"16" листопада 2010 р.Справа № 2а-1069/10/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Мельник В.В. Панченко О.М. ,
при секретарі Ганноченку А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубенор» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубенор» до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Шамова Олександра Вікторовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
22 січня 2010 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до КП «ДМБТІ», реєстратора КП «ДМБТІ» Шамова О.В. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 22.07.2008 р. рішенням Господарського суду Дніпропетровської області за ним було визнано право власності на адміністративну будівлю, складське приміщення, бокси ремонтні, сарай металевий, туалет, контрольно-пропускний пункт, що розташовані на вул. Океанська, 11 у м. Дніпропетровськ. Під час звернення до КП «ДМБТІ» із замовленням про реєстрацію права власності позивачу було відмовлено з посиланням на те, що подані документи не відповідають вимогам Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора КП «ДМБТІ» Шамова О.В. від 30.06.2009 р., зобов'язання відповідача зареєструвати право власності на нерухоме майно (а.с.а.с. 4 -7).
28 травня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою у задоволенні позову було відмовлено. Постанова суду вмотивована тим, що перелік майна за рішенням суду не співпадає з переліком за даними інвентаризації. У рішенні суду не зазначено площі будівель, на які визнано право власності. Крім того, у реєстраційній справі відсутня інформація про первинну реєстрацію на вказане майно, хоча позивач набув таке право за договором купівлі-продажу тощо (а.с.а.с. 44 -46).
25 червня 2010 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач зазначив, що постанову ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, посилання суду на дані інвентаризації необґрунтовані, оскільки такі дані не є підставою для реєстрації права. Крім того, рішення суду від 22.07.2008 р. набрало законної сили, і відповідач не має права ставити його під сумнів. Суд також неправомірно послався на відсутність первинної реєстрації права власності на спірне майно, оскільки таке право закріплене за позивачем рішенням суду. Вказані обставини явилися причиною звернення позивача до суду з апеляційною скаргою, якою позивач просив постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов (а.с.а.с. 57, 58, 66 -69).
У судовому засіданні представник позивач підтримала апеляційну скаргу.
Представник КП «ДМБТІ» заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Реєстратор КП «ДМБТІ» Шамов О.В. у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення; до початку судового засідання не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаними вище обставинами дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що 31.10.2006 р. між ВАТ «Дніпронафтопродукт»та позивачем у простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу капітальних будівель та споруд № 2010/06-2КП, за яким позивач придбав адміністративну будівлю, складське приміщення, бокси ремонтні, сарай металевий, туалет, контрольно-пропускний пункт, що розташовані на вул. Океанська, 11 у м. Дніпропетровськ (а.с.а.с. 9 -11).
14 червня 2007 року Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 10/192-07 за позовом ТОВ «Рубенор» до ВАТ «Дніпронафтопродукт» про визнання договору дійсним було ухвалено рішення, яким договір купівлі-продажу від 31.10.2006 р. визнано дійсним (а.с.а.с. 12, 13).
22 липня 2008 року Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 27/172-08 за позовом ТОВ «Рубенор» до ВАТ «Дніпронафтопродукт» про визнання права власності було ухвалено рішення, яким за позивачем було визнано право власності на придбане за договором купівлі-продажу від 31.10.2006 р. нерухоме майно, а саме: адміністративну будівлю (літери АД-2, ад1, ад11), складське приміщення (літера АЕ-1), бокси ремонтні (літери Ж1-1, Ж11-2, ж11), сарай металевий, туалет, контрольно-пропускний пункт (КПП) (літери АИ-2, АИ1-2, аи11-1, аи111, АК) (а.с.а.с. 14, 15).
21 травня 2009 року позивач звернувся до КП «ДМБТІ» із замовленням № 4513/07 про реєстрацію за ним права власності на спірне нерухоме майно.
30 червня 2009 року рішенням реєстратора КП «ДМБТІ» Шамова О.В. позивачу було відмовлено у задоволенні поданого замовлення. Рішення було обґрунтовано пунктом 3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна. Так, перелік майна за рішенням суду не співпадає з переліком за даними інвентаризації. У рішенні суду не зазначено площі будівель, на які визнано право власності. Крім того, у реєстраційній справі відсутня інформація про первинну реєстрацію на вказане майно, хоча позивач набув таке право за договором купівлі-продажу (а.с. 8).
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 01.07.2004 р. № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (далі - Тимчасове положення) у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.
В силу частини 1 статті 19 Закону № 1952-ІV Державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до пункту 1.4 розділу І Тимчасового положення державна реєстрація прав власності на нерухоме майно -це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.
Згідно з абзацом 1 пункту 2.1 розділу ІІ Тимчасового положення для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.
У відповідності з абзацом 1 пункту 1.6 розділу І Тимчасового положення реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Аналогічні положення закріплено в абзаці 5 пункту 3.3 розділу ІІІ Тимчасового положення, який і був підставою для відмови позивачу у реєстрації права власності на спірні об'єкти нерухомого майна.
Відмовляючи позивачу реєстратор КП «ДМБТІ», зокрема, зазначив, що перелік майна за рішенням суду не співпадає з інвентаризаційними даним. З аналізу резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.07.2008 р. та Технічного паспорту, складеного за станом на 10.12.2008 р., вбачається, що такий висновок суду є обґрунтованим, оскільки в останньому не зафіксовано наявність сараю металевого та туалету, на які, у тому числі було визнано право власності позивача.
Також є обґрунтованим довід рішення реєстратора щодо відсутності у рішенні суду зазначення площ приміщень (споруд, будівель), на які було визнано право власності позивача, оскільки відсутність такої інформації позбавило реєстратора оцінити відповідність резолютивної частини рішення суду даним поточної інвентаризації.
Таким чином, рішення відповідачів про відмову позивачу у реєстрації його права власності на придбане за договором купівлі-продажу від 31.10.2006 р. нерухоме майно є законним і не підлягає скасуванню.
З'ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубенор»залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубенор» до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, реєстратора Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради Шамова Олександра Вікторовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 12 січня 2011 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя В.В. Мельник
Суддя О.М. Панченко