове рішення складено 04 березня 2026 року.
Суддя О.О. Першко